ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.10.2023Справа № 910/8079/23
Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Вербицького Дмитра Олександровича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаер Груп"
про стягнення 5 153,71 грн.
без повідомлення учасників справи
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець Вербицький Дмитро Олександрович (далі - ФОП Вербицький Д. О. , позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаер Груп" (далі - ТОВ "Фаер Груп", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 5 153,71 грн. за договором про надання послуг доставки (перевезення) вантажу № 22/02/23 від 22.02.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за заявкою на перевезення вантажу № 22/02/23 від 12.02.2023 в частині повної та своєчасної сплати вартості наданих послуг. У позові ФОП Вербицький Д. О. просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 5000 грн., 3% річних у сумі 38,71 грн. та інфляційні втрати у сумі 115 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.06.2023 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам надано строк для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, проте подав заяву про надання часу для укладення сторонами мирової угоди.
Оскільки у розумний строк така мирова угода не була надана суду та враховуючи пояснення позивача щодо бездіяльності відповідача у примиренні, суд продовжив розгляд справи.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.
Отже, розглянувши заявлені позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.02.2020 між ФОП Вербицьким Д.О. (експедитор) та ТОВ «Фаер Груп» (замовник), на підставі заявки відповідача № 22/02/23 від 21.02.2023, був укладений договір про надання послуг доставки (перевезення) вантажу.
Відповідно до даного договору-заявки перевізник зобов'язався перевезти вантаж - лізин гідрохлорид (1500 кг), метіонин (1000 кг) та монокальцій фосфат (2000 кг) з точки завантаження: м. Київ, вул. Поліська, 15, вул. Миру, 19 , до точки розвантаження: за адресою Кіровоградська обл., с. Велика Северинка, вул. Степова, 24 .
Сторони домовилися, що вартість перевезення становить 7000 грн. (безготівковий розрахунок), яку замовник повинен сплатити в день вивантаження автомобіля у робочий час з 09:00 до 18:00 год. або на наступний робочий день.
Згідно з указаним договором-заявкою доказом отримання-передачі вантажу є товарно-транспортна накладна, оформлена належним чином, з підписами уповноваженої особи вантажоодержувача вантажовідправника та прикладенням печатки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором-заявкою № 22/02/23 від 12.02.2023, здійснивши перевезення вантажу на умовах, погоджених у договорі-заявці, що підтверджується наявними у справі копіями товарно-транспортної накладної № 22/02 від 22.02.2023; акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 23.02.2023 № ОУ-00000008 від 23.02.2023, підписаного сторонами; рахунком-фактурою № 08 від 23.02.2023.
За таких обставин, враховуючи погоджений сторонами порядок розрахунків, зобов'язання відповідача щодо оплати наданих послуг мало бути виконане в день вивантаження автомобіля (23.02.2023) у робочий час з 09:00 до 18:00 год. або на наступний робочий день.
Проте відповідач свої зобов'язання виконав неналежним чином, вартість перевезення вантажу сплатив несвоєчасно та частково - 17.03.2023 в сумі 2000 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку позивача за період з 01.01.2023 по 16.05.2023. При цьому в матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо факту отримання товару, а також відсутні докази належної сплати вартості наданих послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 5000 грн. підлягає задоволенню.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 115,00 грн. - інфляційних втрат та 38,71 грн. - 3 % річних.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.
Здійснивши перевірку правильності нарахування матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 115,00 грн. та 3 % річних у сумі 38, 71 грн., як просив позивач.
За таких обставин позов ФОП Вербицького Д.О. підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з задоволенням позову судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Фізичної особи підприємця Вербицького Дмитра Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Груп» про стягнення 5 153,71 грн. задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Груп» (04123, м. Київ, вул. Межова, 23, ідентифікаційний код 43653491) на користь Фізичної особи підприємця Вербицького Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість у сумі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 115 (сто п'ятнадцять) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 38 (тридцять вісім) грн. 71 коп. та судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Повне судове рішення складене 10 жовтня 2023 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.