ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року справа №200/18264/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 р. у справі № 200/18264/21 (головуючий І інстанції Голощивець І.О.) за клопотанням представника позивача адвоката Балашова Юрія Вячеславовича про встановлення способу та порядку виконання рішення суду від 29 листопада 2022 року у справі № 200/18264/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
29 листопада 2022 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/15864/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії, нарахування та виплати пенсії за період з 01.04.2016 року по теперішній час ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії, нарахувати та виплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2016 року.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 908,00грн.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року у справі №200/18264/21 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі № 200/18264/21 - залишено без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі № 200/18264/21- залишено без змін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року, ухвалено - відстрочити сплату судового збору до винесення ухвали про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі №200/18264/21; прийнято до провадження заяву представника позивача про встановлення способу та порядку виконання судового рішення у справі № 200/18264/21; призначено розгляд заяви та надано строк учасникам справи до 13.07.2023 року для подання на адресу суду пояснень, заперечень відповідно до поданої представником позивача заяви про встановлення способу та порядку виконання судового рішення у справі №200/18264/21; розгляд клопотання позивача про встановлення способу та порядку виконання судового рішення провести у порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
30 квітня 2023 року від представника позивача адвоката Балашова Юрія Вячеславовича до суду надійшла заява про встановлення способу та порядку виконання рішення суду від 29 листопада 2022 року у справі № 200/18264/21. Заява вмотивована тим, що за вимогою відповідача представником позивача було продубльовано заяву на виплату пенсії, але на час звернення до суду з даним клопотанням рішення по справі відповідачем так і не виконано. Відповідач вимагає відкриття рахунку в АТ «Ощадбанк» посилаючись на положення п.1 Постанови КМУ №637. Представник позивача зазначив, що враховуючи категоричну позицію, яка полягає у тому, що виплата пенсії має проводитись через установи АТ «Ощадбанк», про що свідчить відповідь надана позивачу від 25.05.2023 року так і лист направлений до виконавчої служби, представник позивача просить зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії, нарахувати та виплатити заборгованість з пенсії позивачу з 01.04.2016 року на його рахунок відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 згідно з заявою його представника про виплату пенсії від 10.11.2021 року та від 27.04.2023 року, також представник позивача просив встановити судовий контроль щодо виконання рішення суду по справі №200/18264/21 від 29.11.2022 року.
До клопотання про встановлення способу та порядку виконання судового рішення, представником в якості доказів не виконання судового рішення по справі №200/18264/21 від 29.11.2022 року, були надані наступні докази: заява з зазначеним рахунком відкритим в АТ КБ «ПриватБанк» від 27.04.2023 року; відповідь на звернення представника позивача ГУ ПФУ в Донецькій області від 25.05.2023 року №9631-8686/Б-02/8-0500/23; заява представника позивача з номером рахунку Хмельова М.М. від 10.11.2021 року; відповідь на звернення представника позивача Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.05.2023 року №2434/4461.
Суд зазначає, що рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/18264/21 від 29.11.2022 року набрало законної сили 01 лютого 2023 року. 15 березня 2023 року по справі був виданий виконавчий лист, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до "03" лютого 2026 року, відповідно до виконавчого листа зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії, нарахувати та виплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2016 року.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії заяви представника позивача від 27.04.2023 року на адресу відповідача, в якій представник просить відповідача нарахувати пенсію з 01.04.2016 року та перерахувати заборгованість з пенсійного забезпечення ОСОБА_1 за весь час на наступні реквізити: НОМЕР_1 , АТ КБ «ПриватБанк», отримувач ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що відповідачем була надана відповідь на звернення представника позивача від 25.05.2023 року за №9631-8686/Б-02/8-0500/23 в якій було зазначено наступне, що судові рішення що набрали законної сили виконуються органами ПФУ відповідно до покладених зобов'язань. Рішенням суду від 29.11.2022 року у справі №200/18264/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії, нарахувати та виплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2016 року. В лютому 2023 року рішення суду виконано Головним управлінням в межах наданих повноважень та діючого законодавства. Для виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно надати реквізити карткового рахунку АТ «Ощадбанк», що передбачено п.1 постанови КМУ від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Відповідно до наявної в матеріалах справи відповіді на звернення представника позивача Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.05.2023 року №2434/4461, в якій зазначено наступне, що на примусовому виконанні відділу перебуває виконавчий лист № 200/18264/21, виданий Донецьким окружним адміністративним судом 15.03.2023, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії, нарахувати та виплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2016 року. 25.04.2023, керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої, в порядку, передбаченому ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», скеровано сторонам виконавчого провадження (АСВП 71652646). Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом вих. № 0500-0505-5/35093 від 01.05.2023 повідомило, що в межах компетенції відповідно до покладених судом зобов'язань виконано рішення суду та поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2016 року. Нарахована доплата згідно рішення суду за період з 01.04.2016 по 28.02.2023 371080,30 грн, як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу. Станом на 01.04.2023 виплата пенсії в місячному розмірі не проводиться, оскільки відсутня заява пенсіонера про виплату пенсії через рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 р. у справі № 200/18264/21 заяву представника позивача адвоката Балашова Ю.В. про встановлення способу та порядку виконання судового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2022 у справі № 200/18264/21 - задоволено. Встановлено порядок виконання рішення по справі №200/18264/22 від 29.11.2022 року наступним шляхом: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії, нарахувати та виплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2016 року на його рахунок відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», розрахунковий рахунок: НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 на підставі заяви про виплату пенсії від 27.04.2023 року. Заяву представника позивача, про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №200/18264/21 від 29.11.2022 року - задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протягом одного місяця з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання судового рішення від 29.11.2022 по справі №200/18264/21.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржену ухвалу суду та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про встановлення способу та порядку виконання судового рішення та встановлення судового контролю відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що вказані представником позивача обставини не свідчать про істотну ускладненість або неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 378 КАС України було б підставою для зміни способу або порядку його виконання, адже виплата нарахованих сум пенсії Головним управлінням буде проведена після надходження коштів та відкриття позивачем рахунку в АТ «Ощадбанк».
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1-3 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Наприклад, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення відсутність коштів або присудженого майна в натурі.
До подання цієї заяви заявник подає до суду докази, що підтверджують наявність обставин, які перешкоджають виконанню судового рішення.
Положеннями ч.ч. 2 та 3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України (обов'язковість судових рішень).
Згідно зі ст. 2 Закону України від 05.06.2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.
Відповідно до ч.1 ст. 7 вказаного Закону, виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
У разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.
Положеннями Закону України «Про виконавче провадження» визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно із ч.3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Разом з тим, суд звертає увагу, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Також, засіб юридичного захисту має бути ефективним в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), п. 95).
Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №840/3112/18, яка враховується судом при розгляді даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2022 по справі № 200/18264/21 є обов'язковим до виконання на всій території України.
15.03.2023 року Донецьким окружним адміністративним судом по справі виданий виконавчий лист.
25.04.2023 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 71652646 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 200/18264/21.
На час розгляду даної заяви триває виконавче провадження, рішення суду залишається не виконаним.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.05.2023 року №0500-0505-5/35093 скерованим на адресу головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в якому зазначено, що Головним управлінням в межах компетенції відповідно до покладених судом зобов'язань виконано рішення суду та поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 . Нарахована доплата згідно рішення суду за період з 01.04.2016 по 28.02.2023 року у сумі 371 080,30 грн. як така, що не передбачена бюджетом ПФУ та потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу. Станом на 01.04.2023 року виплата пенсії в місячному розмірі не проводиться оскільки відсутня заява пенсіонера про виплату пенсії через рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк».
Суд зазначає, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Крім того, суд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Поряд з цим, відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-VI (далі - Закон № 1058).
Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР, право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30 січня 2020 року у справі №489/5194/16-а та від 30 вересня 2021 року у справі № 540/4060/20.
Згідно статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Відповідно до інформації наявної на сайті Міністерства фінансів України за посиланням: https://mof.gov.ua/uk/upovnovazheni-banki-shhodo-obslugovuvannja-zarplatnih-proektiv, відповідно до вимог пункту 4 Порядку відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1231, Міністерство фінансів України публікує перелік уповноважених банків станом на 01.02.2022. На сьогодні уповноваженими є 46 банків, серед яких під номером 2 зазначений АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що представником позивача на адресу відповідача після набрання законною силою рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2022 року по справі №200/18264/21 та отриманням виконавчого листа від 15.03.2023 року, 27 квітня 2023 року була скерована заява з проханням нарахувати пенсію з 01.04.2016 року та перерахувати заборгованість з пенсійного забезпечення ОСОБА_1 за весь час на наступні реквізити: НОМЕР_1 АТ КБ «ПриватБанк» отримувач ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 .
Судом було вже встановлено, що відповідачем було відмовлено у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 на зазначені реквізити представником позивача у його заяві від 27.04.2023 року, та було зазначено про необхідність надання реквізитів карткового рахунку АТ «Ощадбанк».
Судом вже зазначалось у рішенні по справі №200/18264/21 від 29.11.2022 року, що право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до встановлених у справі обставин, суд доходить висновку, що нездійснення відповідачем виплати позивачу раніше призначеної пенсії є безпідставним.
В цьому спорі наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, і потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, які не передбачені законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікації особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення, тощо, та в даному випадку при наявному у позивача вже відкритому рахунку тільки в АТ КБ «ПриватБанк», що як встановлено судом теж є уповноваженим банком та в списку зазначеному на сайті Міністерства фінансів України йде другим у списку після АТ «Ощадбанк», суд вважає дискримінаційним вимогу відповідача щодо надання на його адресу реквізитів тільки в АТ «Ощадбанк». Суд акцентує свою увагу на тому, що позивач 15 листопада 1935 року народження та на час розгляду йому 87 років, відповідно до висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 20.01.2022 року №280/4551/21 в якій зазначено наступне, що необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009. Суд вважає за можливе прийняти ці висновки і до людей похилого віку тільки зі статусом ВПО.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 8, ч.2 ст. 19 Конституції України).
Судом вже було встановлено, що припинення виплати пенсії позивачу відбулося не у спосіб, що передбачений законом, і з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, яке, у відповідності до постанови Великої Палати Верховного Суду, набрало законної сили 04.09.2018.
Заявник просить суд змінити спосіб і порядок виконання судового рішення шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області поновити виплату пенсії, нарахувати та виплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) з 01.04.2016 року на його рахунок відкритий в АТ «КБ ПриватБанк», розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 згідно з заявою його представника про виплату пенсії від 10.11.2021 року та від 27.04.2023 року.
Відповідно до резолютивної частини рішення по справі №200/18264/21 прийнятим Донецьким окружним адміністративним судом від 29.11.2022 року в якому зазначено: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії, нарахувати та виплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2016 року, розглянувши подану заяву суд першої інстанції дійшов висновку, що заява про встановлення способу та порядку виконання ніяким чином не змінює сутність резолютивної частини рішення суду від 29.11.2022 року по справі №200/18264/21 окрім зазначення рахунку позивача, чиє право на відновлення виплати пенсії потребує захисту судом, шляхом винесення відповідної ухвали про задоволення заяви представника позивача.
Враховуючи вищезазначене, наведені у заяві обставини, що підтверджені належними та допустимими доказами, суд першої інстанції дійшов висновку, що подана заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Стосовно заявленого клопотання представника позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення по справі №200/18264/21 від 29.11.2022 року, суд зазначає наступне.
Статтею 382 КАС України передбачено підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
У відповідності до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з вказаних законодавчих положень вбачається, що судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту, накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.
Поряд з тим, суд зауважує, що такі заходи судового контролю підлягають до застосування у разі неподання звіту суб'єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини не виконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України№11944/05 від 12.05.2011).
У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Бурдов проти Росії від 07.05.2002, Ромашов проти України від 27.07.2004, Шаренок проти України від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
З огляду на викладене, суд вправі вживати заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду.
Окрім цього, суд наголошує, що статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Враховуючи те, що до суду не надано доказів виконання рішення суду по справі №200/18264/21, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) строк для подання звіту за виконанням рішення суду по справі №200/18264/21 від 29.11.2022 року.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 р. у справі № 200/18264/21 - залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 р. у справі № 200/18264/21 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 10 жовтня 2023 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць