ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/1595/23Головуючий по 1 інстанції
Справа №701/576/23 Категорія: 351000000 Костенко А. І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
судді секретарГончар Н.І., Новіков О.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Наконечної А.В. на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 01.08.2023 (повний текст складено 01.08.2023, суддя в суді першої інстанції Костенко А.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», третя особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Чернігвського міського нотаріального округу Завалієв А.А., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
у червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи про те, що 10.07.2017 Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вчинено виконавчий напис № 6392 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" невиплачених в строк відповідно до умов Генеральної угоди від 16.10.2012 та Розрахунку заборгованості за договором, грошових коштів, у сумі 109 647,23 грн. за період з 16.10.2012 по 14.06.2017. Цей виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні у Маньківському РВ ДВС ГТУ юстиції у Черкаській області ЦМУ МЮ (м. Київ), виконавче провадження № 55110381.
Виконавчий напис № 6392 від 10.07.2017 вчинено з порушеннями встановленого порядку, оскільки нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому написі зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості.
Так 16.10.2012 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та відбулося приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт, за якими ОСОБА_1 , отримала кредит у розмірі 42472,98 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У жовтні 2013 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв'язку з наявним простроченням позичальника. Станом на 05.09.2013 позичальник ОСОБА_1 мала заборгованість по кредитному договору № б/н від 16.10.2012 року в сумі 45 066,52 грн., яка складається з такого: 37 694,82 грн. - за кредитом; 4 749,48 грн. - проценти за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2 122,22 грн. - штраф (процентна складова). Отже до стягнення з ОСОБА_1 підлягала заборгованість у сумі 45 066,52 грн.
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 28.11.2013 по справі №701/1149/13 стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість у розмірі 45066,52 грн. Станом на момент подачі позовної заяви виконавчий лист № 701/1149/13 від 10.12.2013 у справі № 701/1149/13 перебував на примусовому виконанні в Маньківському РВ ДВС, виконавче провадження № 48343677.
Постановою про закінчення виконавчого провадження від 26.12.2019 виконавче провадження № 48343677 було закінчене у зв'язку із сплатою боргу в повному обсязі. Отже по кредитному договорі № б/н від 16.10.2012 уже проводилося примусове виконання за рішенням суду, а тому нотаріус при вчиненні виконавчого напису від 10.07.2017 не переконався належним чином у безспірному розмірі суми, що підлягає стягненню за написом з позивача на користь банку, а також не перевірив позовну давність, чим порушив норми ст. 88 ЗУ "Про нотаріат".
Нотаріусом також не взято до уваги, що ПАТ КБ "ПриватБанк" зверталося за захистом своїх прав у Маньківський районний суд Черкаської області та наявне рішення суду з даного приводу, яке набрало законної сили.
Крім того, стягнуті у виконавчому провадженні кошти на погашення заборгованості за спірним виконавчим написом нотаріуса, мають бути повернуті позивачу.
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 01.08.2023 позовні вимоги у справі задоволено частково та вирішено визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 6392, вчинений 10.07.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості у розмірі 109 647,23 грн.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн. та на професійну правову допомогу в сумі 3000 грн.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти в сумі 10 293,08 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції вказав, що позивач довів, що вказана у виконавчому напису нотаріуса сума боргу не є безспірною.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач 31.08.2023 подав через відділення поштового зв'язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відхилити позовні вимоги у справі. В обґрунтування вказано на те, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника. Позивач не спростував доказами, що зазначена у виконавчому написі сума боргу є необґрунтована. ВП ВС у постанові від 15.10.2020 у справі №305/2082/14 вказала, що нотаріус не має обов'язку перевіряти безспірність вимог, а має натомість обов'язок встановити подачу належного пакету документів. На момент вчинення виконавчого напису строк позовної давності не сплив, адже правочин, щодо виконання зобов'язань за яким видавався виконавчий напис, є чинним. Кредитор має право вимагати виконання позичальником своїх договірних зобов'язань у будь-який час. Позивач не оспорює суму боргу та його наявність. Стягуючи на користь позивача витрати на правову допомогу, суд не врахував, що позивачем не надано доказів здійснення відповідних витрат, обсягу наданих послуг та їх вартість. Згідно наданого акту приймання-передачі послуг адвоката вартість кожної послуги перевищуй розмір мінімальної заробітної плати за місяць.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суд першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису на суму 109 647,23 грн., а також стягнення 10293,08 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що 10.07.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.АС. вчинено виконавчий напис № 6392 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості в сумі 109 647,23 грн. за Генеральною угодою від 16.10.2012 за період з 16.10.2012 по 14.06.2017 (а.с. 10).
09.11.2017 в.о. начальника відділу Маньківського РВ ДВС ГТУ юстиції у Черкаській області Гребенюк Л.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання зазначеного виконавчого напису, АСВП № 55110381 (а.с. 13).
Під час примусового виконання вказаного виконавчого напису з позивача стягнуто 10293,08 грн.
Одночасно рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 28.11.2013 по справі №701/1149/13, яке набрало законної сили, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість у розмірі 45066,52 грн., яка виникла за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт від 16.10.2012, за якою ОСОБА_1 отримала в банку кредит у розмірі 42472,98 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00 % на рік на суму залишку заборгованості.
Позивач зазначає, що сума боргу, вказана у виконавчому написі, не є безспірною, чого нотаріус не врахував. Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості.
Правовідносини між сторонами справи, які ґрунтуються на вказаних фактичних обставинах, мають таку правову регламентацію.
Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється ЗУ «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 ЗУ «Про нотаріат»), зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Згідно ст.87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку (наведено у редакції, чинній на момент вчинення спірного виконавчого напису 10.07.2017) для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29.06.1999 №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.
При цьому в п.2 Переліку «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин» передбачено, що для одержання відповідного виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Далі, ст.50 ЗУ «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм законодавства можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 ЗУ «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Частиною 4 статті 263 ЦПК встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.
У постанові від 13.10.2021 у справі №554/6777/17-ц ВС зазначив, що чинне законодавство не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, ураховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
У даному випадку з матеріалів справи вбачається, що за оспорюваним виконавчим написом нотаріуса з позивача, як боржника, стягується на користь банку заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт від 16.10.2012, за якою ОСОБА_1 отримала в банку кредит у розмірі 42472,98 грн.
При цьому рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 28.11.2013 у справі №701/1149/13 з ОСОБА_1 вже було стягнуто заборгованість по цьому ж кредитному договору у сумі 45066,52 грн. та у виконавчому провадженні щодо його примусового виконання відповідний борг позичальник погасила.
Відтак, є обґрунтовані сумніви щодо того, чи є заборгованість, зазначена у оспорюваному виконавчому написі нотаріуса, безспірною, адже цей же борг по кредитному договору вже було стягнуто за рішенням суду.
Крім того, з виконавчого напису від 10.07.2017 вбачається, що нарахування заборгованості (до розмірну якої включено також пеню) здійснено за період часу з 16.10.2012 по 14.06.2017 (4 роки та 8 місяців), що свідчить про можливість боржника доводити про пропущення строків позовної давності за певною частиною зазначеного боргу, враховуючи приписи ст. 257 ЦК України про тривалість загальних строків позовної давності три роки, а також п.1 ч.2 ст.258 ЦК України про 1-річний строк позовної давності за вимогами про стягнення пені.
Отже висновки суду першої інстанції в даній справі по суті спору є вірними, а посилання скаржника на те, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього ж боржника, - необґрунтованими.
Крім того, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що на момент вчинення виконавчого напису строк позовної давності не сплив, адже правочин, щодо виконання зобов'язань за яким видавався виконавчий напис, є чинним, оскільки для оцінки таким твердженням слід встановлювати зміст правовідносин сторін щодо виконання відповідного договору, відносно яких докази у справу не надавалися. Також слід врахувати, що ЦК України пов'язує сплив строків позовної давності з моментом порушення прав особи, а не зі строком дії правочину за яким виникли ті чи інші правовідносини.
Міркування скаржника про те, що позивач не спростував доказами, що зазначена у виконавчому написі сума боргу є необґрунтована за наявності підстав доводити про подвійне стягнення суми боргу з позичальника та про пропуск строків позовної давності щодо частини позовних вимог, не можуть свідчити про те, що сума боргу, зазначена в оспорюваному виконавчому написі нотаріуса, є такою, що не може бути спростована, тобто безспірною.
Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що ВП ВС у постанові від 15.10.2020 у справі №305/2082/14 вказала, що нотаріус не має обов'язку перевіряти безспірність вимог, а має натомість обов'язок встановити подачу належного пакету документів, адже в даному випадку з матеріалів справи вбачається, що у боржника є можливість, зокрема, доводити про необґрунтованість частини вимог стягувача з підстав, вказаних вище.
Апеляційні доводи відповідача про те, що позивач не оспорює суму боргу та його наявність, враховуючи доводи заявленого позову про неправомірність нарахованого боргу, не свідчать про помилковість висновків суду у справі.
Слід оцінити критично посилання скаржника на те, що, стягуючи на користь позивача витрати на правову допомогу, суд не врахував, що позивачем не надано доказів здійснення відповідних витрат, обсягу наданих послуг та їх вартість, адже відповідні обставини підтверджуються, зокрема, актом приймання-передачі наданих послуг від 17.05.2023 (а.с.43) та тією обставиною, що адвокат Мельник В.В. від імені позивача, зокрема, підготував та підписав позовну заяву у справі.
Також апеляційний суд враховує, що судом першої інстанції у відшкодування витрат позивача на правову допомогу адвоката стягнуто 3000 грн. та вказаний розмір відшкодування відповідає складності даної справи та обсягу наданої адвокатом допомоги, що скаржником не спростовується.
Враховуючи, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса визнано таким, що не підлягає до виконання, сплачені боржником у виконавчому провадженні, відкритому на його підставі, кошти мають бути повернуті власнику, що свідчить про правильність вирішення позовних вимог про стягнення з банку 10293,08 грн. Зазначені висновки суду першої інстанції належним чином ґрунтуються на доказах, наявних у справі, та встановлених судом правовідносинах, що скаржником в поданій апеляційній скарзі під сумнів не ставиться.
Інших доводів, які б свідчили про помилковість висновків суду в цій справі, апеляційні скарга не містить.
Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 01.08.2023 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу - відхилити.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 01.08.2023 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», третя особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Чернігвського міського нотаріального округу Завалієв А.А., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 11.10.2023.
Суддя-доповідач
Судді