ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 621/747/21 Номер провадження 22-ц/814/1025/23Головуючий у 1-й інстанції Бібік О.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І. В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Зміївського районного суду Харківської області 11 червня 2022 року, ухвалене суддею Бібік О.В., повний текст рішення складено - 14 червня 2022 року
у справі за позовом Державного підприємства «Зміївське лісове господарство» (правонаступник Державне спеціалізовне господарське підприємство «Ліси України») до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
18 березня 2021 року Державне підприємство «Зміївське лісове господарство» (правонаступник Державне спеціалізовне господарське підприємство «Ліси України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь держави шкоду, заподіяну незаконним порубом 198 дерев породи дуб звичайний, у розмірі 382 950,03 грн.
Позовна заява мотивована тим, що у жовтні 2016 року в кварталі 100 виділ 1 Чемужівського лісництва ДП «Зміївське лісове господарство» був вчинений незаконний поруб ОСОБА_1 198 дерев породи дуб звичайний. За фактом вчиненого злочину 15.10.2016 року було відкрито кримінальне провадження №12016220300001162. Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 246 КК України, а саме, як незаконна порубка лісу, що заподіяла істотну шкоду, під час розгляду кримінального провадження було заявлено цивільний позов про відшкодування шкоди. Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 22.12.2020 року на підставі п.4 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закрите та цивільний позов залишений без розгляду.
Заочним рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 11 червня 2021 року позовні вимоги Державного підприємства "Зміївське лісове господарство» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої крмінальним правопорушенням - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" шкоду, заподіяну незаконним порубом 98 дерев породи дуб звичайний, у розмірі 382 950,03 грн., які перерахувати на р/р UA818999980313090102000020227 Державного казначейства України у Зміївському районі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, враховуючи нереабілітуючу підставу закриття кримінального провадження, з урахуванням того, що її застосуванням фактично констатується причетність особи до вчинення кримінально-караного діяння. Особа, щодо якої кримінальну справу закрито у зв'язку з усуненням новим кримінальним законом злочинності і караності інкримінованого їй діяння, доказів на спростування вини не надала, тому суд прийшов до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача розміру завданої шкоди 382 950,03 грн.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 21.07.2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Зміївського районного суду Харківської області від 11.06.2021 №621/747/21 за позовом Державного підприємства «Зміївське лісове господарство» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяно шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Вказує, що позивач не надав суду першої інстанції належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджують, що саме він здійснив порубку 98 дерев породи дуб звичайний, що саме його протиправними діями була завдана шкода, а також що його дії були неправомірними та винними, що між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок. Вказує, що ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 22.12.2020 року закрито кримінальне провадження відносно нього за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, на підставі п.4 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з декриміналізацією відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. При цьому посилається на вимоги ч. 6 ст. 82 ЦПК України, яка передбачає, що постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду лише в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та вчинені вони цією особою. Вказує, що незважаючи на нереабілітуючий характер підстави для закриття кримінального провадження відносно нього, він як особа, відносно якої кримінальну справу закрито у зв'язку з усуненням новим кримінальним законом злочинності і караності інкримінованого діяння, повинен мати можливість реалізувати у суді своє право на судовий захист. Вказує, що з протоколу місця події від 14.10.2016 року, який він не мав можливості подати в якості доказу суду першої інстанції у зв'язку з розглядом справи у його відсутність і ухвалення заочного рішення, місцем огляду є ділянка лісу, а саме лісовий масив з листяними деревами породи дуб, в ході огляду були виявлені транспортні засоби, які за ним не значаться. Вказує, що в ході досудового розслідування, при розгляді провадження у суді першої інстанції він свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнавав, матеріальну шкоду своїми діями не заподіював, оскільки порубку дерев не здійснював, тобто при розгляді кримінального провадження не було доведено, що він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК України, кримінальна відповідальність за яке скасована, або будь-яким чином причетний до його вчинення, що підтверджується ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 22.12.2020 року, в якій його вини не встановлено. Розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 65 КУпАП, відбувався за його відсутності, можливості висловити свої доводи та подати заперечення не мав, копію постанови не було вручено, після вручення йому постанови ним буде подано позов у порядку адміністративного судочинства про її скасування як незаконної та необгрунтованої. Інших доказів про те, що саме він вчинив кримінальне правопорушення суду надано не було.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05.10.2021 року у даній справі відкрито апеляційне провадження (а.с. 107).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19.11.2021 року дана справа призначена до апеляційного розгляду на 10-40 год. 14.04.2022 року, з повідомлення учасників справи (а.с. 115).
Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.
З 03.08.2022 року дана справа перебуває у провадженні Полтавського апеляційного суду (а.с. 116).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15.08.2022 року дана справа призначена до апеляційного розгляду на 01.02.2023 року о 10-20 год., з повідомлення учасників справи (а.с. 117).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06.03.2023 року замінено позивача Державне підприємство "Зміївське лісове господарство» на правонаступника Державне спеціалізовне господарське підприємство «Ліси України» (а.с. 153).
У судове засідання до апеляційного суду 09.10.2023 року не з'явилися учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, позивач повідомлений шляхом направлення 20.09.2023 року судової повістки про виклик до суду у цивільній справі на його офіційну електронну адресу у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 165-166), відповідач ОСОБА_1 повідомлений телефонограмою (а.с. 167), заяв та клопотань від них про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 15.08.2022 розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (див. mutatis mutandis рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.89, N 11681/85)).
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, рішення у справах "Олександр Шевченко проти України" (Case of Aleksandr Shevchenko v. Ukraine) від 26.04.2007, N 8371/02 та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) від 14.10.2003, заява N 50966/99)).
Таким чином, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів для прискорення процедури розгляду. Відповідач ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, з метою добросовісного користування процесуальними правами учасника судового процесу згідно з вимогами ст. 44 ЦПК України повинен виявляти інтерес до відомого йому провадження, зокрема, щодо руху поданої ним скарги та результату розгляду її судом.
Отже, колегія суддів бере до уваги, що саме відповідач ОСОБА_1 є ініціатором апеляційного провадження, а тому, звернувшись з апеляційною скаргою у справі, він є безпосередньо зацікавленим вчиняти дії з метою одержання інформації про хід та стан справи.
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004 року).
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що згідно акту огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства, складеного інженером охорони та захисту лісу ДП "Зміївське лісове господарство" Настенко С.А. від 14.10.2016 року, на території Чемужівського лісництва квартал 110, виділ 1, виявлено незаконний поруб 98 дерев дубу звичайного, загальним об'ємом 55,84 м.куб. (а.с. 8).
Відповідно до довідки ДП "Зміївське лісове господарство" від 19.10.2016 року вих. № 05-41/743, розмір збитків, заподіяних державі в особі ДП "Зміївське лісове господарство", становить 382 950,03 грн. (а.с. 10).
Розрахунок суми завданих збитків проведено у відповідності до Правил.
Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 22.12.2020 року кримінальне провадження №12016220300001162 від 15.10.2016року стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку декриміналізацією відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 (а.с. 11-12).
Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
У відповідності до положень ст. ст. 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Положеннями ст. 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі якщо, набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є стягнення з відповідача на користь держави шкоди, заподіяної незаконним порубом 98 дерев породи дуб звичайний у розмірі 382 950,03 грн.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Як встановив суд першої інстанції, ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 22.12.2020 року кримінальне провадження №12016220300001162 від 15.10.2016 року стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку декриміналізацією відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 (а.с. 11-12).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України (у редакції, яка була чинна на час постановлення ухвали від 22.12.2020 року), к римінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
Згідно ч. 8 ст. 284 КПК України (у редакції, яка була чинна на час постановлення ухвали від 22.12.2020 року) закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно п. 1 ч. 2. ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно ч. 10 ст. 284 КПК України (у редакції, яка була чинна на час постановлення ухвали від 22.12.2020 року) ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2022 року у справі №3-р(ІІ)\2022 за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (справа щодо презумпції невинуватості) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. Пункт 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, визнаний неконституційним, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Верховній Раді України привести нормативне регулювання, встановлене пунктом 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, що визнаний неконституційним, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
У пункті 3.1. вказаного Рішення Конституційний суд зазначив, що вважає, що пункт 4 частини першої статті 284 Кодексу визначає нереабілітаційну підставу для закриття кримінального провадження, яка в контексті наявного національного юридичного регулювання та правозастосування спричиняє несприятливі наслідки для репутації, честі, гідності особи, стосовно якої відбулося таке закриття, і це певно вказує на ставлення публічної влади до такої особи як до винної, але без обвинувального вироку суду. Тому закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування за нереабілітаційною підставою, визначеною оспорюваним приписом статті 284 Кодексу, обумовлює закономірний сумнів у невинуватості особи, стосовно якої у такий спосіб закрито кримінальне провадження, негативно впливає на її репутацію, честь та гідність, а також спричиняє суперечливе сприйняття такої особи в суспільстві.
У п.3.2. вказаного Рішення Конституційний Суд України наголосив, що особі, стосовно якої закрито кримінальне провадження за визначеною оспорюваним приписом
статті 284 Кодексу нереабілітаційною підставою, має бути гарантоване право на ефективний судовий захист, що полягає в можливості звернутися до суду щодо перевірки та оцінки законності й обґрунтованості ухвалених у кримінальному провадженні процесуальних рішень, у яких зафіксовано висунуті стосовно особи підозру, обвинувачення у кримінальному правопорушенні. Суд у разі встановлення фактів, що підтверджують незаконність та необґрунтованість кримінального переслідування особи, має вирішити питання про реабілітацію, тобто захист репутації, честі та гідності особи, які були зневажені неправомірними підозрою, обвинуваченням, відновлення її порушених прав, відшкодування заподіяної шкоди.
Натомість Кодекс не містить механізму, який дозволив би спростувати сумніви в невинуватості особи, стосовно якої закрито кримінальне провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 284 Кодексу, та зобов'язує прокурора здійснити таке закриття без згоди зазначеної особи, навіть коли вона перебуває у статусі підозрюваного, та не допускаючи продовження кримінального провадження за будь-яких обставин.
На думку Конституційного Суду України, згідно з принципом верховенства права надання згоди особою на закриття стосовно неї кримінального провадження у зв'язку з декриміналізацією діяння обов'язкове, оскільки це є умовою здійснення її права викласти свою позицію стосовно власної невинуватості. Відсутність такої можливості не забезпечує дотримання основних конституційних засад, які поширюються й на кримінальне провадження, а саме рівності перед судом і законом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, а отже, призводить до порушення права на судовий захист.
Виходячи з вище наведеного, суд першої інстанції правильно встановив, що підстава, за якою закрите кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , є нереабілітаційною.
За клопотанням позивача Полтавським апеляційним судом було витребувано кримінальне провадження №12016220300001162 від 15.10.2016 року стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України (а.с.123-124, 127-128).
З аудіозапису судового засідання від 22.12.2020 року Печенізького районного суду Харківської області, в якому розглядалося клопотання прокурора про закриття кримінального провадження №12016220300001162 від 15.10.2016 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, вбачається, що ОСОБА_1 та його захисник не заперечували проти закриття кримінального провадження з вказаної підстави.
Як зазначалося вище, згідно ч. 8 ст. 284 КПК України (у редакції, яка була чинна на час постановлення ухвали від 22.12.2020 року) закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує, у цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Тобто, ОСОБА_1 у разі своєї невинуватості міг заперечувати проти закриття кримінального провадження відносно нього, проте, він погодився з клопотанням прокурора. У подальшому ухвалу суду від 22.12.2010 не оскаржував, що також вказує на те, що він з нею згоден.
З матеріалів дослідженого апеляційним судом кримінального провадження №12016220300001162 від 15.10.2016 року стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, вбачається, що з 16.03.2017 року вказане кримінальне провадження перебувало на розгляді Печенізького районного суду Харківської області (т.1 а.с. 27 кримінального провадження), неодноразово призначалося до розгляду у підготовчому засіданні та до судового розгляду, неодноразово відкладалося у зв'язку з неявкою обвинуваченого ОСОБА_1 , ухвалами суду від 04.01.2018 року, 08.05.2018 року, 29.05.2018 року, 12.06.2018 року, 26.06.2018 року, 24.07.2018 року, 28.08.2018 року, 09.10.2018 року, 20.11.2018 року, 04.04.2019 року, 20.05.2019 року до останнього застосовувалися приводи у судове засідання (т.1 а.с. 104,135,145,153,159,174,182,193,210,241,251 кримінального провадження), ухвалою суду від 27.06.2019 року оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_1 , провадження у справі на час розшуку обвинуваченого зупинено (т.1 а.с. 257). Згідно відповіді начальника Зміївського ВП ГУНП в Харківській області від 13.01.2020 року, 03.01.2020 року ОСОБА_1 було вручено копію ухвали Печенізького районного суду Харківської області від 27.06.2019 року про оголошення його у розшук, від підпису про отримання якої ОСОБА_1 відмовився (т.2 а.с. 6), ухвалами суду від 25.02.2020 року, 26.05.2020 року, 04.06.2020 року застосовано привід до ОСОБА_1 у судове засідання (т.2 а.с. 15,34,41 кримінального провадження), 25.11.2020 року обвинувачений ОСОБА_1 подав заяву суду про відкладення справи розглядом у зв'язку із зайнятістю його адвоката (т.2 а.с. 85), ухвалою суду від 22.12.2020 року кримінальне провадження закрито на підставі п.4 ч. 1 ст. 284 КПК України (т.2 а.с. 92-94).
Отже, з дослідженого апеляційним судом кримінального провадження №12016220300001162 вбачається, що з березня 2017 року по листопад 2011 року обвинувачений ОСОБА_1 ухилявся від явки до суду для розгляду по суті обвинувального акту за результатами досудового розслідування за підозрою його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України, що вказує на небажання останнього довести у суді свою невинуватість.
Доводи апеляційної скарги про те, що у деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяно шкодою, що у свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки кримінальне провадження закрито з нереабілітуючих підстав, ОСОБА_1 погодився на нього закриття, ухвалу суду не оскаржував, належних та допустимих доказів своєї невинуватості у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 246 КК України суду не надав.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав суду першої інстанції належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджують, що саме відповідач здійснив порубку 98 дерев породи дуб звичайний, що саме його протиправними діями була завдана шкода, а також що його дії були неправомірними та винними, що між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок, то ці доводи апеляційний суд не бере до уваги з тих підстав, що ОСОБА_1 повинен був знати наслідки закриття кримінального провадження із зазначеної підстави, яка є нереабілітаційною, він мав процесуальне право заперечувати проти закриття кримінального провадження відносно нього на підставі п.4 ч.1 ст. 284 КПК України та мав можливість у вказаному кримінальному провадженні довести суду свою невинуватість у період розгляду справи до часу декриміналізації злочину, проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, він тривалий час ухилявся від явки до суду, а потім погодився на нього закриття з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст. 284 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 22.12.2020 року закрито кримінальне провадження відносно нього за обвинуваченняму вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, на підставі п.4 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з декриміналізацією відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, то ці доводи не є підставою для скасування законного і обгрунтованого рішення суду з огляду на Рішення Конституційного суду від 08.06.2022 року у справі №3-р(ІІ)\2022.
Доводи апеляційної скарги про те, що вимоги ч. 6 ст. 82 ЦПК України, яка передбачає, що ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду лише в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та вчинені вони цією особою, що незважаючи на нереабілітуючий характер підстави для закриття кримінального провадження відносно нього, він як особа, відносно якої кримінальну справу закрито у зв'язку з усуненням новим кримінальним законом злочинності і караності інкримінованого діяння, повинен мати можливість реалізувати у суді своє право на судовий захист, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки частина 8 ст. 284 КПК України надає особі таке право, проте, ОСОБА_1 не скористався цим правом та не заперечував проти закриття кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що з протоколу місця події від 14.10.2016 року, який він не мав можливості подати в якості доказу суду першої інстанції у зв'язку з розглядом справи у його відсутність і ухвалення заочного рішення, місцем огляду є ділянка лісу, а саме лісовий масив з листяними деревами породи дуб, в ході огляду були виявлені транспортні засоби, які за ним не значаться, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки згідно ч. 1 ст. 246 КК України (у редакції від 05.10.2016 року ) передбачена відповідальність за незаконну порубку дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах. Тобто, виявлені транспортні засоби, які належать іншим особам, не є кваліфікуючою ознакою цього кримінального правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про те, що в ході досудового розслідування, при розгляді провадження у суді першої інстанції він свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнавав, матеріальну шкоду своїми діями не заподіював, оскільки порубку дерев не здійснював, тобто при розгляді кримінального провадження не було доведено, що він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК України, то ці доводи колегія суддів не бере до уваги, оскільки, як вбачається з аудіозапису судових засідань Печенізького районного суду Харківської області, судом не з'ясовувалося питання у ОСОБА_1 , чи вважає він себе винуватим, суду він не заявляв, що вважає себе невинуватим, тобто питання винуватості чи невинуватості не було предметом розгляду судом з підстав декриміналізації злочину.
Доводи апеляційної скарги про те, що не було встановлено вини ОСОБА_1 ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 22.12.2020 року, то ці доводи не є підставою для скасування рішення суду, з урахуванням вище викладеного.
Доводи апеляційної скарги про те, що розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 65 КУпАП, відбувався за його відсутності, можливості висловити свої доводи та подати заперечення не мав, копію постанови не було вручено, після вручення йому постанови ним буде подано позов у порядку адміністративного судочинства про її скасування як незаконної та необгрунтованої, то в цій частині доводів апеляційному суду не надано доказів того, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 12.02.2021 року відносно ОСОБА_1 за ст. 65 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. (а.с. 7) на даний час скасована. У мотивувальній частині постанови, складеної інженером з охорони та захисту лісу ДП «Зміївський лісгосп» Настенком С.А., вказано, що ОСОБА_1 здійснив незаконний поруб 98 дерев дуба звичайного, загальним об'ємом 55,84 м.куб., у результті цього порушення заподіяно шкоду лісовому господарству на суму 382 950,03 грн., яка розрахована за постановою КМУ №665 від 23.07.2008 року, додаток №1.
З врахування викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Зміївського районного суду Харківської області 11 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 жовтня 2023 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов