ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року м. Чернівці Справа № 600/1950/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом Керівника Дністровської окружної прокуратури до Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
УСТАНОВИВ:
Керівник Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області щодо не вжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж карстово-спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення - “Колишнє торфовище” та закріплення її в натурі ( на місцевості) площею 24,6 га;
- зобов'язати Недобоївську сільську раду Дністровського району Чернівецької області відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж карстово-спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення - “Колишнє торфовище” та закріпити їх в натурі ( на місцевості).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Чернівецькою обласною прокуратурою встановлено, що Недобоївською сільською радою Дністровського району Чернівецької області, у віданні якої перебуває пам'ятка природи місцевого значення “Колишнє торфовище” площею 24,6 га, не виконано вимоги закону щодо встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі (на місцевості). Зокрема, відповідно до листа Недобоївської сільської ради від 21.12.2021 №1437 межі комплексної пам'ятки природи місцевого значення “Колишнє торфовище” в натурі не встановлювалися та на планово-картографічні матеріали не наносились. Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 22.12.2021 № 10-24-0.3-4356/2-21, документація із землеустрою щодо встановлення меж комплексної пам'ятки природи місцевого значення “Колишнє торфовище” на погодження не надходила.
Таким чином, протягом тривалого часу відповідачем не вживаються заходи щодо виконання вимог закону стосовно винесення меж комплексної пам'ятки природи місцевого значення “Колишнє торфовище” та не закріплено його межі в натурі.
Наведене унеможливлює якісне забезпечення режиму заповідного об'єкту, його належну охорону та збереження, оскільки межі пам'ятки природи чітко не визначені, а земельна ділянка не внесена до Державного земельного кадастру.
Отже, необхідність звернення до суду з вказаним позовом обумовлено наміром захисту інтересів держави у сфері забезпечення режиму охорони та використання об'єкта природно-заповідного фонду, що пов'язано з необхідністю чіткого визначення меж такого об'єкту, оскільки невиконання відповідачем вимог законодавства у цій сфері тривалий час залишається без уваги та реагування з боку держави в особі уповноважених органів.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Відповідач подав до суду клопотання, в якому вказав, що позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Рішенням ХІ сесії Чернівецької обласної ради від 16.06.2000 №82-11/2000 на території Шировецької сільської ради Дністровського (Хотинського) району Чернівецької області створена карстово-спелеологічна пам'ятка природи місцевого значення - “Колишнє торфовище”, загальною площею 24,6 га.
Карстово-спелеологічна пам'ятка природи місцевого значення - “Колишнє торфовище” розташована на плоскій, злегка горбистій поверхні Хотинської височини безпосередньо на північній околиці с. Ширівці. Займає велику реліктову карстову лійку поверхневого вилуговування вапняковистих пісковиків сармату. Довжина депресії 0,6 км, ширина - до 0,3 км, глибина залежно від експозиції бортів - 0,5 - 0,6 м.
Згідно охоронного зобов'язання від 01.08.2007 та зобов'язань землекористувача, Шировецька сільська рада дала згоду на взяття під охорону зазначеного об'єкту природно-заповідного фонду та дотримання режиму його заповідності.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 729-р “Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернівецької області” територіальну громаду с. Ширівці в особі Шировецької сільської ради приєднано до Недобоївської сільської ради Дністровського районну Чернівецької області.
Таким чином, у зв'язку з реорганізацією Шировецької сільської ради шляхом приєднання до Недобоївської сільської, остання є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади.
Відповідно до листа Недобоївської сільської ради від 21.12.2021 №1437, межі комплексної пам'ятки природи місцевого значення карстово-спелеологічна памятка природи місцевого значення - “Колишнє торфовище” в натурі не встановлювалися та на планово-картографічні матеріали не наносились.
Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 22.12.2021 № 10-24-0.3-4356/2-21, документація із землеустрою щодо встановлення меж комплексної пам'ятки природи місцевого значення карстово-спелеологічна пам'ятка природи місцевого значення - “Колишнє торфовище” на погодження не надходила.
У зв'язку з виявленими порушеннями у сфері охорони та використання об'єктів природно-заповідного фонду, листом окружної прокуратури від 22.12.2021 № 51-4068вих-21 повідомлено Управління екології та природних ресурсів Чернівецької ОДА про виявлені факти недотримання вимог закону та охоронних зобов'язань щодо карстово-спелеологічна пам'ятка природи місцевого значення - “Колишнє торфовище”.
При цьому запитано про наміри реагування та наявні документи на зазначений природоохоронний об'єкт.
Відповідно до отриманої відповіді від 29.12.2021 контролюючі функції щодо виявлення та усунення порушень до повноважень Управління екології та природних ресурсів Чернівецької ОДА не відносяться.
Окружною прокуратурою листами №51-3935 вих-21 від 14.12.2021, №51-106-503вих-23 від 25.01.2023 повідомлено Державну екологічну інспекцію Карпатського округу про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства та з'ясовано питання щодо реалізації наданих законом повноважень у сфері використання об'єкту природно-заповідного фонду, проведених та запланованих перевірок, намірів на відповідне реагування.
Державна екологічна інспекція Карпатського округу листами №03-20/5264 від 20.12.2021 та №07-14/373 від 02.02.2023 повідомила позивача, що заходи державного нагляду (контролю) щодо охорони та використання карстово-спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення - “Колишнє торфовище” не проводились, при цьому до цього часу, наміру на звернення до суду у зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача не виявила.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до вимог частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частинами третьою, четвертою та п'ятою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Відповідно до пункту 1 абзацу п'ятого частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” у разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право витребувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом.
Відповідно до статей 13 та 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, основним національним багатством і перебуває під особливого охороною держави.
Частиною 1 ст. 4 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року № 1264-XII (далі - Закон № 1264-XII) передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.
Згідно зі ст. 5 Закону № 1264-XII державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Законодавством України природно-заповідний фонд охороняєтеся як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим оборони, відтворення і використання. Цей фонд є складовою частиною світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
Як судом встановлено, в ході моніторингу використання земельних ділянок природно-заповідного фонду Дністровського району позивачем виявлено факти порушення законодавства в сфері охорони цих об'єктів.
Зокрема встановлено, що рішенням ХІ сесії Чернівецької обласної ради від 16.06.2000 №82-11/2000 на території Шировецької сільської ради Дністровського (Хотинського) району Чернівецької області створена карстово-спелеологічна пам'ятка природи місцевого значення - “Колишнє торфовище”, загальною площею 24,6 га.
Карстово-спелеологічна пам'ятка природи місцевого значення - “Колишнє торфовище” розташована на плоскій, злегка горбистій поверхні Хотинської височини безпосередньо на північній околиці с. Ширівці. Займає велику реліктову карстову лійку поверхневого вилуговування вапняковистих пісковиків сармату. Довжина депресії 0,6 км, ширина - до 0,3 км, глибина залежно від експозиції бортів - 0,5 - 0,6 м.
Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області Шировецькій сільській раді 01.08.2007 видано охоронне зобов'язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження комплексної пам'ятки природи місцевого Очеретяні”.
Згідно охоронного зобов'язання від 01.08.2007 та зобов'язань землекористувача, Шировецька сільська рада дала згоду на взяття під охорону зазначеного об'єкту природно-заповідного фонду та дотримання режиму його заповідності.
Відповідно до ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Статтею ст. 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.
Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.
Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 8 Закону України “Про добровільне об'єднання територіальних громад”, об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальної громади, що приєдналася до об'єднаної територіальної громади, з дня припинення повноважень сільською, селищною радою територіальної громади, що приєдналася до об'єднаної територіальної громади. Юридична особа - сільська, селищна, міську рада, розміщена в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою
Згідно з п. 1-4, 9 ч. 6-1 розділу V “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади).
Сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту; юридична, особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 729-р “Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернівецької області” територіальну громаду с. Ширівці в особі Шировецької сільської ради приєднано до Недобоївської сільської ради Дністровського районну Чернівецької області.
Таким чином, у зв'язку з реорганізацією Шировецької сільської ради шляхом приєднання до Недобоївської сільської ради, остання є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади, у зв'язку з чим визначена відповідачем у дані справі.
Статтею 3 Закону України “Про природно-заповідний фонд” визначено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
Згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
У частині 4 ст. 28 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” вказано, що власники або користувачі земельних ділянок, водяних та інших природних об'єктів, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Відповідно до ст. 60 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду і інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. ,
Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
Водночас, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачем, у віданні якого перебуває карстово-спелеологічна пам'ятка природи місцевого значення - “Колишнє торфовище”, виконано вищенаведені вимоги закону щодо встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі (на місцевості).
Зокрема, відповідно до листа Недобоївської сільської ради від 21.12.2021 № 1437, межі карстово-спелеологічна пам'ятка природи місцевого значення - “Колишнє торфовище” в натурі не встановлювалися та на планово-картографічні матеріали не наносились.
Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 22.12.2021 №10-24-0.3-4356/2-21, документація із землеустрою щодо встановлення меж карстово-спелеологічна пам'ятка природи місцевого значення - “Колишнє торфовище” на погодження не надходила.
Таким чином, відповідачем не вжито заходів щодо виконання вимог закону щодо винесення меж карстово-спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення - “Колишнє торфовище” та не закріплено його межі в натурі (на місцевості).
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити тe, що не передбачено законодавством.
У статті 2 Земельного кодексу України визначено, що суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, окрім іншого, організація землеустрою та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Статтею 43 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 7 Закону Україні “Про природно-заповідний фонд України” передбачено, що землі природно-заповідного фонду-це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до, закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
У статті 79 Земельного кодексу України вказано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно ч. 1 ст. 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Статтею 1 Закону України “Про землеустрій” визначено, що проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом, а також те, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про землеустрій”, землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно - територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду таї іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико - культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
Статтею 19 цього ж Закону передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація і здійснення землеустрою та вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
У статті 20 Закону України “Про землеустрій” вказано, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).
Підставою для здійснення землеустрою, відповідно до ст. 22 Закону України “Про землеустрій” є рішення органів виконавчої влади та органів місяцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.
Згідно ст. 25 вказаного Закону одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно - заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про землеустрій” замовниками документації із землеустрою можуть бути органи місцевого самоврядування.
Статтею 47 Закону України “Про землеустрій” передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою:
а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу;
б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму;
в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об'єктів культурної спадщини;
г) проведення науково-дослідних робіт;
ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг;
д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Частиною 8 вищевказаної статті Закону передбачено, що межі територій природно-заповідного фонду встановлюються і по суходолу, і по водному простору.
Таким чином, саме на відповідача покладено обов'язок із організації проведення робіт із винесення меж карстово-спелеологічна пам'ятка природи місцевого значення - “Колишнє торфовище”, що знаходиться в адміністративних межах вказаної сільської ради та закріплення їх в натурі (на місцевості).
Враховуючи викладене, саме через тривалу бездіяльність відповідача щодо виконання вимог законодавства існує небезпека використання земельної ділянки карстово-спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення - “Колишнє торфовище” не за цільовим призначенням, тому наявні підстави для його зобов'язання вжити відповідних заходів по винесенню меж спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення - “Колишнє торфовище” та закріпити їх межі в натурі (на місцевості).
Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем не здійснено вжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення - “Колишнє торфовище” та закріплення їх в натурі (на місцевості).
Вказане не заперечував і відповідач у своєму клопотанні, фактично, про визнання позову органу прокуратури.
Вказане свідчить про допущену бездіяльність Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області щодо не вжиття заходів з організації проведення робіт із винесення межі спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення - “Колишнє торфовище” та закріплення їх в натурі (на місцевості).
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльність Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області щодо не вжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж карстово-спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення - “Колишнє торфовище” та закріплення її в натурі ( на місцевості) площею 24,6 га та зобов'язання Недобоївську сільську раду Дністровського району Чернівецької області відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж карстово-спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення - “Колишнє торфовище” та закріпити їх в натурі ( на місцевості).
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Особливості визначення шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами та/або рішеннями, зазначеними у частині першій статті 266-1 цього Кодексу, встановлюються Законом України “Про банки і банківську діяльність” та Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Станом на час розгляду справи доказів проведення робіт Недобоївською сільською радою Дністровського району Чернівецької області із винесення меж карстово-спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення - “Колишнє торфовище” та закріплення її в натурі ( на місцевості) площею 24,6 га до суду не надано.
Водночас суд зважає і на те, що відповідач, фактично, не заперечував щодо задоволення позову.
Водночас, долучення відповідачем до матеріалів справи рішення № 689/32/23 від 18.04.2023 ХХХІІ сесії ІІІ скликання Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області «Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок комунальної власності пам'яток природи місцевого значення», на переконання суду, жодним чином не підтверджує проведення робіт Недобоївською сільською радою Дністровського району Чернівецької області із винесення меж карстово-спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення - “Колишнє торфовище” та закріплення її в натурі ( на місцевості) площею 24,6 га.
Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки під час розгляду даної справи не залучались свідки та не проводились експертизи, то відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74, 76, 77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області щодо не вжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж карстово-спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення - “Колишнє торфовище” та закріплення її в натурі (на місцевості) площею 24,6 га;
3. Зобов'язати Недобоївську сільську раду Дністровського району Чернівецької області відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж карстово-спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення - “Колишнє торфовище” та закріпити їх в натурі (на місцевості).
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників справи:
позивач - керівник Дністровської окружної прокуратури (вул. Сагайдачного, 39 Б, смт. Кельменці, Дністровський район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 02910120);
відповідач - Недобоївська сільська рада Дністровського району Чернівецької області (Чернівецька область, Дністровський район, с. Недобоївці, вул. Головна, 28А, код ЄДРПОУ 04416884).
Суддя В.К. Левицький