Україна
Донецький окружний адміністративний суд
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
11 жовтня 2023 року Справа №200/5410/23
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
27 вересня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом (позов зареєстрований в суді 28 вересня 2023 року), в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати їй пенсії за період з 01 листопада 2017 року по даний час;
- зобов'язати відповідача поновити нарахування та провести виплату їй заборгованості по пенсії, яка виникла за період з 01 листопада 2017 року по даний час.
Позивач зазначала, що є отримувачем пенсії по втраті годувальника, яка призначена згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням від 28 лютого 2011 року; також є внутрішньо переміщеною особою та перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, де і перебуває її пенсійна справа. Орієнтовно у період з 01 листопада 2017 року їй було припинено виплату пенсії без повідомлення причин.
У зв'язку з цим 21 вересня 2023 року позивачем на адресу відповідача направлено запит (адвокатський запит), в якому запитувалася письмова інформація щодо підстав та дати припинення нарахування та виплати пенсії, суми заборгованості по пенсії, і надання рішення про припинення нарахування пенсії. Листом відповідача від 26 вересня 2023 року №2000-0202-8/134362 у наданні відповіді відмовлено, що є грубим порушенням ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Позивач вважала дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення нарахування та виплати їй пенсії з 01 листопада 2017 року протиправними, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк - протягом десяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали - для усунення недоліків, а саме позивачу необхідно було:
- в позовній заяві зазначити докази, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме: зазначити докази, що підтверджують те, що позивач перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області; що виплату пенсії припинено у листопаді 2017 року; що наявна заборгованість з пенсії (тобто, що пенсія відповідачем нараховувалася, проте не виплачувалася);
- докази наведеним обставинам додати до позовної заяви;
- до позовної заяви додати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку, і додати докази поважності причин пропуску такого строку.
В ухвалі Донецького окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху також звернуто увагу позивача на те, що:
- у разі неможливості самостійного надання доказів позивач вправі подати клопотання про витребування доказів судом, яке має відповідати частині 2 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому має бути зазначено в тому числі: підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
- до поданих до суду документів в електронній формі (на виконання даної ухвали) слід додати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів або докази надсилання таких документів до електронних кабінетів інших учасників справи.
Представник позивача (адвокат) є особою, яка зареєструвала офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; він отримав копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху 29 вересня 2023 року, що підтверджується повідомленням про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи (довідкою про доставку електронного листа), де відображено наступне: «документ доставлено до електронного кабінету: 29.09.23 15:36».
Відповідно до частини 7 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Отже, позивач вважається таким, що отримав копію ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року - 29 вересня 2023 року.
Між тим недоліки позовної заяви у встановлений ухвалою строк в повному обсязі усунені не були.
Так, 30 вересня 2023 року на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху представник позивача (адвокат) подав в електронній формі клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом, яке обґрунтовував нормами ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Також посилався на рішення Верховного Суду України від 25 травня 2016 року в справі № 21- 1249а16), рішення Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 805/402/18.
Разом з тим, викладені в клопотанні обставини не дають суду підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Дана справа стосується надання пенсійних виплат.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інше для даної категорії справ не встановлено.
Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України чітко визначає, що строк звернення до суду з позовом обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Поновлення пропущеного процесуального строку можливо лише в разі наявності поважних причин його пропуску, підтверджених документально (частина 1 статті 121, частина 6 статті 161 Кодексу).
Так, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04 липня 2023 року у справі №620/4707/22, де Суд зазначив наступне: «…причина пропуску строку, за загальним правилом, може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.».
Встановлення строків звернення до суду з позовом законодавством передбачено з метою дисциплінування позивачів як учасників судового процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (про припинення нарахування та виплати пенсії) позивач повинна була дізнатися ще у грудні 2017 року - коли їй не було виплачено пенсію за листопад 2017 року (як вважала позивач), а до суду з позовом вона звернулася 27 вересня 2023 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з позовом, що встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, позивач звернулася до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати їй пенсії в строк, який становить понад 4,5 роки.
Доказів того, що позивач не могла дізнатися про існування свого порушеного права раніше, до клопотання не додані, і в клопотанні не зазначені.
Посилання позивача на інше є неприйнятним з наступних підстав.
Пенсія є щомісячним платежем, і її отримання відбувається щомісячно. Тому про порушення своїх пенсійних прав припиненням нарахування та виплати пенсії, з чим позивач пов'язувала свої позовні вимоги, позивач мала дізнатися, не отримавши таку пенсійну виплату за відповідний місяць. І саме з такої дати обчислюється строк звернення до суду з позовом.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема в постановах від 17 липня 2018 року в справі №522/7721/17, від 08 серпня 2019 року в справі №813/5002/17, від 08 серпня 2019 року в справі №127/13736/16-а, від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19.
Верховним Судом в постанові від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19 розглядалося питання застосування строку звернення до суду з позовом у соціальних та пенсійних спорах, і Суд відступив від своєї попередньої правової позиції та звернув увагу на те, що: «пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.».
Посилання представника позивача на правову позицію Верховного Суду, що була висловлена колись, є неприйнятними через те, що суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. А в останній правовій позиції Верховний Суд відступив від своєї попередньої правової позиції.
Норми статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не пов'язують початок перебігу строку звернення до адміністративного суду із обізнаністю особи про підстави прийняття суб'єктом владних повноважень певних рішень чи про їх обґрунтування (мотивацію), як помилково вважала позивач, а тому такі посилання не можуть бути самостійними підставами для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Аналогічна правова позиція щодо застосування строків звернення до суду з позовом та інституту поновлення строку звернення до суду з позовом неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема в постановах від 30 жовтня 2018 року в справі №826/6667/16, від 04 лютого 2019 року в справі №826/6158/17, від 07 березня 2018 року в справі № 826/281/16, від 15 лютого 2019 року в справі № 826/20092/16, від 28 березня 2019 року в справі №826/123/17, в ухвалі від 24 квітня 2019 року в справі №1140/3403/18.
Посилання представника позивача на положення ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - є неприйнятними, оскільки в них йдеться про нараховані суми пенсії. Позивач же в даній справі оскаржує припинення нарахування та виплати пенсії. Тобто, на відміну від положень вказаного Закону, в позові мова йдеться про не нараховані суми пенсії.
Доказів наявності заборгованості з пенсії позивача (тобто, що пенсія відповідачем нараховувалася, проте не виплачувалася), що дозволяло би суду застосувати ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не подано, не дивлячись на те, що у адвоката позивача було достатньо часу для вчинення відповідних дій з метою отримання таких доказів та подання їх до суду (або подання до суду доказів вчинення відповідних дій для отримання цих доказів самостійно).
Позивачем не наведені обставини, що унеможливили її звернення до суду з позовом у встановлений процесуальний строк. Докази таким обставинам до клопотання не додані.
Отже, клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом не свідчить про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними. Докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом до клопотання не додані.
З огляду на наведене підстави, вказані у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, судом визнані неповажними.
Інші недоліки позовної заяви також усунуті не були.
Представником позивача (адвокатом) в поданому до суду 30 вересня 2023 року в електронній формі клопотанні також заявлено клопотання про витребування у відповідача доказів в підтвердження наведених у позові обставин (а саме письмової інформації про правові підстави та дату припинення нарахування пенсії, про загальну суму заборгованості по пенсії за період з 01 листопада 2017 року по даний час). Клопотання обґрунтовувалося тим, що, як зазначалося в позові, постанова про припинення пенсійних виплат позивачу не була надіслана на адвокатський запит, оскільки відповідач незаконно не надав відповідь нього.
Проте, зміст та обґрунтування даного клопотання ідентичні тим, що були зазначені в раніше поданому клопотанні, оцінка якому була надана в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року про залишення позовної заяви без руху, в якій суд зазначив, що посилання адвоката позивача на те, що листом відповідача від 26 вересня 2023 року №2000-0202-8/134362 у наданні відповіді на його адвокатський запит відмовлено - є неприйнятними, оскільки такі посилання суперечать змісту цієї відповіді. Так у вказаній відповіді чітко зазначено, що оскільки до адвокатського запиту надана не засвідчена належним чином адвокатом копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (в порушення частини 1 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), тому відсутні правові підстави для розгляду зазначеного запиту. Тобто, через недотримання адвокатом порядку подання запиту, адвокатський запит відповідачем не розглядався, а був повернутий без розгляду. При цьому адвокат позивача не заперечував факт недотримання ним порядку подання адвокатського запиту. Враховуючи наведені обставини суд дійшов висновку, що «вказане клопотання не відповідає вимогам частин 1 та 2 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на що клопотання задоволенню не підлягає».
Отже, подане клопотання не свідчить про самостійне вжиття відповідних заходів особою, що подає клопотання (адвокатом позивача), для отримання доказів самостійно; причини неможливості самостійного отримання доказів не зазначені.
Клопотання про витребування доказів, яке б відповідало вимогам частин 1 та 2 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, та надавало суду можливість його задовольнити, до суду подано не було.
Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк позовна заява повертається позивачеві.
Керуючись частиною 2 статті 123, частиною 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИЛА:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 КАС України).
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 11 жовтня 2023 року.
Суддя Т.В. Логойда