Справа № 495/7817/23
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
21 серпня 2023 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
судді Заверюха В.О., при секретарі - Задорожна Ю.І.,
за участю: представника відповідача - адвоката Васильєва П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради, в якому просить шлюб зареєстрований 17.04.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис №110 - розірвати, позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши місце проживання малолітньої дитини з батьком за його місцем мешкання у зв'язку з самостійним вихованням дитини батьком без участі матері та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 на його користь аліменти у твердій грошовій сумі на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку він самостійно виховує без участі матері у розмірі 1 900 грн щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Стислий виклад позиції позивача
17.04.2007 року сторони зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану по м.Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис №110, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 17.04.2007 року. Від шлюбу мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 03.12.2010 року, актовий запис №44. Тривалий час сторони проживали у мирі та любові, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, спільно брали участь у вихованні та утриманні сина. Проте, починаючи з листопада 2021 року стосунки між подружжям погіршились, оскільки зникло почуття взаємоповаги один до одного, що поступово призвело до сварок в сім'ї, шлюбні відносини сторони припинили, відповідач зібрала особисті речі та на теперішній час мешкає окремо за іншою адресою. За глибоким переконанням позивача подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливі, а тому примирення між ними також неможливе та не є доцільним. Після переїзду відповідач, як мати ніякого зв'язку з дитину не підтримує, не піклується, станом здоров'я, розвиток, навчанням та успіхами дитини не цікавиться, уникає зустрічей з дитиною, на діалог не виходить, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, не відвідує дитину навіть на свята та на телефоні дзвінки дитини не відповідає. З 05.01.2022 року позивач разом з дитиною проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сімї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 10.07.2023 року №368. Позивач самостійно виховує дитину, будь-яку участь відповідач, як мати у вихованні не приймає. Позивач, як батько робить все, щоб дитина розвивалася духовно, фізично, створює належні житлово-побутові умови проживання та умови для розвитку її природних здібностей, забезпечує продуктами харчуванням, медичним доглядом, одягом, взуттям та іншими речами необхідні для нормального розвитку дитини і навчання. Крім того, відповідач ОСОБА_2 з того часу, як були фактично припинені шлюбні відносини, як мати перестала брати участь в утриманні спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, до теперішнього часу будь-яких грошових коштів на утримання малолітньої дитини не надходило, угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто. Відповідач в свою чергу являється матір'ю дитини, а отже зобов'язана забезпечити належний рівень життя дитині, є молодою особою, фізично здоровою та має працездатний вік, інших утриманців не має. В зв'язку з такою ситуацією, оскільки дружина продовжує нехтувати своїми батьківськими обов'язками щодо дитини, з її бездіяльністю щодо виконання нею своїх батьківських прав, що свідчить про байдужість дружини щодо долі дитини та фактичне її небажання виховувати малолітню дитину, дружина жодних висновків не зробила, продовжує свідомо не виконувати свої батьківські обов'язки, проте будь-яких хронічних або тяжких хвороб, які б перешкоджали їй належно виконувати свої батьківські обов'язки та які б виправдовували її винну поведінку відсутні, позивач з метою захисту прав та інтересів дитини змушений звернутися до суду з відповідним позовом.
Рух справи у суді.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.08.2023 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.08.2023 року до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору залучено орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.08.2023 року підготовче судове провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач у судове засідання не з'явився, проте надав заяву відповідно до якої просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Васильєв П.О. в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечував щодо їх задоволення.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
За змістом ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування
Судом встановлено, що 17.04.2007 року сторони зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану по м.Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис №110, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 17.04.2007 року. Від шлюбу мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 03.12.2010 року, актовий запис №44.
Тривалий час сторони проживали у мирі та любові, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, спільно брали участь у вихованні та утриманні сина. Проте, починаючи з листопада 2021 року стосунки між подружжям погіршились, оскільки зникло почуття взаємоповаги один до одного, що поступово призвело до сварок в сім'ї, шлюбні відносини сторони припинили, відповідач зібрала особисті речі та на теперішній час мешкає окремо за іншою адресою. За глибоким переконанням позивача подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливі, а тому примирення між ними також неможливе та не є доцільним.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч.1 ст.110 СК України).
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ст.111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо.
Позивач наполягає на розірванні шлюбу, збереження шлюбу можливе на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.
Таким чином встановлено, що сторони разом не проживають, сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально, збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання шлюбу.
Після переїзду відповідач, як мати ніякого зв'язку з дитину не підтримує, не піклується, станом здоров'я, розвиток, навчанням та успіхами дитини не цікавиться, уникає зустрічей з дитиною, на діалог не виходить, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, не відвідує дитину навіть на свята та на телефоні дзвінки дитини не відповідає. З 05.01.2022 року позивач разом з дитиною проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сімї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 10.07.2023 року №368. Позивач самостійно виховує дитину, будь-яку участь відповідач, як мати у вихованні не приймає. Позивач, як батько робить все, щоб дитина розвивалася духовно, фізично, створює належні житлово-побутові умови проживання та умови для розвитку її природних здібностей, забезпечує продуктами харчуванням, медичним доглядом, одягом, взуттям та іншими речами необхідні для нормального розвитку дитини і навчання. Крім того, відповідач ОСОБА_2 з того часу, як були фактично припинені шлюбні відносини, як мати перестала брати участь в утриманні спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, до теперішнього часу будь-яких грошових коштів на утримання малолітньої дитини не надходило, угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто. Відповідач в свою чергу являється матір'ю дитини, а отже зобов'язана забезпечити належний рівень життя дитині, є молодою особою, фізично здоровою та має працездатний вік, інших утриманців не має. В зв'язку з такою ситуацією, оскільки дружина продовжує нехтувати своїми батьківськими обов'язками щодо дитини, з її бездіяльністю щодо виконання нею своїх батьківських прав, що свідчить про байдужість дружини щодо долі дитини та фактичне її небажання виховувати малолітню дитину, дружина жодних висновків не зробила, продовжує свідомо не виконувати свої батьківські обов'язки, проте будь-яких хронічних або тяжких хвороб, які б перешкоджали їй належно виконувати свої батьківські обов'язки та які б виправдовували її винну поведінку відсутні.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що батьківські обов'язки стосовно дитини виконує лише батько, який створив для дитини всі умови для її повноцінного розвитку, виховання та навчання. Відповідач за власною ініціативою самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до своєї дитини, без поважних причин залишивши її без батьківської уваги та турботи, не займається її вихованням, не цікавиться її життям, станом здоров'я, навчанням і успіхами, не доглядає її, не виявляє інтересу до дитини, не має наміру бачитись з сином, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною, тобто відповідач, як мати байдуже ставиться до долі своєї дитини, а позивачем в свою чергу доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Також, фактом того, що відповідач, як мати ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків та не цікавиться життям дитини, не має бажання приймати та не приймає участі у її вихованні та утриманні, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя, слугує нотаріально засвідчена приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Рязанцевою О.Ю. заява відповідача ОСОБА_2 від 07.07.2023 року, зареєстрована в реєстрі за №1574, якою відповідач за власним вільним волевиявленням, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та правові наслідки, без будь-якого примусу, як фізичного так і морального, без отримання будь-якої винагороди, не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначені вище факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір'ю та свідоме нехтування нею своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до ч.8 ст.7 СК України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він (вона) ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.
Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст.164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно з нормами ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно ст.18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п.15, 16 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої малолітньої дитини.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач без поважних причин свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, передбаченими ст.150 СК України, за власною ініціативою самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини, без поважних причин залишив її без батьківської уваги та турботи, що підтверджується перевіреними у судовому засіданні доказами, у зв'язку із чим, із метою захисту прав та законних інтересів малолітньої дитини, на підставі п.2 ч.1 ст.164 СК України суд вважає за необхідне позбавити її батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач не позбавлена права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав в порядку ст.169 СК України у випадку зміни поведінки та свого ставлення до дитини.
Відповідач ОСОБА_2 , яка позбавлена батьківських прав, і є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не звільняється від обов'язку щодо утримання своєї дитини, а тому зобов'язана утримувати її до досягнення дитиною повноліття.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним. Проживання окремо не звільняє від виконання цього обов'язку. Батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов'язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою. Платник аліментів зобов'язаний роботи все можливе для того, щоб його заробіток (доходи) були достатніми для власного утримання та утримання дітей, за належний розвиток яких він відповідальний як батько.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст.141 СК України).
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, які будуть стягуватися з відповідача на утримання дітей, суд враховує обставини, інтереси сторін та потреби дітей.
З огляду на правові позиції п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей з можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу.
Враховуючи обставини справи, положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини пов'язані зі сплатою аліментів, виходячи із засад справедливості та захисту прав дитини, а дитині має забезпечуватися такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя та повноцінного розвитку, враховуючи, що ст.180 СК України покладає обов'язок утримувати дитину на обох батьків, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_4 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку самостійно виховує батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 без участі матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 900 грн щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову а саме з 31.07.2023 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст.4, 12-13, 82, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354, 430 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити.
Шлюб зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , 17.04.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис №110 - розірвати.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за його місцем мешкання у зв'язку з самостійним вихованням дитини батьком без участі матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_4 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку самостійно виховує батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 без участі матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 900 грн щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову а саме з 31.07.2023 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Заверюха В.О.