ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року м. Ужгород№ 260/4444/22
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління пенсійного фонду у Закарпатській області №2269705584 про відмову щодо здійснення перерахунку та перехід з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 ;
- зобов'язання Головного управління пенсійного фонду у Закарпатській області зарахувати періоди роботи в органах державної податкової служби з 02.07.1990 року по 11.10.2005 у ДПІ у Макарівському районі Київської області, з 04.07.2008 по 27.02.2012 року у ДПІ у Макарівському районі м. Києва, з 28.02.2012 року по 13.06.2013 у ДПІ Шевченківському районі у м. Києві, які підпорядковувалися на той час Міністерству доходів і зборів України та період роботи з 24.07.2014 року по 01.05.2016 року у Державній фіскальній службі України до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовці для переходу на пенсію відповідно згідно Закону України "Про державну службу" та перевести з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію згідно Закону України "Про державну службу", ОСОБА_1 ;
- стягнути судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що 22 серпня 2022 року позивачка звернулась до ГУ ПФУ у Київській області з заявою про перехід на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», до якої було додано довідки про заробітну плату №149/6- 12 від 21.07.2022 року, від 21.07.2022 №1502/6 та трудову книжку, в якій вказані всі періоди роботи на посадах, які дають право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Рішенням №2269705584 від 30.08.2022 року про відмову у перерахунку пенсії Головним управлінням пенсійного фонду у Закарпатській області було відмовлено у переході на інший вид пенсії у зв'язку з тим, що згідно записів трудової книжки тривалість стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, станом на 01.05.2016 року становить 04 роки 02 місяці 23 дні.
Не погоджуючись з відмовою позивачка 07.09.2022 року звернулась зі скаргою до Пенсійного фонду України, однак у відповідь Пенсійний фонд України відповів, що враховуючи відсутність необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, рішення територіального управління Пенсійного фонду України від 30.08.2022 позивачці відмовлено в призначенні пенсії відповідно до Закону №889.
Позивачка вважає, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до її стажу державної служби, який дає право па пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а 13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом.
Позивачка вважає, що відповідач протиправно не зарахував періоди роботи в органах державної податкової служби, відтак такі повинні бути зараховані до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовці для переходу на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу"
Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що відповідно до пунктів 10,12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від року № 889-VІІІ «Про державну службу», право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 - XII «Про державну службу» мають особи, які на день набрання чинності Законом №889 (1 травня 2016 року) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, або які на 1 травня 2016 року мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, також Закон №889 не передбачає проведення перерахунків раніше призначених пенсій.
Представник відповідача зазначає, що стаж роботи ОСОБА_1 на державній службі становить 4 роки 02 місяці 23 дні, відтак оскільки стаж роботи на державній службі станом на 01.05.2016 року становить менше 10 років, то право на перерахунок згідно ЗУ «Про державну службу» у останньої відсутнє.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що згідно Трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 14 серпня 1979 року та Трудової книжки НОМЕР_1 від 25 грудня 2006 року:
- 02.07.1990 року зарахована по переводу в Державну податкову інспекцію по Макарівському районі на посаду державного податкового інспектора, де працювала на різних посадах та в подальшому 11.10.2005 року була звільнена за згодою сторін;
- 04.07.2008 року призначена на конкурсній основі на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора в Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва, де працювала на різних посадах та в подальшому 27.02.2012 року звільнена у зв'язку з переведенням в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва;
- 28.02.2012 року призначена в порядку переведення в Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора, де працювала на різних посадах та в подальшому 13.06.2013 звільнена у зв'язку з переведенням до Міністерства податків і зборів України;
- 24.07.2014 року у зв'язку з утворенням ДФС України шляхом перетворення Міністерства доходів і зборів України переведено на посаду головного державного ревізора-інспектора, де в подальшому була звільнена 28.07.2016 року у зв'язку з переведенням.
Із записів у трудовій книжці також вбачається, що позивачці:
- 02.11.1992 року присвоєне персональне звання "інспектор податкової служби I рангу";
- 30.05.1994 року позивачка прийняла Присягу державного службовця;
- 01.10.1994 року присвоєне персональне звання радника податкової служби IІІ рангу;
- 29.10.2004 року присвоєне спеціальне звання радника податкової служби ІI рангу;
- 26.03.2007 року присвоєно 13 ранг державного службовця;
- 14.06.2013 року присвоєно 11 ранг державного службовця;
- 05.12.2013 року присвоєно спеціальне звання "Радник податкової та митної справи ІІ рангу";
- 29.07.2016 року присвоєно 5 ранг державного службовця.
22 серпня 2022 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перехід з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ з 22 серпня 2022 року.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатської області для розгляду.
30 серпня 2022 року рішенням №2269705584 про відмову у перерахунку пенсії Головним управлінням пенсійного фонду у Закарпатській області було відмовлено у переході на інший вид пенсії у зв'язку з тим, що згідно записів трудової книжки тривалість стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, станом на 01.05.2016 року становить 04 роки 02 місяці 23 дні.
Позивачка не погодившись з відмовою відповідача щодо переходу на інший вид пенсії звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII та Постанови Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до ст.10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII - на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
10 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про державну службу" №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року.
Згідно із п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст.25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII було визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Згідно з п. 1 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Так, відповідно до ст.1 Закону України Закону України "Про державну службу" №3723-XII, який був діючим протягом тривалих періодів роботи позивачці на відповідних посадах в органах податкової служби, - державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апаратів щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивачці на відповідних посадах, був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII.
Згідно з ч.5, 7, 8 ст.15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Частиною 4 ст.15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII передбачено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто, даною нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону України "Про державну службу" №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Згідно зі ст.6 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Колегія суддів аналізуючи наведені норми вважає, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
У свою чергу, "Порядком обчислення стажу державної служби", затвердженим постановою KM України від 03.05.1994 №283, також було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах суддів, слідчих, а також час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ.
Так, згідно з абз.2 п.2 "Порядку обчислення стажу державної служби", затвердженого постановою KM України від 03.05.1994 року №283 (чинного до набрання законної сили Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року) до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Таким чином, як Законом України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 року, так і нормами діючих до нього профільних Законів України "Про державну службу" №3723-XII та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII, "Порядку обчислення стажу державної служби", затвердженого постановою KM України від 03.05.1994 року №283, - передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів.
Також, у Постанові КАС ВП від 03.07.2018 року у справі №586/965/16-а, суд зазначив наступне:
"Після 01.05.2016 року, відповідно до ст.90 Закону №889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які станом на 01.05.2016 року займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, ст.37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Слід зазначити, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби".
Отже, враховуючи висновки Верховного Суду, а також те, що позивачка з 02.07.1990 по 01.05.2016 року працювала в органах державної податкової служби, відповідно до ст.17 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», 30.05.1994 року прийняла Присягу державного службовця, що підтверджується записом у трудовій книжці №19 та їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання за наслідками атестації у визначеному Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII порядку, позивачка одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, і з отримуваної нею заробітної плати проводились відрахування підвищених розмірів відповідних (страхових, соціальних) внесків до спеціальних фондів державного бюджету, - суд приходить до висновку, що спірні періоди роботи (служби) позивачки підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
Щодо доводів відповідача, що займані позивачкою посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII, оскільки їй як посадовій особі контролюючих органів присвоювались спеціальні звання, суд зазначає наступне.
Згідно із п.344.1 ст. 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до п. 343.1 - 343.2 ст. 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Так, із записів у трудовій книжці вбачається, що позивачці:
- 02.11.1992 року присвоєне персональне звання "інспектор податкової служби I рангу";
- 01.10.1994 року присвоєне персональне звання " радник податкової служби IІІ рангу";
- 29.10.2044 року присвоєне спеціальне звання "радник податкової служби ІI рангу".
Згідно із п. 9 "Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
Відповідно до п. 4 "Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року №839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20 квітня 2016 року "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Відтак, спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених постановою Кабінету Міністрів України №306.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22 жовтня 2013 року у справі 21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу".
Зокрема, в постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2013 року у справі 21-340а13 колегія суддів зазначила, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року №503-р "Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців" не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.
Крім того, суд зазначає, що спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивачки на відповідних посадах, був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII та Податковий кодекс України, які мають вищу юридичну силу, ніж розпорядження КМУ.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про державну службу" №889-VIII та "Порядку обчислення стажу державної служби", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, які діють з 01 травня 2016 року, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
При цьому, відповідно до п.5 "Порядку обчислення стажу державної служби", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.
Таким чином, стаж роботи позивачки на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, станом на момент звернення із заявою про перехід на інший вид пенсії уже складав понад 20 років, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що періоди роботи позивачки у спірний період в податкових органах зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Враховуючи вищевикладені обставини, оскаржуване рішення №2269705584 від 30.08.2022 року Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області, щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ є необґрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч.2 ст.77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.5, 19, 77, 139, 243, 246 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Адміністративний ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління пенсійного фонду у Закарпатській області "Про відмову у перерахунку пенсії" №2269705584 від 30.08.2022 року.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду у Закарпатській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 в органах державної податкової служби з 02.07.1990 року по 11.10.2005 у ДПІ у Макарівському районі Київської області, з 04.07.2008 по 27.02.2012 року у Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва, з 28.02.2012 року по 13.06.2013 у ДПІ Шевченківському районі у м. Києві, з 24.07.2014 року по 01.05.2016 року у Державній фіскальній службі України до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовці, що дає право на пенсію, згідно Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду у Закарпатській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ з 22 серпня 2022 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1984,80 грн. (тисячу дев'ятсот вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк