ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 645/1305/21 Номер провадження 22-ц/814/1122/23Головуючий у 1-й інстанції Горпинич О. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Триголова В.М.,
суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,
секретар: Коротун І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 30 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Васікова Юлія Володимирівна , Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом, яким просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом, після смерті її брата, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на незареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а саме: на частку житлового будинку з надвірними будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку забудови їх матері, ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову посилалась на те, що згідно рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.05.2008 року по справі №2-1437/2008 року за позивачем визнано право власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , частина спадщини в цьому будинку залишена відкритою. Судом встановлено, що батьку позивача, ОСОБА_4 рішенням виконавчого комітету Сталінської районної ради депутатів трудящих від 13.07.1954 року була виділена земельна ділянка під індивідуальне будівництво по АДРЕСА_1 , де він побудував житловий будинок з надвірними будівлями, який рішенням виконавчого комітету Сталінської районної ради депутатів трудящих від 26.12.1958 року був прийнятий в експлуатацію. В подальшому вулиця Ужгородська була перейменована вулицю Болонську . У вказаному будинку батько та мати позивача прожили усе своє життя. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер. Після його смерті залишилось майно - частина будинку АДРЕСА_1 (інша половина належала на праві спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 . Заповіту ОСОБА_4 не залишав, а тому спадкоємцями за законом були його дружина ОСОБА_3 а також діти - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Оскільки діти не подавали заяви про прийняття спадщини, спадщину після смерті ОСОБА_4 фактично прийняла ОСОБА_3 . Вказаним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова суд визнав право власності за ОСОБА_3 на спірний будинок в порядку забудови. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . За життя остання заповіту не залишала, а тому спадкоємцями за законом були її діти - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які у встановлений законом термін подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті залишилась спадщина, в тому числі частина спірного будинку. Інших спадкоємців окрім позивача після смерті ОСОБА_2 не залишилось, через що ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори, однак їй було відмовлено через те, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи.
На підставі викладеного до суду було подано відповідний позов.
Ухвалою суду від 05.04.2021 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано з Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 у ПН ХМНО Васікової Ю.В. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 .
Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 30 червня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, підставами для відмови у задоволенні позовних вимог судом зазначені відсутність підтвердження належності ОСОБА_2 частини будинку , а також невідповідність у наданих до суду документах площі спірного будинку.
Нотаріус відмовляючи у оформленні свого права після смерті брата ОСОБА_1 , вказала виключно на відсутність правовстановлюючого документу як на підставу відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину , а не на відсутність права ОСОБА_1 на спадкування після смерті ОСОБА_2 ..
Апелянт вказує, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини , в силу положень ч.1,5 ст.1268 ЦК України.
Також скаржник зазначає, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
ОСОБА_1 просить скасувати рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 30 червня 2021 року , та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено , що Фрунзенським районним судом м. Харкова розглядалась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Харківської міської ради, треті особи 12 ХНК та КП «ХМБТІ» про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями у порядку спадкування за законом.
За результатами розгляду вказаної справи було ухвалено рішення від 15.05.2008 року, яким позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 . частину спадщини в будинку за адресою: АДРЕСА_1 залишено відкритою.
Рішення набрало законної сили.
Крім того, вказаним рішенням встановлено наступні обставини.
На підставі рішення виконавчого комітету Сталінської районної ради депутатів трудящих від 13.07.1954 року була виділена земельна ділянка під індивідуальне будівництво по АДРЕСА_1 .
За період часу з 1954-1958 року на вказаній земельній ділянці був побудований житловий будинок літ. «А-1», з надвірними будівлями. Всього житлова площа у будинку складає 36,3 кв.м., а загальна площа 44,3 кв.м.
Рішенням виконавчого комітету Сталінської районної ради депутатів трудящих від 26.12.1958 року вищевказаний житловий будинок був прийнятий в експлуатацію.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, що також підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10.09.1998 року.
Після смерті останнього, спадщину фактично прийняла його дружина - ОСОБА_3 , оскільки мешкала разом із померлим.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що також підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 22.08.2007 року.
Факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, в тому числі і у вигляді частки спірного будинку, у зв'язку із чим позивач звернулась до приватного нотаріуса ХМНО Васікової Ю.В. із заявою про прийняття спадщини та на підставі якої була заведена спадкова справа №24/2017.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, право власності на частку житлового будинку з надвірними будівлями зареєстровано за ОСОБА_1 , однак відомостей щодо реєстрації права власності на вказаний об'єкт за ОСОБА_2 у реєстрі відсутні.
ОСОБА_2 , згідно заяви від 09.11.2007 року виявив бажання прийняти спадщину після своє померлої матері ОСОБА_3 , проте не зареєстрував право власності на спірний житловий будинок.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не реалізував свого права власності на частку житлового будинку як на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку та відповідно не набув право власності на частку житлового будинку як на об'єкт нерухомості.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте оскаржуване рішення вказаним вимогам не відповідає з огляду на слідуюче.
Відповідно до положень статей 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків(спадщини)від фізичної особи,яка померла(спадкодавця),до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу).
Згідно із статтею 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259цього Кодексу.
Згідно із статтею 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини третьої статті 1268ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини п'ятої статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.
Відтак, із матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_1 виникло право на спадщину спадкодавця ОСОБА_2 , в свою чергу у ОСОБА_2 , сина ОСОБА_3 , виникло право на спадщину після смерті його матері. При цьому, із обставин справи вбачається, що ОСОБА_2 звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
При відмові у задоволенні позову суд першої інстанції не врахував, що відсутність реєстрації права власності на спірне майно, а також відсутність свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , не є перешкодою для реалізації ОСОБА_1 права на оформлення спадщини після смерті її брата ОСОБА_2 .. Оскільки виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд при розгляді справи № 523/3522/16-ц (постанова від 14.08.2019 року).
Відтак, той факт, що ОСОБА_2 не оформив своє право власності на спірне майно, не може бути підставою для позбавлення права на спадщину та, відповідно, права власності на дане майно спадкоємця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
З огляду на те, що судом першої інстанції було залишено поза увагою , та не надано належної оцінки факту, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 прийняв спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , та у зв'язку із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи прийшов до хибного висновку про відмову у задоволенні позову , колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 , 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити .
Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 30 червня 2021 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_6 ) право власності в порядку спадкування за законом , після смерті її брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на незареєстроване в реєстрі прав власності нерухоме майно , а саме: на частку житлового будинку, з надвірними будівлями , які розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов