ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 р. Справа № 520/18690/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, повний текст складено 07.08.23 по справі № 520/18690/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просив суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у обмеженні ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром з 01.03.2022 року та з 01.03.2023 року, після проведення її перерахунку у зв'язку із індексацією пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», та постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати, нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.03.2022 року з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», та без обмеження максимальним розміром з 01.03.2023 року з урахуванням індексації встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 у справі № 520/18690/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху.
Повідомлено позивача про необхідність виправити недоліки позовної заяви, а саме:
- надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку;
- надати до суду оригінал платіжного документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1717,76 грн. на наступні реквізити: Отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA678999980313141206084020661, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101;(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Харківський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 у справі № 520/18690/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, у зв'язку з не усуненням позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.
Позивач, не погодившись з вказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.082023 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що у даній справі позивач оскаржує обмеження його пенсії максимальним розміром та не виплату індексації грошового забезпечення з 01.03.2022 та з 01.03.2023, отже застосуванню підлягають положення частина 3 статті 51 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ), відповідно до яких, перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком, а не положення статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підтвердження такої правової позиції послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.07.2023 по справі № 420/8355/22 та положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі по тексту - Закон № 1058-ІV), відповідно до яких на теперішній час відсутнє будь-яке строкове обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством та безспірному розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Також зазначив, що судом першої інстанції безпідставно повернуто позовну заяву у повному обсязі, оскільки частина позовних вимог заявлена навіть у межах шестимісячного строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України, а саме вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають в обмеженні позивачу пенсії максимальним розміром з 01.03.2023 року, після проведення її перерахунку у зв'язку із індексацією пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», у зв'язку з чим, на думку позивача, якщо визнавати правомірним застосування встановленого статтею 122 КАС України строку звернення до суду, правильним з точки зору процесуального закону рішенням було б залишення позову без розгляду лише в частині позовних вимог, щодо яких на думку судді строк пропущено та продовження розгляду справи в частині інших заявлених позовних вимог.
Крім того, звертає увагу суду, що порушення прав позивача в частині обмеження пенсії максимальним розміром відбулось у зв'язку з її індексацією з 01.03.2022 та з 01.03.2023, про що позивача повідомлено шляхом надання копій перерахунків пенсії від 24.03.2023 року, а не 01.03.2022 та 01.03.2023, як зазначив суд першої інстанції. Окрім цього, вказане порушення прав позивача є триваючим, проте судом першої інстанції при поверненні позовної заяви не встановлено дати, з якої потрібно відраховувати початок перебігу строку на звернення з позовною заявою.
Щодо наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору у спірних правовідносинах, з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 30.01.2019 року по справі № 755/10947/17, відповідно до яких, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, зазначив, що висновки Верховного Суду, на які послався Харківський окружний адміністративний суд, не підлягають застосуванню в силу існування більш актуальної практики Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладеної, зокрема в постанові Верховного Суду від 14.12.2021 року по справі № 200/866/21-а, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що позивач звільняється від сплати судового збору за розгляд цієї справи в судах усіх інстанцій на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки спір у цій справі стосується соціальних прав позивача, які пов'язані з пенсійним забезпеченням його, як учасника бойових дій.
Аналогічних висновків щодо застосовування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо підстав звільнення від сплати судового збору дійшов Верховний Суд у постановах від 21.01.2021 у справі № 120/2577/20-а, від 24.03.2021 у справі № 120/2869/20-а, від 19.04.2021 у справі № 580/2606/20, від 28.07.2021 у справі № 580/5247/20 та від 30.11.2021 у справі № 480/1422/21.
Враховуючи те, що позовні вимоги у справі № 520/18690/23, що розглядається, стосуються права позивача на перерахунок його пенсії в належному розмірі, тобто вказаний спір аналогічно стосується соціальних прав позивача, які пов'язані з пенсійним забезпеченням його як учасника бойових дій, позивач як ветеран війни - учасник бойових дій має право на пільги, встановлені законодавством України для вказаної категорії осіб, зокрема і на звільнення від сплати судового збору відповідно до положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», проте наведена правова позиція судом першої інстанції при прийнятті рішення про повернення позовної заяви врахована не була, що також свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 по справі № 520/18690/23 та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що звернення позивача до суду обумовлено не згодою з обмеженням пенсії максимальним розміром після проведення її перерахунку у зв'язку із індексацією пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» ще з 01.03.2022.
Оскільки пенсія є періодичним щомісячним платежем, суд першої інстанції дійшов висновку, що про порушення своїх прав позивач мав дізнатися під час отримання пенсійних виплат у розмірах, з якими він не погоджується в 2022 році, при цьому звернувся позивач до суду із зазначеним адміністративним позовом лише 17.07.2023, тобто з порушенням шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Всупереч вказаному, разом з позовною заявою позивачем не надано до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та не надано будь-яких доказів поважності причин його пропуску.
Таким чином, суд зазначив, що з огляду на неподання позивачем до суду заяви про поновлення строку на звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права та враховуючи положення частини 1 статті 123 КАС України, наявні підстави для висновку про залишення позову без руху.
З посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладений у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від 06.05.2020 року у справі № 9901/70/20 та підтверджений в постановах Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № П/811/201/16 та від 19.10.2020 у справі № 240/934/20, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для сплати судового збору позивачем на загальних підставах (у розмірі 1717,76 грн), оскільки вимоги позивача не пов'язані з порушенням права на соціальний захист саме як учасника бойових дій.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, керуючись пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України зазначив, що станом на 07.08.2023, у встановлений судом строк, недоліки позовної заяви позивачем не усунуто, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви.
Надаючи оцінку встановленим судом фактичним обставинам справи та застосуванню норм матеріального та процесуального права колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, згідно з частиною першою статті 5 якого кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першої статті 118 КАС України регламентовано, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, оскаржуючи протиправні дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають в обмеженні пенсії позивача максимальним розміром з 01.03.2022 та з 01.03.2023, після проведення її перерахунку у зв'язку з індексацією пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі по тексту - Постанова № 118) та постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі по тексту - Постанова № 168) звернувся до суду 15.07.2023.
Наявними в матеріалах справи протоколами перерахунку пенсії за пенсійною справою № 2001027713 від 24.03.2023 підтверджено проведення нарахування індексації основного розміру пенсії позивача, відповідно до якого підсумок пенсії (з надбавками) станом на 01.03.2022 зменшено до 19983,17 грн, а станом на 01.03.2023 зменшено до 21522,92 грн за рахунок застосування максимального розміру пенсії.
Колегія суддів звертає увагу на те, що перерахунок пенсії передбачає перегляд розміру вже призначеної пенсії у випадках визначених законом, зокрема у зв'язку з прийняттям нових законодавчих актів або наданням додаткових документів, які дають право на подальший перегляд розміру призначеної пенсії, за результатами якого, такі суми вважаються нарахованими та підлягають виплаті. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.
В свою чергу, строки, за які підлягає виплаті пенсія, врегульовані також нормами законодавства у сфері соціального захисту, які є спеціальними відносно правовідносин, що склались між позивачем і відповідачем.
Так, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону № 1058-IV визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до частини другої статті 55 Закону № 2262-XII нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми закону стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини Пенсійного фонду України.
Необхідними умовами застосування зазначених положень спеціального закону є факт нарахування сум пенсій за минулий час та доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких стала невиплата сум пенсій.
Аналіз зазначених положень свідчить про відсутність строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Водночас, позивач звертаючись до суду з цим позовом, посилається на протиправність дій пенсійного органу щодо обмеження максимальним розміром пенсії, яка перерахована у зв'язку індексацією пенсій, що дає підстави для застосування до спірних правовідносин спеціальних строків, визначених статтею 46 Закону № 1058-ІV і статтею 55 Закону № 2262-ХІІ.
Вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом положень частини другої статті 122 КАС України, яка, за загальним правилом, встановлює шестимісячний строк звернення до суду який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, як наведено вище, у цій справі підлягають застосуванню норми статті 46 Закону № 1058-ІV та статті 55 Закону № 2262-ХІІ, які є спеціальними по відношенню до статті 122 КАС України, а отже така до спірних правовідносин не застосовується.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 480/1704/19.
За таких обставин, вимога суду першої інстанції, яка викладена в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 у справі № 520/18690/23 про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, про необхідність надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку є безпідставною та такою, що не підлягає виконанню.
Також, повертаючи позовну заяву особі, яка її подала, суд першої інстанції виходив з того, що у встановлений строк позивачем не усунуто недоліків позовної заяви, зокрема, позивачем не сплачено судовий збір за подання позовної заяви.
При цьому суд першої інстанції в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху відхилив посилання позивача про звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір» (далі -Закон № 3674-VI).
Щодо наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Відповідний висновок сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі 545/1149/17, яка вирішила виключну правову проблему в неоднозначності застосування судами пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
До матеріалів справи позивачем долучено копію посвідчення учасника бойових дій, в якому зазначено, що пред'явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ).
Статтею 22 Закону № 3551-ХІІ передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Стверджуючи про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання позову суд першої інстанції виходив з того, що серед переліку пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, які визначені у ст. 12 Закону № 3551-XII немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
Однак, у цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо обмеження розміру його пенсії максимальним розміром, тобто за захистом своїх соціальних прав, які пов'язані з пенсійним забезпеченням його як учасника бойових дій.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів, враховуючи обставини цієї справи та предмет спору, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивач немає пільг на сплату судового збору у цій справі. А відтак, підстави для залишення позову ОСОБА_1 без руху у спірних правовідносинах з мотивів та обґрунтувань, викладених в ухвалі суду від 24.07.2023, були відсутні.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції на підставі ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 122, 123, ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 317, 320 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 по справі № 520/18690/23 - скасувати.
Справу № 520/18690/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді О.А. Спаскін С.П. Жигилій