ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2023 року Справа № 915/703/22
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Давченко Т.М.
за участі секретаря Дюльгер І.М.
та представників сторін:
від позивача - Законь Ю.О., Саплєєвої О.В.;
від відповідача - Скалова С.Ю.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу № 915/703/22
за позовом ОСОБА_1 ,
АДРЕСА_1 ;
ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
до відповідачів:
1) ОСОБА_2 ,
АДРЕСА_2 ;
ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрленд",
вул. 2 Козацька, 28, м. Миколаїв, 54051;
ІНФОРМАЦІЯ_3;
про визнання недійсним рішення загальних зборів
ВСТАНОВИВ:
1. Рух справи.
ОСОБА_1 пред'явлено до ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Аграрленд" позов з такою вимогою:
"Визнати недійсним рішення ОСОБА_2 від 10 грудня 2018 року, оформлене протоколом №3-1 загальних зборів учасників товариства з обмеже ною відповідальністю "Аграрлєнд" код ЄДРПОУ 38407240:
1. Виплатити залишок суми дивідендів за 2017 рік у сумі 1118617,08 гри. разом з дивідендами 2018 року учаснику ОСОБА_2 за умови на явності коштів, як такому що володіє 100% частки у статутному капіталі То вариства з одночасним утриманням та перерахуванням відповідних розмірів ПДФО та військового збору до бюджету, не пізніше 30.11.2019 року, про що видати наказ директора товариства.
2. Розподілити чистий прибуток за 2018 рік наступним чином. 2126,9 тис грн, направити на виплату дивідендів, за вирахуванням 5 % від отриманого чисто го прибутку за 2018 рік, які направити на формування резервного капіталу, про що видати наказ директора товариства. Розрахунок коштів направлений на формування резервного капіталу провести після подачі фінансової звітності за 2018 рік до контролюючих органів. Провести виплату дивідендів за 2018 рік учаснику ОСОБА_2 , як такому що володіє 100% ча стки у статутному капіталі згідно із зазначеним наказом за умови наявності коштів, з одночасним утриманням та перерахуванням відповідних розмірів ПДФО та військового збору до бюджету".
За такими вимогами ухвалою від 02.01.2023 відкрито провадження в даній справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.02.2023, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.
Ухвалою від 07.03.2023 призначено підготовче засідання в даній справі на 23.03.2023.
Ухвалою від 23.03.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 08.06.2023.
Ухвалою від 08.06.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 30.08.2023.
Ухвалою від 30.08.2023, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.09.2023, проте в указану дату засідання не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання, зокрема, у період з 14:23 по 14:47 у Миколаївській області тривала повітряна тривога.
Ухвалою від 19.09.2023 призначено судове засідання в даній справі на 04.10.2023.
04.10.2023 суд видалився до нарадчої кімнати 05.10.2023.
У судовому засіданні 05.10.2023, згідно зі ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
2. Правові позиції сторін.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що він з 19.12.2018 став власником частки у розмірі 50 % статутного капі талу ТОВ "Аграрленд"; за результатами діяльності у 2018 році зазначене товариство отримало чистий прибуток в розмірі 2126893 грн.
У зв?язку з наведеними обставинами позивач, на його думку, отримав право на виплату йому дивідендів з чистого прибутку підприємства; такі дивіденди мали б виплачуватися не лише за 2018 рік, а взагалі за будь-які інші роки, якщо вони не були розподілені до 19.12.2018.
Разом із тим, іншим учасником товариства, ОСОБА_2 , прийнято спірне рішення, яке, на думку ОСОБА_1 , позбавляє його права на отримання дивідендів за 2018 рік.
Так, ОСОБА_2 вирішено про:
- виплату залишку суми дивідендів за 2017 рік у сумі 1118617,08 грн. разом з дивідендами 2018 року учаснику ОСОБА_2 за умови наявності коштів, як такому що володіє 100% частки у статутному капіталі товариства з одночасним утриманням та перерахуванням відповідних розмірів ПДФО та військового збору до бюджету, не пізніше 30.11.2019 року, про що видати наказ директора товариства;
- розподіл чистого прибутку за 2018 рік наступним чином: 2126,9 тис грн. направити на виплату дивідендів, за вирахуванням 5 % від отриманого чистого прибутку за 2018 рік, які направити на формування резервного капіталу, про що ви дати наказ директора товариства. Розрахунок коштів направлений на формування резервного капіталу провести після подачі фінансової звітності за 2018 рік до контролюючих органів. Провести виплату дивідендів за 2018 рік учаснику ОСОБА_3 , як такому що володіє 100% частки у статутному капі талі згідно із зазначеним наказом за умови наявності коштів, з одночасним утри манням та перерахуванням відповідних розмірів ПДФО та військового збору до бюджету.
За твердженнями позивача, ОСОБА_2 10.12.2018 не приймав в смт. Березанка спірне рішення, оскільки:
- того ж дня ним підписано договір у м. Київ;
- податкова та фінансова звітність ТОВ "Аграрленд" свідчить про відсутність у 2018 році будь-яких дій з розподілу чистого прибутку підприємства за 2018 рік, нарахування і ви плати дивідендів за 2018 рік;
- 10.12.2018 ОСОБА_2 під час нібито розподілу чистого прибутку за 2018 рік порушив ст. 26 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" і протиправно розподілив чистий прибуток за весь 2018 рік до його закінчення;
- чистий прибуток товариства за 2018 рік розподілено у більшому розмірі, ніж фактично отриманий за цей період ? 2126900 грн. замість 2126893 грн. Тобто, розподілено неіснуючий прибуток;
- ОСОБА_2 не міг 10.12.2018 розрахувати чистий прибуток товариства за весь 2018 рік, адже за наступний 21 день підприємство заробило та витратило більше 10 млн гривень;
- з 19.12.2018 ОСОБА_2 втратив контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства ? новим директором став ОСОБА_1 і він не погоджував свої дії з ОСОБА_2 ;
- ОСОБА_1 самостійно визначав напрями використання коштів. Після 19.12.2018 оплачені рахунки на більше ніж 30 тисяч євро. Через коливання курсу валют ОСОБА_2 не міг 10 грудня точно передбачити курс валют станом на 25, 26, 27 грудня ? дні платежів за валютними контрактами;
- ТОВ "Аграрленд" за грудень 2018 року сплатило більше 10000 грн. процентів за користування овердрафтом. Ця сума залежала від обсягу використаного кредиту на ко жен день грудня. ОСОБА_2 ніяк не міг це прорахувати та забезпечити саме такий розмір кредиту та процентів за користування ним;
- спірний протокол має відмінну нумерацію від всіх інших протоколів товариства. Це свідчить, що він виготовлявся без доступу до архіву підприємства і було неможливо перевірити які ж номери протоколів уже існують;
- у ТОВ "Аграрленд" відсутній протокол від 10.12.2018 № 3-1, адже він не передавався ОСОБА_2 до архіву підприємства;
- ОСОБА_2 у справі № 915/606/21 підтвердив, що у 2018 році відсутні будь-які протоколи про розподіл дивідендів за 2018 рік, а є лише накази; також він підтвердив, що станом на 23.01.2020 у нього не було жодної документації щодо діяльності ТОВ "Аграрленд".
Викладені обставини, на думку позивача, свідчать про наявність підстав для визнання оскаржуваного рішення недійсним у судовому порядку.
ОСОБА_2 у відзиві від 31.01.2023 позовні вимоги не визнав, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними.
Так, відповідач зазначив, зокрема, що:
- такі підстави позову, як набуття позивачем права власності частки у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ "Аграрленд" з 19.12.2018, а відтак, на його думку, набуття права на отримання дивідендів, не кореспондують із позовними вимогами, адже позивач вимагає саме визнання недійсним рішення загальних зборів, а не стягнення дивідендів;
- позивач стверджує, що існування оскаржуваного ним рішення позбавляє його права на отримання дивідендів, проте не обґрунтовує, яким саме чином оспорюване рішення вплинуло на його права, що створює правову невизначеність щодо ефективності обраного позивачем способу захисту своїх прав;
- позивачем не розмежовано в якій саме частині позовні вимоги стосуються кожного з відповідачів по справі. При цьому, обґрунтування позивачем права на отримання дивідендів взагалі не може стосуватись відповідача-1, оскільки в такому спорі належним відповідачем має бути лише саме товариство; оскільки позивач посилається на порушення його права на отримання дивідендів, то за таких умов належним способом захисту інтересів позивача є стягнення сум дивідендів. Водночас, позивач відповідну позовну вимогу не пред'являв;
- позивачем не доведено порушення його прав у розумінні ст.ст. 15, 16 ЦК України у зв'язку з прийняттям оспорюваного рішення загальних зборів;
- оскаржуваним рішенням загальних зборів не порушені права позивача, оскільки ОСОБА_1 став власником частки у розмірі 50% статутного капіталу товариства лише 19.12.2018, тоді як оскаржуване рішення прийнято 10.12.2018. Станом на момент проведення спірних загальних зборів учасників ТОВ "Аграрленд" позивач ще не був учасником товариства, а тому не був і носієм корпоративних прав;
- посилання позивача на ч. 7 ст. 33 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо порушення місця проведення загальних зборів, а також твердження про відсутність факту проведення зборів є безпідставними, адже не підтверджуються будь-якими належними доказами;
- позивач з 19.12.2018 зайняв посаду директора ТОВ "Аграрленд" та є відповідальною особою товариства за складання та подання фінансової звітності; саме позивач як директор підписував звітність та платіжні доручення, якими здійснювалась виплата дивідендів, зокрема щодо виплат за 2018 рік;
- відповідно до статуту відповідача-2 в редакції 2013 року (з урахуванням внесених змін до статуту 23.12.2013) чистий прибуток після сплати податків (та будь яких інших платежів, сплата яких може вимагатися законодавством України), залишається у повному розпорядженні товариства та розподіляється між учасниками пропорційно їх часткам у майні товариства в порядку та умовах, передбачених зборами учасників товариства (п. 7.3.); способи та форма платежів з виплати частки прибутку врегульована п. 7.4.; питання порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частини прибутку, віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників (п. 9.5.5.), аналогічна за змістом норма передбачена п. д) ст. 41 ЗУ "Про господарські товариства". Статут не містить будь яких обмежень щодо періоду виплати дивідендів.
Отже, статут відповідача-2 в редакції 2013 року відповідав вимогам законодавства, чинного на момент його прийняття - Закону України "Про господарські товариства" та положенням ЦК України і ГК України, які регулювали питання діяльності товариств з обмеженою відповідальністю.
Набуття чинності з 17.06.2018 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не свідчить про автоматичну недійсність статуту чи окремих положень статуту, які приймалися відповідно до положень Закону України "Про господарські товариства" та чинного на той час законодавства;
- посилання позивача про його необізнаність про розподіл дивідендів за 2018 рік є безпідставними, оскільки саме позивач, як керівник ТОВ "Аграрленд" здійснював відповідні платежі; платіжні доручення на виплату дивідендів за 2018 рік містять посилання на відповідний наказ ТОВ "Аграрленд" від 03.01.2019 № 1, при цьому сам наказ кореспондує з оскаржуваним рішенням, оформленим протоколом № 3-1 від 10.12.2018. Наказ від 03.01.2019 № 1 про виплату дивідендів повністю відтворює суми, визначені до виплати відповідачу-1 у протоколі від 10.12.2018 № 3-1, і цей наказ підписано директором ОСОБА_1
ОСОБА_1 у додаткових поясненнях від 22.03.2023 наполягав на задоволенні позовних вимог, зазначивши, що він став учасником ТОВ "Аграрленд" 19.12.2018 і з цього моменту набув весь обсяг корпоративних прав, у тому числі право приймати рішення про розподіл чистого прибутку та виплату дивідендів відповідно до встановлених законом процедур.
Оскільки станом на 19.12.2018 не приймались жодні рішення про розподіл чистого прибутку та виплату дивідендів за 2018 рік, то з цього моменту таке рішення могло прийматись виключно на загальних зборах ТОВ "Аграрлденд" за участю позивача ОСОБА_1 .
Обґрунтування чому оскаржувані збори не проводились 10.12.2018 позивач навів у позовній заяві.
Позивач також виклав позицію про те, що:
- відповідач не наводить аргументації чому ж саме аналіз звітності ТОВ "Аграраленд" щодо інформації про розподіл прибутку і виплату дивідендів за 2018 рік не є доказом відсутності факту проведення загальних зборів 10.12.2018 у смт. Березанка;
- на думку позивача, якщо у звітності належним чином відображено прийняття рішення про розподіл чистого прибутку і виплату дивідендів то це буде додатковим підтвердженням проведення зборів 10.12.2018; якщо ж такої інформації в звітності немає ? це є підтвердженням відсутності факту проведення зборів 10.12.2018;
- коли ОСОБА_2 вказує на відповідальність позивача як директора товариства за складання та подання звітності, він зміщує фокус зі своєї поведінки на поведінку інших суб'єктів; він як директор товариства за ст. 43 ЗУ "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю" відповідав за збереження документації товариства, у тому числі і протоколів загальних зборів учасників. Коли він втратив повноваження виконавчого органу - мав би передати всю документацію підприємства новому директору. Проте ОСОБА_2 не надав жодного доказу передачі такої документації і не передавав її. Протокол від 10.12.2018 відсутній в архіві підприємства.
Окрім іншого позивачем у позовній заяві та клопотаннях від 22.03.2023, від 07.06.2023 та від 03.10.2023 були викладені питання до відповідача ОСОБА_2 в порядку ст. 90 ГПК України, а саме:
1. О котрій годині та за якою адресою в смт. Березанка ОСОБА_2 10 грудня 2018 ро ку прийняв спірні рішення.
Якщо неможливо вказати точний час - зазначити проміжок часу коли це було зроблено (8-12 год, 12-15 год, 15-20 год 10 грудня 2018 року тощо).
2. О котрій годині та за якою адресою в смт. Березанка ОСОБА_2 10 грудня 2018 ро ку склав та підписав відповідний протокол № 3-1?
3. Як ОСОБА_2 запланував діяльність ТОВ «Аграрленд» щоб підприємство на 31 грудня 2018 року отримало чистий прибуток в розмірі 2 126 893 грн ? Надати всі підт верджуючі документи.
4. Які дії зробив ОСОБА_2 щоб забезпечити отримання ТОВ «Аграрленд» чистого прибутку за 2018 рік у розмірі 2 126 893 грн? Надати всі підтверджуючі документи.
5. Як ОСОБА_2 запланував витрати ТОВ «Аграрленд», які підприємство здійснило з 11 по 31 грудня 2018 року? Надати всі підтверджуючі документи.
6. Як ОСОБА_2 запланував доходи ТОВ «Аграрленд», які підприємство отримало з 11 по 31 грудня 2018 року на суму 3 961 317,68 грн. Надати всі підтверджуючі докумен ти.
7. Як ОСОБА_2 станом на 10 грудня 2018 року розрахував чистий прибуток ТОВ «Аграрленд» в сумі 2 126 893 грн? Надати відповідні розрахунки станом на 10 грудня 2018 року.
8. Які вказівки ОСОБА_2 надав з 19 по 31 грудня 2018 року директору ТОВ «Аграр ленд» ОСОБА_1 щоб ТОВ «Аграрленд» отримало чистий прибуток за 2018 рік в сумі 2 126 893 грн.?
9. Чи повідомив ОСОБА_2 протягом грудня 2018 року ОСОБА_1 про існування відповідного протоколу №3-1 та прийняті рішення про розподіл чистого прибутку і ви плату дивідендів?
10. На підставі яких даних ОСОБА_2 10 грудня 2018 року розрахував чистий прибу ток ТОВ «Аграрленд» за 2018 рік? Надати всі підтверджуючі документи, в тому числі розрахунки, первинну документацію і т.д.
Від ОСОБА_2 03.06.2023 надійшла заява про відмову в наданні відповідей на поставлені питання в порядку ч. 5 ст. 90 ГПК України, згідно якої учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання: 1) з підстав, визначених статтями 67, 68 цього Кодексу; 2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи; 3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.
Статтею 68 ГПК України передбачено, що свідок, який з'явився на вимогу суду, не має права відмовитися давати показання, крім показань щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім'ї або близький родич цих осіб), які можуть тягнути юридичну відповідальність для нього або таких членів сім'ї чи близьких родичів. Свідок, який з'явився на вимогу суду та відмовляється давати показання, зобов'язаний повідомити причини відмови.
У заяві, крім того, викладено позицію про те, що поставлені позивачем питання не можуть бути визнаними такими, що стосуються обставин справи, з урахуванням обраного позивачем предмету позову.
Частиною 6 статті 90 ГПК України передбачено, що за наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов'язати учасника справи надати відповідь.
Позивач наполягав на визнанні відсутніми у ОСОБА_2 підстав для відмови у наданні відповідей.
У судовому засіданні 04.10.2023 у задоволенні відповідного клопотання позивача відмовлено, оскільки суд дійшов висновку про наявність у відповідача-1 передбачених процесуальним законодавством підстав для відмови від надання відповідей.
Судом у тому ж засіданні відмовлено в задоволенні клопотання позивача від 03.10.2023 про відкриття підготовчого провадження для витребування відповідних відповідей та надання додаткових документів по справі.
Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.
Разом із тим, відповідачем подано:
- заяву від 14.09.2023 про застосування до позовних вимог, у випадку, якщо суд дійде висновку про їх обґрунтованість, наслідків спливу строку позовної давності, у відповідності до положень ст.ст.257-258 ЦК України;
- заяву від 14.09.2023 про розподіл судових витрат.
Від позивача, у свою чергу, надійшли:
- заперечення від 02.10.2023 на заяву про застосування строку позовної давності;
- заперечення від 02.10.2023 на заяву про розподіл судових витрат.
Вислухавши у судовому засіданні пояснення та позиції представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд приходить до такого.
3. Встановлені судом обставини справи, норми права, що підлягають застосуванню та правові висновки.
З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення загальних зборів учасників від 10.01.2013, оформленого протоколом від тієї ж дати за № 1, прийняті рішення, зокрема, про: заснування ТОВ "Аграрленд", формування статутного капіталу товариства у розмірі 500000 грн. з наступним розподілом часток: 200000 грн. (40%) - ОСОБА_2 ; 150000 грн. (30 %) - ОСОБА_4 ; 200000 грн. (30 %) - ОСОБА_5 ; затвердження та підписання статуту товариства; призначення директором товариства ОСОБА_6 .
У подальшому, згідно рішень, оформлених протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Аграрленд" від 11.11.2013 № 2, виведено зі складу учасників товариства на підставі поданих заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , виключено їх частки зі складу статутного капіталу товариства та вирішено виплати зазначеним особам часток майна пропорційно їх часткам у статутному капіталі не проводити у зв?язку з їх неоплатою. Учасниками також вирішено зменшити статутний капітал товариства на 180000 грн., затвердити новий статутний капітал у сумі 320000 грн. з часткою ОСОБА_2 - 100% та внести відповідні зміни до статуту товариства.
Сторонами не заперечується і матеріалами справи не спростовується те, що станом на 10.12.2018 ОСОБА_2 був єдиним учасником ТОВ "Аграрленд", який володів 100% часток у статутному капіталі товариства.
Спірним рішенням засновника ОСОБА_2 , оформленим протоколом загальних зборів учасників товариства від 10.12.2018 № 3-1 вирішено:
"1. Виплатити залишок суми дивідендів за 2017 рік у сумі 1118617,08 грн. разом із дивідендами 2018 року учаснику ОСОБА_2 за умови наявності коштів, як такому що володіє 100% частки у статутному капіталі Товариства з одночасним утриманням та перерахуванням відповідних розмірів ПДФО та військового збору до бюджету, не пізніше 30.11.2019 року, про що видати наказ директора Товариства
2. Розподілити чистий прибуток за 2018 рік року наступним чином: 2126,9 тис. грн. направити на виплату дивідендів, за вирахуванням 5% від отриманого чистого прибутку за 2018 рік, які направити на формування резервного капіталу, про що видати наказ директора Товариства. Розрахунок коштів направлених на формування резервного капіталу провести після подачі фінансової звітності за 2018 до контролюючих органів.
Провести виплату дивідендів за 2018 рік учаснику ОСОБА_2 , як такому шо володіє 100% частки у статутному капіталі Товариства згідно Із зазначеним наказом за умови наявності коштів, з одночасним утриманням та перерахуванням відповідних розмірів ПДФО та військового збору до бюджету".
У подальшому, згідно рішень, оформлених протоколом загальних зборів засновників ТОВ "Аграрленд" від 19.12.2018 № 4, на яких були присутніми учасник товариства, якому належить 100% статутного капіталу, - ОСОБА_2 , а також запрошена особа - громадянин ОСОБА_1 (позивач), вирішено:
- затвердити статут товариства в новій редакції, відповідно до Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 № 2275-VIII, та провести державну реєстрації їм і н у встановленому законодавством порядку$
- прийняти фізичну особу громадянина України ОСОБА_1 до складу учасників товариства, шляхом внесення вкладу до статутного капіталу товариства в розмірі 750000,00 грн.;
- збільшити розмір статутного капіталу товариства до 1500000,00 грн. за рахунок вкладу учасника ОСОБА_1 у розмірі у розмірі 750000,00 грн. та додаткового вкладу учасника ОСОБА_2 у розмірі 430000,00 грн.;
- частки між учасниками в статутному капіталі товариства розподілити наступним чином: ОСОБА_2 володіє 50% статутного капіталу товариства, що складає 750000,00 грн.; ОСОБА_1 володіє 50% статутного капіталу товариства, що складає 750000,00 грн.;
- звільнити 19.12.2018 ОСОБА_2 з посади директора товариства згідно поданої заяви, у зв?язку з переведенням на іншу посаду;
- призначити на посаду директора товариства ОСОБА_1 з 20.12.2018. Зобов?язати директора товариства ОСОБА_1 здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться и Єдиному державному реєстрі, а саме: пов?язані зі зміною статуту товариства, прийняттям до складу учасників товариства ОСОБА_1 , збільшенням статутного капіталу товариства, зміною директора товариства.
Згідно податкової звітності ТОВ "Аграрленд" за 2018 рік, товариством отримано за зазначений період чистий прибуток у розмірі 2126893 грн.
На думку позивача, він з 19.12.2018 отримав право на виплату йому дивіден дів з чистого прибутку підприємства. При цьому такі дивіденди мали б виплачуватися не лише за 2018 рік, а взагалі за будь-які інші роки, якщо вони не були розподілені до 19.12.2018.
Позивач стверджує, що станом на 19.12.2018, коли ОСОБА_1 став учасником товариства, дивіденди за 2018 рік не розподілялися і не виплачувалися. За такого, на переконання позивача, він мав право на отримання 50% чистого прибутку підприємства за 2018 рік в якості дивідендів.
Позивач зазначає, що у жовтні 2021 він з матеріалів відзиву ОСОБА_2 на позовну заяву у справі № 915/1308/21 дізнався про існування оскаржуваного протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Аграрленд" від 10.12.2018 № 3-1.
На переконання позивача, існування цього протоколу і нібито прийняті рішення позбавляють ОСОБА_1 права отримати дивіденди за 2018 рік, що є порушенням права ОСОБА_1 на мирне володіння майном.
Викладені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
При прийнятті рішення, суд входить з наступного.
4. Положення законодавства та правові висновки суду.
Законодавством передбачено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об?єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві (ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 113 ЦК України, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Згідно зі ст.ст. 97, 98 ЦК України, органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
Частинами 1, 3 ст. 167 ГК України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших господарських товариств.
Таким чином, поняття корпоративні права є формою управління товариством шляхом управління діяльності товариства, у тому числі і через вищий орган управління - загальні збори, шляхом винесення на обговорення та включення до порядку денного відповідних питань, необхідних для сталого функціонування та розвитку товариства, які в свою чергу спрямовані на отримання належної частини прибутку та майнових та/або грошових активів у разі припинення діяльності товариства, тощо.
При цьому, загальні збори є волеутворюючим органом товариства, рішення на якому приймається з урахуванням волі учасників та з огляду на кворум при голосуванні за такі рішення.
Згідно статті 116 ЦК України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
Згідно із ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до ст. 167 ГК України правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав. Відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг узяти участі у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №926/3973/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/540/16 викладено правову позицію, відповідно до якої рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
У постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №915/698/18 викладено правову позицію, згідно з якою безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв?язку з порушенням прямих вказівок закону є: 1) прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; 2) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; 3) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; 4) відсутність протоколу загальних зборів, підписаного головою і секретарем зборів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 суд зазначає, що своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з?ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства. Якщо учасник (або його представник) узяв участь у загальних зборах і голосував на них, то ця обставина сама собою не обов?язково свідчить про те, що учасник був належним чином повідомлений про збори і мав змогу підготуватися до розгляду питань порядку денного, зокрема вирішити, чи може він довірити участь у таких зборах своєму представнику з огляду на конкретні питання, які виносяться на розгляд зборів, чи визнати доцільним узяти участь у зборах особисто.
Матеріалами справи підтверджується і позивачем не заперечується, що на момент прийняття оскаржуваних рішень загальних зборів ТОВ "Аграрленд", оформлених протоколом від 10.12.2018 № 3-1, єдиним учасником товариства був ОСОБА_2 , який володів 100 % статутного капіталу та голосів на зборах.
ОСОБА_1 став власником частки у розмірі 50% статутного капіталу товариства лише 19.12.2018.
Отже, на момент проведення спірних зборів учасників ТОВ "Аграрленд" позивач ще не був учасником товариства, а отже не був у цей період і носієм корпоративних прав. За такого оспорювані рішення не можуть бути визнаними такими, що порушують корпоративні права позивача.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб?єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб?єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
В даному випадку позивач посилається на порушення його права на отримання дивідендів; разом із тим, вимогу про стягнення певної суми дивідендів позивачем не заявлено.
Суд також звертає увагу на те, що саме позивач з 19.12.2018 зайнявши посаду директора ТОВ "Аграрленд" є відповідальною посадовою особою товариства за складання та подання фінансової звітності і саме позивач підписував як директор таку звітність, у тому числі за спірний період.
Матеріали справи також містять наказ ТОВ "Аграрленд" від 03.01.2019 № 1 про нарахування і виплату дивідендів, яким вирішено, зокрема: направити в резервний капітал 5 % чистого прибутку за 2018 рік - 106344,64 грн.; розподілити прибуток за 2018 рік наступним чином: 2951999,44 грн. направити на виплату дивідендів, що становить 100% нерозподіленого прибутку без нарахування коштів, направлених в резервний капітал від прибутку за 2018 рік в сумі 106344,64 грн.; провести виплату засновнику ОСОБА_2 залишку нарахованих дивідендів за 2017 рік в розмірі 931451,32 грн. та нарахованих дивідендів за 2018 рік в розмірі 2020548,12 грн., всього на загальну суму 2951999,44 грн., частинами у вигляді грошових коштів з розрахункового рахунку підприємства, за умови їх наявності з одночасним утриманням та перерахуванням відповідних розмірів ПДФО та військового збору до бюджету, не пізніше 30.11.2019.
Зазначений наказ, який за своїм змістом кореспондує з оскаржуваним рішенням загальних зборів, оформленим протоколом № 3-1 від 10.12.2018, підписаний особисто позивачем ОСОБА_1 , як керівником ТОВ "Аграрленд".
Викладене свідчить про те, що позивач, як директор ТОВ "Аграрленд", був обізнаним про виплату дивідендів, у т.ч. за періоди, визначені у спірних рішеннях загальних зборів, та особисто вчиняв дії, спрямовані на виконання цих рішень.
Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
З урахуванням викладеного, суд визнає, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання недійсними у судовому порядку рішень загальних зборів ТОВ "Аграрленд", оформлених протоколом від 10.12.2018 № 3-1
Зважаючи на вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно правового висновку, викладеного у п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 по справі № 904/3405/19, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з?ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
З урахуванням того, що в даному випадку суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, заява про застосування наслідків сплину строку позовної давності судом не вирішується.
Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.
Щодо заяви відповідача про розподіл судових витрат, суд приходить до такого.
У заяві від 14.09.2023 ОСОБА_2 просить суд про стягнення на його користь з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн. - гонорару.
Позивач у запереченнях від 02.10.2023 просить відмовити у стягненні з нього на користь відповідача судових витрат, з посиланням на те, що заявлений у зв?язку з розглядом справи № 915/703/22 у суді першої інстанції розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Покладення на нього витрат у заявленому розмірі становитиме для позивача надмірний тягар.
Також на думку позивача Господарський суд Миколаївської області повинен врахувати наявність значної кількості справ за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за подібних правовідносин, які розглядаються/розглядались господарськими судами. Отже, правова позиція відповідача є сформованою, а доказів додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.
Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних із розглядом справи. До витрат, пов?язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов?язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України). Витрати, пов?язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов?язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов?язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об?єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв?язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судом встановлено, що 29.09.2021 між адвокатом Скаловим С.Ю. та Мартинюком В.П. (замовником) був укладений договір про надання правової допомоги № 11, згідно умов якого адвокатом прийняті на себе зобов?язання з надання замовнику правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов?язався оплатити замовлення у порядку та в строки, обумовлені сторонами (п. 1.1 договору).
Додатковою угодою від 14.09.2023 до договору сторонами визначено перелік послуг та погоджено, що сума (розмір) витрат Мартинюка В.П. на професійну правничу допомогу у Господарському суді Миколаївської області під час розгляду справи № 915/703/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ТОВ "Аграрленд" про визнання недійсним рішення загальних зборів складає 15000 грн., виходячи із погодженого між клієнтом та адвокатом фіксованого гонорару за надання послуг з правової допомоги у даній справі.
Згідно пункту 3 додаткової угоди сторони погодили, що оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом протягом 30 днів з моменту набрання законної сили рішення суду.
14.09.2023 між адвокатом Скаловим С.Ю. та Мартинюком В.П. підписано Акт приймання-передачі наданих послуг. Загальна сума фіксованого розміру вартості послуг складає 15000 грн.
Матеріали справи також містять копію ордера від 23.01.2023 серії ВЕ № 1049523, виписаний адвокатом Скаловим на представництво інтересів відповідача-1 в Господарському суді Миколаївської області; копію свідоцтва від 20.10.2009 № 562 про право на зайняття адвокатською діяльністю, виданого адвокату Скалову.
В постанові Об?єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 зазначається про те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
З урахуванням викладеного суд визнає, що відповідачем-1 доведене понесення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн.
У свою чергу, позивачем не подано доказів на підтвердження доводів про неспівмірність заявлених ОСОБА_2 витрат на отримання професійної правничої допомоги із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом, тощо. Не подано позивачем і доказів на підтвердження того, що покладення на нього витрат у заявленому розмірі становитиме для позивача надмірний тягар.
Ураховуючи викладене, заявлену відповідачем-1 суму витрат на правничу допомогу суд визнає підлягаючою до стягнення з позивача.
У судовому засіданні 05.10.2023, згідно зі ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , грошові кошти на відшкодування витрат на отримання професійної правничої допомоги адвоката в сумі 15000 грн.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 12.10.2023.
Суддя Т.М. Давченко