ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2023 м. Івано-ФранківськСправа №909/719/22
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,
при секретарі судового засідання Матенчук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
( АДРЕСА_1 )
до Firma Z-ART Waldemar Zgierun (Компанії "З-АРТ Вальдемар Згірун")
(ul. Mickiewicza 25, 42-130 Wrкczyca Wielka, Regon 150634323, Polska)
про стягнення заборгованості
за участю:
представника позивача: Селяніна В.О. - адвокат;
представника відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою (вх.№12390/22 від 13.09.2022) до Firma Z-ART Waldemar Zgierun (Компанія "З-АРТ Вальдемар Згірун") (далі - Firma Z-ART Waldemar Zgierun, відповідач) про стягнення 61 882,54 польських злотих заборгованості за поставлений товар за договором №1 від 03.02.2020, з яких 61 641,89 польських злотих основної заборгованості та 240,65 польських злотих неустойки.
Під час розгляду справи позивач подав заяву про відмову від частини позовних вимог (вх.№2040/23 від 07.02.2023), а саме від стягнення 240,65 польських злотих неустойки.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір та судові витрати на оплату робіт перекладача.
Дії суду щодо розгляду справи
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2022 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено перше підготовче засідання на 24.01.2023 (резервне підготовче засідання на 07.02.2023), друге підготовче засідання на 24.03.2023 (резервне підготовче засідання на 10.04.2023).
Крім того, даною ухвалою зобов'язано позивача надати суду нотаріально засвідчений переклад на польську мову наданих судом документів.
При винесенні ухвали суд виходив з того, що у зв'язку з тим, що місцезнаходженням відповідача є Республіка Польща, тому з метою належного повідомлення його про дату, час і місце розгляду даної справи необхідно надіслати відповідне судове доручення про надання правової допомоги до відповідного окружного суду Республіки Польща, в окрузі якого таке доручення має бути виконане.
08.11.2022 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме нотаріально засвідчений переклад на польську мову ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2022 (вх.№15155/22).
19.12.2022 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме нотаріально засвідчений переклад на польську мову: клопотання про вручення документів у цивільній справі, виклику (повідомлення) про день судового засідання та позовної заяви з додатками (вх.№17323/22).
20.12.2022 Господарським судом Івано-Франківської області передано Західному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції судове доручення про надання правової допомоги (з додатками) для подальшого скерування до відповідного окружного суду Республіки Польща, в окрузі якого таке доручення має бути виконане, про що свідчить відмітка про отримання (а.с. 60).
24.01.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання, яке призначене на 24.01.2023, без його участі (вх.№1276/23).
24.01.2023 у підготовчому засіданні представники обох сторін не з'явились, судом:
- поновлено провадження у справі;
- встановлено відсутність доказів повідомлення відповідача, місцезнаходженням якого є Республіка Польща, в порядку виконання судового доручення про надання правової допомоги;
- встановлено, що резервне підготовче засідання призначено на 07.02.2023;
- постановлено ухвалу про зупинення провадження у справі до 06.02.2023.
07.02.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання про відмову від частини позовних вимог, в частині стягнення із відповідача суми неустойки в розмірі 240,89 польських злотих (вх.№2040/23) та клопотання про долучення доказів доплати судового збору (вх.№2039/23).
07.02.2023 у підготовчому засіданні з'явився представник позивача, судом:
- поновлено провадження у справі;
- встановлено відсутність доказів повідомлення відповідача, місцезнаходженням якого є Республіка Польща, в порядку виконання судового доручення про надання правової допомоги;
- встановлено, що друге підготовче засідання призначено на 24.03.2023;
- постановлено ухвалу про зупинення провадження у справі до 23.03.2023.
24.03.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення засідання, призначеного на 24.03.2023, без його участі, у зв'язку із неявкою відповідача (вх.№4584/23).
24.03.2023 у підготовчому засіданні представники обох сторін не з'явились, судом:
- постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі;
- встановлено, що докази повідомлення відповідача, місцезнаходженням якого є Республіка Польща, в порядку виконання судового доручення про надання правової допомоги відсутні;
- встановлено, що резервне підготовче засідання призначено на 10.04.2023;
- постановлено ухвалу про зупинення провадження у справі до 09.04.2023.
10.04.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення засідання, призначеного на 10.04.2023, без його участі, в якому також вказано про підтримання позивачем позовних вимог в повному обсязі (вх.№5523/23).
10.04.2023 у підготовчому засіданні представники обох сторін не з'явились, судом:
- постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі;
- встановлено відсутність доказів повідомлення відповідача, місцезнаходження якого є Республіка Польща, в порядку виконання судового доручення про надання правової допомоги;
- призначено наступне підготовче засідання на 04.05.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання);
- постановлено ухвалу про зупинення провадження у справі до 03.05.2023.
04.05.2023 підготовче засідання не відбулось у зв'язку із тимчасовою втратою судді працездатності.
Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 11.07.2023 призначено наступне підготовче засідання на 18.07.2023, про що представник позивача повідомлений засобами електронного зв'язку та телефонограмою.
18.07.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому позивач просив провести засідання без його участі, закрити підготовчого провадження та призначити справу до розгляду по суті, крім того позивачем підтримано позовні вимоги в повному обсязі (вх.№10447/23).
18.07.2023 у підготовчому засіданні представники обох сторін не з'явились, судом:
- встановлено відсутність доказів повідомлення відповідача, місцезнаходженням якого є Республіка Польща, в порядку виконання судового доручення про надання правової допомоги;
- прийнято відмову позивача від частини позовних вимог, з огляду на таке процесуальне право позивача;
- закрито підготовче провадження та здійснено перехід до розгляду справи по суті;
- судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 25.08.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).
25.08.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, докази повідомлення відповідача в порядку виконання судового доручення про надання правової допомоги відсутні.
За наслідками розгляду справи судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи
За приписами ст. 80 Закону України "Про міжнародне приватне право", у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ГПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Враховуючи те, що відповідач є нерезидентом України та достовірної інформації щодо наявності на території України офіційно зареєстрованих представництв відповідача на момент відкриття провадження у справі суд не було, суд вважав за необхідне про розгляд цієї справи повідомляти відповідача в порядку, передбаченому чинними міжнародними договорами.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення їх у Республіці Польща регулюється Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 (ратифікований постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3941-XII; далі - Договір про правову допомогу).
У силу ст. 4 Договору про правову допомогу договірні сторони надають взаємну правову допомогу щодо підготовки, пересилки та вручення документів, виконання обшуку, вилучення та видачі речових доказів, проведення експертизи, огляду, допиту сторін, свідків, експертів, підозрюваних, обвинувачених і підсудних, а також виконання інших процесуальних дій.
Відповідно до п. 2, 3 ст. 3 Договору про правову допомогу центральні органи (з боку України - Міністерство юстиції та Генеральна Прокуратура, а з боку Республіки Польщі - Міністерство юстиції) можуть домовитися, що установи юстиції договірних сторін зносяться між собою безпосередньо.
У зв'язку з чим, установи юстиції договірних сторін підписали Угоду між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Республіки Польща на виконання пункту 3 статті 3 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 10.01.2011 (далі - Угода №1).
Згідно з п. 1 ст. 2 Угоди №1 суд України, який розглядає справу, подає клопотання про надання правової допомоги через відповідне головне управління юстиції до голови окружного суду Республіки Польща, в окрузі якого має бути виконане клопотання.
Також установи юстиції договірних сторін підписали Угоду між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Республіки Польща про застосування двомовних бланків клопотань про надання правової допомоги у цивільних справах від 10.01.2011 (далі - Угода №2).
Відповідно до ст. 1 Угоди №2 при оформленні клопотань про надання правової допомоги у цивільних справах суди України і суди Республіки Польща застосовують двомовні бланки.
Враховуючи те, що суд повинен належним чином повідомити про дату, час і місце розгляду даної справи відповідача, який знаходиться в Республіці Польща, суд вбачав за необхідне надіслати судове доручення про надання правової допомоги до відповідного окружного суду Республіки Польща, в окрузі якого таке доручення має бути виконане.
20.12.2022 Господарським судом Івано-Франківської області передано Західному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції судове доручення про надання правової допомоги (з додатками) для подальшого скерування до відповідного окружного суду Республіки Польща, в окрузі якого таке доручення має бути виконане, про що свідчить відмітка про отримання (а.с. 60).
Судове доручення про надання правової допомоги містить клопотання про вручення документів у цивільній справі (запитуючий орган - Господарський суд Івано-Франківської області; запитуваний орган - Окружний суд в м. Ченстохові (Республіка Польща)), відповідно до якого на підставі Договору про правову допомогу запитуючий орган надсилає документи з проханням вручити їх адресатові - Firma Z-ART Waldemar Zgierun (відповідачу) згідно з чинним законодавством запитуваної держави і повернути підтвердження про вручення після виконання (а.с. 47-49).
Так, Господарський суд Івано-Франківської області просив Окружний суд в м. Ченстохові (Республіка Польща) вручити Firma Z-ART Waldemar Zgierun (відповідачу) ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2022 про відкриття провадження у справі №909/719/22, виклик (повідомлення) про день (дні) судового розгляду та позовну заяву з додатками, перекладені на польську мову та нотаріально засвідчені (а.с. 39-45, 50-58).
До цього клопотання про вручення документів у цивільній справі також додано підтвердження вручення, яке передбачено ст. 10 Договору про правову допомогу (а.с. 36).
Згідно із ст. 10 Договору про правову допомогу підтвердження вручення документів оформлюється відповідно до правил запитуваної договірної сторони. У підтвердженні зазначається час, місце і спосіб вручення.
У відповідності до ст. 9 Договору про правову допомогу, яка визначає порядок вручення документів, запитувана установа здійснює вручення документів відповідно до правил, які діють в її державі, якщо документи, які вручаються, складені державною мовою запитуваної сторони або якщо додано завірені переклади на мову запитуваної сторони. В інших випадках вручення документів адресатові здійснюється за його добровільною згодою.
На клопотання запитуючої установи запитувана установа повідомляє у відповідний час безпосередньо запитуючу установу і сторони про місце і час виконання клопотання. Після виконання клопотання запитувана установа пересилає документ запитуючій установі. У випадку, коли клопотання не може бути виконане, запитувана установа повертає клопотання запитуючій установі, повідомляючи про причину невиконання клопотання (п. 4, 5 ст. 7 Договору про правову допомогу, яка визначає виконання клопотань про надання правової допомоги).
Суд наголошує, що ним було відкладено судові засідання, призначені на 24.01.2023, 07.02.2023, 24.03.2023, 10.04.2023, 18.07.2023, 25.08.2023, у зв'язку із очікуванням підтвердження вручення документів відповідачу.
Однак, суд вказує на те, що з 20.12.2022 станом на 25.08.2023 до суду не надійшло підтвердження вручення документів відповідачу та відповідно інформація щодо повідомлення/неповідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Європейський суд з прав людини, користуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція з прав людини), зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (позиція, викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, №11681/85, §35).
Також, Європейський суд з прав людини зазначає, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції з прав людини (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Зокрема, положеннями ч. 2 ст. 15 Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (далі - Конвенція) встановлено, що кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
Пунктом 6 Закону України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» встановлено застереження до статті 15 Конвенції, відповідно до якого, якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 Конвенції, суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.
Отже, за Конвенцією суд може прийняти рішення, якщо з дати направлення документа сплинув строк, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.
Республіка Польща приєдналася до Конвенції, заявивши, що вона протидіє способам обслуговування, зазначеним у статтях 8 та 10 на її території (щодо вручення судових документів за допомогою своїх дипломатичних або консульських агентів; щодо можливості надсилання судових документів безпосередньо поштою).
Як вбачається з матеріалів даної справи, з дати направлення судових документів (20.12.2022) станом на 25.08.2023 сплинуло понад 8 місяців.
З урахуванням обставин даної справи, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції з прав людини стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ст. 15 Конвенції стосовно права суду винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення судових документів, за аналогією права, зважаючи на те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити за відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Позиції сторін
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору відповідач не здійснив оплату за товар, поставлений згідно з митною декларацією №206070/2021/003551 від 20.09.2021 на суму 61 641,89 польських злотих.
У судовому засіданні 25.08.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові.
Як на правову підставу заявлених вимог позивач посилається на ст. 530, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193 Господарського кодексу України.
Позиція відповідача. Відповідач у встановлений судом відповідно до ГПК України строк відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив.
Відповідач свого представника жодного разу в судове засідання не направив, причини неявки представника суду не повідомив.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 ГПК України, судочинство у судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін, зокрема:
- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом;
- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;
- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву у встановлений судом відповідно до ГПК України строк не скористався, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи на підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Судом встановлено, що будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Обставини справи, встановлені судом
03.02.2020 між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та Firma Z-ART Waldemar Zgierun (покупець) укладено договір №1 (далі - договір) (а.с. 15-17).
Умови договору такі.
Продавець продає та передає у власність покупця, а покупецьзобов'язується прийняти і своєчасно оплачувати пиломатеріали хвойні стругані (в подальшому - товар), згідно з умовами цього договору (п. 1.1 договору).
Загальна сума договору складає 80 000,00 доларів США (п. 1.2 договору).
Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом, на умовах FСА - село Небилів (Інкотермс-2010). Разом з товаром продавець зобов'язаний відправити наступні документи:
- МТТ накладну (СМR);
- рахунок-фактуру (Invoice);
- фітосанітарний сертифікат (п. 4.1 договору).
Продавець несе всі витрати щодо оформлення супровідних документів, а також податки та збори при виконанні даного договору, що підлягають оплаті на території країни подавця (п. 4.2 договору).
Розрахунок покупцем за кожну партію товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий валютний рахунок продавця у термін не пізніше 60 днів з дня отримання товару (датою отримання товару вважається дата перетину товаром кордону території країни покупця) (п. 5.1 договору).
Комісійні збори по перерахуванню коштів на території покупця оплачує покупець, на території продавця оплачує продавець (п. 5.2 договору).
Розрахунковою валютою згідно з даним контрактом встановлюється долар США (п. 5.3 договору).
Одиницею виміру товару встановлюється кубічний метр, ціни в рахунках-фактурах вказуються на умовах FСА (п. 5.4 договору).
Покупець перевіряє наявність об'єму і якість товару на складі продавця (п. 6.2 договору).
У випадку відмови від виконання умов даного договору винна сторона зобов'язується відшкодувати іншій стороні спричинені цим збитки (п. 8.1 договору).
У разі несвоєчасного розрахунку покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 0,5% від суми вартості поставленої партії товару за кожний день протермінування оплати (п. 8.2 договору).
Усі спори, що виникають в процесі виконання договору, вирішуються шляхом переговорів, або в Господарському суді України за місцем проживання продавця (п. 9.1 договору).
Договір укладений у двох екземплярах, по одному для кожної з сторін і діє з моменту його підписання до повного його вичерпання (п. 10.1 договору).
Усі зміни до даного договору є дійсними лише за умови, якщо вони складені письмово і підписані уповноваженими особами обох сторін (п. 11.1 договору).
15.05.2020 між ФОП ОСОБА_1 та Firma Z-ART Waldemar Zgierun укладено додаткову угоду №1 до договору №1 від 03.02.2020 (далі - додаткова угода; а.с. 18-19), відповідно до якої внесено зміни до договору, а саме викладено п. 1.2, 5.3 договору в такій редакції:
- загальна сума договору складає 200 000,00 PLN (польських злотих).
- розрахунковою валютою згідно із даним договором встановлюється PLN (польські злоті).
На підтвердження поставки товару відповідачу позивачем суду надано:
- митну декларацію від 20.09.2021 №UA206070/2021/003551 (електронне декларування) до договору на товар - “Пилопродукція з деревини хвойних порід у вигляді профільного погонажу з шпунтом та гребенем по боках. Вагонка. Розмірами 19*80/115/130*3000/4000/5000/6000 мм. Кількість - 32,51 м3. Виробник: Гулій М.М. Вологість 10-12%” на суму 61 641,89 PLN (польських злотих), відправником/експортером і декларантом якого є позивач, а одержувачем - відповідач (а.с. 20-21);
- відгрузочну специфікацією №10 від 20.09.2021 до договору на товар - пилопродукцію з деревини хвойних порід (вагонка, терасна дошка) (а.с. 22);
- рахунок №10 від 20.09.2021 до договору на суму 61 641,89 PLN (польських злотих) (а.с. 23);
- міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №026806 від 20.09.2021 (а.с. 24).
Івано-Франківська митниця Державної митної служби України у листі від 10.08.2022 №7.21-1/28.1/13/1881 повідомила позивача про те, що транспортним засобом, яким переміщувався вантаж “Пилопродукція з деревини хвойних порід у вигляді профільного погонажу з шпунтом та гребенем по боках. Вагонка. Розмірами 19*80/115/130*3000/4000/5000/6000 мм. Кількість - 32,51 м3. Вологість 10-12%”, митне оформлення якого здійснено в митному режимі ЕК10АА за митною декларацією від 20.09.2021 №UA206070/2021/003551, здійснено перетин митного кордону України 23.09.2021 (а.с. 26).
01.08.2022 Акціонерне товариство “Райффайзен Банк” звернулось до позивача з листом (а.с. 27), в якому вказано про те, що:
- за контрактом №1 від 03.02.2020, укладеним з Firma Z-ART Waldemar Zgierun, є незакрита митна декларація на суму 61 641,89 PLN (польських злотих);
- граничний термін розрахунку за ВМД - 19.09.2022;
- загальна сума надходжень за контрактом - 196 605,80 PLN (польських злотих).
У зв'язку з несплатою заборгованості відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування
І. Щодо підсудності справи
Судом встановлено, що відповідач є іноземною юридичною особою, нерезидентом, що не має свого представництва в Україні.
У відповідності до ст. 366 ГПК України регламентовано, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: - хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього закону.
Судом встановлено, що дана справи (її предмет та обставини) не підпадає під випадки, передбачені ст. 77 Закону України "Про міжнародне приватне право".
Пунктом 9.1 договору сторони домовились, що "всі спори, що виникають в процесі виконання договору, вирішуються шляхом переговорів або в Господарському суді України по місцю проживання продавця".
Відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
У пункті 4.1 договору сторони визначили, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом, на умовах FCA (Інкотермс-2010) - с. Небилів (Івано-Франківська область).
Крім того, п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України передбачено, що якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Місцезнаходженням позивача (кредитора) є також с. Небилів (Івано-Франківська область).
Отже, з урахуванням предметної, суб'єктної та територіальної юрисдикції господарських судів, встановленої ст. 20, 29 ГПК України, цей спір підлягає розгляду Господарським судом Івано-Франківської області.
ІІ. Загальні положення
2.1. Стаття 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" регулює визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом.
За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
Розділ VI Закону України "Про міжнародне приватне право" (статті 43-47) містить колізійні норми щодо договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно із ст. 5 та 10 цього закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Як встановлено судом, сторони договору не обрали право, що застосовується до договору.
Положеннями ч. 1 ст. 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до ч. 2 і 3 ст. 32 цього закону.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, за договором купівлі-продажу є продавець.
Отже, до договору підлягає застосуванню право держави, яка є місцезнаходженням продавця (позивача), тобто право України.
2.2. Положеннями ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Також п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 6, 626 - 629 ЦК України).
2.3. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Також ч. 1 ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
2.4. Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу виконання договору №1 від 03.02.2020, предметом якого є поставка лісопродукції.
Отже, укладений між сторонами договір є за своєю правовою природою договором поставки.
Таким чином, предметом спору у даній справі є заборгованість за товар, поставлений за договором поставки, а предметом позову - її стягнення.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
ІІІ. Щодо поставки товару
3.1. У відповідності до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 2 ст. 266 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України, яка визначає момент виконання обов'язку продавця передати товар, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (абз. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України).
3.2.1. Такий інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар встановлений пунктом 4.1 договору, згідно з яким "поставка товару здійснюється автомобільним транспортом, на умовах FCA - село Небилів (Інкотермс - 2010)".
Крім того, п. 5.4 договору передбачено, що ціни в рахунках-фактурах вказуються на умовах FСА.
При цьому, за п. 6.2 договору покупець (відповідач) перевіряє наявність об'єму і якість товару на складі продавця (позивача).
3.2.2. Відповідно до правил тлумачення торгових термінів Інкотермс в редакції 2010 року, термін "FCA" (Free Carrier - франко-перевізник) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін застосовується незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення.
Отже, у договорі сторони погодили, що продавець (позивач) здійснює поставку товару шляхом передання призначеному покупцем (відповідачем) перевізнику в селі Небилів Івано-Франківської області, що є місцезнаходженням позивача.
3.2.3. Згідно з умовами FCA (Free Carrier - франко-перевізник) відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно.
Також, за висновком Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 29.11.2022 у справі №924/337/18, FCA Інкотермс-2010 передбачає зобов'язання продавця щодо поставки виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, у погодженому місці або пункті.
Відтак, доставлення товару до місцезнаходження покупця (відповідача) не належить до обов'язків продавця (позивача).
3.2.4. Як встановлено судом, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №026806 від 20.09.2021 містить штамп перевізника, що з урахуванням FCA Інкотермс-2010, встановлених п. 4.1, 5.4 договору, свідчить про передачу відповідного товару перевізнику покупця (відповідача) для подальшого транспортування останньому.
Цей перевізник також зазначений в митній декларації від 20.09.2021 №UA206070/2021/003551.
3.3. Згідно з умовами FCA (Free Carrier - франко-перевізник) всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві.
Згідно з п. 4.2 договору продавець несе всі витрати щодо оформлення супровідних документів, а також податки та збори при виконанні даного договору, що підлягають оплаті на території країни подавця.
З огляду на вказане вище, на продавця (позивача) покладено обов'язок здійснення експортного митного оформлення товару.
Як встановлено судом, позивачем подано митну декларацію від 20.09.2021 №UA206070/2021/003551 на товар - Пилопродукція з деревини хвойних порід у вигляді профільного погонажу з шпунтом та гребенем по боках. Вагонка. Розмірами 19*80/115/130*3000/4000/5000/6000 мм. Кількість - 32,51 м3. Вологість 10-12%, шляхом електронного декларування.
3.4.1. Згідно з 5.1 договору датою отримання товару вважається дата перетину товаром кордону території країни покупця.
Отже, одночасно з поставкою товару на умовах FCA Інкотермс-2010, сторони погодили, що датою отримання товару вважається дата перетину товаром кордону України.
3.4.2. Як встановлено судом, Івано-Франківська митниця Державної митної служби України підтвердила, що транспортним засобом, яким переміщувався вантаж “Пилопродукція з деревини хвойних порід у вигляді профільного погонажу з шпунтом та гребенем по боках. Вагонка. Розмірами 19*80/115/130*3000/4000/5000/6000 мм. Кількість - 32,51 м3. Вологість 10-12%”, митне оформлення якого здійснено позивачем в митному режимі ЕК10АА за митною декларацією від 20.09.2021 №UA206070/2021/003551, здійснено перетин митного кордону України 23.09.2021 (лист від 10.08.2022 №7.21-1/28.1/13/1881).
Отже, факт перетину 23.09.2021 товаром кордону України підтверджений відповідним державним митним органом.
Таким чином, за узгодженими сторонами умовами договору, 23.09.2021 товар отриманий відповідачем.
3.5. Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про виконання позивачем своїх зобов'язань за договором в частині поставки товару (лісоматеріалів) відповідачу.
ІV. Щодо оплати товару
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Інший строк оплати товару встановлений п. 5.1 договору, згідно з яким розрахунок покупцем за кожну партію товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий валютний рахунок продавця у термін не пізніше 60 днів з дня отримання товару.
При цьому, як зазначалося вище, датою отримання товару вважається дата перетину товаром кордону території країни покупця (п. 5.1 договору).
Отже, отриманий товар повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 60 днів з 23.09.2021.
Відповідно до відгрузочної специфікації №10 від 20.09.2021 та рахунку №10 від 20.09.2021 до договору позивачем поставлялося відповідачу пилопродукція з деревини хвойних порід (вагонка, терасна дошка) кількістю 32,51 м3 на загальну суму 61 641,89 PLN (польських злотих).
Така вартість товару відповідає вартості товару, зазначеній у митній декларації від 20.09.2021 №UA206070/2021/003551.
Крім того, за повідомленням банку, в якому у позивача відкритий валютний рахунок, на якій має надходити оплата за договором, загальна сума надходжень за договором з відповідачем - 196 605,80 PLN (польських злотих), однак є незакрита митна декларація №UA206070/2021/003551 на суму 61 641,89 PLN (польських злотих). Граничний термін розрахунку по цій декларації - 19.09.2022.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
На підставі наведеного суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору у відповідача наявний обов'язок з оплати суми заборгованості за отриманий товар (лісопродукцію).
V. Інші аспекти
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку має місце прострочення відповідача.
Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У відповідності до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом, станом на час розгляду справи доказів виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем за договором на суму 61 882,54 польських злотих суду не надано та матеріали справи не містять.
Висновок суду
Враховуючи вищенаведені правові норми та зважаючи на встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 61 641,89 польських злотих є правомірними та належать до задоволення.
Розподіл судових витрат
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з попереднім розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи, позивач зазначив судовий збір, а також кошти, які необхідно буде сплатити за переклад процесуальних документів на мову відповідача.
І. Щодо судового збору
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи те, що позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру та ціна позову у справі становить 61 641,89 польських злотих, то судовий збір у справі складає 924,63 польських злотих.
Абзацом 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
Зважаючи на те, що за офіційним курсом Національного банку України один польський злотий станом на день сплати становив 7,8902 грн, то судовий збір у справі складає 7 295,51 грн (924,63 польських злотих * 7,8902 грн = 7 295,51 грн).
У справі позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 7 314,00 грн, що підтверджується квитанціями:
- №109230010025307 від 13.09.2022 на суму 7 214,00 грн (а.с 14);
- №29243827586039 від 07.02.2023 на суму 100,00 грн (а.с. 68).
Отже, позивачем здійснено переплату судового збору на суму 8,49 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У зв'язку з відсутністю клопотання позивача про повернення надміру сплаченого судового збору, суд не вирішує питання щодо його повернення у даному рішенні.
У відповідності до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України задоволення позову обумовлює покладення судового збору у розмірі 7 295,51 грн на відповідача.
ІІ. Щодо витрат на перекладача
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Частина 2 статті 127 ГПК України передбачає, що експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків.
Як встановлено судом, на виконання вимог суду позивачем здійснювався переклад позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі та інших процесуальних документів у справі на польську мову (а.с. 38-58).
Відповідно до ч. 4 ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно з ч. 5 - 7 ст. 127 ГПК України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження розміру понесених витрат на оплату робіт перекладача позивачем надано квитанцію прибуткового касового ордера №03/12 від 15.12.2022 на суму 4 600,00 грн (а.с. 59).
Таким чином, судові витрати на перекладача у розмірі 4 600,00 грн підтверджено належними доказами, клопотання про зменшення витрат суду не подано та, відповідно, не доведено неспівмірності таких витрат.
У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України задоволення позову обумовлює покладення судових витрат на оплату робіт перекладача у розмірі 4 600,00 грн на відповідача.
Інших судових витрат сторонами до відшкодування суду заявлено не було.
Керуючись ст. 13, 14, 73, 74, 76, 123, 129, 165, 178, 232, 236 - 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Firma Z-ART Waldemar Zgierun (Компанії "З-АРТ Вальдемар Згірун") про стягнення заборгованості - задовольнити.
2. Стягнути з Firma Z-ART Waldemar Zgierun (Компанії "З-АРТ Вальдемар Згірун") (ul. Mickiewicza 25, 42-130 Wrкczyca Wielka, Regon 150634323, Polska; податковий номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 61 641,89 польських злотих (шістдесят одну тисячу шістсот сорок один польський злотий 89 грошів), 7 295,51 грн (сім тисяч двісті дев'яносто п'ять гривень 51 коп.) судового збору, 4 600,00 грн (чотири тисячі шістсот гривень) судових витрат на оплату робіт перекладача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06.10.2023.
Вебадреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Т.Е. Валєєва