ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" жовтня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/781/23
Господарський суд Рівненської області у складі головуючий суддя Торчинюк В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак"
про стягнення в сумі 597 829 грн. 69 коп.
Сторони не забезпечили явку уповноважених представників.
Описова частина:
01 серпня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" про стягнення в сумі 597 829 грн. 69 коп., з яких: 152 068 грн. 31 коп. інфляційні втрати, 6 950 грн. 62 коп. 3% річних, 162 348 грн. 55 коп. пеня, 69 506 грн. 25 коп. за користування чужими коштами 30%, штраф у розмірі 34 822 грн. 08 коп. та 327 410 грн. 19 коп. коригування ціни товару за рахунок коливання курсу євро.
Ухвалою суду від 02 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/781/23 за позовною Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" про стягнення в сумі 597 829 грн. 69 коп. Визначено, справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 29 серпня 2023 року.
18 серпня 2023 року через відділ канцелярії Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" подало відзив на позовну заяву від 18 серпня 2023 року № 39, в якому відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити, як безпідставному, а також застосувати строк позовної давності щодо штрафних санкцій.
29 серпня 2023 року через відділ канцелярії Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" подало клопотання, в додатках до якого долучило належним чином завірені документи.
Ухвалою суду від 29 серпня 2023 року відкладено підготовче засідання на 12 вересня 2023 року.
01 вересня 2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" надійшли додаткові пояснення від 01 вересня 2023 року № 44, в яких останнє просить суд зменшити розмір неустойки, пені, штрафних санкцій, а саме, просить стягнути на свою користь 75 436 грн. 33 коп. інфляційних втрат та 38 676 грн. 94. пені.
08 вересня 2023 року через відділ канцелярії Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" подало відповідь на відзив, в якому просить суд позов задовольнити повністю, а також просить суд у пункті 1.6 прохальної частини позову замість суми 327 410 грн. 19 коп. враховувати суму 172 133 грн. 88 коп., а саме уточнене нарахування за коригування чужими грошима 30%.
В судове засідання 03 жовтня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про дату, місце та час судового засідання належним чином повідомлені.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.
ВСТАНОВИВ:
20 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" (надалі - покупець) був укладений договір поставки № 20/05/2020 (надалі - договір, а.с. 7-10), за умовами якого постачальник поставляє та передає у власність покупцю картонно-паперову продукцію (надалі - товар), а покупець приймає товар та оплачує постачальникові його вартість.
Постачальник протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання ним заявки на партію товару направляє покупцю рахунок-фактуру на замовлену партію товару. Після цього умови поставки вважаються погодженими (пункт 3.1 договору).
За умовами пункту 3.2 вказаного договору вартість окремих партій товару, що підлягають оплаті, вказується в рахунках-фактурах, сформованих на підставі заявки покупця, та видаткових накладних постачальника, виражається в національній валюті України і визначається в грошовому еквіваленті іноземної валюти (долар США, Євро чи інше, в залежності від джерела виробництва) згідно курсу УМВБ, що вказаний на сайті UDINFORM.com як курс інвалюти на "Закриття/ASK, за адресою в мережі інтернет http://www.udinform.com, на день, який передує виставленню рахунку-фактури та видатковій накладній, що є необхідною умовою для зміни вартості поставленого товару.
Відповідно до пункту 3.8 даної угоди у разі зміни курсу іноземної валюти до української гривні на дату оплати в порівнянні з курсом на дату виставлення рахунку-фактури, Сторони погодились провадити коригування зміни вартості товару на наступною формулою: Ц1=Ц0*(К1:К0), де
Ц1- вартість партії товару;
К1 - курс УМВБ іноземної валюти до української гривні на дату оплати поставки;
К0 - курс УМВБ іноземної валюти до української гривні на дату виставлення рахунку-фактури.
В такому випадку, Сторони складають та підписують Акт коригування (зміни вартості товару), який повинен бути оплачений на протязі 3 (трьох) банківських днів, після чого ціна товару зміні не підлягає (пункт 3.9 договору).
Розрахунки проводяться в національній валюті України протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання покупцем рахунку-фактури на відповідну партію товару, за умови виконання постачальником пункту 3.2 договору, шляхом перерахування грошей на рахунок постачальника. Моментом здійснення покупцем оплати є надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника, вказаний в договорі (пункт 4.1 договору).
Відповідно до пункту 5.1 договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс в редакції 2010 року - поставка зі сплатою мита) в вищезазначене Покупцем місце призначення, якщо інше не буде передбачено домовленістю сторін.
За пунктом 11.1 договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписанні уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2022 року.
Даний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання, а отже підтверджує виникнення відповідних правовідносин між позивачем та відповідачем на підставі умов такого договору.
Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину позивач згідно видаткової накладної від 17 січня 2022 року № 19 поставив для відповідача товар на суму 348 220 грн 80 коп.
Факт поставки вказаного товару підтверджується наявною у матеріалах даної справи копією вищенаведеної видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками цих суб'єктів господарювання.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки від 20 травня 2020 року № 20/05/2020 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.
Проте всупереч положенням вищенаведеного правочину покупець взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого йому товару у визначені договором строки виконав лише частково, розрахувавшись за товар в повному обсязі 22.06.2023 року в сумі 348 220 грн 80 коп.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З урахуванням зазначених норм права та умов договору які наводилися вище, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" на момент розгляду спору розрахувалося з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" згідно договору поставки від 20 травня 2020 року №20/05/2020 в сумі 348 220 грн 80 коп., однак не дотрималося строків, вказаних у договорі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач просить суд стягнути з ТОВ "Гарант Еко-Пак" інфляційні втрати в розмірі 152 068 грн 31 коп., три відсотка річних в сумі 6 950 грн 62 коп., пені в сумі 162 348 грн 55 коп., тридцять відсотків річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 69 506 грн 25 коп., штраф десять відсотків в сумі 34 822 грн 08 коп., коригування ціни товару за рахунок коливання курсу євро в сумі 327 410 грн 19 коп., всього 597 829 грн 69 коп.
Щодо нарахування позивачем для відповідача грошові витрати, а саме коригування ціни товару за рахунок коливання курсу євро в сумі 327 410 грн 19 коп., слід зазначити наступне.
Як вказувалося вище у відповідності до пункту 3.8 та 3.9 договору, сторони передбачили таку можливість щодо коригування ціни товару у відповідності до зміни курсу іноземної валюти, зокрема у разі зміни курсу іноземної валюти до української гривні на дату оплати в порівнянні з курсом на дату виставлення рахунку-фактури, Сторони погодились провадити коригування зміни вартості товару у відповідності до формули.
У відповідності до пункту 3.9. договору, сторони погодили. що в такому випадку, Сторони складають та підписують Акт коригування (зміни вартості товару), який повинен бути оплачений на протязі 3 (трьох) банківських днів, після чого ціна товару зміні не підлягає.
З вказаного слідує, що договором сторони передбачили можливість коригування ціни товару у відповідності до коливання курсу іноземної валюти, разом з тим передбачили умову, що у разі такого коливання сторони у відповідності до пункту 3.9 договору складають та підписують акт коригування (зміни вартості товару).
Суд констатує, матеріали справи не містять актів коригування (зміни вартості товару), які були б підписані та погоджені сторонами, як то передбачає пункт 3.9 договору.
Слід наголосити, що згідно з статтею 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Слід наголосити, що сторону підписуючи договір, погодили його умови, і зокрема, пункт 3.8 передбачає можливість коригування ціни товару у разі зміни курсу іноземної валюти, а пункт 3.9 договору передбачає умови, за яких таке коригування відбувається, а саме, підписання між сторонами акту коригування ціни, як було встановлено вище, матеріали справи не містять жодних актів коригування ціни.
Як свідчать матеріали справи, позивач в односторонньому порядку, всупереч умовам договору, здійснив донарахування до вартості товару з урахуванням коригування курсу іноземної валюти за період з 21.01.2022 року по 21.06.2023 року в розмірі 172 133 грн 88 коп.
Отже, вбачається, що дії позивача, щодо нарахування в односторонньому порядку, кориговану ціну до вартості товару, з урахуванням коливання курсу іноземної валюти не передбачені ні договором, ні законом, відтак суд в задоволенні такої вимоги відмовляє.
Щодо нарахування пені в розмірі 162 348 грн 55 коп. за період з 21.01.2022 року по 21.06.2023 року, слід зазначити наступне.
У відповідності до пункту 7.2 та підпункту 7.2.1 договору, при порушенні строків оплати, передбачених пунктом 4.3 договору відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже і договором і законом передбачається можливість застосування до відповідача такої штрафної санкції, як стягнення пені у разі прострочення оплати.
Суд, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, встановив, останній здійснений без дотримання вимог ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування пені здійснено за період з 21 січня 2022 року по 21 червня 2023 року, фактично за 18 місяців.
Як вказувалося вище, у відповідності до ч.6 ст. 232 ГК України, обмежує строк нарахування пені впродовж 6 місяців, однак такий строк може бути продовжений сторонами в договорі.
Позивач у позовній заяві, цитуючи пункт договору 7.2.1, який передбачає нарахування пені, вказав: "За волевиявленням сторін п. 7.2.1 Договору зобов'язує відповідача сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми платежу за кожний прострочений день без обмежень".
Отже, на переконання позивача, словосполучення "за кожен прострочений день" продовжує строк нарахування пені передбачений ч.6 ст. 232 ГК України.
З такими твердженнями позивача суд не погоджується, з огляду на наступне.
Як роз'яснено пунктом 2.5. Постанови пленуму Вищого Господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", зокрема щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Слід зазначити, що у позовній заяві, цитуючи статтю 7.2.1 договору, позивач доповнив такий словами: "за кожний день прострочення без обмежень", при цьому у договорі зазначено: "за кожний день прострочення".
Отже, судом констатує, сторони в договорі не визначили інший період часу нарахування пені, ніж визначений ч.6 ст.232 ГК України, а твердження позивача про те, що в договорі вказано: "за кожний день прострочення", слід трактувати, як нарахування пені за увесь період заборгованості, є помилковими та хибними.
З огляду на вказане, судом було здійснено перерахунок пені за період з 21.01.2022 року по 21.07.2022 року.
У відповідності до перерахунку суду, законним та обґрунтованим розміром пені є 38 676 грн 94 коп. і саме в такому розмірі позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені є доведеним та обґрунтованим (розрахунок відповідача а.с. 126 - 131).
Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, останній просив суд стягнути з ТОВ "Грант Еко-Пак" штраф 10 відсотків у загальному розмірі 34 822 грн 08 коп.
За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У пункті 7.3 договору, сторони погодили, що при необґрунтованій відмові від виконання умов договору, винна сторона повинна буде сплатити штраф іншій стороні в розмірі 10 відсотків від вартості замовлення, зазначеного в рахунку-фактурі.
Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Гарант Еко-Пак" здійснювало оплату товару, однак не у визначені договором строки, також вбачається, що на момент розгляду справи, заборгованість згідно договору оплачена в повному обсязі.
Отже, із зазначеного слідує, в даному випадку не було "необґрунтованої відмови від виконання умов договору", договір виконувався впродовж 2022-2023 року, частковими оплатами відповідача.
Також, відсутність необґрунтованої відмови від договору свідчить і той факт, що договір виконаний в повному обсязі, заборгованість сплачена.
Відтак, заявлена позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача 10 відсотків штрафу в розмірі 34 822 грн 08 коп. є недоведеною та необґрунтованою, а тому в її задоволенні суд відмовляє.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 30 відсотків за користування чужими коштами за період з 21.01.2022 року по 21.06.2023 року в сумі 69 506 грн 25 коп.
У відповідності до пункту 7.2.2. договору при порушення строків оплати, передбачених пунктом 4.3. договору покупець сплачує: за користування чужими грошима 30 % річних.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Частина друга статті 536 цього Кодексу - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 692 ЦК України, яка підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки підставою позову є договір, який за своєю правовою природою є договором поставки і до якого застосовуються положення щодо договорів купівлі-продажу).
З урахуванням вказаного, позивач правомірно нарахував для відповідача 30 відсотків річних за користування коштами.
Судом перевірено наданий розрахунок 30 відсотків річних та встановлено, останній здійснений арифметично вірно, відповідно до умов договору та закону, а тому позовна вимога щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" тридцять відсотків річних в розмірі 69 506 грн 25 коп. підлягає до задоволення.
Також, судом взято до уваги твердження відповідача та покликання останнього на практику Верховного суду у постанові від 05.06.2020 року у справі № 922/3578/18, згідно якої, нарахування річних прирівняно до пені, а тому в задоволенні одночасного стягнення пені і відсотків за користування коштами відмовлено, стягнено тільки пеню.
Однак, у вказаній постанові відмінні правовідносини і обставини ніж в даній справі, зокрема у вказаній постанові сторонами було змінено порядок нарахування відсотків за користування коштами, а в даному справі, розмір відсотків чітко визначений сторонами договору.
Відтак покликання на практику Верховного суду у постанові від 05.06.2020 року у справі № 922/3578/18 є безпідставним, судом до уваги не приймаються.
Щодо нарахування інфляційні втрати в розмірі 152 068 грн 31 коп. та три відсотка річних в сумі 6 950 грн 62 коп. суд вказує на наступне.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають до часткового задоволення.
Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 18) останнім здійснено нарахування інфляційних втрат за періоди за місяць, які становлять 15 днів і менше, хоча за вказані періоди, як зазначалося вище, значення інфляції складає нуль.
Здійснивши перерахунок інфляційних, згідно вказаних позивачем періодів, з урахуванням установленої практики та норм закону, які наводилися вище, правомірним розміром інфляційних є 44 563 грн 49 коп. і в такому розмірі позовна вимога щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" підлягає до задоволення.
Що стосується трьох відсотків річних заявлених до стягнення, судом встановлено, що нарахування такої санкції відповідає вимогам закону, здійснено арифметично вірно, а тому позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача три відсотка річних в розмірі 6 950 грн 62 коп. підлягає до задоволення.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Відтак, з огляду на вищенаведені законодавчі приписи позивачем частково у встановленому законом порядку доведено належними, достатніми і допустимими доказами ґрунтовність позову.
Отже, суд позов задовольняє частково, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" підлягають 38 676 грн 94 коп. пені, 69 506 грн 25 коп. тридцять відсотків річних, 44 563 грн 49 коп. інфляційних втрат, 6 950 грн 62 коп три відсотка річних,
Що стосується заявлених до стягнення з відповідача 172 133 грн 88 коп. коригування ціни товару за рахунок коливання курсу євро, 34 822 грн 08 коп. десять відсотків штрафу, 107 504 грн 82 коп. інфляційних втрат, 123 671 грн 61 коп. пені, зазначені є необґрунтованими та безпідставними, тому у вказаних частинах позову суд відмовляє.
Що стосується судових витрат, слід вказати наступне.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, відповідно судовий збір у відповідності до статті 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Вбачається, що позов задоволено на загальну суму 159 697 грн 30 коп., за вказану вимогу, слід сплатити судовий збір в розмірі 2 684 грн 00 коп., а отже саме в такому розмірі сплата судового збору покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак".
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Еко-Пак" (33016, м. Рівне, вул. Будівельників, 6-Б, ідентифікаційний код: 401425080) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" (03047, м. Київ, Пр-кт перемоги, 50, ідентифікаційний код: 36948200) 38 676 (тридцять вісім тисяч шістсот сімдесят шість) грн 94 коп. пені, 69 506 (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот шість) грн 25 коп. тридцять відсотків річних, 44 563 (сорок чотири тисячі п'ятсот шістдесят три) грн 49 коп. інфляційних втрат, 6 950 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн 62 коп. три відсотка річних та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору,
3. В задоволенні позову в частині стягнення 172 133 грн 88 коп. коригування ціни товару за рахунок коливання курсу євро, 34 822 грн 08 коп. 10 відсотків штрафу, 107 504 грн 82 коп. інфляційних втрат, 123 671 грн 61 коп. пені відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складено та підписано 12 жовтня 2023 року
Суддя Вадим Торчинюк