КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
10 жовтня 2023 року Київ № 320/25663/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії позивачу з 01.12.2019 відповідно до довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерство внутрішніх справ України по місту Києву» від 05.07.2021 № 1708, про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерство внутрішніх справ України по місту Києву» від 05.07.2021 № 1708.
У зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою від 08.08.2023 позовну заяву залишив без руху з наданням позивачеві десятиденного строку для усунення її недоліків. В ухвалі судом зазначені недоліки позовної заяви та запропоновані способи їх усунення шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині ухвали.
09.10.2023 від позивача до суду надійшла заява «на виконання вимог ухвали суду від 08.08.2023» без заяви про поновлення строку звернення до суду.
Зі змісту цієї заяви позивач уважає, що строк звернення до суду ним не пропущений.
Проте, залишаючи позов без руху, судом була надана правова оцінка та констатовано пропуск позивачем строку звернення до суду.
Зокрема судом було встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою (зареєстрована 05.06.2023) про здійснення перерахунку та виплати пенсії на підставі нової довідки від 05.07.2021.
Із відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.07.2023 вбачається, що відмовлено було у перерахунку на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерство внутрішніх справ України по місту Києву» від 05.07.2021 № 1708.
Звертаючись 25.07.2023 до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання відповідача вчинити певні дії, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду.
Оскільки матеріали позовної заяви не містили належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, а також заяви про поновлення строку звернення до суду, ураховуючи, що між датою видачі довідки, зверненням до відповідача та в подальшому до суду пройшло більше двох років, суд констатував пропуск строку звернення до суду та залишив позов без руху з наданням позивачеві можливості подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позивач вказані вимоги суду проігнорував та заяву про поновлення строку звернення до суду не подав, зазначивши, що строк звернення до суду ним не пропущений, оскільки факт порушення його прав та строки звернення до суду обраховує з дня отримання відповіді Пенсійного органу на його заяву, тобто з 03.07.2023.
Із приводу викладеного суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що процесуальним строком є проміжок часу, установлений законом або судом, в який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, у результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатись, що її права порушені, зокрема при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/ несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 викладено висновок, щодо застосування строку звернення до суду у подібній категорії справ щодо обчислення, призначення, перерахунку соціальних виплат, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 лише у червні 2023 року виявив належну зацікавленість та вчинив активні дії щодо перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, яка видана відповідним органом 05.07.2021.
Отримання позивачем листа відповідача від 03.07.2023 не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти через один рік та одинадцять місяців після отримання нової довідки, а до суду звернувся лише 25.07.2023, тобто через два роки.
До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Таким чином, позивач звернувся до суду із цим позовом з пропуском встановленого законом шестимісячного строку.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Таким чином, суд констатує, що позивачем вимоги ухвали про залишення позову без руху в частині подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині ухвали від 08.08.2023, не виконані.
Таким чином недоліки позовної заяви позивачем у повному обсязі не усунуті, що є підставою для повернення позовної заяви.
Згідно з резолютивною частиною ухвали про залишення позовної заяви без руху від 08.08.2023 позивача було попереджено судом, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
У зв'язку з тим, що позивач не усунув у повному обсязі недоліки, про які зазначено в ухвалі від 08.08.2023, що набрала законної сили 08.08.2023 та є обов'язковою до виконання, та не надав заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині ухвали, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві разом із доданими до неї документами без розгляду.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Шевченко А.В.