КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 760/17498/22
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11275/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Білич І.М., Березовенко Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Старенького Сергія Євгенійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва 16 травня 2023 року у складі судді Українця В.В.,
у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа: ОСОБА_1 ,-
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернувся в суд зі скаргою в якій просив:
- визнати неправомірним розрахунок заборгованості зі сплати аліментів № НОМЕР_1 від 18 листопада 2022 року, складений головним державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Браташовою В.І. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;
- зобов'язати головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Браташову В.І. або іншу уповноважену посадову особу, в провадженні якої перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1, вжити дій щодо здійснення перерахунку розміру заборгованості зі сплати аліментів за період з лютого 2021 року по липень 2021 року та зменшити загальний розмір заборгованості на суму 10 390 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва 16 травня 2023 року скаргу ОСОБА_2 задоволено.
В апеляційній скарзі адвокат Старенький С.Є. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 . Вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_2 не надав жодних доказів, що платежі зі сплати аліментів за період з лютого по липень 2021 року здійснювалися у встановленому порядку та саме на банківський рахунок, який належить його дочці. У виписках банку лише зазначено «призначення платежу», яке заповнюється самим платником у довільній формі та не може сприйматись як доведена обставина об'єктивних фактів належності рахунку будь-кому. Надана суду виписка поіменована як виписка до рахунку, який належить ОСОБА_2 . Доказів того, що цим рахунком може користуватися саме ОСОБА_3 суду не надано.
Зазначає, що у платежах від 08 травня 2021 року, 01 липня 2021 року та 30 липня 2021 року на суми 2 500 грн, 2 500 грн та 2 495 грн, очевидно допущені дописування від руки (ймовірно самим ОСОБА_2 ), які спотворюють виданий банком документ і змінюють його зміст на користь боржника, зокрема від руки дописано: «аліменти за квітень 2021 року копія про підтвердження сплати саме аліментів прикріпл», «копія оплати аліментів прікріпл» та «аліменти за травень 2021».
Вказує, що суд першої інстанції неправомірно взяв до уваги докази, які містять очевидні ознаки виправлень та спотворень, та не звернув увагу на їх неналежний зміст і виправлення суті документу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Вказує, що в порушення вимог ст. 81 ЦПК України апелянт не надає жодного доказу того, що ОСОБА_4 не отримувала від батька ( ОСОБА_5 ) аліментів у спірний період, а обмежується лише незгодою з оцінкою доказів судом першої інстанції.
Зазначено, що змістом долученої до справи банківської виписки по надходженню коштів від 01 червня 2021 року за №G9PMM2HD0NIMSPI2 підтверджується, що її надано за рахунком, який належить ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний доказ достовірно підтверджує, що рахунок на який перераховувалися кошти, належить саме доньці ОСОБА_2 - ОСОБА_4 .
Вказує, що доводи апелянта про те, що в тексті квитанцій зроблені дописки, які спотворюють їх зміст є надуманими і безпідставними. Безпосередньо текст квитанцій не має жодних дописок чи виправлень та містить сформовані за допомогою програмного забезпечення банку відомості про платника, отримувача і призначення платежу. Дописування від руки зроблено на вільному місці аркушів, за межами тексту банківських квитанції, для додаткового пояснення суду того на підтвердження яких обставин кожен з доказів подається, а отже вони жодним чином не змінюють зміст цих документів.
ОСОБА_2 та представник Солом'янського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку (а.с. 162, 163), тому колегія суддів відповідно до вимог ч.1 ст.223 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність.
Колегія суддів, вислухавши адвоката Старенького С.Є. в інтересах ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.
Згідно зі ст. 2, ст. 3 ч. ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст. ст. 5, 76-81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу; провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи; кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, включно з тими, які власне обґрунтовують як право на пред'явлення вимог (подання скарги), так і право на пред'явлення вимог, подання скарги щодо конкретної особи, конкретного суб'єкта та обов'язок такої конкретної особи (суб'єкта оскарження) відповідати за пред'явленими до неї вимогами (поданою скаргою); здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, або в інший ефективний спосіб, що не суперечить закону.
Суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної особи, поданим відповідно до ЦПК України (ст. 13 ч. 1 ЦПК України). Скарги на дії, бездіяльність, рішення державних виконавців розглядаються за загальними правилами, встановленим цивільним процесуальним законом, із винятками і особливостями, передбаченими Розділом VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень". За правилами, встановленими ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Аналогічно це питання регулюється й положеннями ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" (Закон № 1404-VIII).
Право сторони виконавчого провадження вимагати з передбачених законом підстав задоволення скарги на дії, бездіяльність, рішення державного виконавця і, відповідно, право виконавця на захист від скарги можуть бути належно реалізовані за умови пред'явлення конкретних, чітко сформульованих вимог, що не допускають множинного тлумачення, припущень ані щодо власне самих вимог скарги, ані щодо підстав, якими вони обґрунтовуються.
Таким чином, по захист своїх порушених прав, в тому числі, зі скаргою, може до суду звернутися особа, права якої порушені, зокрема, боржник у виконавчому провадженні, і може це зробити не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі скаржника відповідає обов'язок належного суб'єкта, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються (суб'єкта оскарження), усунути відповідне порушення.
Зі справи убачається, що 03 березня 2021 року Солом'янським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , аліменти в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів - ОСОБА_2 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 23 лютого 2021 року (а.с. 117).
Постановою старшого державного виконавця Солом'янського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 07 травня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу 760/4588/21, виданого 03 березня 2021 року Солом'янським районним судом м. Києва (а.с. 115).
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 13 вересня 2022 року № НОМЕР_1 вбачається, що за період з лютого по липень 2021 року ОСОБА_2 були сплачені аліменти у наступних сумах: лютий 2021 року - 500 грн, березень 2021 року - 2 400 грн, травень 2021 року - 2 500 грн, червень 2021 року - 2 495 грн, липень 2021 року - 2 495 грн (а.с. 71).
07 листопада 2022 року ОСОБА_1 подала до відділу заяву про здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів, з тих підстав, що грошові кошти (аліменти) у період з лютого 2021 року по серпень 2021 року включно на її рахунок не надходили (а.с. 69).
Того ж дня головним державним виконавцем здійснено новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів № НОМЕР_1, відповідно до якого за період з лютого по серпень 2021 року боржником не було сплачено аліменти (а.с. 68).
09 листопада 2022 року ОСОБА_2 подав до Солом'янського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) клопотання в якому заперечував проти зазначеного розрахунку заборгованості та просив здійснити перерахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів, зокрема, відобразити суми сплачених них аліментів за період з лютого по липень 2021 року (а.с. 6-7).
18 листопада 2022 року головним державним виконавцем здійснено новий розрахунок заборгованості, відповідно до якого за період з лютого по серпень 2021 року боржником не було сплачено аліменти (а.с. 55).
З виписки по банківському рахунку долученої ОСОБА_6 вбачається, що 29 березня 2021 року останній здійснив перерахунок 500 гривень (призначення платежу: аліменти за лютий 2021 року за період з 23 по 28 лютого, згідно рішення суду № 760/4588/21) та 2400 грн (призначення платежу: аліменти за період з 01 по 31 березня 2021 року, згідно рішення суду № 760/4588/21) (а.с. 8).
Задовольняючи скаргу ОСОБА_2 , районний суд виходив з того, що скаржник сплатив аліменти на рахунок доньки за період з лютого по липень 2021 року в загальній сумі 10 390 грн, які безпідставно не включені державним виконавцем до розрахунку як сплачені, з огляду на, що розрахунок визнано неправомірним та таким що підлягає перерахунку з урахуванням сплачених сум.
З такими висновками колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне.
Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. ч. 4, 13 ст. 71, 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. Форма довідки встановлюється Міністерством юстиції України.
Відповідно до пункту 4 розділу XVI "Особливості виконання рішень про стягнення аліментів" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України.
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України).
Статтями 180, 181 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У постановах від 18 листопада 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-7500св20) та від 26 травня 2021 року у справі № 569/11466/20 (провадження № 61-1534св21) Верховний Суд зробив висновки, що виконавець повинен враховувати кошти, сплачені боржником на користь стягувача, оскільки чинне законодавство не передбачає права та обов'язку у виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім'я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій.
Так, як зазначає ОСОБА_2 у скарзі, що кошти він пересилав одразу на рахунок доньки ОСОБА_4 , між тим такі дії не відповідають нормі Закону, оскільки аліменти на дитину стягуються на користь одного з батьків, з яким проживає дитина.
Відповідно до справи, судовим наказом № 760/4588/21 від 03 березня 2021 року постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі частини заробітку(доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 23 лютого 2021 року.
Отже, судовим рішенням установлено порядок виконання батьком обов'язку щодо утримання неповнолітньої дитини - шляхом сплати аліментів на користь матері дитини - ОСОБА_1 .
У справі, що переглядається, стягувачем у виконавчому провадженні є ОСОБА_1 , якій на виконання судового наказу від 03 березня 2021 року на утримання доньки ОСОБА_4 , боржник ОСОБА_2 починаючи з 23 лютого 2021 року щомісяця до досягнення повноліття дитини має сплачувати аліменти.
Як видно із матеріалів справи, надані заявником копії квитанцій не містять відомостей про виконання судового рішення та сплату коштів на ім'я стягувача ОСОБА_1 , що не свідчать про виконання ним судового наказу щодо сплати (погашення заборгованості) аліментів.
За таких обставин здійснені боржником платежі на відкритий у банку рахунок на ім'я неповнолітньої доньки не можуть свідчити про виконання ним свого обов'язку, пов'язаного з утриманням дитини, як то установлено судовим наказом.
Відтак, надані боржником докази перерахування грошових коштів безпосередньо дитини правомірно не враховані старшим державним виконавцем при складенні розрахунку заборгованості по сплаті аліментів.
При цьому головний державний виконавець взяла до уваги заяву стягувача про те, що вона не отримувала грошових коштів, як аліментів на утримання доньки, про які указує ОСОБА_2 .
Отже, та обставина, що кошти перераховувалися особисто на відкритий у банку на ім'я доньки не може бути підставою для висновку про виплату ОСОБА_2 на виконання судового наказу саме аліментів на її утримання.
Відповідно до положень ст.ст. 180,181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а способи виконання такого обов'язку визначаються за домовленістю між ними.
Між тим, матеріали справи не містять відомостей про домовленість батьків дитини про те, що аліменти на її утримання будуть сплачуватися в інший спосіб, аніж визначено в судовому наказі від 03 березня 2021 року.
Враховуючи викладене, положення матеріального й процесуального закону, також встановлену державним виконавцем заборгованість ОСОБА_2 по аліментам, колегія суддів вважає, що дії головного державного виконавця щодо вжиття заходів, спрямованих на виконання судового наказу про стягнення аліментів, в тому числі проведення розрахунку заборгованості, узгоджуються із вимогами ст. ст. 18, 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, враховуючи, що головний державний виконавець складаючи розрахунок заборгованості ОСОБА_2 діяв у відповідності до вимог закону, права боржника не порушував, і останній іншого не довів, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За наведених підстав, за наслідками перегляду справи в суді апеляційної інстанції ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2 .
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Старенького Сергія Євгенійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва 16 травня 2023 року скасувати.
Ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 11 жовтня 2023 року.
Суддя-доповідач:
Судді: