П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/8429/23
Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,
повний текст судового рішення
складено 17.08.2023, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
ВСТАНОВИВ:
07 липня 2023 року Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь Держави в рахунок погашення податкового боргу в сумі 16114,43 грн, а саме з податку на доходи з фізичних осіб за період 2017 року та військовий збір, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування за період 2017 року.
Позов обґрунтовано позивачем тим, що на підставі поданої відповідачем до контролюючого органу податкової декларації за 2017 рік від 03.05.2017 № 1700002390 у нього виник податковий борг зі сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору за загальну суму 16144,43 грн, який всупереч вимогам чинного законодавства він не сплатив.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року позовну заяву Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави в рахунок погашення податкового боргу в сумі 16114,43 грн, а саме з податку на доходи з фізичних осіб за період 2017 року та військовий збір, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування за період 2017 року залишено без розгляду.
Не погодившись з вищезазначеною ухвалою від 17 серпня 2023 року Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року та задовольнити позов.
25.09.2023 року (вх.22267/23) до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій відповідач вважає , що апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Згідно з вимогами ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За приписами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до другого абзацу другої частини вказаної статті для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Зі змісту позовної заяви встановлено, що позивачем подано позов, предметом якого є стягнення з платника податків податкового боргу у розмірі 16 114,43 грн.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з п. 102.2 ст. 102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо:
102.2.1. податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано;
102.2.2. посадову особу платника податків (фізичну особу платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.
У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (п.102.4 ст.102 ПК України).
Таким чином, в разі спливу 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, а відтак у податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідним.
Разом з тим судом першої інстанції залишено поза увагою, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2020 № 591-IX внесено зміни, зокрема, до Податкового кодексу України щодо термінів зупинення перебігу строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме пунктом 52-2встановлено: «На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу».
Вказані положення неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому підлягають застосуванню.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що перебіг 1095-денного строку зупинився 18 березня 2020 року, а тому не можна вважати, що Головним управлінням ДПС у Миколаївській області пропущено строк давності для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Також суд зазначає, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 102.9. статті 102 Податкового кодексу України).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на момент звернення податкового органу до суду першої інстанції з позовом, дія карантину та воєнного стану не припинена, а тому висновки суду першої інстанції про пропуск податковим органом строку звернення до суду з позовом є передчасними.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 23 грудня 2022 року по справі № №140/12235/21.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Колегією суддів установлено, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Означене, з урахуванням приписів п.3 ч.1 ст.320 КАС України, є підставою для скасування ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст.317 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 312; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - задовольнити, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року - скасувати.
Направити справу №400/8429/23 за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В.Вербицька