КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року
справа № 761/48383/19
провадження № 22-ц/824/3906/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Кулікової С.В.,
при секретарі: Дьоміній К.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Мета ЛТД», Державний реєстратор Нікітіна Юлія Володимирівна, Комунальне підприємство «Реєстратор», Державний реєстратора Гармаш Катерина Борисівна, Комунальне підприємство «Реєстратор», ОСОБА_3 , ОСОБА_4
треті особи: Приватний нотаріус Мельничук Ірина Митрофанівна Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна, фізична особа - підприємець ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 липня 2022 року, ухвалене під головуванням судді, ОСОБА_6 , в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета ЛТД», Державного реєстратора Нікітіної Юлії Володимирівни Комунального підприємства «Реєстратор», Державного реєстратора Гармаш Катерини Борисівни Комунального підприємства «Реєстратор», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Приватний нотаріус Мельничук Ірина Митрофанівна Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна, фізична особа - підприємець ОСОБА_5 , про визнання акту приймання - передачі недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію прав та витребування майна із чужого незаконного володіння
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із вказаним позовом в якому просила, а саме: 1) визнати недійсним акт приймання-передачі від 11.08.2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Мета ЛТД»; 2) застосувати наслідки недійсності акта приймання-передачі від 11.08.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Мета ЛТД», щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер8000000000:91:109:0302, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 1854504680000, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності: 32047001 від 19.06.2019 року 11:04:08, Державний реєстратор Нікітіна Юлія Володимирівна, Комунальне підприємство «Реєстратор», м. Київ; 3) застосувати наслідки недійсності акта приймання-передачі від 11.08.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Мета ЛТД», щодо житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 670,3 кв.м., житловою площею 349,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 1871343680000, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності: 32376631 від 12.07.2019 року 16:11:17, Державний реєстратор Гармаш Катерина Борисівна, Комунальне підприємство «Реєстратор», м. Київ; 4) витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 670,3 кв.м., житловою площею 349,8 кв.м., на користь ОСОБА_1 ; 5) витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:91:109:0302 на користь ОСОБА_1 ; 6) стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ТОВ «Мета ЛТД», Комунального підприємства «Реєстратор» судові витрати, а саме: 4 850 грн- судовий збір за вимоги майнового характеру; 2 303,20 грн - судовий збір за вимоги немайнового характеру; 384,20 грн - судовий збір за подання заяви про забезпечення позову; 384,20 грн - судовий збір за подання заяви про забезпечення доказів; 11 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.11.2002 року вона стала власником земельної ділянки, площею 0,1000 га,кадастровий номер 8000000000:91:109:0302 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 21.03.2003 року вона отримала державний Акт на право власності на зазначену земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вподальшому 29.05.2008 року Головним управлінням контролю за благоустроєм м. Києва КП «Київблагоустрій» їй було надано дозвіл (ордер) №08100098 на будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 та лист погодження до даного ордеру про будівництво житлового будинку. 25.07.2012 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області зареєструвала Декларацію про початок виконання будівельних робіт житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , замовником якого є ОСОБА_1 26.07.2013 року Головним управлінням контролю за благоустроєм м. Києва КП «Київблагоустрій» було видано контрольну картку №0810098-Шв на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв'язку з встановленням тимчасової огорожі на період будівництва приватного житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зазначено, що виконання робіт продовжено до 06.12.2019 року.
Оскільки в подальшому в неї виникли матеріальні труднощі будівництво будинку на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яке було розпочате у 2008 році, зупинене та по теперішній час є незавершеним.
В листопаді 2019 року їй стало відомо, що невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи її майном, земельною ділянкою та житловим будинком по АДРЕСА_1 , перереєструвавши дане майно на іншого власника - відповідача ОСОБА_2 . Про вказані обставини їй стало відомо з інформаційної довідки №188642750 від 13.11.2019 року, яку було сформовано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я. Згідно із інформаційної довідки, 19.06.2019 року реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор» м. Київ Нікітіною Ю.В. зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за ТОВ «Мета ЛТД» на підставі акту приймання-передачі від 11.08.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Мета ЛТД», а 12.07.2019 року реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор» м. Київ Гармаш К.Б. зареєстровано право власності на спірний будинок за ТОВ «Мета ЛТД» на підставі довідки про функціональне використання нерухомого майна №1 від 27.06.2019 року, технічного паспорта, виданого ФОП « ОСОБА_5 » від 27.06.2019 року та акту приймання-передачі від 11.08.2014 року.
Також позивач зазначила у позові, що незаконний власник її спірного майна ТОВ «Мега ЛТД» 17.08.2019 року відчужив спірне нерухоме майно відповідачу ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог з посиланням на норми права, позивач вказала, зокрема, що згідно п. 48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 року №127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», одним із документів для державної реєстрації права власності у зв'язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) є акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна. Справжність підписів на акті приймання-передачі майна або іншому документі, що підтверджує факт передачі такого майна, засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат». Оскільки акт приймання-передачі від 11.08.2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Мета ЛТД», не відповідає зазначеним вимогам, державні реєстратори КП «Реєстратор» Гармаш К.Б., Нікітіна Ю.В. мали відмовити ТОВ «Мета ЛТД» в оскаржуваній реєстрації.
Позивач у позові стверджує, що оригінал договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.11.2002 року та Державний акт на право власності на земельну ділянку від 21.03.2003 року знаходяться у неї і вона їх жодного разу не передавала будь-якій особі, як і не приймалося нею рішення про відчуження спірного нерухомого майна, а отже, вона незаконно, протиправно була позбавлена права власності на спірне нерухоме майно. У зв'язку з чим, вважає, що спірне нерухоме майно, відповідно до ст. 388 ЦК України, повинно бути витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 липня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 не здійснювала дії щодо відчуження спірного нерухомого майна. Позивач не визнає акт приймання-передачі від 11.08.2014, який укладений між нею та ТОВ «Мета ЛТД». Вказаний акт позивач не підписувала, нотаріально підпис не засвідчувався, документи, що посвідчували право власності на земельну ділянку, не надавались, а тому вважає такий акт недійсним. Крім того, вказує про невідповідність акту прийому-передачі вимогам п. 48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року № 127. Вважає, що суд помилково дійшов висновку, що оскаржуваний акт укладено 11.08.2014 року, а тому на дані правовідносини поширюються дія постанови КМУ від 17.10.2013 року № 868 «Про затвердження порядку державної реєстрації на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що вимоги позову про застосування реституції через нікчемність акта приймання - передачі від 11 серпня 2014 року і про застосування ст. 388 ЦК України про витребування є взаємовиключними. ОСОБА_2 на час ухвалення рішення уже не був власником майна, а позивач не набула статусу власника, оскільки будинок не введений в експлуатацію, відтак вимога про витребування майна є необґрунтованою. Позовна заява подана поза межами строку позовної давності. У матеріалах справи відсутнє судове рішення про визнання недійсним оскаржуваного акту приймання - передачі в межах трирічного строку позовної давності. Матеріали справи не містять оригіналу оскаржуваного акту, тому суд не мав можливості перевірити справжність підпису позивача та оцінити його зміст.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування рішень про державну реєстрацію у зв'язку з припиненням існування предмета спору, суд першої інстанції виходив із того, що під час вирішення судом заяви ОСОБА_1 , Міністерство юстиції України в межах своїх повноважень скасувало оскаржувані рішення державних реєстраторів КП «Реєстратор» Нікітіної Ю.В. та Гармаш К.Б. , про які заявила позивач.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині недійсності оскаржуваного акту, суд виходив з того, що позивач не довела суду, що її чоловік не надавав нотаріальної згоди на відчуження спірного майна, а вона не підписувала цей акт. Оскільки матеріали справи не містять акту, такий доказ судом не оцінено на відповідність, допустимість, достатність.
Судом першої інстанції не встановлено, що спірне нерухоме майно вибуло не з волі позивача іншим шляхом, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині витребування майна у ОСОБА_2 .
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 16.11.2002 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки відповідно до якого ОСОБА_1 придбала земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташовану у АДРЕСА_1 .
На підставі даного договору 21.03.2003 року Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:91:109:0302, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Також з матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням контролю за благоустроєм м. Києва ОСОБА_1 було видано дозвіл (ордер) №08100098 від 29.08.2008 року на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв'язку з будівництвом приватного житлового будинку та господарських будівель і споруд з облаштування тимчасової огорожі (без права виконання робіт на об'єктах благоустроєм за межами будмайданчика).
25.07.2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт, замовником якої є ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 зазначила, що в листопаді 2019 року їй стало відомо, що невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи її майном, земельною ділянкою та житловим будинком по АДРЕСА_1 , перереєструвавши дане майно на іншого власника - відповідача ОСОБА_2 . Вказані обставини їй стали відомі з інформаційної довідки №188642750 від 13.11.2019 року, яку було сформовано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я.
Згідно із інформаційної довідки №188642750 від 13.11.2019 року, яка долучена позивачем до позовної заяви, вбачається, що 19.06.2019 року реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор» м. Київ Нікітіною Ю.В. зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за ТОВ «Мета ЛТД» на підставі акту приймання-передачі від 11.08.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Мета ЛТД», а 12.07.2019 року реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор» м. Київ Гармаш К.Б. зареєстровано право власності на спірний будинок за ТОВ «Мета ЛТД» на підставі довідки про функціональне використання нерухомого майна №1 від 27.06.2019 року, технічного паспорта, виданого ФОП « ОСОБА_5 » від 27.06.2019 року та акту приймання-передачі від 11.08.2014 року.
Судом встановлено, що підтверджується також письмовими доказами, які надані приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Мельничук І.М. (а.с.1-20 т.2), 17.08.2019 року між ТОВ «Мета ЛТД» та ОСОБА_2 були укладені договір купівлі-продажу житлового будинку, загальною площею 670,3 кв.м., житловою площею 349,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:91:109:0302, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Виходячи із змісту вказаних договорів, житловий будинок є приватною власністю продавця -ТОВ «Мета ЛТД», яке зареєстроване 12.07.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором КП «Реєстратор» м. Києва Гармаш К.Б., номер запису про прав власності: 32376631, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1871343680000; земельна ділянка є приватною власністю продавця - ТОВ «Мета ЛТД», яке зареєстроване 19.06.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майнодержавним реєстратором КП «Реєстратор» Нікітіною Ю.В., номер запису про право власності:32047001, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1854504680000.
Відповідно до письмових доказів, які надані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В. (а.с. 170-250 а-б) вбачається, що 26.11.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, а 05.12.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі спірного житлового будинку.
10.12.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір за яким іпотекодавець ОСОБА_3 передав іпотекодержателю ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_2 , з метою виконання власних зобов'язань в розмірі 141 000 доларів США за договором позики від 10.12.2019 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Позивач, заперечуючи проти того, що вона здійснила відчуження спірного нерухомого майна на користь ТОВ «Мета ЛТД», поставила під сумнів акт приймання-передачі від 11.08.2014 року, укладений між нею та ТОВ «Мета ЛТД», оскільки вказаний акт вона не підписувала, нотаріально її підпис не засвідчувався, документи, що посвідчували право власності на земельну ділянку не надавались, дозвіл її чоловіка нотаріально завірений відсутній, що вказує на недійсність акту приймання-передачі від 11.08.2014 року. При цьому, позивач зазначила, що оскаржуваний акт не відповідає вимогам п. 48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 року №127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі-Порядок).
Вимогами ст. 81 ЦПК України передбачено, зокрема, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсним акту прийому - передачі нерухомого майна від 11.08.2014 року з огляду не те, що вказаний доказ відсутній в матеріалах справи, позивач не вжила всіх відповідних заходів для його витребування судом, а тому перевірити його відповідність вимогам закону а також справжність підпису позивача не виявилось можливим.
Доводи апелянта про те, що оскаржуваний акт не відповідає п. 48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015 року №127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не заслуговують на увагу, оскільки позивач не надала суду вказаний доказ, як наслідок відповідність вимогам п. 48 Порядку оскаржуваного акту колегією суддів не досліджувалось.
Судом також встановлено, що Наказом Міністерства юстиції України №4583/5 від 30.12.2020 року скаргу ОСОБА_1 на оскаржувані рішення державних реєстраторів КП «Реєстратор» Нікітіної Ю.В. та Гармаш К.Б. задоволено в повному обсязі та вирішено скасувати рішення від 19.06.2019 року №4740493, прийняте державним реєстратором КП «Реєстратор» Нікітіною Ю.В., від 12.07.2019 року №47761389, прийняте державним реєстратором КП «Реєстратор» Гармаш К.Б. Підставою для прийняття такого наказу став висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 17.11.2020 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 24.01.2020 року (а.с. 154-161 т. 2).
У висновку встановлено, зокрема, що, поданий акт приймання-передачі, що підтверджує факт передачі об'єкта нерухомого майна, не засвідчений відповідно до Закону України «Про нотаріат».
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги.
Як встановлено судом, Міністерство юстиції України в межах своїх повноважень скасувало оскаржувані рішення державних реєстраторів КП «Реєстратор» Нікітіної Ю.В. та Гармаш К.Б. про які заявила у позовних вимогах позивач.
Враховуючи, що на момент вирішення спору по суті оскаржувані рішення скасовані іншим уповноваженим органом та, з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 23.12.2020 року у справі № 522/8782/16, суд першої інтенції дійшов вірного висновку про відмову в задоволені позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності: 32047001 від 19.06.2019 року 11:04:08, Державний реєстратор Нікітіна Юлія Володимирівна, Комунальне підприємство «Реєстратор», м. Київ та про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності: 32376631 від 12.07.2019 року 16:11:17, Державний реєстратор Гармаш Катерина Борисівна, Комунальне підприємство «Реєстратор», м. Київ, у зв'язку із припиненням існування предмета спору в цій частині.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Позивач звернулась до суду з позовною вимогою про витребування майна до ОСОБА_2 , який на час розгляду справи не був власником майна. З вимогою про витребування нерухомого майна до ОСОБА_3 позивач не зверталась, тому суд дійшов передчасного висновку про те, що обставин щодо вибуття спірного майна не з волі позивача іншим шляхом судом не встановлено.
Під час розгляду справи представником відповідача ОСОБА_3 заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 11.08.2014 року підписала оскаржуваний акт приймання-передачі земельної ділянки, а з позовом звернулася у грудні 2019, тобто більше ніж через три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
В постанові від 22.05.2018 року у справі N 369/6892/15 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
У відповідності до ст.ст. 89, 264 ЦПК України обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову в зв'язку з недоведеністю позовних вимог. Підстав для відмови у позові у зв'язку пропуском строку давності - колегія суддів не вбачає.
Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 липня 2022 рокув частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння скасувати, постановити нове рішення, про відмову у задоволенні таких вимог.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді