печерський районний суд міста києва
Справа № 757/44779/23-к
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 42023000000001570 від 25.09.2023 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
ВСТАНОВИВ:
06.10.2023 Cлідчий другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором, звернулася до Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 42023000000001570 від 25.09.2023 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивуючи клопотання, сторона обвинувачення вказує, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у проханні службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища та в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Сторона обвинувачення вказує, що підставою застосування підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, вказуючи на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків у кримінальному провадженні. Одночасно сторона захисту просила відмовити у задоволенні клопотання.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судовим розглядом встановлено, що Другим відділом Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001570 від 25.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
05.10.2023 о 17 год. 12 хв. ОСОБА_6 затримано в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
05.10.2023 о 21 год. 20 хв. ОСОБА_6 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
З частини 2 статті 8 та частини 5 статті 9 КПК України слідує, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, жодна особа не може бути позбавлена свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом та судовим органом, створеним відповідно до закону.
Згідно з положеннями ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню. Окрім іншого, це підтверджено у рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» та інших справах.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя не приймає доводи сторони захисту та погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджується в сукупності долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме:
- заявою ОСОБА_8 про вчинення злочину від 14.09.2023;
- протоколами допитів свідка ОСОБА_8 від 27.09.2023 та 05.10.2023;
- протоколом ідентифікації вручення грошових коштів в сумі 10 000 доларів США від 05.10.2023 свідку ОСОБА_8
- протоколом затримання в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_6 від 05.10.2023,
- протоколом огляду від 05.10.2023, в ході чого в транспортному засобі свідка ОСОБА_8 марки Ford Kuga д.н.з. НОМЕР_1 виявлено та вилучено предмет неправомірної вигоди в сумі 10 тисяч доларів США, серії та номера яких повністю збігаються із серіями та номерами купюр, які вручались ОСОБА_8 05.10.2023 та які підозрюваний ОСОБА_6 викинув на підлогу переднього пасажирського сидіння безпосередньо перед його затриманням;
- матеріалами виконаного доручення УСБУ в Дніпропетровській області;
- протоколом обшуку приміщення Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра від 05.10.2023, в ході чого виявлено та вилучено матеріали наглядового провадження за обвинуваченням ОСОБА_9
- копією наказу № 626к від 12.03.2021 про переведення ОСОБА_6 на посаду прокурора Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра;
- іншими матеріалами кримінального провадження. Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
В той же час, слідчий суддя не в повній мірі може погодитися із ризиками, на які вказує сторона обвинувачення в клопотанні та про які прокурор наголошував у судовому засіданні.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Стороною обвинувачення в клопотання вказує на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Злочини, які інкримінуються ОСОБА_6 є тяжкими і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна. Отже очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначення ризику переховування. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Співставлення можливих негативних для підозрюваного ОСОБА_6 наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за тяжкі корупційні злочини у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим, з цим слідчий суддя погоджується з вказаними доводами, проте це не може бути виключною обставиною для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у рішенні «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria) від 26 червня 2001 року, §80, 81, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, однак, тяжкість обвинувачень сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув'язнення.
Відтак, тяжкість можливо скоєного злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.
Окрім цього, сторона обвинувачення вказує, на те, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні.
ОСОБА_6 , у силу займаної ним посади прокурора Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра, перебуваючи на волі під час досудового розслідування матиме можливість використовуючи своє службове становище, впливати на свідка ОСОБА_8 чи його сина ОСОБА_9 .
Зокрема, ОСОБА_6 володіє інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних свідка, який надав органу досудового розслідування викривальні показання стосовно нього, у зв'язку з чим останній перебуваючи на волі, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, матиме можливість вступати у поза процесуальні відносини із вказаними особами, впливати на учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів, схиляти їх до зміни даних слідству показань іншим чином.
Ризик незаконного впливу на інших осіб підтверджується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
Тобто, прокурор вказує, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв'язку з чим достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний ОСОБА_6 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Проте, саме ж обґрунтування вказаного ризику свідчить, що йому можна запобігти шляхом покладення відповідних обов'язків та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Також сторона обвинувачення вказує, що підозрюваний може прешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У випадку засудження ОСОБА_6 за вчинення тяжкого злочину, до нього може бути застосовано покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна.
Отже є підстави вважати, що ОСОБА_6 , в силу виконання своїх службових обов'язків маючи широке коло знайомств, авторитет та вплив серед працівників правоохоронних органів, перебуваючи на волі до вирішення питання про виявлення майна з метою його конфіскації та накладення на нього арешту, та використовуючи свої професійні знання, досвід, особисті та ділові зв'язки, швидко та ефективно вчинить активні дії щодо приховання такого майна, перешкоджаючи таким чином виконанню завдань кримінального провадження.
Крім того, ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
Проте, на переконання суду вказані доводи являються досить суб'єктивними.
Разом з тим, слідчий суддя в світлі встановлених обставин кримінального провадження, вважає, що зазначені ризики і мають ймовірність, проте доказів того, що запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, не зможе їм запобігти, слідчому судді не надано, а відтак слід вважати, що такі відсутні.
Слідчий суддя вважає, що вказані ризики можна виключити не лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а й застосуванням запобіжного заходу не пов'язаного з триманням особою під вартою й покладення відповідних обов'язків та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
За таких обставин, тримання під вартою ОСОБА_6 є невиправданим, а таке втручання в його основоположні права і свободи жодним чином не забезпечить реалізацію завдань кримінального провадження та об'єктивний судовий розгляд, а відтак клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Враховуючи вказане, вбачається, що клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень сторони обвинувачення про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України, а відтак застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з тим, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та частково доведено актуальність ризиків на даний час, передбачених ст. 177 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, у межах строку досудового розслідування, що зможе забезпечити цілі кримінального провадження та одночасно не буде допущено порушення прав ОСОБА_6 .
Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій, з чим сторона захисту не погоджується, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 42023000000001570 від 25.09.2023 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 42023000000001570 від 25.09.2023, а саме до 03.12.2023 включно, у вигляді домашнього арешту у певний період доби з 22.00 год. до 07.00 год. наступної доби, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту.
Звільнити підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під варти в залі суду.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме :
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає - м. Дніпро, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3
- здати на зберігання в органи ДМС свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Зобов'язати прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання органу Національної поліції за його місцем проживання.
Обов'язок контролю за виконанням ухвали слідчого судді покладається на прокурора у кримінальному провадженні № 42023000000001570 від 25.09.2023.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1