Справа №754/10940/23
2-а/760/1342/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2023 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Митрофанова А.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві про визнання протиправними дій та скасування протоколу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Управління патрульної поліції у місті Києві, в якому просив визнати протиправними дії поліцейських Управління патрульної поліції у м. Києві під час складення відносно нього протоколу за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та скасування протоколу про вчинення адміністративного правопорушення серії ААД №462838 від 01.08.2023 року.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 серпня 2023 року справу передано за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.
Дослідивши матеріали позовної заяви, вважаю, що у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно , виходячи з наступного.
Згідно пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Суд відкриває провадження у справі, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлені КАС України.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами пункту 19 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Згідно статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За вимогами статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП) у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) щодо статті 130 ч.1 КУпАП.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Таким чином, підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Разом з тим, дії щодо складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання незаконними дій щодо складання цього протоколу про адміністративне правопорушення, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Отже, враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення не має обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення у розумінні статті 19 КАС України, а отже, і позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо складання цього протоколу про адміністративне правопорушення та його скасування не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Тлумачення поняття: «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства», наведено у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22 березня 2018 року в справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року в справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року в справі № 9901/497/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що поняття: «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства», необхідно розуміти в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Крім цього, спір у даній справі не є адміністративним, оскільки відповідач при складанні протоколу про адміністративне правопорушення здійснював не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким надається під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 року у справі № 760/32894/18.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що дії щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення не створюють безпосередньо для позивача жодних юридичних прав та/чи обов'язків, спір щодо цих дій не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому у відкриті провадження у справі необхідно відмовити.
Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №465/5648/17 (провадження №К/9901/49282/18).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Оскільки дії відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для позивача та не порушують його права, то окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності такий протокол не оскаржуються.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 10 липня 2020 року у справі №420/647/19.
Також, 17 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справ № 760/16551/18, адміністративне провадження №К/9901/18855/19 та від 02 жовтня 2019 року у справі № 760/32894/18, адміністративне провадження №К/9901/25082/19, досліджував питання щодо судового оскарження протоколу патрульної поліції, окремо від рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Верховний Суд прийшов до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Подібний висновок вже був висловлений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 712/7385/17 та від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити.
У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, позивачу слід роз'яснити, що його вимоги та доводи підлягають розгляду місцевим загальним судом, що розглядає справу про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Керуючись ст.ст. 19, 170, 248, 256 КАС України,
УХВАЛИВ:
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві про визнання протиправними дій та скасування протоколу відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А.О. Митрофанова