14.09.2023 Справа № 756/9834/20
Справа № 756/9834/20
Провадження № 2/756/196/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Жука М.В.,
при секретарях Колядінцевій П.В., Шершньові В.О., Самсон А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права користування жилим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Київської міської ради, Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права користування жилим приміщенням.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 17.05.1997 року по дату його смерті в червні 2020 року. Від шлюбу мають спільного сина - ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 удочерина її дочка від першого шлюбу - ОСОБА_2 .
Оскільки ОСОБА_4 був наймачем квартири АДРЕСА_1 , в якій вони проживали всією сім'єю, він мав намір приватизувати вказану квартиру, а також зареєструвати її місце проживання у цій квартирі, враховуючи що іншого житла в м. Києві вона не має, питання щодо визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення її не вирішувалося, ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1 .
16.03.2021 року представником Київської міської ради подано відзив на позовну заяву, в якому, у зв'язку із недоведеністю та відсутністю правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права користування на квартиру, просить відмовити в позові.
23.03.2021 року від представника Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, а також недоведеність обставин, зазначених в заяві.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 , вважаючи безпідставними доводи представника Київської міської ради, викладені у відзиві на позовну заяву, просить задовольнити позов у повному обсязі.
У судове засідання позивачка та її представниця не з'явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, а тому з урахуванням їх неодноразової неявки без поважної причини, достатності поданих доказів сторонами, суд вважає за можливе провести судове засідання за їх відсутності.
Відповідачі та треті особи у судове засідання не з'явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в позові, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом установлено, що ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_2, що підтверджується відповідним штампом у паспорті (а.с. 6-7).
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 17.05.1997 року уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с. 5).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 8).
Згідно рішення Малинського районного суду Житомирської області від 26.11.1999 року ОСОБА_4 удочерив ОСОБА_6 , присвоєно ОСОБА_6 прізвище - ОСОБА_2 , по батькові - ОСОБА_2 (а.с. 10-11).
У 1999 році ОСОБА_4 подав до органу приватизації Мінського району міста Києва заяву про оформлення передачі в приватну спільну сумісну власність квартиру, яку він займає разом з членами сім'ї на умовах найму (а.с. 13).
Згідно квитанцій за період з лютого 2020 року по червень 2020 року ОСОБА_4 сплачував комунальні платежі за послуги надані за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 14-17).
Як вбачається з лікарського свідоцтва про смерть № 495 від 26.06.2020 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12).
Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Складовими права на житло є забезпечення умов з приводу можливості кожного громадянина мати житло і гарантовану непорушність права користування житлом. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
У ч. 1 ст. 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Відповідно до ст. 15 ЖК України та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 року № 121 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень» повноваження щодо управління житловим фондом, здійснення контролю за його використанням, надання житла, укладення договору найму житлових приміщень, видача ордеру на жиле приміщення тощо відносяться до компетенції районних в місті Києві державних адміністрацій.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Як передбачено ст. 65 ЖК України квартиронаймач вправі в установленому порядку, за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2 роз'яснено, що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати: чи дотриманий порядок при їх вселенні, зокрема, чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлено угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї певний порядок користування жилим приміщенням.
За правилами ч. 1 ст. 781 ЦК України договір найму припиняється в разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 цього ж Кодексу передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із ч. 3 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Враховуючи, що позивачкою не доведено дотримання визначеного законом порядку вселення до спірної квартири, з урахуванням того, що вона залишає за собою право користування житлом за іншою адресою, а також враховуючи те, що ОСОБА_4 за життя розпочав процедуру приватизації спірної квартири відповідно до чинного законодавства України, однак її не завершив, що надає спадкоємцям право на порушення питання щодо завершення цієї процедури, а не породжує у них право користування квартирою, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 133, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У позові ОСОБА_1 до Київської міської ради, Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права користування жилим приміщенням - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя