РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 495/9489/23
Номер провадження 2/495/4484/2023
27 вересня 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Боярського О.О.,
при секретарі - Червинській І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білгород-Дністровський в порядку загального позовного провадження в підготовчому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області позбавлення батьківських прав, -
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить суд:
- позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що вона ОСОБА_1 , перебувала з 15.09.2007 року у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 .
В подальшому рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.08.2023 року по справі № 495/8122/23 шлюб між сторонами було розірвано.
Від вищезазначеного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 23.04.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Білгород-Дністровському Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис №242.
Відповідно до Договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, посвідченого 14.08.2023 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Чухрай Т.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №1155, місцем проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено місце проживання матері - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Місцем навчання дитини визначено - Білгород-Дністровський районний ліцей «Пріоритет».
Станом на теперішній час спільна з відповідачем ОСОБА_2 неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом зі позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 .
Дитина знаходяться на її повному утриманні. Позивач матеріально її забезпечує та піклується про неї, має власне житло, в якому створені належні умови для проживання сина та його розвитку. Тобто, з боку позивача відсутні виключні обставини, які б унеможливлювали проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з позивачем, чи негативно впливали на її виховання та розвиток.
Відповідач ОСОБА_2 на протязі тривалого часу як батько належним чином не виконує свої батьківські обов'язки по вихованню дитини, не цікавиться її життям, здоров'ям та розвитком, наведене свідчить про самоусунення відповідача від виконання батьківських обов'язків по вихованню та утриманні спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач ОСОБА_2 тривалий час не відвідує сина, залишив дитину на самостійне виховання позивачки, самоусунувся від виконання своїх батьківських прав та обов'язків. Позивачу доводиться самостійно заробляти кошти, щоб утримувати дитину та одночасно займатися її вихованням.
Окрім того, відповідач ОСОБА_2 вживає наркотичні речовини, що підтверджується Довідкою №127 від 20.06.2023 року, виданою КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня», відповідно до якої відповідач ОСОБА_2 має діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності.
Вищезазначене негативно впливає на психологічний стан та розвиток спільної з відповідачем ОСОБА_2 неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи вищезазначене, позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідає якнайкращим інтересам неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі наведеного просить задовольнити позов.
Процесуальні дії.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 вересня 2023 року провадження по справі було відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
В судове засідання сторони не з'явились.
Позивач ОСОБА_1 надала заяву в якій просила суд задовольнити її позов в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. В матеріалах справи міститься нотаріально засвідчена заява ОСОБА_2 про розгляд справи без його участі, відповідно до якої вказує, що він визнає у повному обсязі позовну заяву ОСОБА_1 до нього, погоджується з обставинами, викладеними у позові, наслідки визнання позову йому роз'яснені та зрозумілі. Просить справу розглядати без його участі. Вказує, що зміст ст. 166 Сімейного кодексу України щодо наслідків позбавлення батьківських прав їй відомий.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
У відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Фактичні обставини справи.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебувала з 15.09.2007 року у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 .
В подальшому рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.08.2023 року по справі № 495/8122/23 шлюб між сторонами було розірвано.
Від вищезазначеного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 23.04.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Білгород-Дністровському Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис №242.
Відповідно до Договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, посвідченого 14.08.2023 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Чухрай Т.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №1155, місцем проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено місце проживання матері - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Місцем навчання дитини визначено - Білгород-Дністровський районний ліцей «Пріоритет».
Станом на теперішній час спільна з відповідачем ОСОБА_2 неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом зі позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 .
Дитина знаходяться на її повному утриманні. Позивач матеріально її забезпечує та піклується про неї, має власне житло, в якому створені належні умови для проживання сина та його розвитку. Тобто, з боку позивача відсутні виключні обставини, які б унеможливлювали проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з позивачем, чи негативно впливали на її виховання та розвиток. Відповідач ОСОБА_2 на протязі тривалого часу як батько належним чином не виконує свої батьківські обов'язки по вихованню дитини, не цікавиться її життям, здоров'ям та розвитком, наведене свідчить про самоусунення відповідача від виконання батьківських обов'язків по вихованню та утриманні спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач ОСОБА_2 тривалий час не відвідує сина, залишив дитину на самостійне виховання позивачки, самоусунувся від виконання своїх батьківських прав та обов'язків. Позивачу доводиться самостійно заробляти кошти, щоб утримувати дитину та одночасно займатися її вихованням.
Окрім того, відповідач ОСОБА_2 вживає наркотичні речовини, що підтверджується Довідкою № 127 від 20.06.2023 року, виданою КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня», відповідно до якої відповідач ОСОБА_2 має діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності.
Вищезазначене негативно впливає на психологічний стан та розвиток спільної з відповідачем ОСОБА_2 неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, такі обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що Відповідач повинен бути позбавлений батьківських прав.
Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 та обставини, на які позивач посилається, обґрунтовуючи вимоги, визнав у повному обсязі.
Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами восьмою, дев'ятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно із ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Ухилення від виконання юридичного обов'язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, батько чи мати вважатимуться такими, що ухиляються від обов'язку по вихованню дитини, коли вони не проявляють до неї щонайменшої батьківської турботи, хоча мають таку можливість.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначеної постанови роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 , як батьку неповнолітньої дитини, в провину ставиться ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню сина ОСОБА_4 та протиправної поведінки по відношенню до дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), що зазначив і позивач у позовній заяві.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до сина ОСОБА_3 , без поважних причин залишивши його без батьківської уваги та турботи, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною та позивачем доведено, що поведінка відповідача відносно його дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Виходячи із оцінки доказів у справі таке ухилення відповідач від виконання батьківських обов'язків, суд вважає свідомим та умисним, що дає підстави для обрання крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що позбавлення батьківських прав не позбавляє відповідачку права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав в разі зміни свого ставлення до дитини, своєї поведінки та усунення обставин, що були підставою позбавлення батьківських прав.
Стосовно позовних вимог щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дитини суд зазначає, що позивач просить позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , а відповідач надає згоду на це, яка зазначена в заяві про визнання позову. У зв'язку із чим суд приходить до висновку, що якщо під час розгляду справи батьки дитини дійшли згоди з приводу вказаного питання, звертатися до органу опіки та піклування щодо отримання висновку не є потрібним, оскільки на це потрібен значний час, що може призвести до затягування розгляду справи.
Суд бере до уваги те, що висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків для суб'єктів відповідних правовідносин і не має обов'язкового характеру. Він не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов'язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.
Подібні правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справа № 742/710/19; Постанові від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15-ц; Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17.
Висновки за результатами розгляду справи
Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що у ході розгляду справи встановлено беззаперечні докази повного відсторонення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини, тому враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню, у зв'язку із чим слід позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 90, 258, 259, 263, 265, 268, 293 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.О.Боярський