Справа №760/18002/21
2-а/760/1113/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Щепановій І.І.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 7 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Бихлова Олександра Володимировича, Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 7 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Бихлова Олександра Володимировича, Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, у якому просив суд скасувати постанову серії ГАБ № 129224 від 13.06.2021 про накладення ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 13.06.2021 інспектором роти № 7 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Бихловим О.В. було винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ № 129224, якою було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП з одночасним накладенням штрафу у розмірі 850,00 грн.
Вказує, що підставою для складення даної постанови стало те, що ОСОБА_1 13.06.2021 о 15 год. 15 хв. викликав по спец. лінії «102» наряд поліції повідомивши, що йому відмовилися допомогти, та дана подія не мала підтвердження та була неправдива, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 183 КУпАП.
Зазначає, що ним не порушено ст. 183 КУпАП, оскільки він здійснив виклик наряду поліції у зв'язку із нападом на нього невідомих осіб та примусовим зняттям із його обличчя захисної маски з подальшим штовханням його невідомими особами.
З урахуванням викладеного вище просив суд позовні вимоги задовольнити.
13.07.2021 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19.07.2021 у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
21.08.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов у якому останній проти позовних вимог заперечував.
В обґрунтування своїх заперечень вказує, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушенням є доведеним, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
З матеріалів справи вбачається, що 13.06.2021 інспектором роти № 7 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Бихловим О.В. було винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ № 129224, якою було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП з одночасним накладенням штрафу у розмірі 850,00 грн. (а.с. 22).
Відповідно до даної постанови, ОСОБА_1 13.06.2021 о 15 год. 15 хв. викликав по спец. лінії «102» наряд поліції повідомивши, що йому відмовилися допомогти, та дана подія не мала підтвердження та була неправдива, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 183 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Статтею 183 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.
Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику служби, зокрема поліції. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліції. Особа викликає поліцейського ніби-то для надання допомоги, знаючи наперед те, що у цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику поліцейських, у тому числі.
Положеннями пункту 8 частини першої статті 23 Закону України № 580-VIII від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію» зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
За змістом ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
За змістом ст. 18 цього Закону поліцейський, серед іншого, зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних обов'язків), наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема, домедичну і медичну допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які перебувають у безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, передбачені статтею 183 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. По-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскарженої постанови вказано: ОСОБА_1 13.06.2021 о 15 год. 15 хв. викликав по спец. лінії «102» наряд поліції повідомивши, що йому відмовилися допомогти, та дана подія не мала підтвердження та була неправдива».
Суд зауважує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа органу Національної поліції має обов'язок всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.
Так, як зазначає у позовній заяві позивач, він здійснив дзвінок на службу « 102», коли щодо нього було застосовано фізичне насильство, а саме: зірвано із обличчя захисну маску та штовхання його невідомими особами.
Дані обставини знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, оскільки зафіксовані на відеозаписі, який наданий позивачем до позовної заяви та досліджений судом у судовому засіданні.
Суд зазначає, що відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 55 Конституції України гарантовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 6 Закону).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач посилаєтеся на те, що відповідач при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП належним чином не перевірив інформацію, яку повідомив позивач, та не довів чи була надана інформація дійсно завідомо неправдивою.
Судом вище було встановлено, що викладенні позивачем обставини щодо можливого застосування до нього насильства та протиправних дій невідомих осіб, які порушували права позивача, насамперед як людини та громадянина України, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а тому повідомлена позивачем працівникам поліції інформація не була завідомо неправдивою, як того вимагає ст. 183 КУпАП, та підлягала перевірці останніми у межах їх компетенції та повноважень.
При цьому, наведені у позовній заяві обставин не спростовано в оскаржуваній постанові, а також не наведено будь-яких відомостей чи доказів тому, що позивачем було викликано поліцію знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем у справі не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача, тому винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КпАП, тому постанова підлягає скасуванню, а провадження закриттю відповідно до ст.286 КАС України.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду із позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 454 грн., а тому суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача понесених витрат зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн.
Керуючись ст.ст. 7, ч. 3 ст. 183, 251, 268, 283-284, КУпАП, ст.ст. 2, 8, 9, 72-78, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 7 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Бихлова Олександра Володимировича, Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.
Скасувати постанову, складену інспектором з паркування роти № 7 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Бихловим О.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ № 129224 від 13.06.2021, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання якого знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати з оплати судового збору у розмірі 454 грн.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 11.10.2023.
Суддя: Букіна О.М.