СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 4-с/759/84/23
ун. № 759/1382/19
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання - Радзівіл А.Б., скаржника ОСОБА_1 , розглянувши скаргу стягувача: ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_2 на дії та рішення (повідомлення) старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пащенко Владислава Олеговича, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2023 року стягувач ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення (повідомлення) старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пащенко Владислава Олеговича, в якій просить:
- повідомлення старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пащенка Владислава Олеговича про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання від 15.09.2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 - визнати неправомірним та скасувати;
- постанову старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пащенка Владислава Олеговича про скасування процесуального документу від 15.09.2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 - визнати неправомірною та скасувати.
В обґрунтування зазначає, що про порушення своїх прав як стягувача у виконавчому провадженні дізнався 19.09.2023 року, коли отримав повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, яким повернуто виконавчий лист від 24.08.2023 року, виданий Святошинським районним судом м. Києва у цивільній справі № 759/1382/19 без прийняття до виконання.
В АСВП він дізнався про існування постанови про скасування процесуального документу, якою скасовано документ «Постанова про відкриття ВП» від 31.08.2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Так, 31.08.2023 року, старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пащенко Владиславом Олеговичем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а вже 15.09.2023 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пащенко Владиславом Олеговичем винесена постанова про скасування процесуального документу, якою скасовано документ «Постанова про відкриття ВП» від 31.08.2023 року, що видав Пащенко Владислав Олегович при примусовому виконанні.
Постанова про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження мотивована тими самими підставами, що й повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання рішення).
Вважає, що така постанова державного виконавця є протиправною та гібридною, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» або будь-яким іншим нормативно-правовим документом не передбачено право державного виконавця скасовувати свої постанови.
Так, в силу приписів п.п. 1-22 ч. З ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», чітко визначено об'єм прав виконавця під час здійснення виконавчого провадження, а право виконавця своєю постановою скасувати свою ж постанову - не передбачено.
В силу приписів ч. 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.
Отже, після відкриття виконавчого провадження, процедура повернення стягувачу виконавчого документу відбувається за правилами ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а не за правилами ст. 4 цього Закону, як це було зроблено.
Тому, його права на ефективне та якісне примусове виконання остаточного рішення суду підлягають захисту шляхом скасування неправомірних рішень державного виконавця у відповідному виконавчому провадженні.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 03.10.2023 року скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 10.10.2023 року (а.с. 18).
06.10.2023 року до суду надійшли заперечення Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на скаргу, в яких останнім проти вимог скарги заперечено з огляду на те, що дії державного виконавця є правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи. Просив у задоволенні скарги відмовити.
09.10.2023 року до суду надійшли заперечення державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пащенко В.О., в яких останній просив відмовити у задоволенні скарги її необґрунтованістю та безпідставністю.
Посилається на те, що виконавчим листом у справі № 759/1382/19, виданим 24.08.2023 року Святошинським районним судом м. Києва, зобов'язано ОСОБА_2 передавати батькові ОСОБА_1 малолітнього ОСОБА_4 у визначене судом місці, дні та часи побачень. При цьому, у зазначеному виконавчому листі не визначене конкретне місце виконання рішення.
Постановою Верховний Суд України від 18.11.2020 року у справі № 759/1382/19, яка набрала законної сили і оскарженню не підлягає, зокрема її частиною «Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми» визначено «Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення способу участі батька у вихованні дітей, суд апеляційної інстанції, ураховуючи те, що дитина проживає у м. Бердянську, а батько - у м. Києві, обґрунтовано вважав, що місцем зустрічей ОСОБА_1 із сином має бути місто, де проживає дитина.
Оскільки у виконавчому листі у справі № 759/1382/19, виданому 24.08.2023 року Святошинським районним судом м. Києва, вказано адресу боржника: АДРЕСА_1, що знаходиться на території Святошинського району міста Києва, державним виконавцем 31.08.2023 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Проте, під час опрацювання матеріалів виконавчого провадження 15.09.2023 року державним виконавцем встановлено, що постановою Верховного Суду України від 18.11.2020 року в справі № 759/1382/19 визначено місце виконання рішення та з'ясовано, що стягувачем виконавчий лист у справі № 759/1382/19, виданий 24.08.2023 року Святошинським районним судом м. Києва, пред'явлено не за місцем виконання рішення.
Тому, маючи на меті дотримання норм процесуального права, 15.09.2023 року ним прийнято рішення відмовити стягувачу у прийнятті до виконання виконавчого документа, пред'явленого не за місцем виконання, про що стягувача поінформовано відповідним повідомленням від 15.09.2023 року.
Статтею 24 Закону України від 02.06.2016 року№ 1404-УІІІ «Про виконавче провадження» визначено місце виконання рішення. У відповідності до п. 3ст. 24 Закону виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. Виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання рішення. У відповідності до п. 10 ч.4 ст. 4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Таким чином, вважає, що його дії в частині повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи.
В судовому засіданні скаржник, стягувач ОСОБА_1 , повністю підтримав доводи викладенні у скарзі на дії та рішення державного виконавця та просив задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином, неявка яких у відповідності до ч. 2 ст. 450 Цивільного процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду скарги.
Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у десяти денний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС передбачено частинами першою та п'ятою статті 74 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
Згідно із цими нормами рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів скарги та копії ВП № НОМЕР_1, що 29.08.2023 року ОСОБА_1 було пред'явлено до примусового виконання до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчий лист, виданий Святошинським районним судом м. Києва № 759/1382/19 про зобов'язання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) передавати батькові ОСОБА_1 малолітнього ОСОБА_4 у визначене судом місці, дні та часи побачень.
Постановою державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пащенка В.О. від 31.08.2023 року відкрито ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 24.08.2023 року Святошинським районним судом м. Києва, про зобов'язання ОСОБА_2 передавати батькові ОСОБА_1 малолітнього ОСОБА_4 у визначене судом місці, дні та часи побачень. Копія постанови направлена сторонам виконавчого провадження.
Постановою державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пащенка В.О. від 15.09.2023 року про скасування процесуального документа встановлено, що ст. 24 Закону України від 02.06.2016 року№ 1404-УІІІ «Про виконавче провадження» визначено місце виконання рішення. У відповідності до п. 3ст. 24 Закону виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. Виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання рішення. У відповідності до п. 10 ч.4 ст. 4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Тому, враховуючи викладене, керуючись абз. 4 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено скасувати документ «Постанова про відкриття ВП» від 31.08.2023 року, що видав Пащенко В.О. при примусовому виконання виконавчого листа № 759/1382/19 від 24.08.2023 року.
15.09.2023 року державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пащенком В.О. складено та направлено стягувачу повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що, відповідно до закону, підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія (судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових-осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Так, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 цього Закону).
Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 5 ст. 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
З вищенаведеного слідує, що правовою підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема є виконавчий документ, виданий на підставі та на виконання рішення суду.
Водночас, виконавчий документ повинен відповідати вимогам, які визначені у ст. 4 Закону № 1404.
Так, відповідно до ч. 1 вказаної статті, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Згідно ст. 64-1 Закону № 1404 виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.
Згідно ст. 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Підстави для повернення виконавчого документа стягувачу визначені у ч. 4 ст. 4 Закону № 1404.
Так, відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 4 цього Закону, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 24 Закону № 1404 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.
Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду України від 18.11.2020 року у справі № 759/1382/19, яка набрала законної сили і оскарженню не підлягає, зокрема її частиною «Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми» визначено «Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення способу участі батька у вихованні дітей, суд апеляційної інстанції, ураховуючи те, що дитина проживає у м. Бердянську, а батько - у м. Києві, обґрунтовано вважав, що місцем зустрічей ОСОБА_1 із сином має бути місто, де проживає дитина».
Також, вказаною постановою постановлено постанову Київського апеляційного суду від 24.06.2020 року змінити, виклавши абзац третій її резолютивної частини в такій редакції:
«Визначити спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його вихованні: 1) можливість зустрічей кожної першої і третьої суботи та неділі з 11 год 00 хв суботи до 19 год 30 хв неділі за місцем проживання дитини з матір'ю; 2) можливість спільного відпочинку один календарний тиждень влітку та один календарний тиждень в зимовий період під час відпустки батька без присутності або у присутності матері дитини; 3) можливість спілкування засобами телефонного та електронного зв'язку з урахуванням режиму дня, що забезпечує гармонійний і здоровий розвиток дитини; 4) можливість спільного святкування у непарні роки наступних свят: Новий рік (31 грудня) з 20 год 00 хв до 19 год 00 хв наступного дня після свята, Різдво Христове (7 січня), Пасха (Великдень), Трійця; 5) можливість спільного святкування дня народження батька (1 березня). В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 24.06.2020 року залишено без змін.
Отже, з урахуванням вказаного, місцем виконання рішення суду відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 1404 є місце проживання дитини - м. Бердянськ.
Тому, суд погоджується з позицією особи, дії якої оскаржуються, про те, що виконавчий документ пред'явлено стягувачем не за місцем виконання.
Разом з тим, згідно положень ч. ч. 1-3 ст. 74 Закону № 1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно абз. 4 ч. 3 ст. 74 Закону України № 1404 керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
Однак, проведення вказаних дій з матеріалів справи не вбачається.
Відповідно до п. 1 ст. 13 Закону № 1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 3 ст. 13 Закону № 1404 порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Отже, суд приходить до висновку про те, що ст. 74 Закону № 1404 не дає право державному виконавцю самостійно скасовувати процесуальний документ, що є порушенням, а отже вимоги скарги підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Керуючись ст.ст. 259, 260, 261, 450, 451, 452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу стягувача: ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_2 на дії та рішення (повідомлення) старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пащенко Владислава Олеговича - задовольнити.
Повідомлення старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пащенко Владислава Олеговича про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 15.09.2023 року у виконавчому провадженні №72646694 - визнати неправомірною та скасувати.
Постанову старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пащенко Владислава Олеговича про скасування процесуального документу від 15.09.2023 року у виконавчому провадженні №72646694 - визнати неправомірною та скасувати.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення).
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали складено 11 жовтня 2023 року.
Суддя Н.О.Горбенко