П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 489/307/23
Перша інстанція: суддя Костюченко Г.С.,
повний текст судового рішення
складено 06.06.2023, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №06 від 04.01.2023 року,-
ВСТАНОВИВ:
У січні 2023 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Ленінського районного суду м.Миколаєва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач), в якому просив суд:
-постанову №06 за справою про адміністративне правопорушення від 04.01.2023 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. скасувати та справу закрити.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 210 КУпАП. Так, згідно доводів позову, позивач був призваний на військову службу та на початку проходження якої, до прийняття присяги, був поміщений до психіатричної лікарні командуванням військової частини, при цьому у нього були вилучені усі військово-облікові документи, які потім повернуті не були. Після закінчення лікування позивач не був повернутий до проходження військової служби та проживав за місцем реєстрації. Таким чином ОСОБА_1 не є військовозобов'язаним, оскільки після лікування не був повернутий до проходження військової служби, не прийняв присягу, не отримав військовий квиток та будь-які інші документи, пов'язані з військовим обліком.
Відповідач проти позову заперечував та зазначав, що ОСОБА_1 дійсно не проходив військову службу, але має військову спеціальність слюсар автомобілів, тому відповідно до ч.3 та ч.5 ст.27 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» перебуває на обліку запасу першої категорії військовозобов'язаних.
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 06 червня 2023 року в задоволенні позову представника позивача ОСОБА_1 адвоката Костенюк Марії Володимирівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивачем подано на вказане судове рішення апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що позивач не є військовозобов'язаним. Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем до справи були надані наступні документи: оригінал облікової картки до військового квитка № НОМЕР_1 , алфавітну книгу призовників 1985 року народження, які за доводами апеляційної скарги, взагалі не є доказами по даній, адже як вказував представник відповідача в судовому засіданні в суді першої інстанції, військовий квиток позивачу взагалі не видавався, а серія та номер такого, зазначені в обліковій картці згаданій вище, придумані працівником ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто, облікова картка до військового квитка, який ніколи не видавався, не може на думку апелянта бути прийнята та врахована як доказ. Також, як далі вказує апелянт у скарзі, представником відповідача до справи надано алфавітну книгу обліку призовників 1985 року народження згідно інформації з якої позивач зарахований до резерву ДПИ 2р. Зазначені обставини на думку апелянта, вказують на суперечливість інформації щодо перебування позивача - ОСОБА_1 на військовому обліку. До того ж, окремо апелянт зауважує, що в 2004р. взагалі не існувало такої категорії як резерв. В паспорті ж позивача відсутні будь-які відмітки про категорію щодо загального військового обліку.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначаючи про хибність доводів апелянта, просить залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення зокрема мотивуючи тим, що позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 як солдат запасу, що підтверджується даними облікової картки військовозобов'язаного. Відповідач зауважує, що позивач не проходив військову службу, але має військову спеціальність - слюсар автомобілів (Воскод 738669 А), тому відповідно до ч.ч. 3 та 5 ст.27 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» перебуває на обліку запасу першої категорії військовозобов'язаних. Відсутність у гр. ОСОБА_1 військово- облікового документа свідчить, що гр. ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 для отримання військово-облікового документу в 2004 році після передачі на облік військовозобов'язаних з обліку призовників, чим допустив іще одне порушення правил військового обліку. Щодо тверджень представника позивача про те, що позивач у 2003 році був призваний на строкову військову службу в Збройних Силах України вказує на відсутність будь яких доказів даної події та зауважує, що в ІНФОРМАЦІЯ_1 будь яка інформація про те, що Позивач призивався на строкову військову службу у 2003 році відсутня.
За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 був прийнятий на облік 05.05.2004 року, має військову спеціальність слюсар автомобілів та перебуває на обліку запасу першої категорії військовозобов'язаних, оскільки не проходив службу, відповідно до медичного огляду визнаний обмежено придатним у військовий час.
Відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.04.2023 у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 витребувано оригінал облікової картки до військового квитка № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , відомості про отримання ОСОБА_1 військового квитка № НОМЕР_1 , а також копії адміністративних матеріалів на підставі яких було винесено Постанову №06 від 04.01.2023 року.
На виконання ухвали суду відповідачем до матеріалів справи долучено копії адміністративних матеріалів на підставі яких було винесено Постанову №06 від 04.01.2023 року.
Відповідно до відомостей зазначених в наданих відповідачем документах (оригінал облікової картки до військового квитка № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , облікова- алфавітна книга призовників 1985 р.н.) суд встановив, що позивач був прийнятий на облік, має військову спеціальність слюсар автомобілів та перебуває на обліку запасу першої категорії військовозобов'язаних, оскільки не проходив службу, відповідно до медичного огляду визнаний обмежено придатним у військовий час.
Також, суд першої інстанції встановив, що відповідно до Постанови №06 від 04.01.2023 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210 ч.2 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наявності в діях позивача кладу правопорушення, передбаченого ч.2ст. 210 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновку суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За визначенням ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 210 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку,- тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період,- тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до наявних у матеріалах справи документах, в тому числі облікової картки, обліково-алфавітної книги призовників 1985 року народження, - позивач ОСОБА_1 був прийнятий на облік 05.05.2004 року, має військову спеціальність слюсар автомобілів та перебуває на обліку запасу першої категорії військовозобов'язаних, оскільки не проходив службу, відповідно до медичного огляду визнаний обмежено придатним у військовий час.
04.01.2023р. посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210 КУпАП, про те, що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м.Миколаїв, 04.01.2023р. о 10 год. 00 хв. був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1. В ході перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та з 2003р. до ІНФОРМАЦІЯ_1 жодного разу не з'являвся, та свої облікові дані не надавав. За цей час гр. ОСОБА_1 одружився, у нього народилась дитина, неодноразово виїжджав за кордон, але не надав до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зміну свого сімейного стану, про зміну місця проживання та місця роботи, таким чином вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.210 КУпАП.
Також, у вказаному протоколі, який власноручно було підписано позивачем, ОСОБА_1 були роз'яснені приписи ст. 63 Конституції, роз'яснені права та обов'язки передбачені ст.268 КУпАП, повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, призначений на 04.10.2023р. об 11год. 00 хв. (а.с.50).
Також, у позивача були відібрані пояснення (а.с.50зв.).
За результатами розгляду матеріалів про справи про адміністративне правопорушення, 04.01.2023р. відповідач прийняв постанову №06, якою визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210 КУпАП, накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у розмірі 1700,00 грн. (а.с. 51).
За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил військового обліку в особливий період.
Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія враховує, що відповідно до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від № 921 від 07.12.2016, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов'язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов'язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.
Військовий облік ведеться з метою забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів, особовим складом у мирний час та особливий період.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Згідно з ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції чинній на момент складення оскаржуваної постанови, а також в редакції цієї статті пункти 8 та 10 відповідно станом на 2003 та 2008 рік), призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
В силу абзаців 8, 10 підпункту 1 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервісті»), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: 8) особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; 10) звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: 1) прізвище; 2) власне ім'я (усі власні імена); 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) місце народження; 6) стать; 7) місце проживання та місце перебування; 8) відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження); 8-1) відомості про сімейний стан особи та членів її сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), а також дітей); 9) реквізити паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії); 9-1) відомості про громадянство; 10) відомості про документи, що підтверджують смерть особи або визнання особи померлою чи безвісно відсутньою; 11) відомості щодо визнання особи недієздатною (поновлення дієздатності); 12) відомості про зайнятість (код підприємства, місце роботи, посада); 13) реєстраційний номер облікової картки платника податків; 14) відцифрований образ обличчя особи; 15) відомості про дату виїзду за межі України та дату повернення на територію України; 16) відомості про освіту та спеціальність; 17) відомості про стан здоров'я (у тому числі про встановлення, зміну групи інвалідності), що збираються з метою визначення придатності для виконання військового обов'язку; 18) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення); 19) відомості про розгляд судом кримінальної справи, вирок, що набрав законної сили; 20) відомості про наявність (відсутність) судимості; 21) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); 22) відцифрований образ обличчя особи (за наявності).
Згідно Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/2014, оголошено мобілізацію в Україні.
При цьому, починаючи з моменту оголошення Президентом України часткової мобілізації, відповідно до положень ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», законодавець пов'язує настання особливого періоду.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26 вересня 2019 року (справа № 802/1581/16-а), від 24 жовтня 2019 року (справа № 804/5758/16), від 14 травня 2020 року (справа № 817/2358/16).
Також, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації.
Згідно Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 постановлено про проведення загальної мобілізації
У відповідності до положень ст. 1 ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Верховний Суд у листі від 13.07.2018 р. № 60-1543/0/2-18 повідомив, що особливий період діє в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію".
Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.
Проаналізувавши встановлені обставини справи, матеріали справи та приведені вище правові норми у сукупності, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про доведеність відповідачем наявності в діях позивача складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.210 КУпАП, за яке позивача й було притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких умов, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана позивачем постанова від 04.01.2023р. №06 винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені КУпАП, обґрунтовано, тобто із урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, а відтак і підстави для її скасування - відсутні.
Колегія суддів оцінює критично доводи апеляційної скарги з приводу того, що позивач не є військовозобов'язаним, оскільки такі спростовуються вищезазначеним та матеріалами справи, які свідчать про те, що ОСОБА_1 був прийнятий на облік 05.05.2004 року, має військову спеціальність слюсар автомобілів та перебуває на обліку запасу першої категорії військовозобов'язаних та відповідно до вимог ст.27 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» є військовозобов'язаним.
Даний факт також підтверджується копією облікової картки військовозобов'язаного ОСОБА_1 . Допущені ним порушення правил військового обліку, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою також підтверджуються даними внесеними до облікової картки.
Посилання в апеляційній скарзі щодо неможливості прийняти в якості належних доказів надані відповідачем облікову картку та суперечливість зазначеної у ній інформації з даними алфавітної книги призовників 1985 р.н. колегія суддів оцінює критично та погоджується з позицією відповідача у справі, що облікові картки військовозобов'язаних ведуться не на військові квитки, а відповідно до вимог діючого законодавства на військовозобов'язаних, та в зв'язку з введенням в дію автоматизованої бази обліку військовозобов'язаних першочергово картка обліку військовозобов'язаного заповнюється в електронному вигляді за допомогою спеціальної програми та в подальшому роздруковується на паперовий носій. Однак, якщо військовозобов'язаному військовий квиток не видавався, то комп'ютерна програма не дозволяла роздрукувати картку обліку військовозобов'язаного, тому в графі серія та номер вказувались не існуючі серії та номера.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Рішення суду першої інстанції, з огляду на викладене вище, відповідає вимогам ст.242 КАС України.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак враховуючи положення ч.1 ст.315, ст.316 КАС України колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 06 червня 2023 року у справі №489/307/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Т.М. Танасогло
Судді А.І. Бітов Ю.М. Градовський