КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа №369/6627/22 Суддя І інстанції - Перекупка Г.А.
Провадження № 33/824/4575/2023 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2023 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Мельник Ірини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.02.2023, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - не встановлено,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.02.2023, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000(сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, поряд з цим стягнуто судовий збір в розмірі 536, 80 грн.
Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 18.07.2022 року о 06 год. 10 хв.вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, а саме: керував транспортним засобом ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , в с. Гатне, по вул. Жулянська, з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння водій відмовився у присутності двох свідків.
Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), яким передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що частиною першою статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Не погоджуючись із постановою судді, адвокат Мельник І.В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, не дослідження в повному обсязі дійсних обставин справи, просить скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 02.06.2023 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Крім того просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.02.2023, як такий, що пропущений із поважних причин.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що працівниками правоохоронних органів, якими було складено протокол про адміністративне правопорушення серія ААБ №041201 від 18.07.2022 р. було не вірно вказано ані місце реєстрації, ані місце постійного проживання ОСОБА_1 , та зазначено помилково АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , за якими ніколи не перебував ОСОБА_1 . Фактичним місцем проживання та місцем реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , дана обставина підтверджується та зазначена на сторінці 11 паспорту громадянина України ОСОБА_1 . Відповідно до переліку вулиць м. Фастова, розміщеного на офіційному сайті міської ради м. Фастова та її виконавчих органів, вулиця Гвардійців Кантимирівців у м. Фастові відсутня, а враховуючи той факт, що суд першої інстанції один раз надіслав судову повістку рекомендованим листом за неіснуючою та помилковою адресою АДРЕСА_1 , стає очевидним та зрозумілим, що конверт із повісткою не було доставлено до адресата та повернувся до відправника за закінченням терміну зберігання.
Крім того, апелянт вказує, що матеріали справи містять дві довідки про доставку SMS, відповідно до яких 06.10.2022 р. повідомлення про дату судового засідання було доставлено ОСОБА_1 27.07.2022 р. та ОСОБА_1 не було отримано вказані вище SMS-повідомлення, більше того, з 04.08.2022 р. по 07.11.2022 р. ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах на Сході нашої країни, необхідних для забезпечення оборони України, та не мав фізичного доступу ані до мобільного зв?язку, ані поштового, в тому числі й до й мережі інтернет. Мобільний телефон, транспортний засіб «ВАЗ-2107», д.н. НОМЕР_1 та більшість особистих речей ОСОБА_1 було знищено під час бойових дій.
Апелянт зазначає, що про наявність розглянутої адміністративної справи, ОСОБА_1 стало відомо лише 23 серпня 2023 року з відповіді на адвокатський запит до Фастівського РУП відділення поліції № 2 ГУ НПУ в Київській області. Адже до цього часу ОСОБА_1 не керував Т3, проходив лікування та реабілітацію, викликів до суду не отримував, а згодом при особистому зверненні у відділення поліції Фастівського району Київської області щодо вилученого посвідчення водія йому відповідали відмовою через фізичну відсутність його посвідчення у кожному з відділень, куди він звертався. Копію оскаржуваної постанови суду було отримано 08.09.2023 р.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було дотримано вимог ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП, внаслідок чого, суд дійшов помилкового висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.5 ПДР України та наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, апелянт вказує, що як вбачається з протоколу серія ААБ №041201 від 18.07.2022 р. та пояснення двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поліцейський висловив водія ОСОБА_1 підозру щодо наявності у нього ознак алкогольного сп'яніння та запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою тесту, на що останній відмовився, після чого поліцейський не запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі та склад стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУПАП за порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України, щ не відповідає вимогам закону, оскільки згідно положень п. 7 Розділу І Інструкції, ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі відмови водія транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров?я, і відповідно до вимог п. 9 Розділу II Інструкції та ч. 4 ст.266 КУпАПполіцейський забезпечує доставку осіб до найближчого закладу охорони здоров' я для, проведення огляду на стан сп?яніння.
Також апелянт зазначає, що оскільки після відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння на місці за допомогою тесту алкотестером, працівниками поліції, в порушення встановленого порядку проведення огляду водіїв на стан сп?яніння, передбаченого ст. 266 КУпАП та вищевказаною Інструкцією, останньому не було запропоновано та не забезпечено проведення такого огляду в закладі охорони здоров?я, ОСОБА_1 та його представник вважають, що матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не містять достатніх і належних доказів на підтвердження факту порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху України, яким передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп?яніння, а складений стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на положення ч. 5 ст. 266 та вимог п. 22вищевказаної Інструкції в даному випадку не можна вважати належним доказом порушення останнім п. 2.5 ПДР України.
Крім того, апелянт вказує, що наявні в матеріалах справи докази є неналежними та не допустимими, що в повній мірі суперечать фактичним обставинам справи та не дають підстави для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апелянт зазначає, що в протоколі серія ААБ №041201 від 18.07.2022 та поясненнях двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначено дату і час скоєння адміністративного правопорушення - 18 липня 2022 року о 00 год. 20 хв. Однак, в оскаржуваній постанові вказано, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення - 18 липня 2022 року о 06 год. 10 хв., отже висновки суду в оскаржуваній постанові не відповідають фактичним обставинам справи.
Будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду, ОСОБА_1 до апеляційного суду не з'явився. При цьому, адвокат Мельник І.В. подала до суду заяву, в якій просила проводити апеляційний розгляд у відсутність ОСОБА_1 . Враховуючи наведене та вимоги ст. 294 КУпАП, апеляційний розгляд проведено у відсутність ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката Мельник І.В., яка підтримала як клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, так і апеляційну скаргу, та просила їх задовольнити, перевіривши матеріали справи в повному обсязі, допитавши за клопотанням захисника свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , обговоривши доводи клопотання та апеляційної скарги, вважаю, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає до задоволення, разом з тим, апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З приводу клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження слід зазначити, що з огляду на доводи клопотання адвоката Мельник І.В., які підтверджуються матеріалами справи, зокрема, тим, що ОСОБА_1 в судовому засіданні 06.02.2023 участі не брав, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, судову повістку про розгляд справи на вказану дату не отримував (а.с.12), до того ж така судова повістка була направлена рекомендованим листом за неіснуючою та помилковою адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта ОСОБА_1 , а повідомлення у формі електронної судової повістки ОСОБА_1 не прочитав у зв'язку з фактичною втратою мобільного телефону під час виконання останнім своїх обов'язків по захисту Батьківщини на Сході країни, а тому з метою забезпечення реалізації права на апеляційний перегляд судового рішення, вважаю, що строк апеляційного оскарження постанови судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.04.2023 слід поновити.
По суті апеляційної скарги слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_5 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було.
Всупереч доводам апеляційної скарги адвоката Мельник І.В., порушення ОСОБА_1 зазначених вимог п. 2.5. ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме, протоколом про адміністративне правопорушення серія ААБ № 041201, згідно якого, ОСОБА_1 18.07.2022 року о 00 год. 10 хв. керував транспортним засобом ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , в с. Гатне, по вул. Жулянська, з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння водій відмовився у присутності двох свідків.
Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.2)
Зазначений протокол складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, підписаний особою, яка його склала та зроблено запис про ознайомлення ОСОБА_1 із змістом протоколу та відмову останнього від його підпису та надання будь-яких пояснень.
В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 а також копією акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 18.07.2023 р.
Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Враховуючи сукупність доказів у справі приходжу до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_1 , які полягають у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в законному порядку, є порушенням п. 2.5 ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про те, що працівниками поліції, в порушення встановленого порядку проведення огляду водіїв на стан сп?яніння, передбаченого ст. 266 КУпАП та Інструкцією"Про порядок виявлення у водіїв трансопртних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", ОСОБА_1 не було запропоновано та не забезпечено проведення такого огляду в закладі охорони здоров?я, то такі доводи є безпідставними.
Так, доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В справі наявні письмові докази, зокрема, письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , з яких вбачається, що в їх присутності 18.07.2022 р., ОСОБА_1 відмовився від проходження тесту на стан сп'яніння у встановленому законом порядку та від підписання протоколу відмовився.
За клопотанням захисника в ході апеляційного розгляду даної справи були допитані свідки ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , які суду апеляційної інстанції надали аналогічні показання та повідомили, що дату точно не пам'ятають, але пам'ятають, що в липні 2022 року в комендантську годину були свідками відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння. Так, близько 24 години на блокпосту що в с. Крюківщина, за порушення комендантської години та для перевірки документів був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , який представлявся військовим. Він перепустки на рух не мав, тому йому повідомили про порушення комендантської години. На це ОСОБА_1 негативно відреагував, вів себе зухвало, та не дивлячись на те, що мав всі ознаки алкогольного сп'яніння, знову сів за кермо, і продовжив рух. Наряд військових, які проходили службу на даному блокпості та наряд патрульної поліції почали переслідування автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , який шляхом блокування вдалось зупинити лише в селі Гатне. Вже на місці зупинки ОСОБА_1 признався, що вживав алкоголь та їхав до своєї дівчини відпочивати, у зв'язку з чим було здійснено виклик іншого наряду патрульної поліції, по приїзду яких в присутності як свідка ОСОБА_4 , так і в присутності свідка ОСОБА_3 , працівниками поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу Драгер ОСОБА_1 чітко відмовився, а з приводу проходження такого огляду у медичному закладі свідки вказати нічого не змогти, посилаючись на тривалість часу, що минув з дня цих подій. Разом з тим, обидва свідки вказали, що вони розуміють, що відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку передбачає відмову від проходження такого огляду як на місці зупинки, так і у лікаря, а тому, підписуючи свої письмові пояснення, в яких вказано про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду в установленому законом порядку, вони, безумовно, підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і у медичному закладі.
При цьому, свідок ОСОБА_4 вказав, що пояснення від його імені написано працівником поліції, проте, під його диктовку, а свідок ОСОБА_3 вказав, що також пояснення від його імені написані працівником поліції, проте, з його слів, ці показання він читав перед підписанням, і чітко може стверджувати, що в них відображені правдиві відомості про обставини, які мали місце 18.07.2022р. після зупинки авто ОСОБА_1 .
З приводу доводів апеляційної скарги про те, що висновки суду в оскаржуваній постанові в частині часу вчинення адміністративного правопорушення - 18 липня 2022 року о 06 год. 10 хв., не відповідають фактичним обставинам справи, то слід зазначити, що при зазначенні часу вчинення адміністративного правопорушення, суд першої інстанції допустився технічної описки, адже, зі змісту всіх доказів у справі вбачається, що 18.07.2022 року о 00 год. 10 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а о 00 год. 20 хв. відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Наведена описка суду не дає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника, в якій вона ставила питання про скасування постанови з закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, адже, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена доказами, що містяться в матеріалах справи.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП. Більш того, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною.
Будь - якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.
З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.02.2023, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання адвоката Мельник Ірини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Поновити адвокату Мельник І.В. в інтересах ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.02.2023.
Апеляційну скаргу адвоката Мельник І.В. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.02.2023, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Л.І. Кепкал