ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"09" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2148/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.
розглянувши справу №916/2148/23
За позовом: Державного підприємства “Антонов” (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1; код ЄДРПОУ 14307529)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Контейнери України” (65104, м.Одеса, просп. Академіка Глушка, 29, оф. 228; код ЄДРПОУ 42163494)
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство “Українська оборонна промисловість” (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 36; код ЄДПРОУ 37854297).
Про стягнення 3894030,34 грн.
За участю:
Від позивача: Парубець Є.О., адвокат за довіреністю
Від відповідача: Попов В.В., довірненість
Від 3-ї особи: Гецко Н.М., самопредставництво
Встановив: Державне підприємство “Антонов” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Контейнери України” про стягнення 3846658,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору поставки №17.2465.2022 від 10.08.2022р. та направлено на стягнення суми попередньої оплати у розмірі 2472642,00 грн., пені - 1226159,43 грн., інфляційних втрат - 110666,23 грн. та 3% річних - 37191,24 грн.
Також позивач просив суд зазначити в рішенні суду про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування та визначити в рішенні правила розрахунку остаточної суми відсотків.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.05.2023р. прийнято позовну заяву Державного підприємства “Антонов” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2148/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "26" червня 2023 р. о 12:20. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 26.06.2023р. о 12:20.
16.06.2023р. до суду позивачем було надано заяву про залучення Державного концерну “УКРОБОРОНПРОМ” до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.06.2023р. заяву Державного підприємства “Антонов” від 16.06.2023р. вх. №ГСОО 19841/23 задоволено. Залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державний концерн “УКРОБОРОНПРОМ”. Відкладено підготовче засідання (з урахуванням перебування судді Д'яченко Т.Г. з 28.06.2023р. по 28.07.2023р. у відпустці) на "14" серпня 2023 р. о 11:20. Зобов'язано позивача направити на адресу залученої третьої особи позову заяву з додатками, докази направлення надати суду. Запропоновано залученій третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 14.08.2023р. о 11:20.
18.07.2023р. до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення.
19.07.2023р. до суду від Акціонерного товариства “Українська оборонна промисловість” надійшла заява про процесуальне правонаступництво, відповідно до якої заявник просив суд залучити Акціонерне товариства “Українська оборонна промисловість” у справі №916/2148/23 як правонаступника Державного концерну “УКРОБОРОНПРОМ”.
Як з'ясовано судом, 21.03.2023р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №441 “Про утворення акціонерного товариства “Українська оборонна промисловість” та Статутом Акціонерного товариства “Українська оборонна промисловість” визначено, що товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного концерну “УКРОБОРОНПРОМ”.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2023р. заяву Акціонерного товариства “Українська оборонна промисловість” від 19.07.2023р. вх. № ГСОО 24471/23 задоволено. Замінено у справі № 916/2148/23 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державний концерн “УКРОБОРОНПРОМ” на правонаступника - Акціонерне товариство “Українська оборонна промисловість”. Відкладено підготовче засідання на "30" серпня 2023 р. о 11:30. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 30.08.2023р. о 11:30.
30.08.2023р. до суду позивачем було надано заяву про збільшення позовних вимог (вх.№ГСОО 29609/23) про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3894030,34 грн., де 2472642,00 грн. - сума попередньої оплати за договором, 1226159,43 грн. - пеня, 133853,19грн. - інфляційні втрати та 61375,72 грн. - 3% річних, яка прийнята судом до розгляду.
Також позивач просив суд зазначити в рішенні суду про нарахування 3% річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування та визначити в рішенні правила розрахунку остаточної суми відсотків.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.08.2023р. закрито підготовче провадження по справі №916/2148/23. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "20" вересня 2023 р. о 12:45. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 20.09.2023р. о 12:45.
19.09.2023р. до суду відповідачем було надано клопотання про зменшення неустойки (пені).
20.09.2023р. судом було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 09.10.2023р. о 13:30.
30.10.2023р. до суду Товариством з обмеженою відповідальністю “Контейнери України” було надано клопотання вх. № ГСОО 34770/23, відповідно до якого відповідач визнав позовні вимоги частково в сумі: попередньої оплати у розмірі 2472642,00 грн., інфляційних втрат - 133853,19 грн., 3% річних у розмірі 61375,72 грн. та пені - 12261,59 грн. Також відповідач просив суд зменшити пеню до 12261,59 грн.
04.10.2023р. до суду позивачем було надано заперечення на клопотання про зменшення розміру неустойки (пені).
09.10.2023р. представником третьої особи були надані пояснення щодо клопотання відповідача про зменшення пені.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити. Заперечував проти клопотання відповідача щодо зменшення пені.
Відповідач - визнав частково позовні вимоги позивача та просив суд зменшити пеню до 12261,59 грн.
Третя особа підтримує заявлені позовні вимоги позивача. Також заперечувала проти клопотання відповідача про зменшення пені.
У судовому засіданні 10.10.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 12.10.2023р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та третьої особи, суд встановив.
10.08.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Контейнери України” (постачальник) та Державним підприємством “Антонов” (покупець) було укладено Договір поставки № 17.2465.2022 (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору, постачальник зобов'язалося поставити, а покупець - прийняти та оплатити наступний Товар: Морський контейнер 20 футів (22 G1) (за ДК код 021:2015 44610000-9), згідно зі Специфікацією, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з пунктом 2.1. Договору, кількість Товару визначено у Специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що його загальна сума складає суму всіх Специфікацій, що будуть укладені протягом строку дії даного Договору.
Сторонами було підписано Специфікацію № 1, якою визначено кількість та ціну Товару, яка становить - 4945283,89 грн.
Відповідно до пункту 4.1. Договору, розрахунки за даним Договором проводяться Покупцем наступним чином: передоплата 50% від загальної вартості Товару безготівковим переказом на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури від Постачальника; остаточні 50% від загальної вартості товару - протягом 15 банківських днів з моменту приймання Товару в повному обсязі згідно зі Специфікацією № 1 до Договору, про що свідчать підписані Сторонами видаткові накладні на кожну поставлену партію Товару, та з моменту підписання Акту приймання Товару (за якістю) згідно з Додатком № 2 до цього Договору.
На виконання пункту 4.1. Договору , Постачальник виставив Покупцеві рахунок №361 від 14.09.2022 на передоплату за Договором в розмірі 2472642,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 412 107,00 грн. (а.с. 21).Покупець здійснив оплату виставленого Постачальником рахунку у визначений Договором строк, що підтверджується платіжним дорученням №2447 від 21.09.2022р. (а.с. 22).
Пунктом 5.1. Договору визначено, що Поставка здійснюється на умовах. DDP м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1, згідно з ІНКОТЕРМС -2010.
Згідно з пунктом 5.5. Договору, Термін поставки визначається в Специфікації до даного Договору, що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 3 Специфікації № 1 до Договору, строк поставки-40 календарних днів з моменту отримання 50% передоплати від загальної вартості Товару на розрахунковий рахунок Постачальника.
Позивачем було зазначено суду, що як вбачається з платіжного доручення № 2447, передоплата за Договором в розмірі 2472642,00 грн. була проведена банком 21 вересня 2022 року, відповідно Постачальник мав поставити Товар до 01.11.2022р. включно.
За посиланням позивача, для забезпечення належної підготовки розвантаження Товару Покупець звернувся до Постачальника із запитом №471/9085-22 від 27.10.2022, у якому просив надати графік поставки Товару для його узгодження з ДП «АНТОНОВ». У відповідь на вказаний запит, Постачальник направив лист (вх. № 12831 -22 від 28.10.2022), у якому повідомив про готовність контейнерів до поставки за наступним графіком 10-12 контейнерів до 15.11.2022; 10 контейнерів до 25.11.2022; 5 контейнерів до 30.11.2022.
Проте, як стверджує позивач, в подальшому Товар позивачеві не був поставлений, у зв'язку з чим останній надіслав на адресу відповідача вимогу № 126/3944-23 від 21.03.2023 про повернення передоплати за Договором, а також про сплату на користь ДП «АНТОНОВ» пені, 3% річних та інфляційних втрат. Станом на дату звернення з цією позовною заявою вищевказана вимога не була задоволена Позивачем.
Пунктом 7.1. Договору передбачено, що за непостачання, несвоєчасне постачання Товару або за прострочення заміни Товару неналежної якості Постачальник сплачує Покупцю, за вимогою останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого, неякісного Товару за кожний день прострочення.
Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 1226159,43 грн., інфляційних втрат - 133853,19 грн. та 3% річних - 61375,72 грн.
Надаючи письмові пояснення третьою особою було зазначено суду, що в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем не було здійснено поставки товару та враховуючи, що відповідачем допущено невиконання зобов'язання щодо поставки товару, то вимога про стягнення попередньої плати є обґрунтованою.
Надаючи клопотання про зменшення пені та визнання позовних вимог в частині, відповідачем було зазначено суду, зокрема, що підприємство працює в умовах воєнного стану та причиною несвоєчасного виконання відповідачем своїх обов'язків за договором є невиконання контрагентами обов'язків щодо поставки контейнерів, а також затримка митних формальностей.
Також відповідачем було зазначено, що у зв'язку з скрутним фінансовим становищем товариство має заборгованість по заробітній платі та податкам.
Відповідачем зазначалось, що позивачем не надано доказів, що йому завдані збитки.
За посиланням відповідача слід визнати, що такий розмір пені виходячи з принципів добросовісності, розумності та пропорційності має каральний характер та його стягнення призведе до фактичного банкрутства підприємства та недотримання балансу інтересів боржника та кредитора.
Надаючи заперечення проти клопотання відповідача щодо зменшення пені, позивачем було зазначено суду, що відповідачем не було надано сертифікату ТПП, а також доказів звернення до ТПП, зазначалось суду, що договір було укладено вже після військової агресії.
Позивачем зазначалось, що на підтвердження пояснень відповідача, ним не було надано жодного доказу.
На думку позивача, посилання відповідача на свій скрутний фінансовий стан, як на підставу для зменшення розміру неустойки, не узгоджується з нормами діючого законодавства.
Також позивачем зазначалось, що сторони є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Третьою особою було зазначено суду, що Акціонерне товариство “Українська оборонна промисловість” просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені) та задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як з'ясовано судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю “Контейнери України”, як постачальником, та Державним підприємством “Антонов”, як покупцем, виникли на підставі укладеного між ними 10.08.2022р. Договору поставки №17.2465.2022.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом з'ясовано, що сторонами було підписано Специфікацію № 1, якою визначено кількість та ціну Товару, яка становить - 4945283,89 грн.
За матеріалами справи встановлено, що Постачальник виставив Покупцеві рахунок №361 від 14.09.2022 на передоплату за Договором в розмірі 2472642,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 412 107,00 грн. та покупець здійснив оплату виставленого Постачальником рахунку у визначений Договором строк, що підтверджується платіжним дорученням №2447 від 21.09.2022р.
Відповідно до пункту 3 Специфікації № 1 до Договору, строк поставки - 40 календарних днів з моменту отримання 50% передоплати від загальної вартості Товару на розрахунковий рахунок Постачальника.
Позивачем було зазначено суду, що як вбачається з платіжного доручення №2447, передоплата за Договором в розмірі 2472642,00 грн. була проведена банком 21 вересня 2022 року, відповідно Постачальник мав поставити Товар до 01.11.2022 включно.
Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства аванс - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є грошова сума, яка перераховується згідно договору наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи які мають бути виконані, при цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила лише у випадку невиконання зобов?язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Судом враховано, що Покупець звернувся до Постачальника із запитом №471/9085-22 від 27.10.2022, у якому просив надати графік поставки Товару для його узгодження з ДП «АНТОНОВ». У відповідь на вказаний запит Постачальник направив лист (вх. № 12831 -22 від 28.10.2022). у якому повідомив про готовність контейнерів до поставки за наступним графіком 10-12 контейнерів до 15.11.2022; 10 контейнерів до 25.11.2022; 5 контейнерів до 30.11.2022, однак в подальшому Товар позивачеві не був поставлений, у зв'язку з чим останній надіслав на адресу відповідача вимогу № 126/3944-23 від 21.03.2023.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “Контейнери України” прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору поставки № 17.2465.2022, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв'язку з чим вимоги по сплаті 2472642,00 підлягають задоволенню.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Умовами п. 7.1. Договору передбачено, що за непостачання. несвоєчасне постачання Товару або за прострочення заміни Товару неналежної якості Постачальник сплачує Покупцю, за вимогою останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого, неякісного Товару за кожний день прострочення.
Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 1226159,43 грн. за період з 02.11.2022р. по 01.05.2023р. на суму 4945283,89 грн.
Суд, переривши розрахунок пені, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення - правомірними.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст. 625 ЦКУ, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 61375,72 грн. та інфляційні втрати у розмірі 133853,19 грн.
Суд, переривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Поряд з цим, суд також зауважує, що ч.1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не надано.
Наявність у кредитора можливості стягувати надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України N 7-рп/2013 від 11.07.2013.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені вдвічі - до 613079,72 грн.
На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача боргу - 2472642,00 грн., пені - 613079,72 грн., 3% річних - 61375,72 грн., інфляційних втрат - 133853,19 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України та приймаючи до уваги визнання позову відповідачем в частині позовних вимог позивача у розмірі 2680132,50 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 38309,46 грн. покладаються на відповідача.
Суд звертає увагу позивача, що судовий збір у розмірі 20100,99 грн. буде повернуто Державному підприємству “Антонов” після подання відповідного клопотання до суду.
Відповідно до ч. 6 чт. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: порядок і строк виконання рішення.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Суд зазначає, що даною нормою передбачено право здійснення нарахування до моменту виконання рішення саме відсотків або пені, поряд з цим, не передбачено здійснення відповідного нарахування інфляційних втрат.
З урахування викладеного, суд вважає за можливе зазначити, що органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення, здійснювати нарахування на суму заборгованості - 2472642,00 грн. за період з 31.08.2023р. і до моменту виконання рішення суду: 3% річних за формулою: С х 3 х Д : КДР : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення оплати заборгованості, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позовну заяву Державного підприємства “Антонов” - задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Контейнери України” (65104, м. Одеса, просп. Академіка Глушка, 29, оф. 228; код ЄДРПОУ 42163494) на користь Державного підприємства “Антонов” (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1; код ЄДРПОУ 14307529) суму попередньої плати за договором у розмірі 2472642 (два мільйони чотириста сімдесят дві тисячі шістсот сорок дві) грн. 00 коп., пеню у розмірі 613079 (шістсот тринадцять тисяч сімдесят дев'ять) грн. 72 коп., інфляційні втрати у розмірі 133853 (сто тридцять три тисячі вісімсот п'ятдесят три) грн. 19 коп., 3% річних у розмірі 61375 (шістдесят одна тисяча триста сімдесят п'ять) грн. 72 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 38309 (тридцять вісім тисяч триста дев'ять) грн. 46 коп.
3.В інші частині позову - відмовити.
4.Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення, здійснювати нарахування на суму заборгованості - 2472642,00 грн. за період з 31.08.2023р. і до моменту виконання рішення суду: 3% річних за формулою: С х 3 х Д : КДР : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення оплати заборгованості, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.
Повний текст рішення складено 12.10.2023 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко