Справа № 750/12592/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/398/23
Категорія - тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
11 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
сторін кримінального провадження
захисників - адвокатів ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції), ОСОБА_7
слідчого ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 серпня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою підозрюваній у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с. Христофорівка Луганської області, громадянці України, з вищою освітою, працюючій начальником ЦНАП Прилуцької міської ради, одружеій, яка має на утримані малолітню доньку, зареєстрована по АДРЕСА_1 , фактично проживає по АДРЕСА_2 , раніше не судимій, обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 20 жовтня 2023 року, без визначення розміру застави.
Задовольняючи подання, слідчий суддя вказав на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що з урахуванням тяжкості можливого покарання в співставленні з характеризуючими даними та процесуальною поведінкою підозрюваної, дають підстави вважати, що жоден з інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову якою обрати ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 діб із забороною цілодобово відлучатися з місця проживання.
Не погоджується з висновком слідчого судді в тій частині, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчинені злочину, передбаченого ст. 114-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою, адже на даний час кваліфікація дій ОСОБА_10 не є остаточною та з огляду на надані нею визнавальні показання, можна вважати, що вона справді вказала на здійснення реєстраційної дії, однак, остаточно стверджувати, що така поведінка могла стати підставою для кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 114-1 КК України, відсутні підстави, така кваліфікація її дій є передчасною та в подальшому за наслідками проведення досудового розслідування її дії можуть бути перекваліфіковані.
Вказує на те, що підставою для застосування запобіжних заходів є лише наявність двох елементів у їх сукупності, це наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
У даному провадженні підозра ОСОБА_10 є досить розмитою та відсутня конкретика в обвинуваченні протиправних дій з боку ОСОБА_10 . Зважаючи на ступінь участі ОСОБА_10 в інкримінованих їй злочинах, беручи до уваги надані нею визнавальні показання, сторона захисту переконана, що її дії підлягають кваліфікації за ст. 364 КК України, про що було направлене клопотання слідчому, відповідь на яке досі відсутня. Звертає увагу, що жодним доказом у справі не доведено, що ОСОБА_10 отримувала неправомірну вигоду за здійснення протиправних дій, які їй інкриміновані та під час обшуку в неї виявлені гроші, які не були задіяні під час передачі коштів.
Захисник не погоджується і з встановленими у кримінальному провадженні ризиками, які незнайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Так, ні слідчим, ні слідчим суддею не було вказано, якими саме вчинками ОСОБА_10 зможе реалізувати зазначений судом ризик в перешкоджанні досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Не доведений і ризик можливого переховування підозрюваної, адже ОСОБА_10 є державним службовцем і внесена до списку осіб, яким заборонений перетин державного кордону.
На порушення ст.177 КПК України, при прийнятті ухвали слідчим суддею не обґрунтовано мету та підстави застосування такого виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою. Жодна із вказаних обставин не були доведені прокурором в ході слухання клопотання, оскільки не було ніяких фактичних обставин про які ішлося у клопотанні і все зводилось лише до припущень прокурора та наявності врученої підозри, яка в свою чергу є досить розмитою та не містить об'єктивних обґрунтувань.
Заслухавши доповідача, захисників, які підтримали апеляційну скаргу, вказали на необґрунтованість оголошеної підозри, на відсутність заявлених у клопотанні ризиків можливої неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_10 , яка має на утриманні малолітню дитину, просили про обрання іншого більш м'якого виду запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, прокурора та слідчого, які заперечували проти доводів сторони захисту, звернули увагу на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_10 та обставини їх вчинення, особу підозрюваної та наявність обґрунтованих ризиків її можливої неналежної процесуальної поведінки, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Як убачається з подання слідчого та матеріалів провадження, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , будучи обізнаними про намір ОСОБА_14 у період дії воєнного стану в Україні незаконно, тобто без наявності підстав, передбачених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правилами перетинання державного кордону громадянами України,затвердженими Постановою КМУ №57 від 27 січня 1995 року, перетнути державний кордон України та виїхати до Республіки Польща, діючи з корисливих мотивів та мотивів порушення суспільних відносин з охорони суверенітету України, цілісності і недоторканості її кордонів, на початку лютого 2023 року, перебуваючи в м. Прилуки Чернігівської області, вступили в злочинну змову між собою та розробили план незаконного переправлення ОСОБА_14 через державний кордон України, шляхом створення умов для виїзду останнього.
За даним фактом Слідчим відділом УСБ України в Чернігівській області 01 квітня 2023 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023270000000084, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України.
24 серпня 2023 року о 12 год. 49 хв. в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень була затримана ОСОБА_10 та вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку, як помилково вважає захисник, а тому правильність кваліфікації дій підозрюваної та перекваліфікації можуть бути вирішені тільки під час досудового розслідування кримінального провадження.
Слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого доводи та долучені копії матеріалів свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри та підтверджуються доказами, достатніми, на етапі досудового розслідування, для застосування запобіжного заходу.
Право сторони захисту на оскарження законності оголошення підозри, її обґрунтованості, вмотивованості врученого повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, дотримання чи порушення порядку його вручення, тощо законодавцем закріплено в пункті 16 ч. 3 ст. 42 та пункті 10 частини 1 статті 303 КК України.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що підозрюваний може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
З матеріалів кримінального та судового проваджень вбачається, що Дурдас підозрюється у тому, що за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів організували незаконне переправлення ОСОБА_14 через державний кордон України, сприяла цьому порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, а також у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період (період дії воєнного стану), вчиненому за попередньою змовою групою осіб за що передбачена кримінальна відповідальність з ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України.
Частиною 6 ст. 176 КПК України прямо передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, отже, обґрунтованим є ризик того, що відчуваючи страх та невідворотність можливого покарання, підозрювана може змінити місце проживання з метою ухилення від органу досудового слідства та суду.
Більш того, обґрунтованим є твердження слідчого судді, що ОСОБА_10 може виїхати не тільки за межі Чернігівської області, а й за межі країни, використовуючи для цього свої зв'язки, шляхом виготовлення документів, які будуть надавати право безперешкодного перетину державного кордону.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_10 є державним службовцем і внесена до списку осіб, яким заборонений виїзд за кордон, адже слідчим чітко вказані підстави за яких підозрювана матиме можливість залишити межі країни і ці обставини стороною захисту не спростовані.
Ризик можливого тиску на свідків та інших осіб у кримінальному провадженні стороною захисту не спростовується. При цьому, ризики перешкоджання кримінальному провадження та повторного вчинення кримінального правопорушення чи продовження злочинної діяльності в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, про що слідчим суддею було зазначено в мотивувальній частині ухвали, а тому в цій частині доводи сторони захисту не перевіряються та не приймаються до уваги, як такі, що суперечать судовому рішенню яке оскаржується.
Таким чином, на даному етапі досудового розслідування, слідчий суддя прийшов до вірного висновку, що встановлені обставини дійсно викликають підозру в тому, що ОСОБА_10 дотримуватиметься належної процесуальної поведінки та утворюють реальні ризики, про які вказали як слідчий у своєму клопотанні, так і прокурор у судовому засіданні, з чим погодився слідчий суддя та погоджується колегія суддів.
Як слідчим у поданні, так і слідчим суддею в ухвалі, правильно названі та враховані наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також вірно оцінені в сукупності усі обставини, на підставі яких був обраний запобіжний захід, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 серпня 2023 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваній у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_10 , без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17