ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
УХВАЛА
12 жовтня 2023 року Справа № 903/1058/23
Суддя господарського суду Волинської області Гарбар І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подачі позовної заяви) по справі №903/1058/23
без виклику сторін
ВСТАНОВИВ:
Обставини, встановлені судом.
10.10.2023 представник ОСОБА_1 сформував в системі «Електронний суд» заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» в межах ціни позову в сумі 818016,00 грн.
Заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 має намір звернутися до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» та учасника даного товариства ОСОБА_2 про стягнення солідарно 818016,00 грн. вартості частки учасника товариства.
11.10.2023 представник ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» сформував в системі «Електронний суд» письмові пояснення, в яких просить суд в задоволенні заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви, яка подана представником Сорокою В.Г. в інтересах ОСОБА_1 про накладення арешту на кошти ТОВ «Ковельської оптово-торгової бази» в сумі 818016,00 гривень відмовити повністю.
В даному випадку оцінюючи заяву сторони та її обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку, з огляду на таке.
Правова позиція суду стосовно обставин справи і доводів заявника та відповідача.
Як встановлено судом, 08.02.2013 відбулася державна реєстрація юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (код ЄДРПОУ 38527562).
Згідно п.1.5 статуту ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", засновником товариства серед інших, зокрема, є ОСОБА_1 .
За змістом п.3.2 статуту, для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладу учасника шляхом внесення власних грошових коштів або майна створюється статутний капітал у розмірі 440000,00 грн.
Вклад Позивача до статутного капіталу становив 35200,00 грн., що становить 8% статутного капіталу.
01.08.2018 ОСОБА_1 нотаріально посвідчено заяву про вихід із складу учасників ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» та подано реєстратору - приватному нотаріусу Луцького міськрайонного нотаріального округу Волинської області Огей Н.О. відповідну заяву про реєстрацію виходу із складу учасників товариства.
Також, 01.08.2018 відбулася державна реєстрація виходу Позивача із складу учасників ТОВ «Ковельська оптово-торгова база», що вбачається з витягу з ЄДР від 09.10.2023.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»:
1. Учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.
2. Учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників.
3. Рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви, якщо інший строк не передбачений статутом.
4. Якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників товариства, він може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою.
5. Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.
6. Не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов'язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
7. Товариство зобов'язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.
8. Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.
Таким чином, вартість частки, відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», визначається станом на 31.07.2018.
Заявник доводить, що згідно Звіту про оцінку майна №220628/2, виконаного ПП «Експерт-Рівне-Консалт» ринкова вартість корпоративних прав - 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» станом на 31 липня 2018 року становить 10225200,00 грн., а ринкова вартість частки учасника ОСОБА_1 , що складає 8%, становить 818016,00 грн. Проте, ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» свого обов'язку щодо виплати вартості частки у часника не виконало.
Крім того, заявник вказує, що рішенням Господарського суду Волинської області від 17 травня 2023 року у справі №903/244/23 стягнуто з ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» на користь ОСОБА_3 200 000,00 грн. вартості частки учасника товариства. Рішенням суду встановлено обов'язок ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» виплатити ОСОБА_3 вартість частки в майні товариства в сумі 2 446 300,00 грн.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 9 червня 2022 року у справі №903/1040/21 частково задоволено позов та стягнуто з ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» на користь ТОВ «Волинська облспоживспілка» 1 224 144,00 грн. вартості частки учасника в статутному капіталі товариства та 18362,16 грн. витрат на сплату судового збору (дане рішення переглядається в апеляційному порядку за апеляційними скаргами ТОВ «Волинська облспоживспілка» та ТОВ «Ковельська оптово-торгова база»). Загальний розмір позовних вимог у даній справі становить 2 454 048,00 грн.
Відповідно до інформацієї з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.07.2023, 17.05.2023 між Відповідачем ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» (Продавець) та Приватним підприємство «Агро-В», код ЄДРПОУ 38740655 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу приміщення прохідної, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Кушнерук А.Ю.
Таким чином, заявник доводить, що відповідач в день ухвалення рішення у справі №903/244/23 відчужив належний йому об'єкт нерухомості, а саме приміщення прохідної та в подальшому має намір відчужити решту належного йому майна з метою ухилення від сплати боргів перед ОСОБА_3 в сумі 2446300,00 грн. та перед ТОВ «Волинська облспоживспілка» в сумі 1224144,00 грн.
25.09.2023 Відповідач ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» передало у власність учасника товариства ОСОБА_2 , на підставі рішення загальних зборів учасників товариства про передачу майна у власність особи, що вийшла із складу учасників товариства, склад О-1, площею 1047,0 м.кв. та склад Д-1, площею 1229,2 м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
28.09.2023 державним реєстратором Підгайцівської сільської ради Луцького району Гедз Мар'яною Миколаївною зареєстровано право власності на склад О-1, площею 1047,0 м.кв. та склад Д-1, площею 1229,2 м.кв. за ОСОБА_2 , що вбачається з інформації з ДРРПНИ від 3 жовтня 2023 року (сторінки 6 та 7).
Проте, заявник доводить, що станом на день подачі заяви, учасник ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» ОСОБА_2 , що має частку в статутному капіталі в розмірі 45 %, із складу товариства не вийшов, що вбачається із витягу з ЄДР від 09.10.2023.
Тобто, товариство, розуміючи, неминучість стягнення значних боргових зобов'язань в примусовому порядку, намагається в незаконний спосіб перереєструвати активи на своїх учасників.
Крім того, після винесення рішення суду у даній справі, Відповідач 23 травня 2023 року змінює юридичну адресу Товариства з адреси: АДРЕСА_1 та адресу: АДРЕСА_2 .
Разом з цим, заявник зазначає, що все наявне нерухоме майно Відповідача знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 липня 2023 року.
Також, директор та учасник товариства ОСОБА_4 зареєстрований в АДРЕСА_3 . Інші двоє учасників товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстровані в м. Луцьк та Луцькому районі Волинської області. Дані обставини підтверджуються інформацією, що міститься у Витязі з ЄДР щодо ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» від 18 липня 2023 року.
Таким чином, заявник зазначає, що зміна юридичної адреси товариства в іншу область, яка значно віддалена від місця фактичного знаходження товариства та місця знаходження всього його майна свідчить про намагання Відповідача ускладнити в майбутньому виконання рішення суду у даній справі.
Також, після винесення рішення суду у справі №903/244/23, 18.05.2023 ОСОБА_2 , який володіє значною часткою в статутному капіталі Відповідача в розмірі 45% та є представником Відповідача у даній справі, звертається з позовом до Господарського суду Волинської області до Відповідача про стягнення 232 532,69 грн, в тому числі 195 960,44 грн. інфляційних втрат та 36 572,25 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 22 червня 2023 року у справі №903/511/23 стягнуто з ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» на користь ОСОБА_2 232 532,69 грн, в тому числі 195 960,44 грн. інфляційних втрат та 36 572,25 грн. 3% річних. ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» відзиву у справі №903/511/23 не подавало та проти позову не заперечувало. Дане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося та на сьогоднішній день набрало законної сили.
Отже, заявник вважає, що відповідач створює боргові зобов'язання у вигляді штрафних санкцій на корить учасника та представника Товариства Даниліка Ф.Я., також свідчить про намагання Відповідача не допустити фактичне виконання рішення у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення позову позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача в межах ціни позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову, тягне за собою реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Водночас, відповідач на даний час ухиляється від виконання грошових зобов'язань та не реагує на претензії від позивача, невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача може унеможливити виконання рішення суду.
Таким чином, ТОВ “Ковельська оптово-торгова база” з метою ухилення від виконання рішення суду може вчинити також інші дії, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.
Правові норми, застосовані судом до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема заборонити відповідачу та іншим особами вчиняти певні дії щодо предмету спору.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частинами 1, 2, 4 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).
Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
За змістом ст.136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання про накладення арешту, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17.
Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 5, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Слід вказати, що з огляду на положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Суд зазначає, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до п. 4 постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Заявник звертає увагу на те, що відповідач може у подальшому продовжувати відчужувати нерухоме майно, яке перебуває у його власності, що може утруднить виконання рішення суду у даній справі.
Також, заявник доводить, що заявлені заходи забезпечення позову пов'язані із предметом позову та дозволяють в подальшому забезпечити фактичне виконання судового рішення; є розумними, обґрунтованими і адекватними предмету, підставам позову та порушеному праву; забезпечують збалансованість інтересів сторін справи та інших учасників справи; невжиття судом заявлених заходів забезпечення може призвести до неможливості фактичного виконання рішення суду та ефективного захисту порушеного права позивача.
Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.
Предметом майбутньої позовної заяви, для забезпечення якої подається дана заява, є солідарне стягнення вартості частки учасника товариства.
Зважаючи на той факт, що позов, за своїм змістом, є майновим, захід забезпечення у вигляді арешту грошових коштів має невід'ємний зв'язок із предметом позову та утворює ідеальну логічну послідовність захисту прав Позивача в судовому порядку.
У разі не вчинення дій, таких як накладення арешту на грошові кошти, що належать Відповідачу, є ймовірність щодо вчинення навмисних дій зі сторони Відповідача (його посадових осіб) щодо виведення коштів з рахунків Відповідача, що значно ускладнить виконання рішення по цій справі, у разі задоволення позовних вимог, та може зробити неможливим погашення заборгованості перед Позивачем.
Вжиття заходів забезпечення позову є необхідним, оскільки цим забезпечено ефективний захист прав та законних інтересів Позивача, за захистом яких Позивач звернувся до суду, та враховуючи можливе виведення або зняття коштів з рахунків Відповідача-1 під час розгляду справи, що ускладнить або унеможливить ефективний захист прав Позивача та виконання майбутнього рішення суду. Таке забезпечення буде сприяти відновленню порушеного права Позивача.
Отже, у випадку задоволення позовної заяви Позивача до Відповідачів, виконання рішення буде можливе за рахунок грошових коштів Відповідачів, які в них наявні.
Разом з цим, судом враховано, що у відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 липня 2023 року (сторінка 9), 17.05.2023 між ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» (Продавець) та Приватним підприємство «Агро-В», код ЄДРПОУ 38740655 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу приміщення прохідної, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Кушнерук А.Ю. , а також 25.09.2023 ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» передало у власність учасника товариства ОСОБА_2 , на підставі рішення загальних зборів учасників товариства про передачу майна у власність особи, що вийшла із складу учасників товариства, склад О-1, площею 1047,0 м.кв. та склад Д-1, площею 1229,2 м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , про що 28.09.2023 державним реєстратором Підгайцівської сільської ради Луцького району Гедз Мар'яною Миколаївною зареєстровано право власності на склад О-1, площею 1047,0 м.кв. та склад Д-1, площею 1229,2 м.кв. за ОСОБА_2 , що вбачається з інформації з ДРРПНИ від 3 жовтня 2023 року (сторінки 6 та 7).
Відповідно до п. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 916/73/19.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17 від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Таким чином, судом встановилено наявність прямого зв'язку між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, існування реальної загрози зупинення або взагалі припинення господарської діяльності Відповідача-1, який змінив юридичну адресу, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності останнього, та дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Виходячи з розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених в даній заяві вимог щодо забезпечення позову до подання позовної заяви, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом майбутньої позовної вимоги, оскільки, такий вид забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому накладення арешту на грошові кошти Відповідача-1 в межах суми стягнення до вирішення спору по суті є обґрунтованим та доречним, що забезпечить можливість виконання рішення суду про стягнення заборгованості з Відповідачів.
Разом з цим, судом враховано, що 29.09.2023 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №903/1040/21 за позовом ТОВ "Волинська облспоживспілка" до ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» про стягнення 2 454 048 грн. вартості частки учасника в статутному капіталі товариства: заборонено ТОВ “Ковельська оптово-торгова база” вчиняти дії щодо відчуження об'єктів нерухомого майна, що належить відповідачу на праві власності відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. В іншій частині заяви відмовлено.
Суд не приймає посилання представника відповідача в своїх поясненнях, як на підставу для відмови в задоволенні заяви, що суд апеляційної інстанції в межах справи №903/244/23 в аналогічному спорі відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки суд в подальшому забезпечив позов і стороною відповідача було внесено на депозитний рахунок суду грошові кошти в межах ціни позову.
Керуючись ст. ст. 74, 136, 137, 140, 232, 233, 234 ГПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Заяву про забезпечення позову - задовольнити.
2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» (вул.Миру,68, с.Ковалі, Лубенський р-н, Полтавська обл, 37840, код ЄДРПОУ 38527562) в межах ціни позову в сумі 818016,00 грн., які знаходяться у банківських установах на рахунках, що будуть виявлені державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, до вирішення спору по суті.
3. Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання, тобто з 12 жовтня 2023 року.
4. Дана ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, та є виконавчим документом відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
5. Строк пред'явленням ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову до виконання становить три роки, тобто - до 13.10.2026.
6 Стягувачем за даною ухвалою є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
7. Боржниками за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база» (вул.Миру,68, с.Ковалі, Лубенський р-н, Полтавська обл, 37840, код ЄДРПОУ 38527562).
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду підписана 12.10.2023.
Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя І. О. Гарбар