Справа №756/14418/21. Провадження №11-кп/824/1806/2023 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1
Категорія: ст. 537 КПК України Суддя-доповідач у апеляційній інстанції - ОСОБА_2
УКРАЇНА
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
05 жовтня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в режимі ВКЗ матеріали провадження за апеляційною скаргою з доповненнями засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року,
за участю сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_7
сторони захисту - адвоката ОСОБА_8
засудженого - ОСОБА_6 ,
УСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою місцевого суду, постановленою щодо засудженого:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, раніше судимого: 26.01.2004 року Апеляційним судом Автономної Республіки Крим за п. ж, з, и ст. 93, ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 142, ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 142, 16-69, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 185, ст. 198, ст. 42 КК України (в ред. 1960 року) до довічного позбавлення волі, -
відмовлено у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_6 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом
першої інстанції обставини
Ухвала мотивована тим, що суд першої інстанції погоджується із заявником, що не вчинення дій відповідними органами влади України щодо невнесення зміни до законодавства з метою забезпечення доступу до умовного (дострокового) звільнення засуджених до довічного позбавлення волі після аналізу загрози, яку вони становлять для суспільства, на підставі індивідуальної оцінки ризику, становлять порушення права на звернення із відповідною заявою на перегляд виду покарання та його зміну з перебігом певного часу після відбуття певного строку покарання. Проте, на час подання заяви ОСОБА_6 та її розгляду судом, система перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, відповідними органами влади України не реформована, зміни до законодавства не внесені. Тому наразі відсутній визначений законом алгоритм для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі та заміни невідбутої частини такого виду покарання більш м'яким. Відтак, місцевий суд прийшов до висновку, що заява про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання в виді позбавлення волі на певний строк не підлягає задоволенню.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із цим рішенням суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить: скасувати ухвалу судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 08 вересня 2022 року у справі №756/14418/21 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги з доповненнями вказує, що судове рішення є необґрунтованим і винесеним без встановлення дійсних обставин кримінального провадження та належної оцінки доказів та аргументів, а також без обов'язкового застосування практики Європейського суду з прав людини.
Стверджує, що при постановленні ухвали, суддя місцевого суду повинен був застосувати практику ЄСПЛ, при вирішенні клопотання про можливість скорочення строку відбування покарання.
Зазначає, що судом першої інстанції, при ухвалені рішення щодо ОСОБА_6 , не застосовано ст. 81 КК України, чим порушено п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Крім того, вважає, що висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять суперечності.
Позиції учасників судового провадження
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи адвоката та засудженого, які підтримували апеляційну скаргу та просили її задовольнити; думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення у межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів провадження, ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_6 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк.
З таким висновком апеляційний суд не погоджується, з огляду на наступне.
Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 26 січня 2011 року зазначено, що новий вид кримінального покарання, запроваджений Законом № 1483-ІІІ, довічне позбавлення волі є менш суворим видом покарання порівняно із смертною карою. Цей висновок Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що при застосуванні довічного позбавлення волі забезпечується невід'ємне право на життя людини, яка вчинила особливо тяжкий злочин.
Частиною 1 статті 64 КК України передбачено, що довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.
Застосування зазначеного покарання не суперечить ані Конституції України, ані міжнародним нормам, застосування яких передбачено також і в багатьох інших Договірних країнах Європейського союзу.
Метою і виправданням вироку із застосуванням такого покарання, як було зазначено в параграфі 58 Мінімальних стандартних правил ООН, є захист суспільства і попередження скоєння в майбутньому жорстоких злочинів. Цієї мети можливо досягти у випадку, коли правопорушник готовий і здатен підкорятись законодавству. Тому відбування зазначеного виду покарання направлено на реабілітацію засудженого, та ніяк не може розцінюватись як катування чи нелюдське ставлення до нього.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 засуджений вироком Апеляційного суду АР Крим за п. ж, з, и ст. 93, ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 142, ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 142, 16-69, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 185, ст. 198, ст. 42 КК України в редакції 1960 року до довічного позбавлення волі.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що заява про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання в виді позбавлення волі на певний строк не підлягає задоволенню, оскільки відсутній визначений законом алгоритм для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі та заміни невідбутої частини такого виду покарання більш м'яким.
Однак, колегія суддів зазначає, що 06 листопада 2022 року набрав чинності Закон України № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини.
Так, Законом № 2690-ІХ були внесені зміни до положень ст. 82 КК, якими визначено можливість заміни особі, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, невідбутої частини покарання більш м'яким (позбавлення волі строком від 15 до 20 років) після відбування нею не менше 15 років призначеного судом покарання.
У цьому аспекті слід зауважити, що суть заміни невідбутої частини покарання більш м'яким його видом полягає в тому, що засуджений повністю не звільняється від покарання, а йому лише замінюється один вид покарання (його невідбута частина) на інший. Тобто з моменту заміни особа відбуватиме вже новий вид покарання, призначений їй не вироком, а іншим рішенням суду.
Згідно зі змінами до ч. 2 ст. 31 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк має розглядатися судом колегіально, - у складі трьох суддів. Таке клопотання (подання) відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 537 та п. 1 ч. 1 ст. 539 КПК України подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
При цьому згідно зі змінами, внесеними до ч. 3 ст. 539 КПК України розгляд означеного питання колегією суддів не обмежується строком у 10 днів з дня надходження такого клопотання (подання) до суду.
Отже, законодавча конструкція вказаних норм кримінального закону та кримінального процесуального закону була суттєво змінена.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Тобто, раніше чинний закон перестає застосовуватись у кримінальному провадженні після набрання чинності новим законом, незалежно від того, коли було розпочате судове провадження.
Крім того, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.17 постанови від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», судам, зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
При цьому, висновок суду повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь час відбування покарання.
Відповідно до наданих адміністрацією ДУ «Київський слідчий ізолятор" матеріалів, які у судовому засіданні долучив засуджений ОСОБА_6 , зокрема характеристики від 23 березня 2023 року: за час тримання в СІЗО м. Сімферополь АР Крим з 15.02.1999 року ОСОБА_6 характеризується негативно, один раз притягувався до дисциплінарної відповідальності, до суспільно-корисної праці не долучався та заохочень не мав.
За час тримання в ДУ "Київський слідчий ізолятор" з 07.07.2005 року порушень режиму утримання не допускав та заохочень не мав.
За час тримання в ДУ "Сокальська виправна колонія (№47)" Львівської області з 21.01.2006 року характеризується позитивно, приймав активну участь у роботах пов'язаних з благоустроєм дільниці, за що був заохочений три рази; порушень режиму не допускав. Відбуваючи покарання, вступив до Міжнародного інститут економіки та менеджменту та отримав диплом про вищу освіту.
За час тримання в ДУ "Львівський слідчий ізолятор" з 27.03.2012 року характеризується посередньо, порушення режиму утримання не допускав, заохочень не мав.
За час тримання в ДУ "Київський слідчий ізолятор" з 18.01.2013 року порушень режиму утримання не допускав, заохочень не мав.
За час тримання в ДУ "Новгород-Сіверська УВП (№31)" з 10.04.2013 року характеризувався негативно, допустив вісім порушень, був притягнутий один раз до дисциплінарної відповідальності, заохочень не мав.
За час тримання в ДУ "Київський слідчий ізолятор" з 01.10.2020 року по теперішній час порушення режиму утримання не допускає, стягнень та заохочень не мав.
Разом з тим, колегія суддів погоджується із доводами засудженого, щодо незастосування суддею місцевого суду практики ЄСПЛ, при вирішенні клопотання про можливість скорочення строку відбування покарання. Так, відповідно до ч. 4 ст. 9 КПК України у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України; згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, суд звертає увагу на те, що розгляд заяви засудженого ОСОБА_6 було проведено судом першої інстанції без витребування копії матеріалів кримінального провадження та вироку Апеляційного суду АР Крим, яким ОСОБА_6 було засуджено.
Також відповідно до Рішення Конституційного Суду України в від 16 вересня 2021 року №6-р(II)/2021, зазначено, що як свідчить практика Європейського суду з прав людини, неодмінною є вимога перегляду покарання на довічне ув'язнення, що застосовується як інструмент захисту людської гідності з огляду на зв'язок між надією на звільнення та людською гідністю. У контексті європейського правопорядку в ділянці людських прав «саме поняття звільнення поєднане з тією ідеєю, що людська гідність має стосунок до ресоціалізації довічно ув'язненої особи. Із цього випливає: звільнення означає, що довічно ув'язненим належить мати перспективу повернення в суспільство, якщо їх було ресоціалізовано та їх уже більше не вважають загрозою суспільству, і таке повернення відбувається тоді, коли вони все ще здатні бути активними членами суспільства» [Dirk van Zyl Smith and Catherine Appleton. Life Imprisonment: A Global Human Rights Analysis. Cambridge (Massachusetts): Harvard University Press, 2019. P. 236].
Згідно з приписами п. 3 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Положеннями ст. 415 КПК України визначено вичерпний перелік підстав призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
В силу ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься і верховенство права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави (ст. 3 Конституції України, ст.8 КПК України).
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з метою дотримання вказаних засад кримінального провадження, що гарантуються чинним КПК України, оскаржувану ухвалу суду слід скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 404, 405, 407, 418, 419, 537, 539 ч. 5 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_6 , - задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_6 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк, - скасувати та призначити новий розгляд заяви засудженого ОСОБА_6 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк, в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_9 ОСОБА_4