ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 498/953/23
Головуючий в 1 інстанції: Чернецька Н.С.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,
при секретарі - Альонішко С.І.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21 серпня 2023 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила поновити строк для подання позовної заяви про визнання протиправними та скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України;
- визнати протиправними та скасувати постанови Державної служби України з безпеки на транспорті серії АА №00008320 від 10.05.2023 року, АА №00008366 від 11.05.2023 року, АА №00009151 від 06.06.2023 року, АА №00009491 від 09.06.2023 року;
- закрити провадження у справах за адміністративними правопорушеннями;
- вирішити питання щодо стягнення судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зазначені постанови позивач не отримувала ані власноручно, ані поштою, що унеможливило подання позовної заяви з дотриманням визначеного строку. Вказує, що про наявність оскаржених постанов їй стало відомо випадково від сусідів, які при зустрічі повідомили, що в їх поштовій скриньці було знайдено листа адресованого позивачу, поштового повідомлення про вручення постанови рекомендованим листом позивач не отримувала. Позивач вказує, що з винесеними постановами позивач не погоджується, оскільки викладені в них обставини не відповідають дійсності, постанови складені з порушенням вимог, встановлених КУпАП та Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом інфраструктури України від 27.09.2021 р. № 512.
Ухвалою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 19 липня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування постанов по справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі.
Ухвалою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21 серпня 2023 року клопотання представника відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 про скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі залишено без задоволення.
Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21 серпня 2023 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи просить скасувати ухвалу Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21.08.2023 р.; за наявності підстав для скасування повністю або частково в апеляційному
порядку і залишення без розгляду позовною заяви - скасувати рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21.08.2023 р та залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду; за наявності підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення - скасувати рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21.08.2023 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду із позовними вимогами, жодних підстав, які б аргументували поважність причин пропуску встановленого законодавством строку, позивачем не зазначено.
Апелянт вказує, що в оскаржуваному рішенні суд посилається на нормативно-правові акти, в редакціях, які не були чинними на момент виникнення спірних правовідносин. Вказане є принципово важливим в межах спірної справи, адже наведені редакції визначають різні гранично допустимі навантаження та особливості їх застосування. Визначальною обставиною є саме здійснення перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. В справі відсутні жодні докази, що під час проведення габаритно- вагового контролю транспортним засобом, здійснювалися безпечні вантажні перевезення в спеціалізованих контейнерах-платформах, згідно з їх призначенням. Здійснене позивачем перевезення не є перевезенням змінного кузову. Апелянт вказує, що за постановами АА 00009491, АА 00009151 до відповідальності притягнуто за перевищення навантаження на строєні вісі (більш серйозне правопорушення). Пункт 22.5 ПДР не передбачає для п'ятивісного транспортного засобу можливого навантаження в 44 т.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що поштового повідомлення про вручення постанови рекомендованим листом позивач не отримувала. В оскаржуваних постановах не зазначена повна та правильна адреса. Місцем реєстрації позивача з 19.11.2001 року є АДРЕСА_1 . Оскаржувані постанови не містять даних щодо габаритів транспортного засобу. З огляду на зазначене, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №00009491 від 09.06.2023 року, винесену головним спеціалістом відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко І.В., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 51000,00 грн. за ч.2 ст.132-1 КУпАП. На підставі того, що 05.05.2023 року о 16 год. 16 хв., за адресою М-03, км 22+717, Київська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF XF 95.430, ДНЗ НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5. ПДР України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 31,513 % (12,605 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40тон, навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 18,33% (2,108 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тон, навантаження на строєні осі транспортного засобу на 36,8% (7,728 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на строєні осі 21 тона та відстані між осями 1,3 м. або менше.
Фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу кількість вісей 5 шт., спарені колеса 2 вісь, відстань між вісями 1-2:3780 мм, 2-3:5970 мм, 3-4:1330 мм, 4-5:1310 мм, загальна маса 58450 кг., навантаження на вісь 1 8050 кг., 2-16200 кг., 3-11200 кг., 4-11550 кг., 5-11450 кг. Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу: загальна маса 52605 кг., навантаження на строєні вісі 28728 кг., навантаження на одиночну вісь 13608 кг.
Також постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №00009151 винесену старшим інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченко В.О., якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51000,00 грн., за те, що 29.04.2023 року о 16 год. 11 хв. за адресою М-03 км 22+717 Київська область автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF XF 95.430, державний номер 95.430 відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5. ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 34,213% (13,685 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на вісь 11,5 тон, навантаження на строєні осі транспортного засобу на 40%(8,44 т. при дозволеному максимальному навантаженні на строєні осі 21 тонна на відстані між осями 1,3 м. або менше.
Фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу кількість вісей 5 шт., спарені колеса 2 вісь, відстань між вісями 1-2:3780 мм, 2-3:5970 мм, 3-4:1330 мм, 4-5:1310 мм, загальна маса 53987 кг., навантаження на вісь 1 8100 кг., 2-16550 кг., 3-11500 кг., 4-11600 кг., 5-11900 кг., загальна маса 59650 кг. Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу: загальна маса 53685 кг., навантаження на строєні вісі 29400 кг., навантаження на одиночну вісь 13902 кг.
Також постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №00008320, винесену головним спеціалістом відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюк Л.М., якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000,00 грн., за те, що 11.04.2023 року о 17 год. 05 хв. за адресою М-05 Київ-Одеса, км. 36+303 автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF XF 95.430, державний номер НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5. ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 21,471% (8,588 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, навантаження на строєні осі транспортного засобу на 19,364% (4,647 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на строєні осі 24 тони та відстань між осями понад 1,3 м. до 1,4 м.відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу кількість вісей 5 шт., спарені колеса 2 вісь, відстань між вісями 1-2:3810 мм, 2-3:6070 мм, 3-4:1330 мм, 4-5:1310 мм, загальна маса 53987 кг., навантаження на вісь 1 7970 кг., 2-11908 кг., 3-11056 кг., 4-11338 кг., 5-11710 кг. Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу: загальна маса 48588,3 кг., навантаження на строєні вісі 28647,36 кг.
Також постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №00008366, старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко О.В. якою ОСОБА_1 було до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. На підставі того, що 11.04.2023 року о 15 год. 05 хв., за адресою М-03 км. Київ-Харків-Довжанський, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF FT 95.430, державний номер НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5. ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 19,048% (7,619 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, навантаження на одну вісь транспортного засобу на 18,37% (4,409 тон) при дозволеному максимальному навантаженні на строєні осі 24 тони та відстані між осями понад 1,3 до 1,4 м.
Фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей 5 шт., відстань між вісями 1-2:3810 мм, 2-3:6020 мм, 3-4:13210 мм, 4-5:1320 мм, навантаження на вісь 1-7226 кг., 2 11860 кг., 3 10934 кг, 4-11620, 5 11266 кг, загальна маса 52 910 кг.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено порушення позивачем п. 22.5 ПДР, а саме враховуючи тип транспортного засобу та напівпричепу, що належать позивачу та подані докази зваження, перевищення загальної маси навантаження транспортного засобу. Крім того, зазначив, що постанови Державної служби України з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі постанова серії АА №00009491 від 09.06.2023 року, постанова серії АА №00009151 від 06.06.2023 року, постанова серії АА №00008320 від 10.05.2023 року, постанова серії АА №00006366 від 11.05.2023 року взагалі не містить відомостей про спеціалізований напівпричіп-спеціалізований н/пр-контейнеровоз, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був доєднаний до спеціалізованого вантажного спеціалізованого сідлового тягача, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Також, суд першої інстанції зазначив, що оскаржувані постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, не в повній мірі відповідають вимогам Інструкції, оскільки не містять наступної інформації: у розділі «установив»: смуга руху, напрямок руху; категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина. З постанови не вбачається можливим з'ясувати, на підставі чого уповноважена особа прийшла до висновку про перевищення загальної маси транспортного засобу.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи, в його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Що стосується доводів апелянта про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності врегульовані ст. 286 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно з ч.1, ч.9 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Спірним у цій справі є питання наявності правових підстав для оцінки чи переоцінки судом апеляційної інстанції поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Підстави для скасування судом апеляційної інстанції рішення повністю або частково з залишенням позовної заяви без розгляду у відповідній частині передбачені статтею 319 КАС України.
Згідно з частиною першою цієї статті судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За змістом частини четвертої статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, наведені норми в сукупності та взаємозв'язку свідчать, що передумовою залишення судом апеляційної інстанції позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду є оцінка наведених позивачем підстав пропуску строку звернення до суду на предмет їх поважності.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві позивач просила поновити строк звернення до суду. В обґрунтування поновлення строку звернення до суду позивач зазначала, що в оскаржуваних постановах та на їх звороті не зазначено правильної адреси місця мешкання правопорушника. Постанови було направлено за адресою: АДРЕСА_2 , однак згідно з витягу з реєстру територіальної громади від 26.06.2023 року місцем реєстрації позивача з 19.11.2001 року є: АДРЕСА_1 . Неправильно зазначена адреса місця мешкання позивача зумовила пропуск відповідних процесуальних строків щодо оскарження постанов.
Також, в обґрунтування зави про поновлення пропущеного строку позивачем надано копію медичної картки стаціонарного хворого №2008, з якої вбачається, що у період з 31.05.2023 року по 07.06.2023 року позивач разом зі своєю малолітньою дочкою знаходилась на стаціонарному лікуванні в КНП «Дитяча міська клінічна лікарня №3» Одеської міської ради.
При цьому. з матеріалів справи вбачається, що позивачем 22 червня 2023 р. здійснено оплату штрафів за постановами від 09.06.2023 серія АА №00009491 (а.с. 18) та від 06.06.2023 серія АА №00009151 (а.с. 20).
16.06.2023 року здійснено оплату штрафу за постановами від 10.05.2023 серія АА №00008320 та від 11.05.2023 серія АА №00008366 (а.с. 22, 24).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновок, що позивачу стало відомо про наявність оскаржуваних постанов 16.06.2023 р. та 22.06.2023 р.
З огляду на зазначене, останнім днем оскарження постанов від 09.06.2023 серія АА №00009491 та від 06.06.2023 серія АА №00009151 з урахуванням вихідних днів є 03.07.2023 р.
Останнім днем оскарження постанов від 10.05.2023 серія АА №00008320 та від 11.05.2023 серія АА №00008366 є 26.06.2023 р.
При цьому позовну заяву разом з додатками, про оскарження постанов, було здано до відділення поштового зв'язку для направлення до суду першої інстанції 03.07.2023 р. (а.с. 31).
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо поновлення строку звернення до суду з позовом в частині визнання протиправними та скасування постанов 09.06.2023 серія АА №00009491 та від 06.06.2023 серія АА №00009151 та відсутні підстав для залишення без розгляду позову в цій частині.
Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування постанов від 10.05.2023 серія АА №00008320 та від 11.05.2023 серія АА №00008366, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача в частині поновлення строку звернення до суду, з наступних підстав.
На підтвердження поважності причин пропуску строку в позовній заяві позивач посилається на копію медичної карти, а саме перебування на лікуванні у період з 31.05.2023 по 07.06.2023.
Однак, колегія суддів не приймає до уваги зазначені докази, оскільки вказані відомості не охоплюють період з 16.06.2023 по 03.07.2023 (період сплати за постановами та подачі позовної заяви).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою в частині визнання протиправним та скасування постанов від 10.05.2023 серія АА №00008320 та від 11.05.2023 серія АА №00008366, оскільки останнім днем подання позову є 26.06.2023 р., а позовну заяву було здано до відділення поштового зв'язку для направлення до суду першої інстанції 03.07.2023 р.
Таким чином, надаючи оцінку наведеним в позовній заяві підставам для поновлення строку звернення до суду, колегія судді приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою в частині вищезазначених позовних вимог та відмову у залишенні позову в цій частині без розгляду є помилковим.
Відповідно до ч.3, ч.4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку що позов в частині визнання протиправними та скасування постанов Державної служби України з безпеки на транспорті серія АА №00008320 від 10.05.2023 р. та серія АА №00008366 від 11.05.2023 р. і закриття провадження у справах за адміністративними правопорушеннями підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування постанов Державної служби України з безпеки на транспорті серія АА №00009151 від 06.06.2023 р. та серія АА №00009491 від 09.06.2023 р. і закриття провадження у справах за адміністративними правопорушеннями, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Примітка. Дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов'язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2, ч.4, ч.5, ч.7 ст.258 КУпАП Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
У разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення такої постанови, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 279-1 цього Кодексу.
Згідно з ч.5 ст. 276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, розглядаються за місцем їх виявлення.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити:
найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
дату розгляду справи;
відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
опис обставин, установлених під час розгляду справи;
зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 3353-ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року № 2862-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п.п. «б» п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси для комбінованих транспортних засобів:
- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення);
- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення);
- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення);
- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення).
Підпунктом «в» п.22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують навантаження на вісь:
- На одинарну вісь 11,5 тон.
- На здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 метр 11,5 тон; від 1 до 1,3 метра 16 тон; від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах 18; від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни 19; від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни 23 тон; від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів 20 тон.
- На строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше 21 тон; понад 1,3 до 1,4 метра 24 тон.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».
Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
Згідно із п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 затверджено Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі Порядок № 1174).
Положеннями п. 1 Порядку № 1174 встановлено, що цей Порядок визначає механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі.
Згідно з п.2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до п. 8 Порядку № 1174 автоматичні пункти встановлюються в місцях (на ділянках) руху вантажних транспортних засобів на: автомобільних дорогах загального користування державного значення - за рішенням органу управління таких доріг; автомобільних дорогах загального користування місцевого значення - за рішенням облдержадміністрацій; вулицях і дорогах у містах та інших населених пунктах - за рішенням органу місцевого самоврядування.
Місця встановлення автоматичних пунктів погоджуються з Укртрансбезпекою.
Вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 163.
Згідно з п. 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати:
вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу;
вимірювання загальної маси транспортного засобу;
визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій;
вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу;
визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу;
вимірювання габаритів транспортного засобу;
фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу);
фіксацію фронтального зображення транспортного засобу;
фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей);
первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування;
автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до п. 13 Порядку № 1174 під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Відповідно до п. п. 16, 17 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли. Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Інформаційні файли з винесеними постановами передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
З аналізу наведеного виходить, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР України, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративна відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Окрім того, пунктом 1.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що наземними транспортними засобами визнаються пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
Частина перша статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлює, що транспортний засіб спеціалізованого призначення - це транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).
Напівпричіпом визнається причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра маси транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.
У статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі Правила №363), визначено, що сідельний тягач - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, причіп - це транспортний засіб, призначений для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортного засобу належать напівпричепи і причепи-розпуски.
Транспортним засобом визнається пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Вантажним автомобілем є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
Автопоїзд (транспортний состав) - це механічний транспортний засіб, що з'єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою, а експлуатацією транспортного состава є транспортування тягачем причепа згідно з інструкцією щодо його використання (відповідність причепа тягачу, наявність страхового з'єднання, єдиної системи сигналізації, освітлення тощо).
При цьому, сідельний тягач в поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та являються транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак, відносяться до категорії вантажних автомобілів.
Наведене кореспондується з пунктом 2.13 Правил дорожнього руху, відповідно до якого транспортний засіб для перевезення вантажів складається з тягача відповідної категорії та причепу.
Водночас у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.01.1997 року за №363 (далі - Наказ №363), дано визначення н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів.
Також Наказом № 363 наведено визначення: вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше).
Відповідно до п. п. 17.1 - 17.5 Наказу № 363 універсальні автомобільні контейнери призначені для перевезення дрібних партій вантажів без тари, у первинній або у полегшеній тарі. В цих контейнерах перевозяться продовольчі і промислові товари широкого споживання, продукція виробничо-технічного призначення, сільськогосподарські продукти і домашні речі громадян.
Забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.
Окремі вантажні місця, які подаються для перевезення в контейнері, мають бути масою не більше 80 кг.
Спеціальні контейнери належать вантажовідправникам і вантажоодержувачам та призначаються для перевезення автомобільним транспортом певних видів вантажів, які потребують додержання особливих умов під час транспортування.
Універсальні автомобільні контейнери, що належать Перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб. м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб. м).
Крім цього, відповідно до вимог п. 17.15 Наказу № 363 після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил навісити бірку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача.
Відповідно до вимог законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить спеціалізований вантажний сідловий тягач марки «DAF», модель «XF 95.430», реєстраційний номер НОМЕР_1 , маса якого без навантаження складає 7200 кг, повна маса 18000, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 25).
Також позивачу ОСОБА_1 належить спеціалізований напівпричіп н/пр-контейнеровоз, марки «PANAV», реєстраційний номер НОМЕР_2 , масою без навантаження 5340 кг, повною масою 35000 кг, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с. 26).
Як вбачається з фотофіксації вказаного транспортного засобу, вищевказаний напівпричеп не є контейнером в розумінні Наказу №363, оскільки він не має жорсткого даху, як складової частини жорсткого каркасу контейнеру, із відповідним маркуванням.
При цьому, позивачем до матеріалів справи не долучено належних доказів, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який належить позивачу, здійснювалися безпечні вантажні перевезення в контейнері згідно з їх призначенням, а також не надано доказів на підтвердження того, який вантаж перевозився та у який спосіб.
Відтак перевезення позивачем вантажу не є контейнерним перевезенням в розумінні положень чинного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, обов'язок відповідача щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення не звільняє позивача від доказування підстав позову, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Положеннями ч. ч. 1-2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В оскаржуваній постанові від 09.06.2023 серія АА №00009491 зазначено, що позивач, як відповідальна особа, допустила рух транс портного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 31.513% (12.605 тон), при дозволеній максимальній масі 40 тон, навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 18,33% (2.108 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11.5 тон, навантаження на строєні осі транспортного засобу на 36,8% (7.728 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на строєні осі 21 тона та відстані між осями 1,3 м або менше (а.с. 17).
Відповідно до відомостей оскаржуваної постанови зафіксовано наступі фактичні параметри:
кількість вісей - 5 шт,; спарені колеса - 2 вісь;
відстань між вісями 1-2: 3780 мм, 2-3: 5970 мм, 3-4: 1300 мм; 4-5: 1300 мм; навантаження на вісь 1 - 8050 кг, 2 - 16200 кг, 3 - 11200 кг, 4 - 11550 кг; 5 - 11450 кг;
загальна маса - 58450 кг.
Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу загальна маса - 52605 кг; навантаження на одиночну вісь - 13608 кг; навантаження на строєні вісі - 28728 кг.
В оскаржуваній постанові від 06.06.2023 серія АА №00009151 зазначено, що позивач, як відповідальна особа, допустила рух транс портного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 34.213% (13.685 тон), при дозволеній максимальній масі 40 тон, навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 20,887% (2.402 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11.5 тон, навантаження на строєні осі транспортного засобу на 40% (8.4 тон), при дозволеному максимальному навантеженню на строєні осі 21 тона та відстані між осями 1,3 м або менше (а.с. 19).
Відповідно до відомостей оскаржуваної постанови зафіксовано наступі фактичні параметри:
кількість вісей - 5 шт,; спарені колеса - 2 вісь;
відстань між вісями 1-2: 3780 мм, 2-3: 5970 мм, 3-4: 1300 мм; 4-5: 1300 мм; навантаження на вісь 1 - 8100 кг, 2 - 16550 кг, 3 - 11500 кг, 4 - 11600 кг; 5 - 11900 кг;
загальна маса - 59650 кг.
Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу загальна маса - 53685 кг; навантаження на одиночну вісь - 13902 кг; навантаження на строєні вісі - 29400 кг.
За таких обставин, з огляду на визначені в оскаржуваній постанові зафіксовані параметри транспортного засобу, зокрема, кількість вісей 5 та дані свідоцтв про реєстрацію сідлового тягача та напівпричепу, у спірному випадку зафіксований транспортний засіб - двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом.
Таким чином, максимально допустиме навантаження для транспортного засобу позивача відповідно до п.п. «б» п. 22.5 ПДР України становить 40 тон.
Як вбачається з оскаржуваних постанов, останні містять всю необхідну інформацію, передбачену КУпАП та Порядком № 1174. Крім того, постанова містить відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації.
Таким чином, факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що пов'язано із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використання при проведенні останнього належного технічного приладу.
Перевищення параметрів зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України було встановлено із врахуванням вимірів з похибкою вагових та габаритних параметрів зазначеного вище транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортного засобу на ділянці автомобільної дороги.
Відсоткове значення перевищення максимально допустимої маси транспортного засобу отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу, та 16 % щодо навантаження на осі.
Формула розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно- вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами:
*% перевищення = ((Хфакт - Хнорм - похибка пристрою)/Хнорм)*100%
Хфакт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр);
Хнорм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху.
Похибка пристрою - регламентовано-допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ ОІМЬ Я 134 1:2010, помножена на Хфакт при розрахунку використовується у натуральних одиницях (тонна або міліметр), та становить: для параметру довжини ТЗ - 600 мм, для параметру ширини ТЗ - 100 мм, для параметру висоти ТЗ - 60 мм, для параметру загальної маси ТЗ - 10% від фактичної маси ТЗ, для параметру навантаження на одиночну вісь ТЗ - 16% від фактичного навантаження на вісь, для параметру навантаження на здвоєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі, для параметру навантаження на строєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі.
Відтак, враховуючи те, що транспортний засіб, зазначений в оскаржуваних постановах, не здійснював контейнерні перевезення в розумінні положень Наказу № 363, а фактична загальна маса транспортних засобів є більшою за гранично допустиму, яка визначена пунктом 22.5 ПДР України, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Колегія суддів зазначає, що оскаржувані постанови відповідають вимогам вищезазначеного законодавства та містять всі необхідні данні, які є обов'язковими для постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.
В оскаржуваних постановах крім іншого, наявна інформація про технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення.
Технічні засоби фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідають вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 163, на підтвердження чого апелянтом до суду були надані копії сертифікатів перевірки типу, сертифікатів відповідності, свідоцтв про повірку (а.с.113-121).
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22.
Крім того Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 по справі № 400/4409/21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов'язку виконувати або дотримуватися законодавства.
При цьому, на відміну від надмірного формалізму, застосування судами підходу до вирішення спору, що ґрунтується на засадах, визначених статтею 2 КАС України, передбачає: 1) винесення судового рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), керуючись верховенством права (справедливістю); забезпечення мотивованості судового рішення шляхом оцінки: причин, які призвели до процедурних порушень; наслідків, до яких призвели ці процедурні порушення; можливості безпосередньо у судовому процесі усунути (нейтралізувати) ці процедурні порушення; добросовісності/недобросовісності суб'єкта, який допустив процедурні порушення; 3) застосування трискладового тесту вирішення публічно правового спору (передбачає, що суд, приймаючи рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), перевіряє його на відповідність (несуперечність) принципам національної безпеки, суспільного інтересу, ефективності захисту порушеного права особи).
У вказаній постанові Верховний Суд при визначення підходів до відмежування формалізму від надмірного формалізму, зокрема, наголосив на тому, що якщо є доступ до суду, «правопорушник» доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дозволяє суду оцінити суть відповідного правопорушення.
Водночас, наявні в матеріалах справи докази не спростовують вчинення позивачем інкримінованого правопорушення.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів про скоєння апелянтом адміністративного правопорушення, передбачене ч.2 ст. 132-1 КУпАП, адміністративне стягнення було накладено у межах санкції, передбаченої вищевказаною нормою права.
Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про протиправність оскаржуваних постанов та наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, у зв'язку з чим, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити частково.
Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21 серпня 2023 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 в частині визнання протиправними та скасування постанов Державної служби України з безпеки на транспорті серія АА №00008320 від 10.05.2023 р. та серія АА №00008366 від 11.05.2023 р. і закриття провадження у справах за адміністративними правопорушеннями - залишити без розгляду.
У задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування постанов Державної служби України з безпеки на транспорті серія АА №00009151 від 06.06.2023 р. та серія АА №00009491 від 09.06.2023 р. і закриття провадження у справах за адміністративними правопорушеннями - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик