Номер провадження 3/754/5223/23
Справа №754/13264/23
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 жовтня 2023 року м. Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Соловйов Олег Леонідович, розглянувши матеріали, які надійшли з Деснянського Управління поліції ГУНП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Жмеринським РВ УМВС України в Вінницький обл. 13.01.1997, який зареєстрований по АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
10.09.2023 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ГП № 526301, відповідно до якого він «10.09.2023 приблизно о 10 год. 50 хв., знаходячись за місцем мешкання в квартирі АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: штовхав її, кричав, виражався нецензурною лайкою в її сторону, також вчиняв економічного характеру, ображав її гідність». Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 надав заяву, в якій провину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, ініціатором конфлікту вважає дружину через її релігійні переконання. Зауважив на зміні фактичної обстановки, оскільки подав на розлучення та змінив місце мешкання.
Потерпіла ОСОБА_2 до залу судового засідання не з'явилась, правову позицію не навела.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАп передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого тощо.
Слід зазначити, що фабула правопорушення викладена на протоколом серії ГП №526301 від 10.09.2023 не відповідає наведені диспозиції статті Закону, оскільки не визначено дії якого характеру були вчиненні по відношенню до потерпілої. Разом з тим, зазначення у протоколі про вчинення дій економічного характеру по відношенню до потерпілої не конкретизовано, що є порушенням вимог ст.256 КУпАП, які висуваються до складання протоколу про адміністративне правопорушення. Абстрактний характер звинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, впливає на можливість здійснення захисту, та не може бути усунено судовим розглядом матеріалу по суті.
Також, суд враховує, що домашнє насильство, відповідно до положень ст. 173-2 КУпАП, являє собою умисне вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Таким чином, не вірне визначення характеру інкримінованих подій, а саме: зазначення за протоколом, що штовхання та нецензурна лайка та ображення гідності, є діянням економічного характеру, виключає можливість кваліфікувати дії ОСОБА_1 , як вчинення домашнього насильства у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону.
Необхідно зазначити, що обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст.251КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол та не може бути перекладено на суд.
Відповідно дост.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь.
Домашнє насилля вчинене ОСОБА_1 за протоколом ГП №526301 належним чином не визначено та не підтверджено доданими доказами.
Таким чином, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, суд не вбачає переконливих доказів, які б доводили наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, однак наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява F 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Отже, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі в зв'язку з відсутність складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 8, 27, 34, 35, 247, 283, 284 КУпАП, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом десяти днів із дня її винесення.
Суддя: О.Л.Соловйов