Рішення від 27.07.2023 по справі 911/39/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2023 р. м. Київ Справа № 911/39/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1

до:

1. ОСОБА_2

1) АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ,

2) АДРЕСА_3 ;

2. ОСОБА_3

АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_3 ;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-Інвест Лтд"

07425, Київська область, Броварський район, село Мокрець, вулиця Бервицька, будинок 41-А, код ЄДРПОУ 41007704

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

1) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталії Миколаївни

02088, місто Київ, вулиця Харченка Євгенія, будинок 61, приміщення 121 , свідоцтво №8024;

2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Клімової Надії Валентинівни

01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 22, приміщення 14 (літера А);

3) Державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Макаренка Володимира Вікторовича

08140, Київська область, Бучанський район, село Білогородка, вулиця Володимирська, будинок 33, код ЄДРПОУ 04358477

про визнання недійсним довіреності, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі, наказу про призначення на посаду директора та рішення єдиного учасника

за участі представників сторін:

позивача: Кадигроб А.С., посвідчення адвоката України №2878 від 25.06.2019, ордер серії ВІ №1105364 від 20.12.2022;

відповідача-1: не з'явився;

відповідача-2: Тандир Д.В., дані КЕП (ЕЦП) №3141620295 користувача, ордер серії КС №381087 від 03.04.2023;

відповідача-3: не з'явився;

третьої особи-1: не з'явився;

третьої особи-2: не з'явився;

третьої особи-3: не з'явився,

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 38/23 від 02.01.2023) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-Інвест Лтд" про визнання недійсним довіреності, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі, наказу про призначення на посаду директора та рішення єдиного учасника.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем не надавалась довіреність, що стала підставою наявності повноважень на вчинення від її імені спірних дій та зміни власника 100 % частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-Інвест Лтд" з позивача на ОСОБА_3 .

Разом з позовом подано заяву про забезпечення вказаного позову (вх. № 1/23 від 02.01.2023) шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі, заборони здійснення державної реєстрації змін та арешту на майно відповідача - 3.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.01.2023 заяву про забезпечення позову (вх. № 1/23 від 02.01.2023) ОСОБА_1 повернуто заявнику.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла повторна заява про забезпечення позову (вх. № 2/23 від 05.01.2023) шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі, заборони здійснення державної реєстрації змін та арешту на майно відповідача - 3.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про долучення доказів (вх. № 157/23 від 05.01.2023), якою долучено до матеріалів позовної заяви докази сплати судового збору за подання позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.01.2023 заяву про забезпечення позову (вх. № 2/23 від 05.01.2023) ОСОБА_1 задоволено частково.

Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам пункту 1 частини 1 статті 164, частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків (вх. №829/23 від 17.01.2023), відповідно до якого позивач усунув недоліки позовної заяви.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про витребування доказів (оригіналів документів) (вх. №3932/23 від 28.02.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи (вх. №4014/23 від 01.03.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №4143/23 від 03.03.2023).

26.01.2023 Господарським судом Київської області направлено Державній міграційній службі України запит про місце проживання фізичних осіб - відповідачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Державної міграційної служби України надійшла відповідь (вх. №2845/23 від 13.02.2023) на запит про місце проживання фізичних осіб від 26.01.2023, відповідно до якої підтверджене зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 , проте, щодо ОСОБА_2 вказано, що його знято з реєстрації за адресою, що вказана у позовній заяві.

Згідно з частиною 10 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. У зв'язку із вказаним, суд дійшов висновку про повідомлення відповідача-1: ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі № 911/39/23 через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Крім того, у матеріалах, що додані до клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №4143/23 від 03.03.2023) наявні відомості про іншу адресу проживання (перебування) ОСОБА_2 , що можуть бути використані судом з метою його належного повідомлення про розгляд позову до нього у господарському суді. Одночасно, суд роз'яснює позивачу про необхідність негайного повідомлення суду актуальної адреси проживання (перебування) ОСОБА_2 , у разі отримання позивачем таких відомостей.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України. Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №911/39/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.04.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Клімової Надії Валентинівни надійшли письмові пояснення третьої особи (№5501/23 від 21.03.2023 та від 24.03.2023).

Через канцелярію Господарський суду Київської області від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталії Миколаївни надійшли письмові пояснення третьої особи (№5848/23 від 27.03.2023).

Через канцелярію Господарський суду Київської області від ОСОБА_3 надійшло клопотання (вх. №1008/23 від 03.04.2023) про відкладення судового засідання.

У судове засідання 04.04.2023 з'явилась представниця позивача, представники відповідачів та третіх осіб у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені, ОСОБА_2 повідомлений через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2023 підготовче засідання відкладено на 25.04.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_3 надійшло повідомлення (вх. №1048 від 05.04.2023) про подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.01.2023.

10.04.2023 Господарським судом Київської області повідомлено ОСОБА_2 про ухвалу Господарського суду Київської області від 04.04.2023, про що складено телефонограму.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх. №7103/23 від 12.04.2023) про долучення доказів до матеріалів справи.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №7121/23 від 12.04.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_3 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №7122/23 від 12.04.2023).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.04.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_3 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №7122/23 від 12.04.2023) відмовлено.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Клімової Надії Валентинівни надійшли письмові пояснення (вх. №7420/23 від 17.04.2023) разом із заявою про розгляд справи без участі представника.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталії Миколаївни надійшли письмові пояснення (вх. №7974/23 від 25.04.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх. №7987/23 від 25.04.2023) про витребування доказів (оригіналів документів).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх. №8007/23 від 25.04.2023) про долучення доказів до матеріалів справи.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_3 надійшло клопотання (вх. №8028/23 від 25.04.2023) про залишення без руху позовної заяви.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_3 надійшло клопотання (вх. №8029/23 від 25.04.2023) про закриття провадження у справі.

У судове засідання 25.04.2023 з'явились представники позивача та представник відповідача-2, представники відповідача-1 та відповідача-3 на з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені.

У судовому засіданні 25.04.2023 за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_3 (вх. №8028/23 від 25.04.2023) про залишення позову без руху відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив ухвалу про повну відмову у задоволенні цього клопотання з таких підстав.

За частиною 6 статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з корпоративних відносин розглядаються за місцезнаходженням юридичної особи. Відповідно до вимог чинного законодавства та усталеної практики Верховного Суду у даній категорії справ - корпоративних спорах, норми права не відносяться до підстав позову. Сторона може помилятися в нормах права, що регулюють спірні правовідносини, обов'язком суду є визначити норми права, що підлягають застосуванню, в тому числі: чи чинні норми права, на які посилається сторона, які норми права дійсно регулюють спірні правовідносини, а які норми права не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свій позов, а не норми права. Тому помилка позивача в позовній заяві, обрання ним свідомо або помилково норми права, що втратили чинність ніяким чином не впливають на предмет і підстави позову, тому не являються підставами для залишення позову без руху.

Якщо позивачем обрано неналежного відповідача наслідком цього є відмова у задоволенні позову за результатом розгляду судом справи по суті, а не передчасними діями суду на підготовчій стадії провадження.

Щодо того, що до відповідача-3 не заявлено ніяких позовних вимог, у зв'язку з чим порушені правила територіальної підсудності справи шляхом безпідставного залучення одним із відповідачів особу до якої не заявлено позовних вимог, суд зазначає, що відрізняє предмет спору і предмет позову. Предмет позову визначений вимогами позивача про визнання недійсними правочинів, а предметом спору є корпоративні права позивача у товаристві - відповідачі-3, відтак, відповідач-3 є належним відповідачем у даній справі, при цьому, згідно з частиною 6 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, така категорія спорів розглядається за місцезнаходженням юридичної особи.

За результатами розгляду клопотань ОСОБА_3 (вх. №8029/23 від 25.04.2023) про закриття провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_2 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України та про закриття провадження в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-Інвест Лтд" на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, що містяться у відзиві на позовну заяву (вх. №7121/23 від 12.04.2023), а також окремо поданого клопотання у судовому засіданні, відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив ухвалу у судовому засіданні про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини 6 статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи. Розгляд питання щодо визнання довіреностей недійсними віднесені до юрисдикції, як господарських, так і цивільних судів, в залежності від того в яких правовідносинах виникли ці спори, які суб'єкти спірних правовідносин та які підстави того чи іншого позову. Суд окремо відзначає, що у спірній довіреності уповноважено відповідача-1 представляти інтереси позивача з таких питань: «- що стосуються мене як учасника (засновника) ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД», код ЄДРПОУ 41007704 (далі - «Товариство»); - відступлення (продажу) належної мені частки у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД», код ЄДРПОУ 41007704, за ціною та на умовах на його розсуд». Таким чином, даний односторонній правочин (спірна довіреність) регулює саме корпоративні права позивача щодо відповідача-3. Оскільки, в даному випадку, визнання недійсною довіреності розглядається у межах корпоративних правовідносин, які за частиною 6 статті 30 Господарського процесуального кодексу України розглядаються господарським судом, справа підсудна саме господарському суду.

Окрім цього, за результатами розгляду клопотання позивача (вх. №8007/23 від 25.04.2023) про долучення доказів до матеріалів справи відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив ухвалу у судовому засіданні про задоволенні такого клопотання, визнання поважними причин пропуску строку та долучення доказів до матеріалів справи, у зв'язку із тим, що позивач обґрунтував неможливість подати такий доказ раніше. Відповідно до частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, суд за результатами розгляду клопотання позивача (вх. №4143/23 від 03.03.2023) про долучення копії постанови слідчого та завіреної копії експертного висновку постановив ухвалу у судовому засіданні про задоволення цього клопотання та долучення документів до матеріалів справи. У минулому судовому засіданні суд відкладав питання долучення цих документів до матеріалів справи, оскільки був відсутній дозвіл слідчого на розголошення цих матеріалів. Крім цього, пунктом 7 ухвали Господарського суду Київської області 04.04.2023 відкладене питання долучення копії постанови слідчого та завіреної копії експертного висновку.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2023 підготовче засідання відкладено на 11.05.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. №8606/23 від 03.05.2023) про залишення без розгляду клопотання позивача (вх. №4014/23 від 01.03.2023) про проведення судової почеркознавчої експертизи та клопотання позивача про витребування доказів (оригіналів документів) від 25.04.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №8642/23 від 03.05.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про (вх. №8847/23 від 08.05.2023) зміну предмета позову.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх. №8888/23 від 08.05.2023) про долучення доказів до матеріалів справи.

У судове засідання 11.05.2023 з'явились представники позивача та представник відповідача-2, представники відповідача-1 та відповідача-3 на з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.05.2023 заяву позивача (вх. №8606/23 від 03.05.2023) про залишення без розгляду клопотання позивача (вх. №4014/23 від 01.03.2023) про проведення судової почеркознавчої експертизи та клопотання позивача про витребування доказів (оригіналів документів) від 25.04.2023 задоволено повністю та залишено без розгляду клопотання позивача (вх. №4014/23 від 01.03.2023) про проведення судової почеркознавчої експертизи та про витребування доказів (оригіналів документів) від 25.04.2023. Також даною ухвалою повністю задоволено заяву позивача (вх. №8847/23 від 08.05.2023) про зміну предмету позову та ухвалено розгляд справи №911/39/23 здійснювати за остаточними позовними вимогами:

1. Визнати недійсною довіреність, посвідчену 29.11.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною, що складена від імені громадянки України ОСОБА_1 на ім'я громадянина України ОСОБА_2 за реєстровим № 1958.

2. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» від 01.12.2022 року, який укладено між громадянкою України ОСОБА_1 , від імені якої, на підставі довіреності, посвідченої 29.11.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною за реєстровим № 1958, діяв громадянин України ОСОБА_2 та громадянином України ОСОБА_3 щодо відчуження належної ОСОБА_1 частки у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД».

3. Визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, посвідченого 01.12.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клімовою Надією Валентинівною за реєстровими № 6255, № 6256 та №6258, ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої 29.11.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною за реєстровим № 1958, яким відчужено (передано) 100% частки ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» ОСОБА_3 .

4. Визнати недійсним наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» №02/12/2022 від 02.12.2022 року про призначення Директором Товариства - ОСОБА_3 .

5. Визнати недійсним рішення №01/12/2022 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» від 01.12.2022 року про затвердження нової редакції статуту, звільнення директора Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» ОСОБА_4 за власним бажанням з 01.12.2022 року, призначення на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» ОСОБА_3 з 02.12.2022 року, а також виключення ревізійної комісії зі складу органів управління Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД».

6. Скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу 05.12.2022 09:35:38, 1003551070007010912, Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, проведену державним реєстратором Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Макаренком В.В. щодо товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» (код в ЄДРПОУ 41007704).

7. Скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу 07.12.2022 14:45:08, 1003551070007010912, Зміна кінцевого бінефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бінефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміни до установчих документів, які не пов'язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань проведену державним реєстратором Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Макаренком В.В. щодо товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» (код в ЄДРПОУ 41007704).

Також ухвалою Господарського суду Київської області від 11.05.2023 підготовче засідання відкладено на 15.06.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_3 надійшло клопотання (вх. №10358/23 від 29.05.2023) про призначення експертизи.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Клімової Надії Валентинівни надійшло клопотання (вх. №10727/23 від 01.06.2023) про розгляд справи за відсутності представника.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшли заперечення (вх. №10963/23 від 05.06.2023) на клопотання ОСОБА_3 про призначення експертизи.

У судове засідання 15.06.2023 з'явились представники позивача та представник відповідача-2, представники відповідача-1 та відповідача-3 на з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені.

У судовому засіданні 15.06.2023, за результатами розгляду клопотання відповідача-2 про призначення експертизи у справі, з урахуванням пояснень позивача, відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив ухвалу у судовому засіданні про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи, оскільки клопотання не відповідає вимогам частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, тому що в справі вже наявний висновок експерта щодо спірного підпису позивача. Крім того, суд зауважив, що питання підписання під тиском спірної довіреності не відноситься до предмету спору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2023 закрито підготовче провадження у справі №911/39/23 та призначено справу до розгляду по суті на 29.06.2023.

У судове засідання 29.06.2023 з'явились представники позивача та представник відповідача-2, представники відповідача-1 та відповідача-3 не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені.

У судовому засіданні 29.06.2023 суд заслухав вступні слова представників сторін та розпочав стадію з'ясування обставин та дослідження доказів.

У судовому засіданні 29.06.2023 оголошено перерву до 13.07.2023, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2023 повідомлено учасників справи №911/39/23, що судове засідання відбудеться 13.07.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові письмові пояснення у справі (вх. №2145/23 від 06.07.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшли додаткові письмові пояснення у справі (вх. №13327/23 від 11.07.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи (вх. №13552/23 від 13.07.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про повернення розгляду справи на попередню стадію для подання клопотання про зміну предмету позову (вх. №13488/23 від 13.07.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Північного апеляційного господарського суду надійшов супровідний лист (вх. №13549/23 від 13.07.2023).

У судове засідання 13.07.2023 з'явилась представниця позивача, представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені поштовим зв'язком.

У судовому засідання 13.07.2023 за результатами розгляду клопотання позивача про повернення розгляду справи на попередню стадію та надання строку на подання заяви про зміну предмету позову відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив ухвалу у судовому засіданні про відмову у задоволенні всіх клопотань. Процесуальний закон містить процесуальні норми і є імперативним, а тому сторони мають право розпоряджатись своїми процесуальними правами та вчиняти відповідні дії, в порядку та строки, що визначені в Господарському процесуальному кодексі України. Для поновлення процесуального строку має бути наявна об'єктивна неможливість, яка перешкоджала стороні заявити таке клопотання у відповідний строк. Судом враховано, що представниці позивача активно брали участь у судових засіданнях, судом неодноразово з'ясовувалось у сторін про наявність намірів вчинити дії, що передбачені для стадії підготовчого провадження і про такий намір позивачем не зазначалось.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач міг звернутись до суду із заявою про зміну предмету позову в межах строку, встановленого законом. Зокрема, представник позивача брала систематичну участь у судовому процесі та підтримала у судовому засіданні 15.06.2023 закриття підготовчого провадження і призначення судового засідання з розгляду справи по суті, не зазначивши, що залишились певні процесуальні права позивача на підготовчій стадії, які б позивач хотів би реалізувати, але йому перешкоджають ті чи інші обставини, більше того, у судовому засіданні, в якому вирішувалось питання закриття підготовчого провадження представниця позивача брала участь у встановленні порядку з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядку дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, відповідно до пункту 15 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, про що зазначено у протоколі судового засідання 15.06.2023, отже, предмет позову та обставини, що підлягатимуть встановленню в даній справі були остаточно визначені для всіх учасників справи, у тому числі для позивача.

За пунктом 1 частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України остаточне визначення предмета спору є завданням підготовчого провадження і суд має уникати процесуальних дій, які б нівелювали значення стадій господарського процесу, тоді як виключні випадки об'єктивної неможливості вчинити процесуальну дію у строк, врахування яких сприятиме завданню господарського судочинства і дотриманню його основоположних принципів - це випадки об'єктивної неможливості, а не суб'єктивної зміни юридичної стратегії сторони протягом судового процесу, яка також може мати місце, проте, у межах процесуальних строків та, відповідно, не пов'язана з вищевказаними підставами, у вигляді перешкод на реалізацію права, для поновлення процесуального строку.

У судовому засіданні 13.07.2023 оголошено перерву до 27.07.2023, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.07.2023 повідомлено учасників справи №911/39/23, що судове засідання відбудеться 27.07.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові судові дебати (вх. №14425/23 від 27.07.2023).

У судове засідання 27.07.2023 з'явились представники позивача та представник відповідача-2, представники відповідача-1 та відповідача-3 не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені.

У судовому засіданні 27.07.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд -

встановив:

1. Правовідносини сторін

ОСОБА_1 (далі - позивач) з 2017 року володіла 100% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-Інвест Лтд" (далі - відповідач-3), що в гривневому еквіваленті становить 1773000,00 грн. (статутний капітал відповідача-3).

01.12.2022 між позивачем, від імені якої на підставі довіреності, посвідченої 29.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною за реєстровим №1958, діяв ОСОБА_2 (далі - відповідач-1) та ОСОБА_3 (далі - відповідач-2) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідача-3, відповідно до якого за ціною у 2000,00 грн. відчужено (передано) 100% частки позивача у статутному капіталі відповідачу-2.

Передача 100% частки позивача у статутному капіталі відповідача-3 відбулась на підставі акту приймання-передачі частки у статутному капіталі відповідача-3, посвідченого 01.12.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клімовою Надією Валентинівною за реєстровими №6255, №6256 та № 6258, який є Додатком до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 01.12.2022.

01.12.2022 відповідачем-2 ухвалено рішення №01/12/2022 єдиного учасника відповідача-3 про затвердження нової редакції статуту, звільнення директора відповідача-3 ОСОБА_4 за власним бажанням з 01.12.2022, призначення на посаду директора відповідача-3 ОСОБА_3 з 02.12.2022, а також виключення ревізійної комісії зі складу органів управління товариством. Також 02.12.2022 відповідачем-2 видано наказ №02/12/2022 про призначення директором товариства ОСОБА_3 (відповідач-2).

Державним реєстратором Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Макаренком В.В. щодо відповідача-3 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу 05.12.2022 09:35:38, 1003551070007010912, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, а також державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу 07.12.2022 14:45:08, 1003551070007010912, зміна кінцевого бінефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бінефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміни до установчих документів, які не пов'язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань

2. Аргументи позивача

Позивач зазначає, що усі реєстраційні дії щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі відповідача-3 здійснені поза її волею, а довіреність, що посвідчена 29.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною за реєстровим №1958, позивачем не підписувалась і не надавалась, а, отже, наявні всі підстави для визнання усіх вчинених на її підставі правочинів, недійсними.

Позивач зазначає, що 07.12.2022 їй стало відомо, що державним реєстратором Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Макаренком В.В. 05.12.2022 проведені вищезазначені реєстраційні дії щодо зміни відомостей про відповідача-3.

15.12.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бодаховим Ю.Н. за заявою позивача, була припинена дія довіреності, посвідченої 29.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною за реєстровим №1958 з підстави: « ОСОБА_1 не надавалась ця довіреність».

Позивач відзначає, що за своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику довірителем відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа.

Окрім цього, позивач відзначає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відтак, позивач зауважує, що недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Також позивач долучила до матеріалів справи висновок експерта від 03.02.2023 №СЕ-19/111-23/2947-ПЧ за результатами почеркознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022111130002616 від 07.12.2022. За висновками даної експертизи рукописний запис: " ОСОБА_1 ", в графі: "підпис" у довіреності виданої ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 від 29.11.2022 зареєстрованій у реєстрі №1958, бланк НСЕ831481, - виконано не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою. Також за висновком вищезазначеної експертизи підпис від імені ОСОБА_1 в графі: "підпис" у Довіреності виданої ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 від 29.11.2022 зареєстрованій у реєстрі №1958, бланк НСЕ831481, - виконано не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою.

За таких обставин, позивач вважає, що нею в повному обсязі доведено, що оспорювана довіреність була видана не нею та проти її волі, а також те, що наступні правочини на підставі такої довіреності та реєстраційні дії здійснені поза її волею.

Зважаючи на вищезазначене, позивач заявляє до відповідачів такі позовні вимоги:

3. Аргументи відповідача

3.1. Аргументи відповідача-1

Відповідач-1 своїх аргументів та доводів по суті справи не надав, у судові засідання не з'являвся.

3.2. Аргументи відповідача-2

Відповідач-2 зазначає, що заперечує проти позову в повному обсязі, оскільки вважає, що позовна заява є необґрунтованою, містить явні та очевидні ознаки зловживання процесуальними правами, не підтверджена належними та допустимими доказами, ґрунтується виключно на припущеннях та не підлягає задоволенню.

В обґрунтування своєї позиції відповідач- 2 зазначає, що позивачем, в порушення пункту 4 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, не обґрунтовано, які саме корпоративні права позивача порушено відповідачем-3.

Окрім цього, відповідач-2 наголошує, що незазначення позивачем конкретних вимог до відповідача-3 здійснене для створення штучної територіальної підсудності справи. У зв'язку з цим, відповідач-2 заявляв суду клопотання про залишення позовної заяви без руху. Також, з огляду на зазначене, відповідач-2 у своєму відзиві заявляв клопотання про закриття провадження в частині вимог до відповідача-3 за відсутності предмету спору.

Також відповідач-2 відзначає, що позивач не надав пояснень яким чином, сам по собі факт видачі довіреності співвідноситься з поняттям господарської діяльності та корпоративних прав позивача. Відповідач-2, з посиланням на постанову Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №200/15072/16-ц, зазначає, що за позовом особи, яка видала довіреність, про визнання недійсною цієї довіреності, належним відповідачем є повірений, тобто особа, якій видано довіреність. Таким чином, відповідач-2 вважає, що в частині визнання одностороннього правочину недійсним, спір є виключно цивільно-правовим. Зважаючи на зазначене, відповідач-2 заявляв суду клопотання про закриття провадження в частині вимог про визнання недійсною довіреності, посвідченної 29.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною, що складена від імені громадянки України ОСОБА_1 на ім'я громадянина України ОСОБА_2 за реєстровим №1958.

Окрім цього, відповідач-2 вказує на необґрунтоване посилання позивача на статтю 167 Господарського кодексу України, яка виключена на підставі Закону України № 465-ІХ від 27.07.2022, тобто, до моменту подання позову.

У той же час, відповідач-2 відзначає, що позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права, і що вірним способом захисту порушеного права є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.12.2022 як основної вимоги та саме скасування або визнання нечинними наступних актів, які були прийняті на його основі, відповідно, вимога про визнання договору недійсним є основною, а всі інші - похідними. Таким чином, відповідач-2 вважає, що позивачем у даній справі надано неналежну правову оцінку правовідносин, що склалися між сторонами, а, відповідно, обраний неналежний та неефективний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові.

3.3. Аргументи відповідача-3

Відповідач-3 своїх аргументів та доводів по суті справи не надав, участь у судових засіданнях представника не забезпечив.

4. Аргументи третіх осіб.

4.1. Аргументи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталії Миколаївни.

27.03.2023 від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталії Миколаївни надійшли пояснення №75/01-16 від 17.03.2023, в яких вона зазначає, що нею 29.11.2022 дійсно було посвідчено за реєстровим №1958 довіреність від імені позивача на ім'я відповідача-1 з питань, що стосуються учасника (засновника) відповідача-3, а також з питань щодо відступлення (продажу) частки у статутному капіталі відповідача-3. Також приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталія Миколаївна зазначає, що особу позивача було встановлено за паспортом НОМЕР_4 , виданим Єнакієвським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області 17.04.2014.

4.2. Аргументи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Клімової Надії Валентинівни.

24.03.2023 від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Клімової Надії Валентинівни надійшли пояснення №37/01-16 від 21.03.2023, в яких вона зазначає, що на підставі статей 34, 78 Закону України «Про нотаріат» 01.12.2022 вчинила такі нотаріальні дії: засвідчила справжність підписів на акті приймання-передачі частки у статутному капіталі відповідача-3, рішенні №01/12/2022 єдиного учасника відповідача-3 від 01.12.2022, а також новій редакції статуту відповідача-3.

Також приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Клімова Надія Валентинівна зазначає, що до вчинення нею нотаріальних дій, вона здійснила перевірку довіреності, посвідченої 29.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною за реєстровим №1958 в Єдиному реєстрі довіреностей, а також при перевірці було використано дані з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів. Наслідком зазначених перевірок стало підтвердження дійсності оскаржуваної довіреності, а, отже, нотаріусом встановлена наявність повноважень у сторін та, у подальшому, вчинені вищезазначені нотаріальні дії.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Клімова Надія Валентинівна окремо відзначає, що вимагати від сторін надання інших документів, окрім тих, що визначені у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, нотаріусам при вчиненні засвідчення справжності підписів забороняється.

Враховуючи викладене, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Клімова Надія Валентинівна стверджує, що нею були виконані всі необхідні перевірки як осіб з їх повноваженнями, так і документів при вчиненні засвідчення справжності підписів на акті приймання-передачі частки у статутному капіталі відповідача-3, рішенні №01/12/2022 єдиного учасника відповідача-3 від 01.12.2022, а також новій редакції статуту відповідача-3.

4.3. Аргументи державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Макаренка Володимира Вікторовича.

Державний реєстратор Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Макаренко Володимир Вікторович своїх аргументів та доводів по суті справи не надав.

5. Норми права, що підлягають застосуванню

Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це.

Згідно з частиною 3 статті 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

6. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

6.1. Щодо відсутності заяв по суті відповідача-1 та відповідача-3.

Суд відзначає, що 26.01.2023 ним направлено Державній міграційній службі України запит про місце проживання фізичної особи - відповідача-1.

Відповідно до відповіді Державної міграційної служби України відповідача-1 знято з реєстрації за адресою, що вказана у позовній заяві.

Згідно з частиною 10 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. У зв'язку із вказаним, суд дійшов висновку про повідомлення відповідача-1 про відкриття провадження у справі №911/39/23 через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Крім того, суд відзначає, що у долученому позивачем до матеріалів справи допиті відповідача-1 як свідка у кримінальному провадженні №12022111130002616 містяться відомості про адресу проживання (перебування) відповідача-1, відмінну від колишнього місця реєстрації.

Судом усі ухвали у справі направлялись відповідачу-1 рекомендованими листами з повідомленням на дві наявні у матеріалах справи адреси. Також суд відзначає, що ухвала про відкриття провадження у справі вручена відповідачу-1 таким чином: «згідно з заявою/договором вкладено до абонементної скриньки», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103283436601. Інші рекомендовані листи повертались з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У подальшому суд, зокрема, відповідно до частини 6 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, інформував відповідача-1 про призначення судових засідань шляхом передання телефонограм, які наявні в матеріалах справи.

Щодо відповідача-3, то суд відзначає, що він отримував усі направлені йому рекомендованими листами ухвали. Відповідні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення наявні у матеріалах справи.

Суд наголошує, що у разі направлення ухвали про вчинення відповідної процесуальної дії судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернення її підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №910/23064/17.

Окрім того, Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Також суд зауважує, що в постанові Верховного Суду від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21), зокрема, зазначається таке: « 46.16 Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. 46.17 Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.89). 46.18 Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. 46.19 Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС. 46.20 Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. 46.21 Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд. 46.22 Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 560/5541/20.».

Враховуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що суд здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача-1 та відповідача-3 про розгляд справи. Таким чином, ці відповідачі не можуть вважатись позбавленими права на змагальність сторін, що є одним із основних принципів господарського судочинства, що закріплені у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

6.2. Щодо недійсності довіреності, посвідченої 29.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною, що складена від імені громадянки України ОСОБА_1 на ім'я громадянина України ОСОБА_2 за реєстровим № 1958 (далі - спірна довіреність).

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 244 Цивільного кодексу України визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

За своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику довірителем відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа.

Разом з тим, суд відзначає, що довіреність може бути направлена на наділення представника за довіреністю повноваженнями щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від імені довірителя на користь третьої особи. Суд окремо відзначає, що у спірній довіреності уповноважено відповідача-1 представляти інтереси позивача з таких питань: «- що стосуються мене як учасника (засновника) ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД», код ЄДРПОУ 41007704 (далі - «Товариство»); - відступлення (продажу) належної мені частки у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД», код ЄДРПОУ 41007704, за ціною та на умовах на його розсуд».

Оскільки наслідком дій відповідача-1 відповідно до спірної довіреності може бути перехід до набувача частки у статутному капіталі прав та повноважень учасника товариства, зокрема щодо управління товариством, то відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України як спір щодо відчуження такої частки у статутному капіталі, так і спір щодо наділення представника повноваженнями на відчуження такої частки належать до юрисдикції господарських судів.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №925/394/18.

Суд відзначає, що позивачем долучений до матеріалів справи висновок експерта №СЕ-19/111-23/2947-ПЧ від 03.02.2023 за наслідками проведення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12022111130002616. Зокрема, судовим експертом Юрієм Сохою досліджувалось таке питання: «Чи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи інша особа виконала підпис та напис ОСОБА_1 , в графі підпис у довіреності виданої ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 від 29.11.2022 зареєстрованій у реєстрі №1958, бланк НСЕ831480?».

За результатом проведення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12022111130002616 судовий експерт Юрій Соха дійшов таких висновків: « 1. Рукописний запис: " ОСОБА_1 ", в графі: "підпис" у Довіреності виданої ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 від 29.11.2022 зареєстрованій у реєстрі № 1958, бланк НСЕ 831481, - виконано не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 в графі: "підпис" у Довіреності виданої ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 від 29.11.2022 зареєстрованій у реєстрі № 1958, бланк НСЕ 831481, - виконано не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою.».

За змістом статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, допустимість доказів визначається законністю джерел, умов і способів їх одержання.

Суд відповідно до положень статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний оцінити належність, допустимість, достовірність та достатність доказів у справі, зокрема, в їх сукупності, з огляду на їх зміст, вимоги закону та умови договорів та зробити обґрунтований висновок щодо доведеності або недоведеності обставин справи, які входять до предмета доказування. Обов'язок доказування та подання доказів покладено на сторону, яка і повинна довести ті обставини, на які вона посилається (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Зміст і вимоги до висновку експерта у господарській справі визначені статтею 98 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 Господарського процесуального України).

У постановах Верховного Суду від 10.07.2019 у справі №686/23256/16-ц та від 25.03.2021 у справі № 752/21411/17 наведені висновки про те, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

Суд дійшов висновку, що із зазначених вище норм процесуального закону, встановлених у справі обставин та досліджених судом доказів вбачається, що висновок експерта за результатами проведеної Київським Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України на підставі постанови слідчого у кримінальному провадженні №12022111130002616, експертизи №СЕ-19/111-23/2947-ПЧ від 03.02.2023, що долучений до матеріалів справи №911/39/23 є належним та допустимим доказом, дослідженим судом відповідно до визначеного законом порядку.

Разом з тим, суд зазначає, що у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

У даному випадку, експерт був обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Такий висновок узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18.

Пленум Верховного Суду України у постанові №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зокрема, визначив таке: «Судам відповідно до статті 215 ЦК (435-15) необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.».

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Отже, для визнання недійсним правочину ключовим є встановлення обставин недодержання вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Суд встановив, що спірна довіреність не підписувалась позивачем, тобто, даний односторонній правочин укладено від його імені проти його волі, відтак, наявні підстави для визнання спірної довіреності недійсною у зв'язку із недодержанням в момент вчинення цього правочину вимог частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України.

6.3. Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідача-3 від 01.12.2022.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Суд відзначає, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідача-3 від 01.12.2022 підписаний відповідачем-1 як представником позивача за спірною довіреністю, недійсність якої встановлена судом.

Вище суд дійшов висновку про відсутність волі позивача на укладення одностороннього правочину, а саме: спірної довіреності. Таким чином, суд констатує, що також відсутня воля позивача як власника частки у статуному капіталі відповідача-3 на відчуження своєї частки відповідачу-2 за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідача-3 від 01.12.2022. Відтак, є підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідача-3 від 01.12.2022 відповідно до частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України.

Окрім цього, суд зауважує, що оспорюваний правочин вчинено відповідачем-1 фактично поза волею позивача, який є власником частки у статутному капіталі відповідача-3. Таким чином, відповідач-1 не був наділений повноваженнями для вчинення відповідного правочину, а тому договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідача-3 від 01.12.2022 є недійсним відповідно до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

6.4. Щодо визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі відповідача-3, посвідченого 01.12.2022.

Суд зауважує, що встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта, так й інших доказів. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи залежно від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має юридичні наслідки. З огляду на це, суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

Аналогічні висновки наведено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №916/546/21.

Також суд враховує положення статті 217 Цивільного кодексу України, відповідно до якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У той же час, відповідно до підпункту «ґ» пункту 3 частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подається, зокрема, акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства. Справжність підписів на документі, зазначеному в підпункті "ґ" цієї частини, засвідчується нотаріально.

Отже, передача частки за актом приймання-передачі та надання для реєстрації акту є самостійною підставою для зміни відомостей про розмір статутного капіталу, розмір часток чи складу учасників.

Враховуючи той факт, що суд раніше дійшов висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідача-3 від 01.12.2022, а також передбаченої чинним законодавством можливості реєстрації змін у складі учасників, розмірі часток у статутному капіталі на підставі лише нотаріально посвідченого акту прийому-передачі, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі відповідача-3, посвідченого 01.12.2022, що є належним способом захисту права, у зв'язку із порушенням якого позивач звернувся з позовом у даній справі.

6.5. Щодо визнання недійсним рішення №01/12/2022 єдиного учасника відповідача-3 від 01.12.2022.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №750/3192/14 зазначається таке: « 31. Велика Палата Верховного Суду раніше виснувала, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Зокрема, рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 924/641/17 (пункт 67)).».

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 236 Цивільного кодексу України правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Суд відзначає, що рішення №01/12/2022 єдиного учасника відповідача-3 від 01.12.2022 прийнято відповідачем-2, у тому числі, на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідача-3 від 01.12.2022.

Враховучи встановлення судом недійсності договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідача-3 від 01.12.2022, суд зазначає, що частка у статутному капіталі відповідача-3 (100%) не перейшла до відповідача-2, а тому відповідач-2 не мав правових підстав для прийняття даного рішення.

Таким чином, належним власником 100% частки у статутному капіталі відповідача-3 на момент прийняття рішення №01/12/2022 єдиного учасника відповідача-3 від 01.12.2022 є позивач.

Оскільки відповідач-2 не мав законних підстав для прийняття даного рішення, то суд дійшов висновку про визнання недійсним рішення №01/12/2022 єдиного учасника відповідача-3 від 01.12.2022 у зв'язку із невідповідністю вищевказаним нормам чинного законодавства, з огляду на відсутність у відповідача-2 відповідних корпоративних прав на управління товариством, відтак, невідповідність волі уповноваженої особи - власника 100% частки у статутному капіталі товариства.

6.6. Щодо визнання недійсним наказу директора відповідача-3 №02/12/2022 від 02.12.2022.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачається, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Тобто, в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Відтак, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно дорішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У мотивувальній частині наведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Оскільки правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов в особи виникає після порушення відповідачем її права, у зв'язку з чим таке право підлягає захисту.

Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об'єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.

Суд відзначає, що у справі 911/39/23 порушеним правом позивача є саме право володіння часткою у статутному капіталі відповідача-3, яка була відчужена за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідача-3 від 01.12.2022.

У той же час, слід зазначити, що наказ - це розпорядчий документ, який видається керівником установи (структурного підрозділу) на правах єдиноначальності та в межах своєї компетенції, обов'язковий для виконання підлеглими.

Наказ набуває чинності з моменту його підписання, якщо інший термін не вказано в його тексті. Право підписання наказів визначається законодавством та установчими документами юридичної особи: зазвичай це право мають керівники установ, їхні перші заступники, а також деякі посадові особи відповідно до їх повноважень і компетенції.

Накази бувають індивідуальними й нормативними. Індивідуальні накази пов'язані з вирішенням питань трудової діяльності конкретних осіб (заохочення й стягнення, переведення на іншу роботу тощо). Розрізняють два види наказів: 1) за особовим складом; 2) з питань основної діяльності.

Накази щодо особового складу (це, як правило, індивідуальні накази) пов'язані з вирішенням питань трудової діяльності окремих працівників (зарахування на посаду, звільнення, преміювання тощо). Слід зазначити, що наказ індивідуальної дії, який стосується окремої особи (осіб), розрахований на персональне (індивідуальне) застосування, тому після реалізації вичерпує свою дію, тобто, застосовується одноразово.

Таким чином, суд зазначає, що наказ директора відповідача-3 №02/12/2022 від 02.12.2022 є наказом індивідуальної дії та вичерпує себе після його реалізації. Окрім цього, суд відзначає, що в контексті корпоративного спору щодо частки в статуному капіталі відповідача-3, даний наказ не несе правових наслідків, у тому числі, не може бути підставою для здійснення будь-яких реєстраційних дій.

Також суд зазначає, що позивачем не доведено обставин про те, яким чином визнання недійсним наказу директора відповідача-3 №02/12/2022 від 02.12.2022 призведе до відновлення порушеного права позивача, а саме права володіння часткою у статутному капіталі відповідача-3.

6.7. Щодо скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи.

Водночас статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до Єдиному державному реєстрі недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей та відображенні відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в Єдиному державному реєстрі (пункт 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Частина 2 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачає, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Таким чином, законодавцем встановлюється спеціальний спосіб захисту, а саме: скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі. Зазначений спосіб захисту фактично є похідною позовною вимогою, який, у випадку визнання недійсними правочинів на підставі яких вносились зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, надасть змогу позивачу відновити порушене право у повному обсязі.

Оскільки суд дійшов висновку про визнання недійсними правочинів та актів, то відповідно підлягають скасуванню вчинені на їх підставі реєстраційні дії.

Таким чином, суд дійшов висновку про скасування:

- державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу 05.12.2022 09:35:38, 1003551070007010912, Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, проведену державним реєстратором Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Макаренком В.В. щодо товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» (код в ЄДРПОУ 41007704).

- державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу 07.12.2022 14:45:08, 1003551070007010912, Зміна кінцевого бінефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бінефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміни до установчих документів, які не пов'язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань проведену державним реєстратором Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Макаренком В.В. щодо товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» (код в ЄДРПОУ 41007704).

6.8. Щодо заходів забезпечення позову.

05.01.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла повторна заява про забезпечення позову (вх. № 2/23 від 05.01.2023) шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі, заборони здійснення державної реєстрації змін та арешту на майно відповідача - 3.

У частині 7 статті 145 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За відсутності відповідних клопотань учасників справи, суд відзначає, що заходи забезпечення позову у справі №911/39/23 продовжать діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили.

7. Результати розгляду справи

7.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов'язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

7.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

8. Розподіл судових витрат

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позову покладаються на відповідачів пропорційно до задоволених вимог.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Зважаючи на зазначену норму, та враховуючи що заходи забезпечення позову стосувались саме відповідача-3, суд дійшов висновку про покладення витрат за подання заяви про забезпечення позову на відповідача-3.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх. № 38/23 від 02.01.2023) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-Інвест Лтд" про визнання недійсним довіреності, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі, наказу про призначення на посаду директора та рішення єдиного учасника - задовольнити частково.

2. Визнати недійсною довіреність, посвідчену 29.11.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною, що складена від імені громадянки України ОСОБА_1 на ім'я громадянина України ОСОБА_2 за реєстровим № 1958.

3. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» від 01.12.2022 року, який укладено між громадянкою України ОСОБА_1 , від імені якої, на підставі довіреності, посвідченої 29.11.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною за реєстровим № 1958, діяв громадянин України ОСОБА_2 та громадянином України ОСОБА_3 щодо відчуження належної ОСОБА_1 частки у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД».

4. Визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, посвідченого 01.12.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клімовою Надією Валентинівною за реєстровими № 6255, № 6256 та №6258, ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої 29.11.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною за реєстровим № 1958, яким відчужено (передано) 100% частки ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» ОСОБА_3 .

8. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 5368,00 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят вісім гривень) судового збору за подання позову.

9. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 5368,00 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят вісім гривень) судового збору за подання позову.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-Інвест Лтд" (07425, Київська область, Броварський район, село Мокрець, вулиця Бервицька, будинок 41-А, код ЄДРПОУ 41007704) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 5368,00 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят вісім гривень) судового збору за подання позову та 894,67 грн. (вісімсот дев'яносто чотири гривні шістдесят сім копійок) судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

11. В іншій частині позову відмовити.

12. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 11.10.2023.

Суддя С.О. Саванчук

Попередній документ

114113753

Наступний документ

114113755

Інформація про рішення:

№ рішення:	114113754
№ справи:	911/39/23
Дата рішення:	27.07.2023
Дата публікації:	16.10.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Київської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (02.01.2025)
Дата надходження:	26.11.2024
Предмет позову:	скасування заходів забезпечення позову

Розклад засідань:

Минулі засідання (22)

04.04.2023 15:00	Господарський суд Київської області
25.04.2023 15:20	Господарський суд Київської області
15.06.2023 16:00	Господарський суд Київської області
29.06.2023 16:00	Господарський суд Київської області
13.07.2023 17:00	Господарський суд Київської області
27.07.2023 17:00	Господарський суд Київської області
10.08.2023 11:30	Господарський суд Київської області
31.08.2023 11:30	Господарський суд Київської області
06.12.2023 14:30	Північний апеляційний господарський суд
27.03.2024 11:30	Касаційний господарський суд
10.04.2024 11:45	Касаційний господарський суд
29.05.2024 11:30	Касаційний господарський суд
19.06.2024 12:45	Касаційний господарський суд
12.08.2024 16:30	Північний апеляційний господарський суд
23.09.2024 14:40	Північний апеляційний господарський суд
14.10.2024 14:20	Північний апеляційний господарський суд
21.10.2024 16:00	Північний апеляційний господарський суд
30.10.2024 15:40	Північний апеляційний господарський суд
06.11.2024 16:00	Північний апеляційний господарський суд
05.12.2024 10:00	Господарський суд Київської області
29.01.2025 11:00	Касаційний господарський суд
19.02.2025 10:45	Касаційний господарський суд