Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року Справа№200/4650/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
25 серпня 2023 року до Донецького окружного адміністративного суду через свого представника - Густяка М.А., який діє на підставі ордеру від 26.07.2023, звернувся із позовною заявою ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі- відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо незаконної відмови у звільненні військовослужбовця ОСОБА_1 ;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_2 звільнити військовослужбовця Військової частини НОМЕР_2 на підставі п.п. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд).
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що відповідачем йому відмовлено у звільненні з військової служби п.п. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, яке позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Представник позивача зазначив, що позивач повинен здійснювати постійний догляд за своєю бабусею, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії КНП «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської міської ради, потребує постійної сторонньої допомоги. При цьому, звертав увагу суду на те, що відсутні інші особи, які можуть здійснювати такий догляд, оскільки донька ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (його мати) не може здійснювати догляд за своєю матір'ю за станом здоров'я, а донька ОСОБА_4 , яка є другою донькою ОСОБА_2 , має на утриманні неповнолітню дитину.
Відповідно до витягу №2056 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за адресою: АДРЕСА_1 , в останній зареєстровані: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 .
Згідно акту №161 обстеження матеріально-побутових умов від 22.06.2023 року ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
Наголошував на тому, що особи, зайняті постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько - консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд підлягають звільненню з військової служби під час мобілізації. Відтак, позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено останньому у звільненні з військової служби.
Ухвалою суду від 28 серпня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У встановлений судом термін до суду відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що 29.06.2023 р. солдатом ОСОБА_1 подано по команді рапорт на звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Рапорт розглянуто командуванням частини та прийнято рішення про відмову у задоволенні рапорту, про що зазначено - «не прийнято позитивного рішення на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Підстави для відмови: відсутні належні документи, що підтверджують відсутність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Позивачем у рапорті було зазначено, що на підтвердження підстав для звільнення з військової служби, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи до рапорту на звільнення було додано перелік документів.
Стосовно наданих документів на підтвердження необхідності постійного догляду:
- відповідно до доданої довідки до акта огляду МСЕК від 21.12.2010 р. серії РВН № 0176300 інваліда ОСОБА_2 , встановлена II група інвалідності, висновок про умови та характер праці: «пенсіонер за віком, праця в спец. створених умовах». Тобто, згідно висновку МСЕК, інвалід ОСОБА_2 не потребує постійного догляду за нею;
- відповідно до доданого заключення ЛЛК № 451 від 10.08.2023 р., гр. ОСОБА_3 рекомендовано - «хворій протипоказана важка фізична праця та робота, пов'язана з навантаженням». Тобто, на думку, відповідача, немає обмежень щодо догляду за хворою людиною;
- відповідно до доданих витягів про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 2056 та № 2057 зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані особи: позивач та інвалід ОСОБА_2 . Однак, згідно діючого законодавства України, факт здійснення постійного догляду за людиною підтверджується відповідним актом, що складається на підставі звернення особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду або документами (посвідчення, довідка) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд. Відповідний акт складається робочою групою із виходом за місцем проживання. Робочій групі надано право під час встановлення факту догляду витребувати від заявника документи, які підтверджують потребу особи в постійному догляді.
Враховуючи наведені обставини та керуючись п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-ХІІ, на думку відповідача, ОСОБА_1 фактично не здійснює постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, а сама особа з інвалідністю має інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону її утримувати.
Будь-яких інших документів на підтвердження підстав для звільнення з військової служби до рапорту додано не було.
В подальшому, представником позивача подано відповідь на відзив, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідачем надано також додаткові пояснення, в яких зазначено, що позивач як у позові, та і у запереченні на відзив посилається на документ з назвою «заключення ЛКК № 346 від 20.06.2023», згідно якого ОСОБА_2 , інвалід ІІ грн. за ЧАЕС, потребує постійного стороннього догляду. Однак, звертає увагу суду на те, що як на підставу повноважень ЛЛК на видання такого висновку позивач посилається на Інструкцію про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, затверджену наказом Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 № 667. Відповідно до п. 1-3 Інструкції «Висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю. Склад ЛКК затверджується наказом керівника закладу охорони здоров'я, який надає психіатричну допомогу (психоневрологічного диспансеру, центру, кабінету). Висновок ЛКК видається протягом одного робочого дня за наявності заяви особи, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та здійснює за ним постійний сторонній догляд.
Заключення ЛКК № 346 від 20.06.2023 складено лікарською консультативною комісією (ЛКК) КНП « Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської міської ради, що не є закладом з надання психіатричної допомоги.
З огляду на вищенаведене відповідачем стверджується, що ОСОБА_2 не є інвалідом ІІ групи по психіатричному захворюванню; медичний заклад, ЛКК якого видано заключення ЛКК № 346 від 20.06.2023, не є закладом охорони здоров'я, що надає психіатричну допомогу; заключення ЛКК № 346 від 20.06.2023 видано ЛКК, що не має повноважень на видання такого висновку. Дії ЛКК КНП «Сарненська центральна районна лікарня» СМР з видання такого «заключення» суперечать Інструкції про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 № 667; заключення ЛКК № 346 від 20.06.2023 видано за відсутності відповідної заяви позивача (хоча це є обов'язковою умовою видання такого висновку).
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
На підставі Указу Президента № 69/2022 від 24.02.2022 р. «Про загальну мобілізацію», ОСОБА_1 мобілізовано до на військову службу.
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (про стройовій частинні) від 19.05.2023 р. № 139, солдата ОСОБА_1 призначено на посаду розвідника - 3 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 , ВОС - 106646А.
Згідно частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
29.06.2023 позивачем подано по команді рапорт на звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Рапорт розглянуто командуванням військової частини та прийнято рішення про відмову у задоволенні рапорту, про що зазначено - «не прийнято позитивного рішення на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Підстави для відмови: відсутні належні документи, що підтверджують відсутність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Позивачем на підтвердження підстав для звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи до рапорту на звільнення додано: довідку до акта огляду МСЕК від 21.12.2010 р. серії РВН № 0176300 інваліда ОСОБА_2 , якій встановлена II група інвалідності, висновок про умови та характер праці: «пенсіонер за віком, праця в спец. створених умовах»; заключення ЛЛК, складене лікарською консультативною комісією КНП «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської міської ради № 451 від 10.08.2023 р., згідно якого ОСОБА_3 (яка доводиться донькою інваліда ОСОБА_2 та матір'ю позивача) рекомендовано - «хворій протипоказана важка фізична праця та робота, пов'язана з навантаженням»; висновок ЛКК, складений лікарською консультативною комісією КНП «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської міської ради № 346 від 20.06.2023, згідно якого ОСОБА_2 хвора та потребує постійного стороннього догляду і нездатна до самообслуговування; копію свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 , згідно якого матір'ю ОСОБА_5 є ОСОБА_6 , прізвище після розлучення - ОСОБА_7 ; копію свідоцтво про шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 за актовим записом №177; копію свідоцтва про народження Серія НОМЕР_4 військовослужбовця ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження Серія НОМЕР_5 ОСОБА_9 , який проходить службу в військовій частині НОМЕР_6 , довідка №11598 від 28.12.2022 року; свідоцтво про народження Серія НОМЕР_7 від 16.08.2011 року відповідно до якого ОСОБА_4 , яка є донькою ОСОБА_2 , має на утриманні неповнолітню дитину; акт №161 обстеження матеріально-побутових умов від 22.06.2023 року, складений Сарненською міською територіальною громадою, згідно якого ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992. Наведеній Закон також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами першою, другою статті 1 цього Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною шостою цієї статті передбачені наступні види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки;
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.
При цьому, пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим - під час воєнного стану.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Як встановлено судом, позивача призвано на військову службу під час загальної мобілізації.
Спір виник через відмову відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992.
Згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за хворою бабусею, позивач вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена висновком (заключенням) лікарсько-консультативної комісії КНП «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської міської ради № 346 від 20.06.2023.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009.
Підпунктом 1 п.11 цього Положення встановлено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
В свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОЗ №189 від 09.04.2008, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.06.2021 за №731/36353, лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку.
З проведеного аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, суд дійшов висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
Водночас, Інструкцією про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, затверджену наказом Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 № 667, передбачено право видавати лікарській комісії медичного закладу видавати висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу. При цьому, склад ЛКК затверджується наказом керівника закладу охорони здоров'я, який надає психіатричну допомогу (психоневрологічного диспансеру, центру, кабінету), однак у розглядуваному випадку відсутні будь-які докази, що ОСОБА_2 , яка є інвалідом ІІ гр. за ЧАЕС, має будь-які психічні розлади, а також докази того, що КНП « Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської міської ради є закладом з надання психіатричної допомоги ОСОБА_2 .
За наведеного, суд зауважує, що наданий позивачем висновок (заключення) лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворою бабусею.
Відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» №413 від 12.06.2013 військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема, як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
Позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була би підтверджена необхідність постійного догляду за його бабусею, не надав, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби та правомірність дій відповідачів щодо його не звільнення зі служби.
Отже, висновок ЛКК, наданий позивачем, не може бути визнаний документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби.
З огляду на зазначене, поданий позивачем разом з рапортом про звільнення висновок (заключення) ЛКК КНП «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської міської ради № 346 від 20.06.2023, не є належним підтверджуючим документом для звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.
Разом із цим, суд зазначає, що позивачем також не надано беззаперечних доказів на підтвердження відсутності інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю II групи. При цьому, згідно заключення ЛЛК № 451 від 10.08.2023 ОСОБА_3 - «протипоказана важка фізична праця та робота, пов'язана з навантаженням», тобто наведена рекомендація, на переконання суду, не виключає можливості здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи.
Таким чином, на час судового розгляду цієї справи та за наявних у матеріалах справи доказів, у суду відсутні підстави для визнання за позивачем безумовного права на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації у зв'язку з необхідністю постійного стороннього догляду за хворою бабусею.
Відтак, підстави для задоволення позову відсутні.
При цьому суд зауважує, що позивач не позбавлений права подати повторно рапорт на звільнення його з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, надавши документи, передбачені чинним законодавством України, з урахуванням висновків суду.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи те, що норми КАС України та Закону України "Про судовий збір" не передбачають розподілу (стягнення) судових витрат, які не були здійснені, тому питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Рішення прийнято в порядку письмового провадження 11 жовтня 2023 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.В. Зінченко