Справа № 127/26990/23
Провадження № 33/801/930/2023
Категорія: 149
Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.
Доповідач: Медвецький С. К.
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 126 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 27 серпня 2023 року о 09 год 04 хв по вул. Соборній у м. Вінниці він керував транспортним засобом «Kia Ceed», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи тимчасово обмеженим у керуванні транспортними засобами постановою Першого ВДВС у м. Вінниці ВП № 57072487 від 28 серпня 2018 року, чим порушив ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», за що відповідальність передбачена частиною третьою статті 126 КУпАП.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, доведена.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, просив постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
судом першої інстанції неповно та необ'єктивно досліджено докази його вини у вчиненні адміністративного правопорушення;
постанову державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортного засобу він не отримував, відтак не був обізнаний про наявність щодо нього зазначеного обмеження та не мав умислу на вчинення адміністративного правопорушення;
поліцейським порушено порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки у протоколі не вірно указано дату постанови якою йому встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до частини другої статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
З протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що 27 серпня 2023 року о 09 год 04 хв по вул. Соборній у м. Вінниці водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Kia Ceed», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи тимчасово обмеженим у керуванні транспортними засобами постановою Першого ВДВС у м. Вінниці ВП № 57072487 від 28 серпня 2018 року, чим порушив статтю 15 ЗУ «Про дорожній рух», за що відповідальність передбачена частиною третьою статті 126 КУпАП.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Підставою притягнення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, до юридичної відповідальності, є наявність у діях цієї особи складу правопорушення визначеного статтею КУпАП.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Об'єктивна сторона правопорушення визначається сукупністю ознак, які характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення.
При цьому обов'язковими ознаками об'єктивної сторони є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння, та місце і час його вчинення.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 10 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.
У справі, що переглядається, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною третьою статті 126 КУпАП.
Відповідно до частини третьої статті 126 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, тобто, склад даного адміністративного правопорушення буде повним у разі, коли особа, знаючи, що її обмежили у праві керування, керує транспортним засобом, отже, робить це свідомо.
Суд перевіряючи наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 КУпАП, зобов'язаний перевірити: наявність постанови державного виконавця про обмеження ОСОБА_1 у праві керування ним транспортними засобами; факт обізнаності ОСОБА_1 про наявність відносно нього постанови державного виконавця про його обмеження у праві керування ним транспортними засобами; наявність чи відсутність постанови про скасування заходів примусового виконання рішень.
Установлено, що постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Макушинським Ю. І. ВП № 57072487 від 11 червня 2021 року ОСОБА_1 обмежено у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами надсилаються рекомендованим поштовим відправленням і боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Згідно частиною дев'ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п'ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність указаної постанови державного виконавця.
Відповідно до інформації Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці від 03 жовтня 2023 року № 137271, в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 постанови державного виконавця від 11 червня 2023 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
З наведеного слідує, що нас час складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 126 КУпАП щодо ОСОБА_1 , останнім не було отримано копії постанови державного виконавця про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами та, відповідно, йому не було відомо про наявність відносно нього таких обмежень, а відтак він не усвідомлював протиправний характер своїх дій та не бажав про настання будь-яких наслідків, що дає підстави стверджувати про відсутність вини у формі умислу.
У матеріалах справи відсутні належні, достовірні та допустимі докази прямого умислу у діях ОСОБА_1 на керування транспортним засобом при наявності тимчасового обмеження такого права, про що водій був обізнаний, що свідчить про відсутність суб'єктивної сторони даного правопорушення.
Крім того, відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Пунктом 9 розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції встановлено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення) та в межах якого судом розглядається справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до протоколу серії ААД № 432365, 27 серпня 2023 року о 09 год 04 хв по вул. Соборній у м. Вінниці водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Kia Ceed», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи тимчасово обмеженим у керуванні транспортними засобами постановою Першого ВДВС у м. Вінниці ВП № 57072487 від 28 серпня 2018 року, чим порушив статтю 15 ЗУ «Про дорожній рух», за що відповідальність передбачена частиною третьою статті 126 КУпАП.
Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що водій ОСОБА_1 був тимчасово обмежений у праві керування транспортними засобами постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Макушинським Ю. І. ВП № 57072487 від 11 червня 2021 року.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП.
Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що обов'язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є безумовним та беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, якщо відсутні інші належні і допустимі докази.
При цьому суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитись в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки у такому разі суд бере на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в статті 62 Конституції України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Виходячи з положень статті 62 Конституції України, принцип презумпції невинуватості особи полягає в тому, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Підсумовуючи наведене, очевидним є висновок, що органом, який склав протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених частиною третьою статті 126 КУпАП, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного в фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. В судовому засіданні судом першої інстанції не з'ясовано суб'єктивну сторону цього адміністративного правопорушення та суть вчиненого правопорушення.
У цій справі не доведено поза всяким розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 126 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2023 року слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 245, 247, 280, 294 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2023 року скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 126 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ