Справа №760/6761/23
1-кп/760/2314/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі колегії:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.11.2022 за №12022100090002500, за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 4, ч. 6 ст. 152, ч.1, ч. 3, ч. 4 ст. 301-1 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Солом'янським районним судом м. Києва здійснюється кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.156, ч.4, ч. 6 ст.152, ч.1, ч.3, ч.4 ст.301-1 КК України.
Ухвалою суду строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 продовжено до 14.09.2023.
Суд, розглядаючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, виходить з такого.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Прокурор Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 зазначила, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, застосованих до обвинуваченого, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, зокрема можливості ухилятися від суду, негативно впливати на учасників провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також просила врахувати дані про особу обвинуваченого, тяжкість та обставини скоєного ним злочину.
Представники потерпілої у судовому засіданні посилалися на розсуд суду.
Захисник та обвинувачений в судовому засіданні вказали на необхідність зміни останньому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавленням волі (домашній арешт), обґрунтовуючи яке вказали на відсутність ризиків, що можуть вплинути на хід судового розгляду, наявність соціальних зв'язків, місця проживання.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.
Підставою для застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та подальшого його продовження під час судового провадження стало доведення перед судом ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, згідно з якими обвинувачений ОСОБА_9 , у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, негативно впливати на учасників провадження.
Наведені ризики та твердження обґрунтовані та підтверджуються тим, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, пов'язаних із насильством та розпусними діями відносно малолітньої дитини, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років позбавлення волі чи довічного позбавлення волі; у кримінальному провадженні не досліджено усі докази.
Вказані обставини, які встановлені та доведені під час розгляду кримінального провадження, які обґрунтовували та обґрунтовують продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого не змінилися. Обсяг та зміст висунутого обвинувачення стосовно обвинуваченого залишився без змін.
Таким чином, із врахуванням обставин, передбачених ст.178 КПК України, оцінюючи суворість можливого покарання, що може бути призначене обвинуваченому, тяжкість висунутого обвинувачення, вагомість наявних та перевірених в судовому засіданні доказів, суд приходить до висновків щодо існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно з вказаними ризиками обвинувачений ОСОБА_9 , як особа, якій загрожує суворе покарання на строк до 15 років позбавлення волі чи довічного позбавлення волі, у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, із значною імовірністю може переховуватися від суду, незаконно впливати на хід судового розгляду, а також з урахуванням ймовірного вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень щодо малолітньої особи до моменту затримання, він може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вищезазначені обставини, на переконання суду, є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні обвинуваченого під вартою, а застосування більш м'яких запобіжних заходів, з врахуванням встановлених обставин, на переконання суду, не гарантує запобігання цим ризикам, що також спростовує доводи сторони захисту в кримінальному провадженні.
На даний час ризики, як зазначено раніше, будь-яким чином не зменшилися, залишаються незмінними, незважаючи на тривалість кримінального провадження, тобто є триваючими, доводи сторони захисту та самого обвинуваченого, зокрема, щодо задовільних характеристик, наявності місця проживання та соціальних зв'язків, не спростовують їх та не підтверджені жодним доказом.
Безумовно, тривалість кримінального провадження є обставиною, яка враховується судом, але вона не виходить за межі розумних строків, обумовлена як тяжкістю висунутого обвинувачення, необхідністю повного дослідження доказів, так і зміною складу суду.
Враховуючи викладене, зважаючи на раніше наведені обставини кримінального провадження, запропонований запобіжний заходи у виді домашнього арешту не забезпечать запобігання раніше вказаним ризикам.
Суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення «Лабіта проти Італії», за яким питання розумності строків тримання особи під вартою вирішуються судом, зважаючи на наявність дійсного публічного інтересу у триманні особи під вартою, що переважає над приватним правом особи на особисту недоторканність.
Згідно з ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до правової позиції, наведеної у Постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі №383/546/15-к, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права сторін у справі, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що, зокрема, метою запобіжного заходу є подальший розгляд справи судом, який повинен підтвердити або спростувати підозру, що була підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відтак, зважаючи на раніше викладене, зберігаючи об'єктивність та безсторонність, з метою досягнення завдань кримінального провадження та мети застосування запобіжних заходів, суд вважає доцільним продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою на 60 днів.
На підставі п.1 ч.4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір застави щодо ОСОБА_9 , оскільки злочини, передбачені ч. 2 ст. 156, ч. 4, ч. 6 ст. 152, ч.1, ч. 3, ч. 4 ст. 301-1 КК України, у вчиненні яких він обвинувачується, скоєні із застосуванням насильства.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 331 КПК України, суд ,-
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк дії, обраного обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 05 листопада 2023 року включно.
Копію ухвали негайно вручити сторонам кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя
Судді: