ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
01.03.2023Справа № 910/4274/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (вул. Рудиківська, 49, смт. Козин, Обухівський район, Київська область, 08711)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" (бульв. Дружби Народів, буд. 38, поверх 2, офіс 205, м. Київ, 01014)
про стягнення 12 090 624,00 грн.
та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" (бульв. Дружби Народів, буд. 38, поверх 2, офіс 205, м. Київ, 01014)
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (вул. Рудиківська, 49, смт. Козин, Обухівський район, Київська область, 08711)
про стягнення 1 905 408,00 грн.
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Гавкалюк В.В.
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Мостовенко Ю.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" про стягнення 12 090 624,00 грн. штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 20/21-72-РДД купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 20.04.2021 року в частині здійснення оплати та відмови від відбору зазначеного у Додатку № 1 до вказаного Договору обсягу електричної енергії за період з 02.06.2021 року по 31.08.2021 року, що є підставою для стягнення з відповідача на підставі п. 4.4 Договору штрафу у вказаній сумі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Через канцелярію суду 05.07.2022 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 17.06.2022 року надійшла заява б/н б/д про усунення недоліків позовної заяви, а також засобами електронного зв'язку 30.06.2022 року - клопотання про усунення недоліків, розглянувши які суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 року за результатами розгляду заяви та клопотання позивача про усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4274/22, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі частини 3 статті 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 17.08.2022 року.
В свою чергу, через відділ діловодства суду 02.08.2022 року від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" надійшла зустрічна позовна заява б/н від 26.07.2022 року до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 1 905 408,00 грн.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) посилається на неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом як продавцем своїх зобов'язань за спірним Договором № 20/21-72-РДД купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 20.04.2021 року в частині відпуску товару - електричної енергії у відповідності до здійсненої покупцем передплати за першим етапом відпуску/відбору, внаслідок чого у відповідача за зустрічним позовом утворилась заборгованість у вказаній сумі.
Крім того, через відділ діловодства суду 02.08.2022 року від відповідача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" надійшов відзив б/н від 26.07.2022 року на позовну заяву ПАТ «Центренерго» з доказами його надсилання на адресу іншої сторони, відповідно до якого відповідач за первісним позовом проти задоволення первісних позовних вимог заперечує та зазначає, що умовами пункту 4.4. Договору передбачена можливість застосування відповідальності до покупця у вигляді штрафу у розмірі 20% за два самостійні порушення: за відмову покупця від відбору договірних обсягів електричної енергії та за порушення покупцем пункту 3.2 Договору щодо порядку внесення попередньої оплати. При цьому, на переконання відповідача за первісним позовом, порушення покупцем порядку оплати за Договором не є відмовою покупця від відбору договірного обсягу електричної енергії. Водночас, як стверджує відповідач за первісним позовом, оскільки не оплата вартості договірного обсягу електроенергії не є відмовою покупця від його відбору, у даному випадку неможливо встановити, яка сума має бути базою для нарахування штрафу згідно пункту 4.4 Договору, відповідно до якого штраф нараховується на вартість обсягів електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач за первісним позовом зазначає про те, що у зв'язку із застосування позивачем за первісним позовом оперативно-господарської санкції на підставі пункту 3.5 Договору у вигляді призупинення відпуску електричної енергії за Договором з 02.06.2021 року, така активна чи пасивна дія покупця як відмова від відбору від договірних обсягів електроенергії неможлива, що свідчить про безпідставність застосування передбаченого пунктом 4.4 Договору штрафу.
Поряд з цим, відповідач за первісним позовом вказує на порушення позивачем за первісним позовом умов Договору в частині відпуску/поставки електричної енергії в обсязі, що відповідає сумі отриманої попередньої оплати. Відзив судом долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року залишено зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" без руху та надано позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року за клопотанням позивача підготовче засідання відкладено на 22.09.2022 року.
Через канцелярію суду 07.09.2022 року представником позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) подано заяву б/н б/д про усунення недоліків зустрічної позовної заяви, розглянувши яку поза судовим засіданням суд встановив, що недоліки зустрічної позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, усунено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 1 905 408,00 грн. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/4274/22.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 року у зв'язку з неявкою уповноважених представників позивача та відповідача підготовче засідання відкладено на 10.11.2022 року.
Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання 10.11.2022 року через відділ діловодства суду 21.09.2022 року від позивача за первісним позовом - ПАТ "Центренерго" надійшла відповідь на відзив на первісну позовну заяву б/н б/д, згідно якої позивач за первісним позовом посилається чітко встановлений умовами Договору обов'язок покупця придбати на умовах попередньої оплати електричну енергію в обсязі, за ціною та за графіком відпуску/відбору електричної енергії, погодженими сторонами Договору. Проте, як наголошує позивач за первісним позовом, відповідач за первісним позовом навмисно в порушення умов пункту 3.2 Договору припинив виконання грошового зобов'язання в частині здійснення попередньої оплати, чим змусив позивача за первісним позовом припинити відпуск електричної енергії. ПАТ "Центренерго зазначає, що відповідач за первісним позовом довільно тлумачить на свою користь правову конструкцію пункту 4.4 Договору, водночас, умовами вказаного пункту передбачена відповідальність покупця саме за порушення порядку оплати електричної енергії із застосуванням до покупця штрафу у розмірі 20%. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.
Крім того, перед початком судового засідання 10.11.2022 року через відділ діловодства суду 18.10.2022 року від відповідача за зустрічним позовом - ПАТ "Центренерго" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву б/н б/д з доказами його надсилання іншій стороні, в якому ПАТ "Центренерго" проти зустрічних позовних вимог заперечує та зазначає про виконання продавцем належним чином та у повному обсязі своїх зобов'язань в частині реєстрації договірних обсягів електричної енергії на платформі ОСП MMS та поставки договірних обсягів електричної енергії відповідно до зареєстрованого на платформі ОСП MMS графіку відбору електричної енергії. Поряд із цим, покупець в порушення умов Договору та пункту 2.2.5 Правил ринку починаючи з 02.06.2021 року вказував відмінні обсяги електричної енергії із вказаними продавцем, відтак, як вказує відповідач за зустрічним позовом, ПАТ "Центренерго" не може нести відповідальність за порушення умов Договору іншою стороною та за відмову покупця від відбору договірних обсягів електричної енергії.
У відзиві на зустрічну позовну заяву ПАТ "Центренерго" також посилається на відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин сторін частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з пунктом 4.2 Договору підставами для повернення передоплати є невиконання продавцем зобов'язань щодо відпуску обсягів електричної енергії. Відзив судом долучено до матеріалів справи.
У підготовчому судовому засіданні 10.11.2022 року за усним клопотанням уповноваженого представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 11.01.2023 року у зв'язку.
Судом повідомлено, що до почтаку судового засідання 11.01.2023 року засобами електронного зв'язку 27.12.2022 року від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшли заперечення б/н від 27.12.2022 року щодо відповіді на відзив за первісним позовом з доказами їх надсилання іншій стороні, згідно з якими ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» зазначає, що позивачем за первісним позовом не було надано доказів відмови покупця від договірних обсягів електричної енергії, внаслідок чого неможливо визначити базу нарахування штрафу; застосування продавцем до покупця оперативно-господарської санкції у вигляді односторонньої відмови від відпуску електроенергії з 02.06.2021 року не може бути одночасно й відмовою покупця від відбору договірних обсягів електроенергії; ПАТ «Центренерго» було порушено свої зобов'язання за Договором в частині відпуску оплаченого покупцем обсягу електричної енергії. Заперечення судом долучені до матеріалів справи.
Також засобами електронного зв'язку 27.12.2022 року від позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) надійшла відповідь на відзив за зустрічним позовом б/н від 27.12.2022 року з доказами її надсилання іншій стороні, в якій ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» наголошує на тому, що предметом зустрічного позову є вимога про стягнення грошових коштів попередньої оплати за оплачений, але не поставлений обсяг електричної енергії за Договором, при цьому повернення таких коштів не є господарсько-правовою відповідальністю продавця, а тому у даному випадку наявні підстави для застосування положень частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.
Крім того, через відділ діловодства суду 10.01.2022 року від уповноваженого представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшли письмові пояснення б/н б/д за первісним позовом, за змістом яких ПАТ «Центренерго» наводить власне тлумачення умов пункту 4.4 Договору та зазначає, що наведений пункт Договору встановлює відповідальність покупця за факт порушення пункту 3.2 Договору, що виражається у несвоєчасній оплаті електричної енергії, та є нічим іншим як одним із проявів відмови покупця від відбору електричної енергії. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/4274/22 та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.02.2023 року.
Водночас, до початку судового засідання 08.02.2023 року засобами електронного зв'язку 08.02.2023 року від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшли письмові пояснення по справі б/н від 08.02.2023 року, в яких ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» додатково зазначає про ненадання позивачем за первісним позовом доказів відмови відповідача за первісним позовом від відбору електричної енергії, а також про те, що саме позивачем за первісним позовом було призупинено поставку/відпуск електроенергії за Договором починаючи з 02.06.2021 року. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 08.02.2023 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 22.02.2023 року.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 22.02.2023 року у зв'язку з клопотанням відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про відкладення судового засідання судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 01.03.2023 року.
Судом встановлено, що до початку судового засідання 01.03.2023 року засобами електронного зв'язку суду 01.03.2023 року від відповідача за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) надійшли пояснення б/н від 01.03.2023 року, за змістом яких ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» наводить свої доводи та міркування з приводу розмежування таких понять як «вартість електричної енергії, від відбору якої відмовився покупець» та «вартість електричної енергії, яка не була відібрана покупцем у зв'язку із застосуванням продавцем оперативно-господарської санкції у формі зупинення відпуску електричної енергії». Крім того, відповідач за первісним позовом зазначає, що передбачена пунктом 4.4 Договору штрафна санкція може бути застосована лише за порушення негрошового зобов'язання, що виключає можливість її застосування за порушення пункту 3.2 Договору - порушення порядку оплати. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.
У судові засіданні з розгляду справи по суті 08.02.2023 року, 22.02.2023 року та 01.03.2023 року з'явився уповноважений представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом).
Уповноважений представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) з'явився у судові засіданні з розгляду справи по суті 08.02.2023 року та 01.03.2023 року.
У судових засіданнях з розгляду справи по суті 08.02.2023 року, 22.02.2023 року та 01.03.2023 року представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) підтримав первісні позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, проти задоволення зустрічних позовних вимог - заперечував.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) підтримав свої позовні вимоги за зустрічним позовом, а також просив суд їх задовольнити, проти задоволення первісних позовних вимог - заперечував.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.03.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до статті 92 Конституції України визначаються виключно законами України.
Так, згідно преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) останній визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).
Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
За приписами частини 3 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" відповідний двосторонній договір має встановлювати: 1) предмет договору; 2) ціну електричної енергії та/або порядок її розрахунку (формування); 3) обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії; 4) строки та порядок постачання електричної енергії; 5) порядок повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором; 6) порядок та форму розрахунків; 7) строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії; 8) права, обов'язки та відповідальність сторін; 9) строк дії договору.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 20.04.2021 року між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (позивач у справі, продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" (відповідач у справі, покупець за договором) було укладено Договір № 20/21-72-РДД купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів (далі - Договір), предметом якого, відповідно до пункту 1.1, є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому Договорі.
Розділами 1-8 Договору сторони узгодили предмет договору, порядок купівлі-продажу електричної енергії, ціну електричної енергії, порядок та умови проведення розрахунків, відповідальність сторін, форс-мажорні обставини, порядок вирішення спорів, строк дії договору тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Як визначено пунктом 8.1 Договору цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Вказаний Договір підписаний представниками продавця і покупця та скріплений печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України, § 3 глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Згідно із частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За приписами частини 1 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.
Умовами пункту 1.2 Договору сторони погодили, що тип графіку продажу електричної енергії (Базове навантаження, Пікове навантаження, Позапікове навантаження) визначається у Додатку №1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва.
Згідно з пунктом 2.1 Договору продавець зобов'язується відпустити електричну енергію в Об'єднану Енергосистему України, а покупець зобов'язується відібрати електричну енергію з Об'єднаної Енергосистеми України згідно Графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у Додатку № 1, згідно п.п. 23 п. 3 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 № 499.
У відповідності до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Відповідно до пункту 3.1 Договору визначено, що ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу, та загальна вартість Договору визначаються у Додатку № 1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва. Ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу, згідно п. 14.1.4, 213.1.1 та 215.1 Податкового кодексу України включає в себе акцизний податок у розмірі, що визначений п. 215.3.9 Кодексу.
Згідно Графіку відпуску/відбору електричної енергії на період з 01.06.2021 року по 31.08.2021 року, який є Додатком №1 до Договору, сторонами узгоджено Базове навантаження при продажу електричної енергії, обсяг електричної енергії - 44 160 МВт.г., за ціною 1 384,00 грн. за 1 МВт.г. (з акцизним податком та без ПДВ) та загальну вартість електроенергії в розмірі 73 340 928,00 грн. (з акцизним податком та з ПДВ).
Аналогічні обсяг електричної енергії та ціна зазначені в Аукціонному свідоцтві № 03-ЕР-270421-11-1-6, виданому Товарною біржою "Українська енергетична біржа", яке було підставою для укладення Договору.
Таким чином, як зазначає позивач за первісним позовом у позовній заяві та встановлено судом, відповідно до умов Договору та Графіку відпуску/відбору електричної енергії договірний щогодинний обсяг електроенергії становить - 20 МВт*год (44160 МВт.*год. : 24 год. : 92 доби), договірний щодобовий обсяг електроенергії становить - 480 МВт*год. (20 МВт*год х 24 год.).
Згідно з частою 4 статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до пункту 3.2 Договору оплата за електричну енергію проводиться покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 10 цього Договору шляхом перерахування грошових коштів не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні до початку Періоду відпуску/відбору у розмірі не меншому, ніж вартість електричної енергії, що підлягає відпуску/відбору в цілому за такий етап.
Згідно з пунктом 3.4 Договору у разі надходження від організатора аукціону - ТБ "Українська енергетична біржа" на розрахунковий рахунок продавця суми гарантійного внеску, внесеної покупцем для участі в аукціоні, вказана сума гарантійного внеску після його фактичного надходження на розрахунковий рахунок продавця зараховується продавцем як оплата електричної енергії за цим Договором, із врахуванням строку та порядку оплати, визначених у абзаці першому п. 3.2 Договору. Про надходження на розрахунковий рахунок продавця суми гарантійного внеску покупця продавець письмово повідомляє покупця не пізніше наступного банківського дня шляхом надсилання повідомлення на електронну пошту. Оригінал такого письмового повідомлення надсилається продавцем покупцю протягом 7 робочих днів на адресу вказану в п. 10 Договору. Покупець не пізніше 1 банківського дня з дати отримання повідомлення продавця про надходження на розрахунковий рахунок продавця суми гарантійного внеску, додатково забезпечує перерахування продавцю суми у розмірі 20% від сплаченого гарантійного внеску.
Як встановлено судом за матеріалами справи, згідно умов пункту 3.4 Договору 22.04.2021 року на поточний рахунок ПАТ «Центренерго» від ТОВ «Товарна біржа «Українська енергетична біржа» було перераховано гарантійний внесок від ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» у розмірі 2 252 160,00 грн.
Листом №02/1179 від 23.04.2021 ПАТ "Центренерго" повідомило ТОВ "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" про отримання суми гарантійного внеску в розмірі 2 252 160,00 грн, який було зараховано в якості оплати електричної енергії за Договором.
Також на виконання умов пункту 3.4 Договору ТОВ "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" відповідно до платіжного доручення № 287 від 26.04.2021 року, копія якого наявна в матеріалах справи, було перераховано на користь ПАТ "Центренерго" 20% від сплаченого гарантійного внеску в розмірі 450 432,00 грн.
Таким чином станом на 26.04.2021 року відповідачем за первісним позовом було сплачено на користь позивача за первісним позовом суму попередньої оплати за Договором у загальному розмірі 2 702 592,00 грн.
Факт отримання вказаних коштів від ТОВ "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ", їх розмір та зарахування ПАТ "Центренерго" не заперечувався.
Частиною 4 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень.
Пунктом 3.3 Договору визначено, що період відпуску/відбору складається з таких етапів:
- 1 етап: 1-5 число місяця (червень) відпуску/відбору;
- 2 етап: 6-10 число місяця (червень) відпуску/відбору;
- 3 етап: 11-15 число місяця (червень) відпуску/відбору;
- 4 етап: 16-20 число місяця (червень) відпуску/відбору;
- 5 етап: 21-25 число місяця (червень) відпуску/відбору;
- 6 етап: 26-30 число місяця (червень) відпуску/відбору;
- 7 етап: 1-5 число місяця (липень) відпуску/відбору;
- 8 етап: 6-10 число місяця (липень) відпуску/відбору;
- 9 етап: 11-15 число місяця (липень) відпуску/відбору;
- 10 етап: 16-20 число місяця (липень) відпуску/відбору;
- 11 етап: 21-25 число місяця (липень) відпуску/відбору;
- 12 етап: 26-31 число місяця (липень) відпуску/відбору;
- 13 етап: 1-5 число місяця (серпень) відпуску/відбору;
- 14 етап: 6-10 число місяця (серпень) відпуску/відбору;
- 15 етап: 11-15 число місяця (серпень) відпуску/відбору;
- 16 етап: 16-20 число місяця (серпень) відпуску/відбору;
- 17 етап: 21-25 число місяця (серпень) відпуску/відбору;
- 18 етап: 26-31 число місяця (серпень) відпуску/відбору.
Згідно частин 4 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" сторони двостороннього договору відповідно до правил ринку інформують про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним договором. Таке повідомлення є підставою для внесення зазначених обсягів до добових графіків електричної енергії відповідних учасників ринку відповідно до правил ринку.
Суд зазначає, що порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, а також порядок виставлення рахунків врегульовано Правилами ринку, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 307 (далі - Правила ринку).
Відповідно до пунктів 2.2.5 - 2.2.7 Правил ринку учасник ринку, який продає електричну енергію, та учасник ринку, який купує електричну енергію, повинні подати повідомлення про реєстрацію ДД із зазначенням обсягів електричної енергії, що рівні між собою. Учасники ринку можуть відкликати або змінювати свої зареєстровані ДД до закриття воріт реєстрації ДД.
Учасник ринку, який продає електричну енергію, та учасник ринку, який купує електричну енергію, які подали повідомлення для реєстрації обсягів купівлі-продажу електричної енергії на двосторонній основі, що рівні між собою, отримують від ОСП автоматичне повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований ДД є дійсним.
Учасники ринку, які подали повідомлення для реєстрації неоднакових обсягів електричної енергії, отримують від ОСП автоматичне повідомлення на електронній платформі про те, що надані повідомлення про реєстрацію є недійсними із зазначенням причини відхилення. Після повідомлення учасників ринку реєстрація неоднакових обсягів відміняється.
Слід зазначити, що Правила ринку не визначають черговість реєстрації учасниками ринку обсягів купівлі-продажу електричної енергії, в той же час обов'язковою є умова зазначення обсягів електричної енергії, що рівні між собою.
За умовами пункту 2.4 Договору продавець та покупець зобов'язуються своєчасно у відповідності до Правил ринку здійснити реєстрацію узгоджених з урахуванням пункту 2.1 обсягів електричної енергії на електронній платформі Оператора системи передач, згідно графіку у Додатку №1.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи довідки про дату та час завантаження обсягів електричної енергії на електронній платформі Системи управління ринком "Market management system" у період з 28.05.2021 по 10.06.2021 та інформації з платформи "Market management system" у форматі Історія завантажень (Версія 1 та Версія 2), по даті відпуску/відбору - 01.06.2021 за версією 1: ПАТ "Центренерго" зареєструвало "обсяг за годину РЕАК, МВт" та "обсяг за годину ОРРРЕАК, МВт" на цю добу з показниками - 149 МВт*год та 134 МВт*год відповідно 28.05.2021 о 15 год. 28 хв., а ТОВ "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" такі ж самі показники зареєструвало 30.05.2021 о 15 год. 24 хв., зміни (версія 2) до зареєстрованих попередньо обсягів сторонами в подальшому не вносились.
Таким чином, 01.06.2021 року протягом доби продавцем - ПАТ "Центренерго" було відпущено в Об'єднану електромережу України договірний добовий обсяг електроенергії, а саме 480 МВт.г., який попередньо був завантажений на платформу MMS ОСП, на загальну суму 797 184,00 грн.
Судом встановлено, що 30.06.2021 між сторонами підписано Акт купівлі-продажу електричної енергії за червень 2021 року, відповідно до якого продавець відпустив, а покупець відібрав електричну енергію в обсязі 480 МВт*год. загальною вартістю 797 184,00 грн.
За даними довідки про дату та час завантаження обсягів електричної енергії на електронній платформі Системи управління ринком "Market management system" судом також встановлено, що по даті відпуску/відбору - 02.06.2021 за версією 1: ПАТ "Центренерго" зареєструвало "обсяг за годину РЕАК МВт" та "обсяг за годину ОРРРЕАК МВт" на цю добу з показниками - 149 МВт*год та 134 МВт*год 31.05.2021 о 16 год. 27 хв., а ТОВ "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" такі ж самі показники були зареєстровані 31.05.2021 о 17 год. 01 хв., за версією 2: ТОВ "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" змінив зареєстрований "обсяг за годину РЕАК МВт" та "обсяг за годину ОРРРЕАК, МВт" на цю добу з показниками - 0 МВт*год та 0 МВт*год 01.06.2021 о 09 год. 35 хв., а ПАТ "Центренерго" зміни по таким же самими показникам були зареєстровані 01.06.2021 о 09 год. 56 хв, тобто всупереч умовам Договору відповідний обсяг електричної енергії не було відібрано покупцем.
По даті відпуску/відбору - 03.06.2021 за версією 1: ТОВ "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" зареєструвало "обсяг за годину РЕАК МВт" та "обсяг за годину ОРРРЕАК МВт" на цю добу з показниками - 0 МВт*год та 0 МВт*год 01.06.2021 о 18 год. 03 хв., а ПАТ "Центренерго" зареєструвало "обсяг за годину РЕАК МВт" та "обсяг за годину ОРРРЕАК МВт" на цю добу з показниками - 149 МВт*год та 134 МВт*год 02.06.2021 о 08 год. 05 хв., за версією 2: ПАТ "Центренерго" змінило зареєстрований "обсяг за годину РЕАК МВт" та "обсяг за годину ОРРРЕАК МВт" на цю добу з показниками - 0 МВт*год та 0 МВт*год 02.06.2021 о 09 год. 17 хв., тобто всупереч умовам Договору відповідний обсяг електричної енергії не було відібрано покупцем.
В подальшому сторонами реєструвалися "обсяг за годину РЕАК МВт" та "обсяг за годину ОРРРЕАК МВт" на відповідну добу з показниками - 0 МВт*год та 0 МВт*год, тобто фактично відпуск/відбір електричної енергії за Договором не здійснювався.
Доказів того, що ТОВ "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" подавало на реєстрацію договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії, проте реєстрація відхилялась через подання ПАТ "Центренерго" відмінних (неоднакових) обсягів електричної енергії, матеріали справи не містять та відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) суду не надано.
Отже, як свідчать наявні в матеріалах справи докази, починаючи з 02.06.2021 року мало місце порушення ТОВ "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" зобов'язань за Договором, яке виразилось у відмові від відбору обсягів електричної енергії шляхом реєстрації "обсягу за годину РЕАК МВт" та "обсягу за годину ОРРРЕАК МВт" з показниками 0 МВт*год та 0 МВт*год відповідно.
Поряд із цим суд зауважує, що згідно умов Договору оплата електричної енергії здійснюється на умовах попередньої оплати та відповідно до умов пункту 3.2 Договору оплата за електричну енергію проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні до початку Періоду відпуску/відбору у розмірі не меншому, ніж вартість електричної енергії, що підлягає відпуску/відбору в цілому за такий етап.
Згідно з пунктом 3.3 Договору 1 етапом відпуску/відбору електричної енергії є період 1-5 число червня 2021 року.
Таким чином, ТОВ "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" повинен був у строк до 27.05.2021 року сплатити позивачу за первісним позовом повну суму вартості електричної енергії, яка підлягала відпуску/відбору за 1 етап (1-5 число червня), та яка становить 3 985 920,00 грн. з ПДВ (480 МВт*год х 1 384,00 грн. х 5 діб = 3 321 600,00 грн. без ПДВ).
Проте, відповідач за первісним позовом у визначений Договором строк повну оплату вартості електричної енергії за 1 етап відпуску/відбору не здійснив.
За таких обставин, загальна сума коштів, сплачених ТОВ "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" у якості попередньої оплати у розмірі 2 702 592,00 грн., не покривала вартість електричної енергії, яка підлягала відпуску/відбору за 1 етапом, та сума заборгованості відповідача за первісним позовом з оплати обсягу електричної енергії, що поставляється у 1 етапі, становила 1 283 328,00 грн.
Відповідно до пункту 3.5 Договору у випадку не оплати покупцем електричної енергії або часткової оплати у строки, визначені цим Договором, продавець має право в односторонньому порядку призупинити виконання своїх зобов'язань в частині відпуску електричної енергії або відпустити обсяг електричної енергії, що відповідає сумі здійсненої оплати.
Суд зазначає, що відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.
Види оперативно-господарських санкцій закріплено статтею 236 Господарського кодексу України, згідно із частиною першою якої у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною зі звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт унаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин зі стороною, яка порушує зобов'язання. При цьому цей перелік оперативно-господарських санкцій, не є вичерпним; сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції (частина друга статті 236 Господарського кодексу України).
Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання (стаття 237 Господарського кодексу України).
З викладеного вбачається, що оперативно-господарські санкції можуть полягати в односторонній відмові від господарського зобов'язання (повністю або частково) або в односторонній зміні його умов. Оперативно-господарські санкції застосовуються відповідною особою - стороною зобов'язання в односторонньому порядку, а їх перелік та порядок вжиття визначаються виключно положеннями договору, укладеного між сторонами. Мета застосування зазначених санкцій - припинення або запобігання повторенню порушень зобов'язання шляхом оперативного впливу на правопорушника. Оперативно-господарські санкції застосовуються виключно за рішенням управненої сторони й спрямовані на корегування подальшої поведінки порушника господарського зобов'язання в майбутньому.
За таких обставин суд наголошує, що прийняття постачальником електричної енергії в односторонньому порядку рішення про призупинення виконання своїх зобов'язань в частині відпуску електричної енергії у разі порушення покупцем порядку оплати електричної енергії, право на прийняття якого передбачене пунктом 3.5 Договору, є саме оперативно-господарською санкцією.
Наразі, 01.06.2021 року ПАТ "Центренерго" листом №29/1574 від 01.06.2021 року повідомило ТОВ "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" про наявність заборгованості за Договором та звернуло увагу останнього на положення пункту 3.5 Договору, а також для уникнення припинення постачання електричної енергії запропонувало покупцю погасити наявну заборгованість.
Проте, відповідач в порушення умов пункту 3.2 Договору свої зобов'язання щодо сплати попередньої оплати за відпуск електричної енергії за 1 етап у загальному розмірі 3 985 920,00 грн., тобто у сумі вартості електричної енергії, що підлягає відпуску/відбору в цілому за такий етап, не виконав та погашення заборгованості у сумі 1 283 328,00 грн. за Договором не здійснив.
За таких обставин та з урахуванням викладеного у ПАТ "Центренерго" виникло право, передбачене пунктом 3.5 Договору, на застосування оперативно-господарської санкції у вигляді призупинення виконання своїх зобов'язань в частині відпуску електричної енергії, яке було реалізоване ПАТ "Центренерго" шляхом припинення з 02.06.2021 року відпуску електричної енергії за Договором.
Так, ПАТ "Центренерго" листом № 29/1767 від 18.06.2021 року повідомило ТОВ "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ", що у зв'язку з невиконанням покупцем своїх зобов'язань відповідно до пункту 3.2 Договору в частині оплати за відпуск електроенергії та на підставі пункту 3.5 Договору ПАТ "Центренерго" з 02.06.2021 в односторонньому порядку призупинило виконання своїх зобов'язань в частині відпуску електричної енергії за Договором. Копії казаних листів наявні в матеріалах справи.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Проте, як встановлено судом за матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, відповідач за первісним позовом в порушення умов Договору та Правил ринку починаючи з 02.06.2021 року не подавав в графік відбору електричної енергії на платформі MMS ОСП коректні дані обсягу електричної енергії, внаслідок чого відбулась відмінна реєстрація договірних обсягів відпуску/відбору електричної енергії, що, в свою чергу, свідчить про відмову покупця від відбору договірних обсягів електричної енергії.
Крім того, відповідач за первісним позовом в порушення умов пункту 3.2 Договору не здійснив попередню оплату за відпуск електроенергії за 1 етап (1-5 число червня) у повному обсязі, внаслідок чого позивачем за первісним позовом було здійснено призупинення відпуску електричної енергії з 02.06.2021 року на підставі пункту 3.5 Договору через наявну заборгованість відповідача за первісним позовом.
Отже, відмова відповідача за первісним позовом від відбору договірних обсягів електричної енергії та попередня оплата електричної енергії у розмірі меншому, ніж вартість електричної енергії, що підлягала відпуску/відбору в цілому за 1 етап (1-5 число червня 2021 року), свідчать про порушення ТОВ "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" умов Договору, відтак останній є таким, що прострочив виконання зобов'язань за Договором.
Згідно з пунктом 4.4 Договору передбачено, що у випадку повної або часткової відмови покупця від відбору зазначеного у Додатку № 1 обсягу електричної енергії (що може проявлятися як в активних діях або бездіяльності покупця) на відповідний період та (або) у разі порушення пункту 3.2 цього Договору (внаслідок чого продавець припиняє відпуск або зменшує його обсяги згідно пункту 3.5 цього Договору), покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 20% вартості такого обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець.
Тобто, передбачена умовами пункту 4.4 Договору відповідальність настає у випадку відмови покупця від відбору договірних обсягів електричної енергії та/або у випадку призупинення відпуску електричної енергії продавцем через її не оплату покупцем.
Суд зазначає, що згідно приписів частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).
Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з пунктом 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У зв'язку із порушенням відповідачем за первісним позовом зобов'язання за Договором в частині оплати за електричну енергію та відбору зазначеного у Додатку №1 до Договору обсягу електричної енергії за період з 02.06.2021 - 31.08.2021 року, позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з претензією №1/72/2021 від 31.08.2021 року, копія якої наявна в матеріалах справи, у якій вимагав сплатити 12 090 624,00 грн штрафу на підставі пункту 4.4 Договору.
В свою чергу, ТОВ "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" листом № 133 від 19.10.2021 року відмовило позивачу за первісним позовом у задоволенні вищезазначеної претензії.
Таким чином, оскільки, як зазначено позивачем за первісним позовом в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, відповідачем за первісним позовом допущено порушення умов Договору, а саме ТОВ "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ", всупереч умовам Договору, не здійснило попередню оплату у повному обсязі та з 02.06.2021 року відмовилось від відбору зазначеного у Додатку № 1 до Договору обсягу електричної енергії, позивачем за первісним позовом на підставі статей 216-218, 231 Господарського кодексу України та пункту 4.4 Договору нараховано відповідачеві за первісним позовом штраф у розмірі 20% вартості обсягу електричної енергії, від відбору якого він відмовився, у сумі 12 090 624,00 грн., які позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом в поданій суду позовній заяві.
Поряд із цим, відповідач за первісним позовом звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Центренерго», в якій посилається на неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним позовом) як продавцем своїх зобов'язань за спірним Договором в частині поставки електроенергії на всю суму передоплати, яка була сплачена ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» у загальному розмірі 2 702 592,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача за зустрічним позовом утворилась заборгованість в розмірі вартості недопоставленої електричної енергії у сумі 1 905 408,00 грн., яку позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом в поданій суду зустрічній позовній заяві.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Наразі, періоди відпуску/відбору електричної енергії та етапність постачання електроенергії зазначені у пункті 3.3 Договору.
За умовами пункту 2.2 Договору право власності на електричну енергію переходить від продавця покупцю у точках комерційного обліку продавця. Після переходу права власності на електричну енергію покупець несе всі витрати (в т.ч., однак не виключно, пов'язані з розподілом та/або передачею електричної енергії до покупця), ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на електричну енергію.
Згідно з пунктом 2.6 Договору не пізніше 3-x робочих днів місяця, наступного за місяцем купівлі-продажу електричної енергії, продавець зобов'язується направити покупцю підписані та скріплені печаткою продавця 2 примірники Акту купівлі-продажу електричної енергії, у яких зазначаються обсяги відпуску/відбору електричної енергії відповідно до зареєстрованих обсягів електричної енергії на електронній платформі Оператора системи передач (далі - «Акти»). Покупець не пізніше 2-х робочих днів, наступних за днем отримання Актів, зобов'язується направити продавцю один примірник оригіналу Акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або направити в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Акту.
Окрім цього суд звертає увагу на приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно статті 1 якого господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документом, який підтверджує факт виконання продавцем зобов'язання з поставки електричної енергії покупцеві є Акт купівлі-продажу електричної енергії.
За приписами частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи здійснену позивачем за зустрічним позовом фактичну передплату за Договором у сумі 2 702 592,00 грн., у відповідача за зустрічним позовом виникли зобов'язання з поставки електричної енергії у відповідному обсязі та на суму здійсненої передплати, факт виконання яких має бути підтверджений належним чином оформленим первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість переданого товару (електроенергії), зокрема, Актом купівлі-продажу електричної енергії.
В свою чергу, в силу частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
За правилом, визначеним частиною 2 вказаної норми, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Частиною 3 статті 538 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язані свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або не виконає його в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Суд зазначає, що вказане правило має загальний характер та розповсюджується на будь - які зустрічні зобов'язання, до яких відносяться і зобов'язання, які випливають із договору поставки.
За приписами частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
При цьому, оскільки покупцем здійснено виконання умов Договору в частині попередньої оплати товару на суму 2 702 592,00 грн. відповідач за зустрічним позовом повинен виконати свій обов'язок щодо поставки оплаченого обсягу електричної енергії згідно з пунктом 2.1 Договору та Додатку №1 до Договору.
За приписами частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Проте, як зазначено позивачем за зустрічним позовом у зустрічній позовній заяві та встановлено судом, відповідачем за зустрічним позовом було здійснено лише часткову поставку електричної енергії у обсязі 480 МВт*год на суму 797 184,00 грн., що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії від 30.06.2021 року.
При цьому поставку електричної енергії в обсязі, що відповідає загальній сумі здійсненої ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» попередньої оплати у розмірі 2 702 592,00 грн. відповідач за зустрічним позовом не здійснив, у зв'язку з чим за відповідачем за зустрічним позовом рахується заборгованість у сумі 1 905 408,00 грн. вартості непоставленої за Договором електричної енергії.
Відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України та частин 1, 2 статті 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Так, за результатами аналізу наявних у справі доказів судом визначено правову природу сплаченої суми коштів в розмірі 2 702 592,00 грн. як передоплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов'язань.
Постановою Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18 зазначено, що правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.
Обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (позивачем за зустрічним позовом) коштів внаслідок непоставки продавцем (відповідачем за зустрічним позовом) електричної енергії не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені часиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України.
При цьому припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто, наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
В свою чергу суд зазначає, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Подібний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 27.08.2019 року у справі №911/1958/18.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах від 23.10.1991 "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії", від 01.06.2006 "Федоренко проти України" зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (пункт 74), "Пономарьов проти України" (пункт 43), "Агрокомплекс проти України" (пункт 166).
Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Оскільки в обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на наявність заборгованості відповідача за зустрічним позовом у розмірі 1905408,00 грн. вартості попередньо оплаченого, але неотриманого позивачем за зустрічним позовом згідно з Договором товару (електроенергії), до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 693 Цивільного кодексу України, які регулюють питання попередньої оплати за договорами купівлі - продажу (поставки).
При цьому суд звертає увагу, що положення частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, як і будь-які інші правові норми, що регулюють спірні правовідносини, не передбачають обов'язку покупця додатково погоджувати строк повернення суми попередньої оплати за товар, натомість саме відсутність факту поставки товару є підставою виникнення у покупця права вимагати у постачальника передання товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до пункту 3.7 Договору якщо сума здійсненої покупцем попередньої оплати перевищує вартість обсягу електричної енергії, вказану в Акті купівлі-продажу, надлишок перерахованих грошових коштів зараховується як попередня оплата електричної енергії на наступний період відпуску/відбору або повертається покупцеві за його вимогою впродовж 5 банківських днів з дня надходження відповідної вимоги.
Таким чином, як зазначено позивачем за зустрічним позовом в зустрічній позовній заяві та встановлено судом, свої зобов'язання щодо повернення ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» попередньої оплати на суму 1 905 408,00 грн. або ж поставки товару (відпуску/відбору електричної енергії на вказану суму) відповідно до умов Договору та Додатку № 1 до нього у період з 01.06.2021 року - 31.08.2021 року, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач за зустрічним позовом не виконав, в результаті чого у ПАТ «Центренерго» утворилась заборгованість перед позивачем за зустрічним позовом за наведеним Договором у розмірі 1 905 408,00 грн., яку останній просив стягнути в поданій суду зустрічній позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів розірвання чи визнання недійсним Договору № 20/21-72-РДД купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 20.04.2021 року та/або його окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
При цьому відповідачем за первісним позовом не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань в частині здійснення повної та своєчасної передоплати за електричну енергію за період з 02.06.2021 року по 31.08.2021 року відповідно до умов Договору, відсутності боргу з оплати штрафних санкцій, або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Наразі, матеріалами справи підтверджується той факт, що в розумінні статей 610, 612 Цивільного кодексу України відповідач за первісним позовом є таким, що прострочив виконання зобов'язання, позаяк ТОВ "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" не здійснив вчасно оплати суми попередньої плати у загальному розмірі 3 985 920,00 грн. (за 1 етап відпуску/відбору електроенергії) та відмовився від відбору зазначеного у Додатку №1 до Договору обсягу електричної енергії, зокрема, за період з 02.06.2021 - 31.08.2021 року, що підтверджується даними на електронній платформі системи управління ринком "Market management system".
Водночас, заперечуючи проти первісного позову ТОВ «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» у відзиві на позовну заяву зазначає про те, що за умовами пункту 4.4 Договору застосування штрафної санкції (штрафу) можливе лише у випадку наявності відмови покупця від відбору договірних обсягів електричної енергії, в той час як порушення порядку оплати договірних обсягів електроенергії не є відмовою покупця від їх відбору, а тому підстав для застосування до відповідача за первісним позовом штрафних санкцій немає.
Так, відповідно до пункту 4.4 Договору передбачено, що у випадку повної або часткової відмови покупця від відбору зазначеного у Додатку № 1 обсягу електричної енергії (що може проявлятися як в активних діях або бездіяльності покупця) на відповідний період та (або) у разі порушення пункту 3.2 цього Договору (внаслідок чого продавець припиняє відпуск або зменшує його обсяги згідно пункту 3.5 цього Договору), покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 20% вартості такого обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець.
В свою чергу суд зазначає, що з аналізу наведеної правової конструкції пункту 4.4 Договору вбачається, що підставою для застосування до покупця штрафної санкцій (штрафу) є порушення останнім пункту 3.2 Договору, тобто порушення саме порядку оплати електричної енергії, внаслідок чого продавець на підставі пункту 3.5 Договору має право припинити або зменшити відпуск електроенергії. При цьому таке порушення покупцем порядку оплати електричної енергії є самостійною та достатньою підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої наведеним пунктом Договору.
В той же час судом встановлено, що відповідачем за первісним позовом було допущено порушення умов Договору в частині здійснення належної оплати за електроенергію у сумі 3 985 920,00 грн. та у строк, визначений п. 3.2 Договору як граничний, тобто до 27.05.2021 року, у зв'язку з чим етапи відпуску/відбору електроенергії з 2 по 18 включно не були оплачені, тоді як умовами Договору визначено етапність виконання сторонами своїх зобов'язань та саме на відповідача за первісним позовом покладений обов'язок першим виконати зобов'язання в частині попередньої оплати вартості обсягу електроенергії, яка має бути поставлена продавцем у відповідному етапі, отже наведене свідчить про односторонню відмову покупця сплачувати та відбирати електричну енергію.
В частині доводів відповідача за первісним позовом про відсутність у ТОВ «Захід Енерго Збут» можливості здійснювати відбір електроенергії через застосування позивачем за первісним позовом оперативно-господарської санкції, якою останній призупинив постачання електроенергії, суд зазначає, що призупинення продавцем постачання електроенергії є правомірним наслідком невиконання покупцем обов'язку з оплати вартості електроенергії (відповідно до умов договору).
Посилання покупця на неможливість виконання свого обов'язку з відбору електроенергії через призупинення її відпуску продавцем в контексті правовідносин, які склались між сторонами, судом оцінюються критично, так як відповідач за первісним позовом міг в будь-який час доплатити необхідну для кожного етапу відбору електроенергії грошову суму, таким способом виконавши свій обов'язок з оплати електроенергії, у зв'язку з чим у позивача за первісним позовом зникли б підстави для застосування оперативно-господарської санкції.
Натомість, доказів вчинення відповідачем за первісним позовом дій, направлених на погашення заборгованості за Договором, а також матеріали справи не містять.
Також суд вважає необґрунтованими доводи відповідача за первісним позовом про те, що з умов пункту 4.4 Договору неможливо встановити, що в даному випадку є «відмовою» покупця, оскільки з системного аналізу пункту 4.4 Договору вбачається, що «відмовою» покупця є будь-які активні дії чи бездіяльність покупця, які призвели до того, що обсяги електроенергії, погоджені у Додатку №1 до договору, не були відібрані.
Оскільки судом встановлена неправомірна поведінка покупця, зокрема первісна реєстрація ТОВ "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" 02.06.2021 року обсягів електричної енергії з показниками « 0 МВт.*год» на електронній платформі "Market management system" до реєстрації обсягів електричної енергії зі сторони ПАТ «Центренерго», а також порушення покупцем порядку оплати електричної енергії, що призвела до застосування продавцем оперативно-господарської санкції, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача за первісним позовом, викладені у відзиві на позовну заяву.
Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Суд звертає увагу, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суд зазначає, що суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, пені та штрафу.
При цьому, оскільки відповідачем за первісним позовом допущено порушення у сфері господарювання, а саме відмова покупця від відбору договірних обсягів електричної енергії та не оплата покупцем електричної енергії, що призвело до призупинення продавцем її відпуску, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку, що передбачений умовами Договору розмір штрафу узгоджується з приписами чинного законодавства України та, відповідно, про правомірність застосування позивачем за первісним позовом передбаченої пунктом 4.4 Договору штрафної санкції у вигляді штрафу та наявність правових підстав для нарахування відповідачеві за первісним позовом відповідного штрафу за порушення виконання договірних зобов'язань, оскільки на момент прийняття рішення відповідач за первісним позовом суду не представив належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині штрафу, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
В свою чергу, відповідач за первісним позовом заперечує проти здійсненого позивачем за первісним позовом розрахунку з тих підстав, що у даному випадку неможливо встановити базу нарахування штрафу, якою відповідно до пункту 4.4. Договору є вартість обсягів електричної енергії, від відбору яких відмовився покупець. В то же час, за твердженням відповідача за первісним позовом, відмова від оплати електроенергії не є відмовою від відбору її обсягів.
Проте, такі доводи відповідача за первісним позовом суд не приймає до уваги, оскільки, як було зазначено раніше, передбачена пунктом 4.4 Договору відповідальність покупця настає у разі порушення останнім порядку оплати договірних обсягів електричної енергії, що, в свою чергу, призводить до припинення продавцем відпуску/відбору електричної енергії та, відповідно, до не відібрання покупцем договірних обсягів електроенергії.
Суд зазначає, що відповідальність згідно п. 4.4 Договору наступає і у випадку призупинення відпуску електричної енергії продавцем через її не оплату покупцем, отже, оскільки відпуск електричної енергії починаючи з 02.06.2021 року фактично не здійснювався, базою нарахування штрафу є вартість договірного обсягу відпуску електроенергії.
Водночас, відповідно до умов Договору обсяг електроенергії, що повинен був бути відібраний покупцем з 01.06.2021 року по 31.08.2021 року становить 44160 МВт.г. (відповідно до Додатку №1), тоді як відповідачем за первісним позовом було відібрано лише 480 МВт.г. (відповідно до Акту за червень 2021 року) - фактично за 01.06.2021 року, отже невідібраний обсяг електроенергії становить 43680 МВт.г., що, враховуючи ціну за 1 МВт.г. у розмірі 1384,00 грн. (без ПДВ), складає 60 453 120,00 грн. (без ПДВ).
Таким чином, 20% штрафу становить 12 090 624,00 грн. (60 453 120,00 грн. х 20%).
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань з оплати та відбору електричної енергії за Договором та правомірність нарахованого в зв'язку з цим штрафу, розмір заборгованості зі сплати якого відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повного та належного виконання умов Договору відповідач за первісним позовом суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, виходячи з того, що первісний позов доведений позивачем за первісним позовом, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем за первісним позовом не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом штрафу у сумі 12 090 624,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 1 905 408,00 грн. суми попередньої оплати, то суд зазначає, що відповідачем за зустрічним позовом не надано суду жодних доказів на підтвердження відпуску/відбору електричної енергії на загальну суму 2 702 592,00 грн. відповідно до здійсненої попередньої оплати чи повернення позивачу за зустрічним позовом суми невикористаної попередньої оплати у розмірі 1 905 408,00 грн., або ж письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
Разом з цим, заперечуючи проти зустрічних позовних вимог ПАТ «Центренерго» у відзиві на зустрічну позовну заяву посилався на те, що продавець не може нести відповідальність за фактичну відмову покупця від відбору договірних обсягів електричної енергії.
Крім того, відповідач за зустрічним позовом посилався на умови пункту 4.2 Договору, яким передбачено, що підставами для повернення передоплати є невиконання продавцем зобов'язань щодо відпуску обсягів електричної енергії, в той час як відповідач за зустрічним позовом здійснив відпуск електроенергії в погодженому договірному добовому обсязі 480 МВт.г.
Проте суд зауважує, що згідно приписів частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України підставою для виникнення у продавця обов'язку з повернення отриманої суми попередньої оплати за товар є не поставка товару на всю суму отриманого від покупця авансу. Відтак, після отримання відповідачем за зустрічним позовом грошових коштів у сумі 2 702 592,00 грн. у останнього виник обов'язок щодо відпуску оплаченого обсягу електричної енергії за Договором або повернення невикористаної суми попередньої оплати позивачу за зустрічним позовом, розмір якої в даному випадку з урахуванням фактично відпущеної електроенергії становить 1 905 408,00 грн.
Крім того, відповідно до пункту 3.7 Договору якщо сума здійсненої покупцем попередньої оплати перевищує вартість обсягу електричної енергії, вказану в Акті купівлі-продажу, надлишок перерахованих грошових коштів зараховується як попередня оплата електричної енергії на наступний період відпуску/відбору або повертається покупцю за його вимогою впродовж 5 банківських днів з дня надходження відповідної вимоги.
Оскільки за умовами пункту 3.3 Договору постачання електричної енергії мало відбуватися у період з 01.06.2021 - 31.08.2021 року, а інших періодів відпуску/відбору електроенергії за Договором між сторонами погоджено не було, грошові кошти у розмірі 1 905 408,00 грн. підлягають поверненню на користь позивача за зустрічним позовом.
Окремо суд наголошує, що факт виконання продавцем своїх зобов'язань за договором щодо реєстрації обсягу відпуску/відбору електричної енергії не звільняє останнього від обов'язку виконання п. 3.7 спірного Договору.
При цьому суд звертає увагу, що повернення коштів за оплачений, але не поставлений товар, не є притягненням продавця до відповідальності, як помилково вважає відповідач за зустріним позовом. Водночас, право покупця вимагати повернення надлишку перерахованих грошових коштів в якості попередньої оплати за електричну енергію передбачено сторонами у пункті 3.7 Договору та не залежить від обставин наявності/відсутності порушень останнім своїх договірних зобов'язань, у тому числі в частині порядку оплати товару.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем за зустрічним позовом зобов'язань за Договором в частині поставки електроенергії на всю суму попередньої оплати, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів поставки позивачу за зустрічним позовом електричної енергії відповідно до здійсненої передплати або повернення грошових коштів відповідач за зустрічним позовом суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом заборгованості у розмірі 1 905 408,00 грн. з повернення суми попередньої оплати підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що первісний позов доведений позивачем за первісним позовом, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем за первісним позовом не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню.
В свою чергу оскільки зустрічний позов доведений позивачем за зустрічним позовом, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем за зустрічним позовом не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на відповідача за зустрічним позовом.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" (01014, м. Київ, бул. Дружби народів, буд. 38, 2 поверх, оф. 205; код ЄДРПОУ: 43202392) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, буд. 49; код ЄДРПОУ: 22927045) штраф в розмірі 12 090 624 (дванадцять мільйонів дев'яносто тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 181 359 (сто вісімдесят одну тисячу триста п'ятдесят дев'ять) грн. 36 коп.
3. Зустрічний позов задовольнити повністю.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, буд. 49; код ЄДРПОУ: 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід енерго збут" ( 01014, м. Київ, бул. Дружби народів, буд. 38, 2 поверх, оф. 205; код ЄДРПОУ: 43202392) грошові кошти в сумі 1 905 408 (один мільйон дев'ятсот п'ять тисяч чотириста вісім) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 28 581 (двадцять вісім тисяч п'ятсот вісімдесят одну) грн. 12 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 10 жовтня 2023 року.
Суддя А.М. Селівон