ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року м.Дніпросправа № 160/16090/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі № 160/16090/22 (суддя Маковська О.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та таким, що суперечить нормам Закону України №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» призначення основного розміру пенсії Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом (на сьогодні - Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) (далі - відровідач-2) у розмірі 62% грошового забезпечення без урахування того, що звільнено з військової службі за станом здоров'я;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії у розмірі 67% грошового забезпечення, яке складається з 55 процентів грошового забезпечення за 20 років вислуги (звільнення з військової службі за станом здоров'я) та 12 процентів за кожний рік понад 20 років вислуги (4*3%=12%);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату недорахованої пенсії у розмірі 67% грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум ОСОБА_1 починаючи з 16.10.1999 на підставі до норм Закону України від 09.04.1992 №2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, а саме: звільнених з військової служби за станом здоров'я.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що його пенсія повинна бути розрахована в розмірі 67 % від суми грошового забезпечення, яке складалось з 55% за 20 років вислуги, 12% за кожний рік понад 20 років вислуги. Позивач зазначає, що він має право на збільшений розмір пенсійного забезпечення, оскільки звільнений з військової служби за станом здоров'я та визнаний ВЛК непридатним до служби в мирний час.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Із рішенням суду не погодився позивач, ним була подана апеляційна скарга. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач вказує, що судом першої інстанції допущена помилкова тотожність словосполучень: «звільнення особи офіцерського складу за віком» та «звільнення особи офіцерського складу за станом здоров'я». Крім того, вказує на порушення судом першої інстанції процесуального права щодо строків розгляду справи.
Відповідачі своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
З матеріалів справи встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 16.10.1999 отримує пенсію за вислугу років в розмірі 62% грошового забезпечення (вислуга років 24), призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Наказом заступника Міністерства оборони України - начальника Сухопутних військ від 30.06.1999 №154 позивача було звільнено зі служби в запас за п.п «в» п.65 (за станом здоров'я) Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 №174/936.
Позивач звернувся до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою щодо збільшення розміру пенсії у зв'язку зі звільненням за станом здоров'я.
Відповідач-2 листом від 04.10.2022 №7/15122/1 повідомив позивача, що останнього звільнено в запас за станом здоров'я. Згідно розрахунку №1249 вислуга років позивача - 24 роки 05 місяців 04 доби. Розмір пенсії за вислугу 20 років складає 50%, звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55% відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги років - 3% відповідних сум грошового забезпечення. Зазначив, що підстав для призначення пенсії за вислугу років за 24 роки військової служби у розмірі більшому на 5% немає, оскільки позивач звільнений у запас, а не у відставку (а.с. 13).
Також, позивач звернувся на вебпортал ПФУ зі зверненням з питань пенсійного забезпечення.
Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області листом від 05.10.2022 №30199-22597/А-01/8-0400/22 повідомило позивача, що за даними виписки з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.10.1999 за №209 позивача звільнено зі служби в запас за підпунктом «в» пункту 65 (за станом здоров'я) Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 №174/936. Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №2262 в редакції, яка діяла на дату призначення пенсії, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12) пенсії призначалися за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Відповідно до пункту 64 Тимчасового положення звільнення осіб офіцерського складу з військової служби здійснюється: а) в запас, якщо вони не досягай граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби в мирний або воєнний час; б) у відставку, якщо вони досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби із зняттям з військового обліку. Відповідно до підпункт «в» пункту 65 Тимчасового положення офіцери можуть бути звільнені з військової служби за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військової-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби. Військовою-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 від 27.07.1998 №1256 позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено здатним у воєнний час. Оскільки, ступінь придатності до служби відповідає підпункту «а» пункту 64 Тимчасового положення, а не підпункту «б» пункту 64 Тимчасового положення, наказом заступника Міністерства оборони України - начальника Сухопутних військ від 30.06.1999 №154 позивача звільнено з військової служби в запас за станом здоров'я. Враховуючи зазначене та той факт, що позивача звільнено в запас, а не у відставку, відповідач вказує про відсутність підстав для збільшення розміру пенсії на 5 відсотків.
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з відсутності підстав для призначення позивачу пенсії у розмірі 67% грошового забезпечення, оскільки з такий розмір пенсії може призначатися лише особам, звільненим з військової служби у відставку, а не у запас (що має місце в межах спірних правовідносин).
За наслідками перегляду справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262 (далі - Закон №2262).
Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №2262 в редакції, яка діяла на дату призначення пенсії, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12) пенсії призначалися за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Таким чином, підстави звільнення осіб з військової служби впливають на розмір їх пенсій.
Згідно матеріалів справи, спеціальне або військове звання позивача - майор, і він на час звільнення в запас не досяг необхідного віку для звільнення у відставку.
Відповідно до п.8 Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.
Пунктом 64 Тимчасового положення передбачено, що звільнення осіб офіцерського складу з військової служби здійснюється:
а) в запас, якщо вони не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби в мирний або воєнний час;
б) у відставку, якщо вони досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби із зняттям з військового обліку.
Відповідно до підпункту «в» пункту 65 Тимчасового положення офіцери можуть бути звільнені з військової за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військової-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.
Військовою-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 від 27.07.1998 №1256 позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено здатним у воєнний час.
Оскільки, ступінь придатності позивача до служби відповідає підпункту «а» пункту 64 Тимчасового положення, а не підпункту «б» пункту 64 Тимчасового положення, наказом заступника Міністерства оборони України - начальника Сухопутних військ від 30.06.1999 №154 позивача звільнено з військової служби в запас за станом здоров'я.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки позивача звільнено за станом здоров'я у запас, а не у відставку, призначення позивачу пенсії за вислугу років у розмірі 62 % від грошового забезпечення є правомірним.
У зв'язку з цим, доводи апеляційної скарги з приводу невірного розрахунку пенсії є безпідставними та не узгоджуються з викладеними нормами законодавства та обставинами справи.
У даному випадку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
З урахуванням вищевикладеного, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі № 160/16090/22 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак