справа № 752/19213/23
провадження №: 1-кс/752/7545/23
про арешт майна
19.09.2023 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12023100010002741, відомості щодо якого внесені 12.09.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, про арешт майна,-
До слідчого судді звернувся слідчий із вказаним клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно, яке вилучене 14.09.2023 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на: мобільні телефони та кепку, які зазначені у клопотанні.
Слідчий обґрунтовує клопотання тим, що слідчим відділом Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023100010002741, відомості щодо якого внесені 12.09.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
При цьому, слідчий вказав на те, що метою накладення арешту на вказане майно є забезпечення повного, об'єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування, встановлення всіх об'єктивних обставин у кримінальному провадженні та забезпечення збереження речових доказів, у зв'язку з цим слідчий просить задовольнити клопотання.
В судове засідання слідчий не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а також слідчий просив розглянути вказане клопотання за його відсутності та відсутності власника чи користувача майна.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання та додані до нього документи, вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 170 КПК України, у невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину, погодженим прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, майно, вилучене під час обшуку, вважається тимчасово вилученим.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК Кодексу.
Положеннями ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається із клопотання та доданих до нього копій документів, відсутні будь-які відомості на обґрунтування того, що виникає потреба у накладенні арешту на вказані речі, які вилучені під час обшуку, при цьому, у клопотанні слідчого не зазначений власник майна та його адреса, не додані документи, яке підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.
Разом з цим, клопотання слідчого про арешт майна, не відповідає правовим вимогам ст. 171 КПК України, оскільки в матеріалах вказаного клопотання відсутній витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, в рамках того кримінального провадження, в якому звертається слідчий із клопотанням.
Крім того, слідчим не вмотивована постанова про визнання речовими доказами вищевказаних речей, оскільки не зазначено, з яких мотивів слідчий виходив при вирішення питання про визнання майна речовими доказами, яким критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України вони відповідають, зокрема: чи вони були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, чи зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Окрім цього, слід зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Таким чином, процесуальний закон чітко визначає підстави для застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов'язком слідчого та прокурора довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який прокурор зазначав у своєму клопотанні.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання, оскільки слідчим не доведено наявність обґрунтованих підстав і мети, відповідно до положень статті 170 цього Кодексу, та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Керуючись ст.ст. 170, 372 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12023100010002741, відомості щодо якого внесені 12.09.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, про арешт майна - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1