ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2023 року м. Ужгород№ 260/4177/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
та осіб, які беруть участь у справі:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник відповідача 1 та 3 - не з'явилися;
представник відповідача 2 - Ларін А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хустського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Закарпатської області, Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хустського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Закарпатської області, Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, а саме: зобов'язати відповідачів перевести мене для подальшого проходження служби в Ужгородський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки; стягнути з Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди завданої бездіяльністю посадових осіб відповідачів у сумі 100000 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що надіслав на адресу другого відділу Хустського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки рапорт, в якому просив перевести його для подальшого проходження служби по місцю прописки в Ужгородський РТЦК ат СП, у зв'язку з тим, що є особою з інвалідністю, однак його так і не перевели. Зазначає про те, що є особою з інвалідністю, а відповідно до ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізації" зазначено про те, що особи з інвалідністю можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.
12.06.2023 року Відповідачем - Хустським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки подано відзив на позов, з якого вбачається, що такий проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних. Зокрема вказує на те, що на момент призову за мобілізацією 02.03.2022 року позивач не був особою з інвалідністю та не мав права на відстрочку згідно ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та відповідно і права бути призваним за його згодою і тільки за місцем його проживання. Крім того вказує на те, що 17.05.2023 року на ім'я позивача було надано відповідь щодо розгляду поданого рапорту, де зазначено, що призначення на посади та звільнення з посад здійснюється згідно Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, а тому ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не є підставою призначення чи переведення військовослужбовців та інші посади.
20.06.2023 року Відповідачем - Закарпатським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки подано відзив на позов, з якого вбачається, що такий проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних. Зокрема вказує на те, що задоволення або відмова у задоволенні рапорту військовослужбовця на його переміщення є дискреційним повноваженням кожного прямого начальника.
21.06.2023 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивач вказав на те, що згоден з тим, що керівник Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки має дискриційні повноваження стосовно його переводу, але це не значить що як він вирішить, так і буде, так як суд може встановити, що дія чи бездіяльність відповідача була незаконною, а відповідно і зобов'язати його повторно винести рішення.
22.06.2023 року відповідач - Міністерство оборони України подало також відзив на позовну заяву, в якому зазначило про те, що Міністерство оборони України не може приймати рішення та/або впливати на прийняття рішення про перевід позивача до Ужгородського РТЦК та СП. Вказує на те, що Міністерство оборони безпідставно залучено відповідачем до участі у розгляді даної справи.
26.06.2023 року позивачем подано відповідь на відзив, де вказав про те, що якщо його знову переведуть для подальшого проходження служби в інший підрозділ, то тому і визначив Міністерство оборони України одним із відповідачів, як центральний орган виконавчої влади та військового управління у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.
03.07.2023 року Закарпатським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки подано заперечення на відповідь на відзив.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимог, з мотивів наведених у позовній заяві та просив суд позов задоволити.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні проти позову заперечив, з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду даної справи, представники відповідача 1 та 3 у судове засідання не з'явилися.
Заслухавши учасників судового процесу, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та визнається сторонами, що 02.03.2022 року ОСОБА_1 був призваний за мобілізацією Ужгородським РТЦК та СП Закарпатської області.
16.01.2023 року МСЕК Закарпатської області визнав позивача інвалідом ІІІ групи (а.с. 5).
Відповідно до Довідки від 16.01.2023 року №2104-7001689036 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
01.05.2023 року, ОСОБА_1 звернувся з рапортом до Начальника другого відділу Хустського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про переведення його для подальшого проходження служби по місцю прописки - до Ужгородського РТЦК та СП (а.с. 31).
Так, із вказаного рапорту вбачається, що позивач посилається на ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
17.05.2023 року Начальником другого відділу Хустського РТЦК та СП надано відповідь на поданий позивачем рапорт, з якої вбачається, що призначення на посади та звільнення з посад здійснюється відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, а тому ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не є підставою призначення чи переведення військовослужбовців на інші посади (а.с. 30).
Позивач у позовній заяві вказує на те, що є особою з інвалідністю, а відтак може бути призваний на військову службу за його згодую і тільки за місцем проживання.
Разом з ти, судом встановлено, що Згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану", Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" позивача 02.03.2022 року було призвано на військову службу.
Як вже встановлено судом, 16.01.2023 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 5).
Таким чином, суд вказує на те, що позивач під час призову на військову службу - 02.03.2022 року, не набув ще статусу особи з інвалідністю.
Як вбачається із змісту ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізації", на яку посилається позивач у позовній заяві та у поданому рапорті, особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач набув статусу особи з інвалідністю 16.01.2023 року, тобто після призову його на військову службу".
Посилання позивача на те, що його рапорт не розглянуто Другим відділом Хустського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки суд не бере до уваги, так як відповідно до долученого відповідачем 1 до матеріалів справи листа від 17.05.2023 року позивачу надано відповідь на його рапорт від 05.05.2023 року.
Отже, суд вказує на те, що рапорт позивача про його переведення розглянутий та позивачу надано відповідь.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання його перевести для подальшого проходження служби в Ужгородський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, то суд зазначає наступне.
Переміщення військовослужбовців під час проходження військової служби регламентовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до п. 110 вказаного Положення переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.
Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється: між з'єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з'єднання, військові частини та оперативні командування;
Враховуючи те, що і Ужгородський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки і Другий відділ Хустського районного територіального центру комплектування соціальної підтримки підпорядковані Закарпатському обласному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, то саме останній наділений повноваженнями щодо переміщення солдатів, сержантів та старшин між даними підрозділами.
Як встановлено судом у ході розгляду даної адміністративної справи, рапорт до Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо переміщення до Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки позивач не подав.
Отже, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та достатніх доказів зібраних у справі, суд дійшов висновку, що відповідач 1 діяв у межах повноважень, на підставі, у спосіб передбачений законодавством, що спростовує вимоги адміністративного позову.
Таким чином, вищезазначені обставини та приписи нормативно-правових актів не підтверджують бездіяльності відповідачів, що ж стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідачів перевести позивача до Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, то суд вказує на те, що вказана вимога підпадає під дискреційні повноваження Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, але, разом тим, позивач з рапортом до останнього не звертався, а відтак у задоволенні вказаної вимоги слід також відмовити.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами доводи на обґрунтування підстав зазначених у позовній заяві.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Хустського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Закарпатської області, Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.10.2023 року.
СуддяС.А. Гебеш