Головуючий І інстанції: Білова О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 р. Справа № 520/7315/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2023, по справі № 520/7315/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті перерахованої пенсії згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про розмір пенсії з 01.12.2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсії ОСОБА_1 згідно довідок з його пенсійної справи.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції не досліджені докази, що доводять причетність позивача до військової служби. Також апелянт звертав увагу, що судом першої інстанції не взято до уваги рішення Конституційного Суду від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022. Крім того позивач звертав увагу, що застосувавши обмеження розміру пенсії відповідач фактично припинив виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Стосовно клопотання представника позивача щодо розгляду справи за участі сторін колегія суддів зазначає наступне.
Так, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Оскаржуване рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Враховуючи, що в силу п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи, зважаючи на відсутність необхідності їх виклику для надання пояснень з огляду на обставини справи, підстав для апеляційного розгляду справи у судовому засіданні суд не вбачає.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, яка призначена відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХП.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.12.2022 проведено перерахунок пенсії позивача згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 № 1307 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, від 26.09.2012 № 886», якою внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210.
Із матеріалів справи встановлено, що загальний розмір пенсії позивача з надбавками склав 81521,78 грн., в тому числі додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, - 379,60 грн., після застосування обмеження максимальним розміром - 20930,00 грн.
ОСОБА_1 08.02.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про виплату з 01.12.2022 нарахованої пенсії в повному обсязі без обмеження максимальним розміром.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 03.03.2023 № 4945-4441/С-02/8-2000/23 повідомило про правомірність дій щодо застосування обмеження пенсії максимальним розміром.
Не погодившись із діями відповідача, пенсії позивач звернувся до суду із даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з правомірного застосування пенсійним органом обмеження максимального розміру пенсії позивача
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину третю ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено в такій редакції: «Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 № 10-рп/2008 зазначені зміни було визнано такими, що не відповідають Конституції України. Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
У подальшому обмеження максимального розміру пенсії були введені Законом України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Згідно з ч. 1 ст. 2 вказаного Закону максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Додатково Законом України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» положення ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були викладені в такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
08.07.2011 був прийнятий Закон України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набув чинності 01.10.2011.
Пунктом 2 розд. ІІ вказаного Закону визначений перелік виключень, за яких обмеження щодо виплати пенсії не застосовується.
Згідно із п. 2 розділу ІІ Закону України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Судовим розглядом встановлено, що пенсія позивачу була призначена відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до набрання чинності Законом України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Втім, зазначена обставина не виключає можливість обмеження пенсії позивача максимальним розміром, що встановлений цим Законом.
Особливості застосування п. 2 розділу ІІ Закону України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» були предметом дослідження Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду. У постанові від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19 Верховним Судом сформульовано правову позицію, відповідно до якої норми п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону. Разом з тим із часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України.
Отже, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Із матеріалів справи встановлено, що обмеження максимального розміру пенсії було застосовано до позивача 01.12.2022 після проведення перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 № 1307 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 року і від 26.09.2012 року № 886», з огляду на що правові підстави не застосовувати до пенсії позивача обмеження максимального розміру, встановлені ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 2 Закону України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у відповідача були відсутні.
Вказані норми права не визнані у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), є чинними і обов'язковими до виконання.
Судовим розглядом встановлено, що внаслідок проведеного перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 перевищив максимальний, з огляду на що пенсійним органом обґрунтовано застосовано положення ч. 1 ст. 2 Закону № 3668-VI та здійснено обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що на позивача розповсюджуються гарантії соціального захисту особи, що причетна до військової служби, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки пенсія ОСОБА_1 призначена та виплачується відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХП, а не Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХП.
З цих же підстав є необґрунтованим посилання апелянта на рішення Конституційного Суду від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022.
Стосовно доводів апеляційного скарги про те, що застосувавши обмеження розміру пенсії відповідач фактично припинив виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною).
Аналогічного змісту норму містить ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною).
Отже, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, не підлягає окремому виділенню та враховується при вирішенні питання щодо необхідності застосування обмеження розміру пенсії.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 по справі № 520/7315/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов І.С. Чалий