ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХвала
про передачу справи за підсудністю
"10" жовтня 2023 р. м. Ужгород Справа №910/12722/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.
розглянувши матеріали за заявою Приватного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Надра України”, м. Київ про видачу судового наказу про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Філдсервіс”, м. Київ суми 220 083,48 грн заборгованості зі сплати орендної плати за Договором оренди індивідуально визначеного майна №540/21 від 30.11.2021 та 268,40 грн судового збору,
ВСТАНОВИЛА:
Приватне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Надра України”, м. Київ звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу б/н від 11.08.2023 про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Філдсервіс”, м. Київ суми 220 083,48 грн заборгованості зі сплати орендної плати за Договором оренди індивідуально визначеного майна №540/21 від 30.11.2021 та 268,40 грн судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 у справі №910/12722/23 постановлено передати матеріали вищевказаної заяви про видачу судового наказу за територіальною підсудністю до Господарського суду Закарпатської області. Зокрема судом встановлено, що спір у даній справі виник із приводу нерухомого майна (свердловина №38 Перещепинська Північно-Перещепинського родовища), яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, географічні координати: широта гр.49; мін.01; сек.53; довгота гр.35; мін.17; сек.04,5., а відтак, даний спір у відповідності до вимог частини третьої статті 30 ГПК України має розглядатись за місцезнаходженням майна, тобто Господарським судом Дніпропетровської області. При цьому, в резолютивній частині ухвали суду від 16.08.2023 зазначено про передачу матеріалів заяви Приватного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Надра України”, м. Київ про видачу судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Філдсервіс”, м. Київ про стягнення заборгованості за територіальною підсудністю до Господарського суду Закарпатської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2023 справу №910/12722/23 (заяву про видачу судового наказу) розподілено для розгляду судді Пригарі Л.І.
Розглянувши матеріали вищенаведеної заяви, суд доходить до висновку, що дана справа не підсудна Господарському суду Закарпатської області з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Приписами ст. 149 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.
У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності), встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
На підставі ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у ст. 27-29 Господарського процесуального кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 дійшла висновку про те, що до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала з урахуванням наступних обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Приписами цивільного судочинства (ч. 1 ст. 114 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження майна або його основної частини.
Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч. 1 ст. 114 ЦПК). Враховуючи положення ст. 181 Цивільного кодексу України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 327 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №3 “Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ”, а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.02.2018 у справі №201/12876/17 та від 11.07.2019 у справі №426/7217/18).
На відміну від регулювання, наведеного у Цивільному процесуальному кодексі України, у положеннях ч. 3 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 14.12.2017, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.
Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов'язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині 1, 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 14.12.2017.
В подальшому, Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин” від 18.02.2010 №1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 Господарського процесуального кодексу України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У чинній редакції Господарського процесуального кодексу України ч. 3 ст. 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту ч. 1 ст. 30 ЦПК України.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполучення “з приводу” означає “у зв'язку з чим-небудь”, тому словосполучення “з приводу нерухомого майна” треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Таким чином, за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що словосполучення “з приводу нерухомого майна” у частині 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
На підставі ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми справа до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, у межах даної справи постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 є визначальною для застосування норми ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України (виключної підсудності) до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном.
Як вбачається із матеріалів заяви про видачу судового наказу, предметом грошових вимог заявника є стягнення із боржника заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання останнім зобов'язань зі сплати орендної плати за Договором оренди індивідуально визначеного майна №540/21 від 30.11.2021 (далі - Договір).
На виконання умов даного Договору орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - пошукова свердловина №2 Підлісівська (далі іменується - майно/свердловина), що обліковується на балансі Компанії. Місцезнаходження свердловини: північна околиця с. Вільхівка, 0,9 км на Пд від а.відм. 424,4 м, 0,9 кмПнЗх від а.відм. 440,4 м (автомобільна дорога Дуба-Вільзівка), на вододілі правих приток. Географічні координати: широта 48° 51' 27”, довгота 24° 10' 51”.
Судом за допомогою картографічного вебсервісу Google Maps здійснено перевірку фактичного місцезнаходження нерухомого майна - пошукової свердловини №2 “Підлісівська” - за його географічними координатами (широта 48° 51' 27”, довгота 24° 10' 51”) та встановлено, що місцезнаходженням останнього є Рожнятівський район Івано-Франківської області (а не Новомосковський район Дніпропетровської області, як помилково зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 про передачу справи №910/12722/23 за підсудністю).
Водночас судом взято до уваги правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 у справі №420/4540/22, за яким враховуючи сучасний розвиток інформаційних та цифрових технологій, дані з Google Maps, який є безкоштовним картографічним веб-сервісом від компанії Google, а також набором застосунків, побудованих на основі цього сервісу й інших технологій Google, можна вважати допустимим та достовірними доказами, оскільки вони збираються з різних джерел, таких як супутники, автомобільні камери, додатки користувачів та інших джерел, а також з урахуванням того, що Google постійно оновлює та перевіряє дані, щоб забезпечити їх точність та актуальність.
З урахуванням вищенаведеного в сукупності, суд висновує, що до наявних спірних правовідносин повинні застосовуватися положення ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
З огляду на те, що місцезнаходженням нерухомого майна, із приводу якого між сторонами спору виникли правовідносини, є північна околиця с. Вільхівка Рожнятівського району Івано-Франківської області, вказаний спір підлягає розгляду Господарським судом Івано-Франківської області.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на наведене, беручи до уваги наявність підстав для застосування при визначенні підсудності даного спору приписів ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи те, що місцезнаходженням нерухомого майна, із приводу якого між сторонами спору виникли правовідносини, є північна околиця с. Вільхівка Рожнятівського району Івано-Франківської області, суд дійшов висновку, що матеріали заяви про видачу судового наказу (справи №910/12722/23) підлягають надісланню до Господарського суду Івано-Франківської області за підсудністю.
Керуючись ст. 30, 31, 152, 234 Господарського процесуального кодексу України
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВИВ:
1. Матеріали заяви б/н від 11.08.2023 (вх. №02.3.1-05/926/23 від 21.09.2023) (справи №910/12722/23) Приватного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Надра України”, м. Київ про видачу судового наказу про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Філдсервіс”, м. Київ суми 220 083,48 грн заборгованості зі сплати орендної плати за Договором оренди індивідуально визначеного майна №540/21 від 30.11.2021 та 268,40 грн судового збору з доданими до неї документами надіслати Господарському суду Івано-Франківської області (вул. Грушевського, будинок 32, м. Івано-Франківськ, 76018) за підсудністю.
2. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.
3. Ухвалу надіслати сторонам у справі.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Ухвалу складено та підписано 11.10.2023.
Суддя Пригара Л.І.