СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/5900/23
ун. № 759/19280/23
10 жовтня 2023 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про накладення арешту в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100080003629 від 13.09.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,-
До слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про накладення арешту в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100080003629 від 13.09.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Клопотання обґрунтовувалось тим, що Святошинською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100080003629 від 13.09.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 12.06.2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , використовуючи соціальну мережу «Instagram», під приводом продажу майна, шляхом обману заволодів на картковий рахунок НОМЕР_1 грошовими коштами, які належать ОСОБА_5 , в сумі 500 грн.
04.10.2023 року на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 , в ході обшуку було вилучено:
- банківську картку банку «Ощадбанк» № НОМЕР_1 ;
- три сім-картки мобільного оператора «Водафон» та одну сім-картку мобільного оператора «Київстар»;
- тримач для сім-картки та фрагмент паперової коробки для сім-картки;
- банківські картки з № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 ;
- мобільний телефон марки Iphone X імеі НОМЕР_12 . ІМЕІ: НОМЕР_13 з номером телефону НОМЕР_14 та мобільний телефон марки Iphone 12 pro max ІМЕІ НОМЕР_15 та ІМЕІ НОМЕР_16 з номером телефону НОМЕР_17 ;
- грошові кошти; номіналом купюр по 1000 гривень в кількості 14 купюр, по 500 гривень в кількості 57 купюр, по 200 гривень в кількості 506 купюр, по 100 гривень в кількості 211 купюр, по 50 гривень в кількості 109 купюр.
На підставі викладеного, орган досудового розслідування просить слідчого суддю винести ухвалу про накладення арешту на час досудового розслідування та судового розгляду на майно, яке було вилучено у ході проведення обшуку 04.10.2023 року за місцем розташування проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- банківську картку банку «Ощадбанк» № НОМЕР_1 ;
- три сім-картки мобільного оператора «Водафон» та одну сім-картку мобільного оператора «Київстар»;
- тримач для сім-картки та фрагмент паперової коробки для сім-картки;
- банківські картки з № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 ;
- мобільний телефон марки Iphone X імеі НОМЕР_12 . ІМЕІ: НОМЕР_13 з номером телефону НОМЕР_14 та мобільний телефон марки Iphone 12 pro max ІМЕІ НОМЕР_15 та ІМЕІ НОМЕР_16 з номером телефону НОМЕР_17 ;
- грошові кошти; номіналом купюр по 1000 гривень в кількості 14 купюр, по 500 гривень в кількості 57 купюр, по 200 гривень в кількості 506 купюр, по 100 гривень в кількості 211 купюр, по 50 гривень в кількості 109 купюр, оскільки зазначені предмети мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні та є речовими доказами.
До початку судового засідання прокурор подав клопотання про розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримав.
Крім того, ОСОБА_4 повідомлявся про дату, час та місце судового засідання, однак у судове засідання не з'явився.
Дослідивши клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зазначеного клопотання, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Святошинською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100080003629 від 13.09.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Уході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на майно, яке було вилучено у ході проведення обшуку 04.10.2023 року за місцем розташування проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).
Судом встановлено, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, було вилучено під час обшуку, який відбувся 04 жовтня 2023 року (а.с. 19-22).
Постановою слідчого СВ Святошинського управління поліції ГУ НП у м. Києві від 04 жовтня 2023 року про визнання речових доказів, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12023100080003629 від 13.09.2023 року вилучені під час обшуку 04.10.2023 року за місцем розташування проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема:
- банківську картку банку «Ощадбанк» № НОМЕР_1 ;
- три сім-картки мобільного оператора «Водафон» та одну сім-картку мобільного оператора «Київстар»;
- тримач для сім-картки та фрагмент паперової коробки для сім-картки;
- банківські картки з № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 ;
- мобільний телефон марки Iphone X імеі НОМЕР_12 . ІМЕІ: НОМЕР_13 з номером телефону НОМЕР_14 та мобільний телефон марки Iphone 12 pro max ІМЕІ НОМЕР_15 та ІМЕІ НОМЕР_16 з номером телефону НОМЕР_17 ;
- грошові кошти; номіналом купюр по 1000 гривень в кількості 14 купюр, по 500 гривень в кількості 57 купюр, по 200 гривень в кількості 506 купюр, по 100 гривень в кількості 211 купюр, по 50 гривень в кількості 109 купюр (а.с. 23-25).
Пунктом 7 частини 1 статті 131 КПК України визначено арешт майна як захід забезпечення кримінального провадження.
Статтею 132 КПК України визначені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження та передбачені обставини, за яких не допускається застосування заходів кримінального провадження. Серед таких обставин у ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. 5 ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування, слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Клопотання слідчого обґрунтовувалось тим, що майно визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, тому виникла необхідність в накладенні арешту на вищевказане майно з метою його збереження як речового доказу в даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Ч. 5 ст. 171 ЦПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Як вбачається із матеріалів поданого клопотання, майно було вилучено у ході обшуку 04.10.2023 року, клопотання надійшло до суду 05.10.2023 року.
Відтак, вимоги ч. 5 ст. 171 ЦПК України дотримано.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Суд враховує, що статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до пунктів 69, 73 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Зважаючи на наведені норми українського процесуального законодавства, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, дослідивши матеріали поданого клопотання, проаналізувавши доводи та заперечення учасників судового засідання щодо необхідності накладення арешту на майно, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про накладення арешту в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100080003629 від 13.09.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке було вилучено у ході проведення обшуку 04.10.2023 року за місцем розташування проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- банківську картку банку «Ощадбанк» № НОМЕР_1 ;
- три сім-картки мобільного оператора «Водафон» та одну сім-картку мобільного оператора «Київстар»;
- тримач для сім-картки та фрагмент паперової коробки для сім-картки;
- банківські картки з № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 ;
- мобільний телефон марки Iphone X імеі НОМЕР_12 . ІМЕІ: НОМЕР_13 з номером телефону НОМЕР_14 та мобільний телефон марки Iphone 12 pro max ІМЕІ НОМЕР_15 та ІМЕІ НОМЕР_16 з номером телефону НОМЕР_17 ;
- грошові кошти; номіналом купюр по 1000 гривень в кількості 14 купюр, по 500 гривень в кількості 57 купюр, по 200 гривень в кількості 506 купюр, по 100 гривень в кількості 211 купюр, по 50 гривень в кількості 109 купюр, оскільки зазначені предмети мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні та є речовими доказами.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором. Копія ухвали надсилається слідчому, прокурору, підозрюваному, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, без виклику якої було постановлено ухвалу, - строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1