Справа № 755/2512/23
№ 1-кп/755/879/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" жовтня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100040003623 від 11.11.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград, Дніпропетровської обл., українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей 2014 р.н. та 2017 р.н., працюючого комерційним директором у ТОВ «Айк'ю Тек», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 , 10.11.2022 року, приблизно о 12 годині 55 хвилин, керуючи автомобілем «Skoda Octavia», н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 50 км/год у крайній лівій смузі руху проїзної частини вул. Будівельників з боку вул. Краківської, у напрямку вул. А. Малишка у м. Києві. Проїзна частина вул. Будівельників має дві смуги руху в бік вул. Краківської та дві смуги руху в бік вул. А. Малишка у м. Києві, наявна горизонтальна дорожня розмітка 1.1, 1.3, 1.5, 1.12, 1.14.2 ПДР України. Під час руху, водій ОСОБА_3 допустив порушення вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху України - якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухається по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 виразилось у тому, що він, керуючи автомобілем «Skoda Octavia», н.з. НОМЕР_1 та під'їжджаючи до регульованого пішохідного переходу (світлофор на якому не працював), позначеного дорожньою розміткою 1.14.2 ПДР України, котра розташована біля перехрестя вул. Будівельників та вул. Попудренка у м. Києві, де в той час, у крайній правій смузі руху рухався невстановлений маршрутний мікроавтобус, який спочатку пригальмував та в подальшому, зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, щоб дати дорогу пішоходам, у тому числі, потерпілій ОСОБА_7 , яка в той час переходила проїзну частину по регульованому пішохідному переходу (світлофор на якому не працював), а водій ОСОБА_3 не зменшив швидкість свого автомобіля, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_7 , яка у той час перебувала на регульованому пішохідному переході та рухалася справа наліво по відношенню до руху його автомобіля «Skoda Octavia», чим створив їй небезпеку, після чого, ОСОБА_3 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 передньою правою частиною автомобіля «Skoda Octavia», н.з. НОМЕР_1 та лише після цього, зупинив свій автомобіль.
Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/111-23/4577-ІТ від 02.02.2023 року: 1. В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Skoda Octavia», н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 повинен був керуватися вимогами пункту 18.4 ПДР України. 2. В даній дорожній ситуації при заданих параметрах руху водій автомобіля «Skoda Octavia», н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 з моменту початку гальмування попутного транспортного засобу перед пішохідним переходом мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_7 , шляхом застосування екстреного гальмування і тим самим мав технічну можливість виконати вимоги пункту 18.4 ПДР України. 3. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Skoda Octavia», н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пункту 18.4 ПДР України. 6. Причиною даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля «Skoda Octavia», н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 вимогам пункту 18.4 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 042-1777-2022 від 23.01.2023 року: В результаті даної ДТП пішохід ОСОБА_7 отримала наступні тілесні ушкодження: а) закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, садно лобної ділянки, б) закрита травма хребта - крайовий перелом тіла першого поперекового хребця, перелом поперечного відростка п'ятого хребця зліва зі зміщенням уламків, в) закрита травма тазу - уламковий перелом бічної маси крижа зліва, перелом на рівні тіла другого крижового хребця, перелом крила та тіла правої клубової кістки, перелом лівої лобкової кістки, г) закрита травма лівого стегна - перелом нижньої третини діафізу стегнової кістки зі зміщенням уламків, нейропатія лівого малогомілкового нерву. Відповідно до п.п. 4.6 та 2.3.3 «Правил», вказані тілесні ушкодження у п.п. б), в), г) відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу. Порушення вказаного пункту Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме заподіянням пішоходу ОСОБА_7 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України визнав повністю, підтвердив обставини кримінального правопорушення та показав, що дійсно 10.11.2022 року, приблизно о 12 годині 55 хвилин, він рухався на автомобілі «Skoda Octavia», н.з. НОМЕР_1 по вул. Будівельників у м. Києві, контролював швидкість руху, світлофор на той час не працював, а маршрутне таксі, яке рухалося у сусідній смузі руху, перекривало йому оглядовість пішохідного переходу та проїзної частини, однак він, під'їжджаючи до пішохідного переходу, не зупинився. У той час, з даного маршрутного таксі вийшла потерпіла ОСОБА_7 , почала рухатися по пішохідному переходу, і він, не встигнувши на це зреагувати, здійснив на неї наїзд. Після цього, він вийшов з автомобіля, підійшов до потерпілої та попросив перехожих викликати карету швидкої медичної допомоги, але на той час, повз них проїжджали військові, які й надали першу медичну допомогу потерпілій до приїзду медичних працівників. Того ж дня, він відвідував потерпілу у лікарні, кожного дня цікавився її здоров'ям та впродовж 2-3 тижнів сплатив 69 570 гривень. Зокрема, зазначив, що на даний час, проживає з дружиною та двома їх малолітніми дітьми в орендованій квартирі у м. Києві, є внутрішньопереміщеною особою, а тому, у зв'язку із сімейними обставинами повністю сплатити потерпілій всю заподіяну ним шкоду на даний час можливості не має. Він шкодує, що так сталося і постраждала потерпіла, і з цього приводу він дуже хвилюється, розуміє, що подія відбулася через його неуважність. Цивільний позов визнає частково, а саме в частині відшкодування матеріальної шкоди, яка підтверджується документально, а щодо моральної шкоди, то покладається на розсуд суду.
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальному провадженні можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Враховуючи процесуальну позицію обвинуваченого ОСОБА_3 , який визнав свою вину у скоєні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, його вина також підтверджується дослідженими в судовому засіданні в їх сукупності доказами, а також показаннями потерпілої, а саме:
- допитана у судовому засіданні, у порядку ст. 353 КПК України, потерпіла ОСОБА_7 суду показала, що 10.11.2022 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, вона поверталася на роботу, рухаючись по вул. Будівельників у м. Києві, на дворі була ясна погода, дощу не було, однак, у зв'язку із вимкнення світла, не працював світлофор, а тому, вона разом з іншими пішоходами зібралися біля пішохідного переходу, який мав відповідну розмітку, щоб перейти дорогу. Далі, вона, впевнившись, що з однієї сторони дороги була гарна видимість для водіїв, щоб бачити пішоходів, а з іншої - автомобілі зупинилися, серед яких було й маршрутне таксі, а тому, вона разом з іншими пішоходами почали переходити дорогу, назустріч їм також переходили дорогу пішоходи. Підійшовши до середини пішохідного переходу, на неї здійснив наїзд автомобіль під керуванням обвинуваченого і потім, вона прокинулася вже в лікарні, у реанімаційному відділенні. Увесь час, доки вона знаходилася у лікарні, обвинуваченого ОСОБА_3 вона не бачила і останній до неї не звертався. У перший день їй провели перше хірургічне втручання і вона знаходилася у лікарні 21 добу, а потім - друге, і вона у лікарні потім перебувала ще 10 діб, а далі, у зв'язку з ускладненнями, їй проводили ще й медикаментозне лікування і на даний час, вона не може повноцінно ходити, самостійно задовольняти свої особисті потреби, свій час переважно проводить у сидячому положенні, не може користуватися громадським транспортом, не працює і по цей час приймає ліки. Востаннє, обвинувачений частково відшкодував їй заподіяну шкоду приблизно 16.11.2022 року. Зокрема, зазначила, що заявлений цивільний позов підтримує у повному обсязі, оскільки, понесла значні витрати на лікування, на операції та на реабілітацію, так як до цього часу повноцінно ходити не може і постійно витрачає кошти на лікування. Зокрема, зазначила, що на даний час не працює, оскільки її робота пов'язана з постійними відрядженнями, поїздками, але їй важко пересуватися громадським транспортом та до цього часу вона відчуває постійний біль.
Суд, оцінює показання потерпілої ОСОБА_7 , як належними та достовірними, у розумінні ст. ст. 94-96 КПК України, тому не має підстав ставити їх під сумнів або ж не брати як доказ, оскільки вони узгоджуються з іншими дослідженими доказами в їх сукупності.
Так, зокрема, вина обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України доводиться процесуальними джерелами доказів, а саме:
- постановою про визнання і приєднання до справи речових доказів від 11.11.2022 року, а саме: транспортного засобу марки «Skoda Octavia», н.з. НОМЕР_1 (а.п. 142);
- актом огляду транспортного засобу від 10.11.2022 року, з якого вбачається, що транспортний засіб «Skoda Octavia», н.з. НОМЕР_1 , має зовнішні пошкодження, а саме: пошкоджено передній бампер, переднє праве крило, капот, вітрове скло (а.п. 143);
- висновком експерта № 042-1777-2022 від 23.01.2023 року, з якого вбачається: 1-4. Дані наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_7 свідчать про те, що під час звернення за медичною допомогою 10.11.2022 о 13:02, у неї виявлені тілесні ушкодження: а) закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, садно лобної ділянки; б) закрита травма хребта - крайовий перелом тіла першого поперекового хребця, перелом поперечного відростка п'ятого хребця зліва зі зміщенням уламків; в) закрита травма таза - уламковий перелом бічної маси крижа зліва,перелом на рівні тіла другого крижового хребця, перелом крила та тіла правої клубової кістки, перелом лівої лобкової кістки; г) закрита травма лівого стегна - перелом нижньої третини діафізустегнової кістки зі зміщенням уламків, нейропатія лівого малогомілкового нерву. Відповідно до п. п. 4.6. та 2.2.1./в «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», вказані тілесні ушкодження у п. п. б), в), г) даних Підсумків, відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу, що могли бути при транспортній травмі (травма при зіткненні автомобіля, що рухався, з пішоходом), за давністю можуть відповідати вказаному терміну, тобто 10.11.2022 (а.п. 143-150);
- висновком експерта № СЕ-19/111-22/54019-ІТ від 13.02.2023 року, з якого вбачається, що на момент огляду автомобіля марки «Skoda Octavia», н.з. НОМЕР_1 , гальмівна система, система рульове управління та ходова частина знаходяться в працездатному стані (а.п. 154-158);
- висновком експерта № СЕ-19/111-23/4577-ІТ від 02.02.2023 року, з якого вбачається, що причиною даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля «Skoda Octavia» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 вимогам пункту 18.4 Правил дорожнього руху України (а.п. 160-165).
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтверджується його показаннями, показаннями потерпілої ОСОБА_7 та дослідженими письмовими документами.
Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у тому, що він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тому, знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 286 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до скоєного, особу обвинуваченого, а саме: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненому, часткове відшкодування завданого збитку, зокрема, те, що має на утриманні малолітніх дітей 2014 р.н. та 2017 р.н. (ч. 2 ст. 66 КК України - при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті).
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно зі ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
З урахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого (щиро каявся, вину визнав повністю, жалкує, що так сталося, до кримінальної відповідальності притягується вперше, частково відшкодував потерпілій заподіяну ним шкоду, має на утриманні малолітніх дітей 2014 р.н. та 2017 р.н., є внутрішньопереміщеною особою), наявності пом'якшуючих обставин, відсутність обтяжуючих обставин, зокрема, прокурор у судових дебатах прохав призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Інші рішення щодо питань, які вирішуються при ухваленні вироку
У ході розгляду кримінального провадження потерпілою пред'явлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що пов'язаний з лікуванням та отриманими тілесними ушкодженнями.
У судовому засіданні потерпіла вищезазначений цивільний позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити, з викладених у ньому підстав.
Так, вирішуючи питання цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 , з яким обвинувачений ОСОБА_3 погодився частково, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Зокрема, згідно зі ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Так, у даному кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_3 заявлено цивільний позов на суму 188 495 гривень 55 копійок матеріальної шкоди та 400 000 гривень моральної шкоди.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині матеріальної шкоди потерпіла зазначає, що у зв'язку із спричиненими злочином тілесними ушкодженнями, у період з 10.11.2022 року до 14.03.2023 року, для лікування та недопущення тяжких безповоротних наслідків їй були проведені операційні втручання: 10.11.2022 року; 16.11.2022 року та 21.02.2023 року, у зв'язку з чим, нею були понесені витрати на лікування, а саме: оплата медикаментів за період з 10.11.2022 року до 14.03.2023 року - 84 565 гривень 55 копійок; покупка плазми в реанімацію 11.11.2022 року - 3 000 гривень; електромобіль з лікарні додому 30.11.2022 року - 4 000 гривень; оплата послуг таксі чоловіка до лікарні за період з 11.11.2022 року до 03.03.2023 року - 5 930 гривень; медична сестра на ніч за період з 10.11.2022 року до 30.11.2022 року - 4 000 гривень; оплата послуг фізіотерапевта за період з 23.02.2023 року до 03.03.2023 року - 2 400 гривень; оплата послуг масажиста за період з 23.02.2023 року до 03.03.2023 року - 2 400 гривень; оплата послуг лікарів (операції: 10.11.2022 року, 16.11.2022 року та 21.02.2023 року) - 78 200 гри; виїзд лікаря нейрохірурга додому для огляду з 16.01.2023 року до 24.01.2023 року - 4 000 гривень. Загальна сума витрат за період з 10.11.2022 року до 14.03.2023 року без врахування майбутніх витрат на реабілітацію становить 188 495 гривень 55 копійок, зокрема, із зазначених понесених витрат було відраховано надані ОСОБА_3 на лікування кошти в розмірі 69 570 гривень (покупку імпланту).
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як роз'яснив Вищій спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" у п. 6 особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.
Також, суд звертає увагу, що ВСУ у постанові у справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016 року зробив правовий висновок, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, тобто останній вправі одержати повне відшкодування шкоди безпосередньо від особи, яка її завдала, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність такої особи.
Як вбачається з долучених до цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 письмових доказів, позовні вимоги у частині матеріальної шкоди, що були понесені останньою на лікування підтверджується документально в сумі 85 614 гривень 25 копійок , а тому, позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в частині вказаних документальних підтверджень реальних збитків.
Що стосується питання відшкодування моральної шкоди
Крім того, відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 1 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована шляхом одноразової виплати або щомісячних виплат.
Таким чином, особою, яка має право на відшкодування шкоди у зв'язку з заподіянням тілесних ушкоджень, є потерпіла ОСОБА_7 .
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» із змінами, внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Разом з тим, ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Суд вважає наведені доводи позивача частково обґрунтованими, виходячи з наступного.
Щодо вимоги потерпілої ОСОБА_7 про відшкодування завданої моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_3 400 000 гривень суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 р. і вважає, що завдана позивачці моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення.
Крім того, у даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Встановлено, що у зв'язку з заподіянням середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_7 зазнала душевних переживань та страждань. При цьому, вона зазнала моральних страждань та перебувала певний період часу у стресовому стані, оскільки перенесла операції, зокрема, остання змушена додавати додаткових зусиль для подальшої реабілітації, організації свого життя та своєї сім'ї. У цьому випадку, з огляду на вимоги розумності і справедливості, а також матеріальний стан обвинуваченого, розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати ОСОБА_7 , на думку суду, повинен становити 120 000 гривень. В іншій частині позовні вимоги потерпілої є недоведеними.
Визначений судом розмір відшкодування не перевищує відповідних засад розумності, виваженості та справедливості, визначених згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
З матеріалів кримінального провадження не вбачається достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру моральної шкоди, який передбачений позовом, а також такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги позивача у заявлених нею розмірах грошового стягнення. Відтак, зазначений вище розмір задоволених позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілої - з іншого.
Отже, враховуючи стан здоров'я потерпілої ОСОБА_7 , її переживання та емоційне навантаження, що негативно вплинули на психологічний та емоційний стан, при цьому, враховуючи розмір суми, яку необхідно стягнути із обвинуваченого у рахунок відшкодування заподіяної потерпілій моральної шкоди, необхідно врахувати особу обвинуваченого, а саме те, що останній має на утриманні двох малолітніх дітей, є внутрішньо переміщеною особою, добровільно частково відшкодував заподіяну ним шкоду в розмірі 69 570 гривень, що не оспорюється потерпілою стороною, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме - у розмірі 120 000 гривень.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 128, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 визнати винуватим за ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі дві тисячі п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 42 500 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.
Цивільний позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 85 614 гривень 25 копійок та моральну шкоду в розмірі 120 000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення: судово-медичної експертизи № 042-1777-2022 від 23.01.2023 року в розмірі 2672,00 грн.; судової експертизи № СЕ-19/111-22/54019-ІТ від 13.02.2023 року в розмірі 1510,24 грн. та судової експертизи № СЕ-19/111-23/4577-ІТ від 02.02.2023 року в розмірі 1887,80 грн., а всього на загальну суму розмірі 6070,04 грн.
Щодо питання речового доказу, то накладений арешт на транспортний засіб марки «Skoda Octavia», н.з. НОМЕР_1 - знято.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілій, представнику потерпілої та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Головуючий суддя: