ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" жовтня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/80/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
Розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ено Меблі ЛТД», м. Мукачево Закарпатської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Хлібний Край», м. Дніпро
про стягнення заборгованості
За участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - Левковська К.Ю., адвокат, ордер серії АЕ №1201096 від 12.07.2023 (в режимі відеоконференції).
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ено Меблі ЛТД» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Хлібний Край» 2 297 583,64 грн заборгованості, з яких 1 325 752,71 грн основної заборгованості за договором оренди (що включає орендну плату та компенсацію дощових стоків), 112 922,71 грн пені та 858 908,22 грн штрафу, посилаючи на неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди нежитлових приміщень №061022/1 від 06.10.2022 року (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Ухвалою від 07.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Ухвалою від 21.04.2023 заяву про збільшення позовних вимог позивача від 12.04.2023 - задоволено, постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 23.05.2023 року.
Підготовче засідання у справі відкладалося, востаннє до 14.07.2023 року.
Ухвалою суду від 14.07.2023 судом постановлено закрити підготовче провадження, призначити судовий розгляд справи по суті на 25.08.2023 року. Встановлено відповідачу строк у десять днів з дня останнього судового засідання для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, а після отримання відповіді на відзив - надати до суду заперечення (за наявності потреби).
В той же час, розпорядженням керівника апарату суду від 19.07.2023 року № 02-02/156/23 у зв'язку з відрахуванням судді Пригузи П.Д. зі штату суду (закінчення строку відрядження), призначено повторний автоматизований розподіл даної справи.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/80/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2023.
Відповідно до ухвали від 21.07.2023 головуючий суддя Лучко Р.М. прийняв справу № 907/80/23 до провадження та повторно призначив розгляд справи по суті на 26 вересня 2023 року.
В судовому засіданні 26.09.2023 року оголошувалася перерва до 05.10.2023 року з огляду на заявлені відповідачем заперечення проти позову з посиланням на різні редакції Договору оренди нежитлових приміщень №061022/1 від 06.10.2022 року, копії яких долучено сторонами до позовної заяви та відзиву на позов.
У зв'язку з наведеним, суд в порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України зобов'язав позивача та відповідача надати суду наявні в них оригінали Договору оренди нежитлових приміщень №061022/1 від 06.10.2022 року з метою підтвердження відповідності поданих ними копій оригіналам.
28 вересня 2023 року на виконання вимог суду позивачем надано для огляду оригінали Договору оренди нежитлових приміщень №061022/1 від 06.10.2022 року, Актів прийому-передачі об'єктів до Договору від 10.10.2022, від 10.11.2022 та від 10.12.2022.
В судове засідання 05.10.2023 представник позивача не з'явився. Подав, при цьому, клопотання від 05.10.2023 про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судових засіданнях проти позовних вимог заперечує з підстав, що зазначені у відзиві на позов.
В той же час, оригіналу наявного в Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Хлібний Край» Договору оренди нежитлових приміщень №061022/1 від 06.10.2022 року, копія якого долучена відповідачем до відзиву на позов суду не надано.
Представник відповідача пояснив, при цьому, що такий оригінал сторонами ніколи не укладався, позаяк укладення самого Договору відбувалося шляхом обміну його електронними примірниками, у зв'язку з чим представник відповідача заявила усне клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підпису керівника відповідача на наданому позивачем оригіналі Договору оренди нежитлових приміщень №061022/1 від 06.10.2022 року.
Розглядаючи дане усне клопотання представника відповідача, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів
У зв'язку з викладеним, для призначення судової експертизи необхідна одночасна наявність двох умов:
- необхідність з'ясування обставин, що мають значення для справи із застосування спеціальних знань у сфері іншій ніж право;
- відсутність поданих учасниками справи висновків експерта з цих питань (сумнівність поданих учасниками справи висновків) або наявність клопотання учасника справи з обґрунтуванням підстав неможливості надати висновок експерта у строки, встановлені для подання доказів (в першій заяві по суті) з доведенням поважності причин такого неподання.
З урахуванням наведеного, суд констатує, що відповідачем не доведено наявності жодної з умов, які б слугували б підставою відповідно до ст. 99 ГПК України для призначення судової експертизи, позаяк Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Хлібний Край» не подано письмового клопотання відповідно до ст. 170 ГПК України з обґрунтуванням підстав неможливості надати висновок експерта разом з відзивом на позов та з доведенням поважності причин такого неподання або незаявлення клопотання про призначення судової експертизи у відзиві на позовну заяву.
В даному випадку суд приймає до уваги, що на час підготовки та подання відзиву на позов відповідачу не могло бути невідомо про відмінності в редакціях Договору оренди нежитлових приміщень №061022/1 від 06.10.2022 року, копія яких долучена до позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Ено Меблі ЛТД» та наявного у відповідача примірника договору, позаяк на вказаному ґрунтуються заперечення проти позову відповідача, а самі пояснення представника відповідача в даному контексті суд вважає суперечливими.
Так, у відзиві на позовну заяву від 20.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Хлібний Край» зазначає, що після ознайомлення з документами, які були додані до позовної заяви відповідач помітив, що копія Договору оренди нежитлових приміщень №061022/1 від 06.10.2022 року не відповідає оригіналу та має значні відмінності, а вже у судовому засіданні 05.10.2023 представник відповідача повідомила суду про відсутність у ТОВ «Торговий Дім «Хлібний Край» оригіналу означеного Договору та неможливість, у зв'язку з цим, надати суду для огляду його примірник.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на ту обставину, що явка повноважних представників сторін в судовому засіданні не визнавалася обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.
ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх збільшення, мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень №061022/1 від 06.10.2022 року в частині сплати орендної плати та компенсації дощових стоків за період з листопада 2022 року по квітень 2023 року включно, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Хлібний Край» наявна заборгованість в розмірі 1 325 752,71 грн, на яку позивачем за період з 01.11.2022 року по 31.03.2023 року нараховано 112 922,71 грн пені та 858 908,22 грн штрафу, які просить стягнути з відповідача у справі.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідач згідно з відзивом на позовну заяву від 20.07.2023 заперечує проти задоволення позовних вимог.
Зазначає, що долучена позивачем до позовної заяви копія Договору оренди нежитлових приміщень №061022/1 від 06.10.2022 року не відповідає оригіналу та має значні відмінності. Зокрема, згідно з долученою до відзиву на позов копією Договору оренди нежитлових приміщень №061022/1 від 06.10.2022 року строк дії Договору відповідно до його п. 4.3. сторонами встановлено з 10.10.2022 по 31.12.2023.
Крім того, пояснює, що в п. 6.1. наявного у відповідача Договору зазначено, що за домовленістю сторін оплату орендної плати можливо відтермінувати, але не пізніше 31.12.2023 року.
У зв'язку з наведеним, сторони усно домовилися про відтермінування остаточної оплати за оренду до 31.12.2023 року, а відтак, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ено Меблі ЛТД» відповідач вважає передчасним.
Відповідь на відзив.
Позивачем не подано відповідь на відзив згідно з ст. 166 ГПК України.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
06 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі Лтд» (надалі - Позивач/Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Хлібний Край» (надалі - Відповідач/Орендар) укладено Договір оренди нежитлових приміщень №061022/1 (надалі - Договір) за умовами п. 1.1. якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення:
- з 10 жовтня 2022 року: приміщення площею 2133,11 м.кв., яке обладнане електромережею, будівля на Генплані 133-1 (1-й поверх);
- з 10 листопада 2022 року: приміщення площею 635,48 м.кв., яке обладнане електромережею, будівля на Генплані 133-16;
- з 10 грудня 2022 року: приміщення площею 969,88 м.кв., яке обладнане електромережею, будівля на Генплані 133-15, - що знаходяться за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Заводська, 12 (далі - Об'єкт), а Орендар, в свою чергу, зобов'язався прийняти Об'єкт, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення Договору повернути Об'єкт Орендодавцеві в належному стані.
Пунктами 1.4., 2.1. Договору визначено обов'язок Орендаря використовувати Об'єкт виключно відповідно до мети орендного користування, якою є склад для зберігання зерна, кукурудзи та інших зернових культур.
Згідно з Актами приймання-передачі від 10.10.2022, від 10.11.2022 та від 10.12.2022 Орендодавцем на виконання умов Договору передано, а Орендарем, в свою чергу, прийнято Об'єкти оренди в строкове платне користування.
Відповідно до п. 4.1. Договору орендна плата на дату укладення Договору становить:
- за приміщення 133-1 (1-й поверх) - 231 756,22 грн, що еквівалентно 6399,33 Євро в місяць, включаючи ПДВ, з розрахунку вартості 1 кв.м. - 3,00 Євро, що складає 108,65 гривень. Курс гривні до євро визначається згідно курсу НБУ, що складає 36,2157 грн на дату укладення Договору. Перший місяць оренда сплачується не пізніше 10 жовтня 2022 року. Наступний рахунок виписується на 20 число кожного місяця та передається Орендарю для оплати до першого числа, до якого Орендар зобов'язується сплатити наданий йому рахунок, тобто сплатити орендну плату за наступний місяць.
- за приміщення 133-16 - 69 043,06 грн, що еквівалентно 1906,44 Євро в місяць, включаючи ПДВ, з розрахунку вартості 1 кв.м. - 3,00 Євро, що складає 108,65 гривень. Курс гривні до євро визначається згідно курсу НБУ, що складає 36,2157 грн на дату укладення Договору. Перший місяць оренда сплачується не пізніше 10 листопада 2022 року. Наступний рахунок виписується на 20 число кожного місяця та передається Орендарю для оплати до першого числа, до якого Орендар зобов'язується сплатити наданий йому рахунок, тобто сплатити орендну плату за наступний місяць.
- за приміщення 133-15 - 105 374,65 грн, що еквівалентно 2909,64 Євро в місяць, включаючи ПДВ, з розрахунку вартості 1 кв.м. - 3,00 Євро, що складає 108,65 гривень. Курс гривні до євро визначається згідно курсу НБУ, що складає 36,2157 грн на дату укладення Договору. Перший місяць оренда сплачується не пізніше 10 грудня 2022 року. Наступний рахунок виписується на 20 число кожного місяця та передається Орендарю для оплати до першого числа, до якого Орендар зобов'язується сплатити наданий йому рахунок, тобто сплатити орендну плату за наступний місяць.
Крім того, відповідно до п. 4.2. Договору визначено обов'язок Орендаря окремо компенсувати водопостачання та водовідведення, електроенергію, дощові стоки пропорційно до площі Об'єкта оренди відповідно до виставлених Орендодавцем рахунків та показників лічильників.
Згідно з п. 6.1. Договору орендна плата сплачується в національній валюті, за обмінним курсом євро до гривні НБУ, що діє на момент формування рахунку, шляхом перерахування Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця або вноситься готівкою в касу Орендодавця. Орендна плата сплачується щомісячно, авансом, не пізніше останнього робочого дня місяця, що передує місяцю, за який сплачується орендна плата у розмірі, передбаченому п. 4.1. Договору.
Додаткові угоди, рахунки, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), крім паперових документів надсилаються в сканованому вигляді з електронної адреси Орендодавця - dyrektsia@eno.ua на електронну адресу Орендаря і мають юридичну силу з дати їх надання/відправлення.
Відповідно до п. 4.3. Договору, цей Договір набирає чинності з 10.10.2022 та діє по 30.06.2023 року включно.
Позивач в заяві про збільшення позовних вимог та в розрахунку заборгованості по орендній платі станом на 31.03.2023 стверджує, що за час дії Договору Орендар не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, а саме не оплатив у визначений Договором строк орендну плату за період з з листопада 2022 року по квітень 2023 року включно, а також Відповідачем не компенсовано позивачу сплату за дощові стоки за вказаний період, в результаті чого ТОВ «ЕНО Меблі Лтд» відповідно до прийнятої судом заяви про зільшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача 1 325 752,71 грн заборгованості по орендній платі та компенсації дощових стоків та нараховані за несвоєчасну сплату яких пеню та штраф, що і є предметом судового розгляду в даній справі.
На підтвердження заявленої до стягнення суми заборгованості з орендної плати та компенсації дощових стоків суду надано:
- рахунок-фактуру №ЕМ-0001641 від 06.10.2022 про нарахування Орендарю 164 472,00 грн орендної плати за жовтень 2022 року (з 10.10.2022 по 31.10.2022);
- рахунок-фактуру № ЕМ-0002087 від 20.10.2022 про нарахування Орендарю 228 855,00 грн орендної плати за листопад 2022 року (за оренду приміщення 133-1 (1-й поверх);
- рахунок-фактуру №ЕМ-0001642 від 20.10.2022 про нарахування Орендарю 47 725,00 грн орендної плати за листопад 2022 року (з 10.11.2022 по 30.11.2022 за оренду приміщення 133-16);
- рахунок-фактуру №ЕМ-0001867 від 21.11.2022 про нарахування Орендарю, зокрема, 314 711,09 грн орендної плати за грудень 2022 року (за оренду приміщення 133-1 (1-й поверх) та приміщення 133-16), 78 161,00 грн орендної плати за грудень 2022 року (з 10.12.2022 по 31.12.2022 за оренду приміщення 133-15) та 1177,48 грн компенсації дощових стоків;
- рахунок-фактуру №ЕМ-0002079 від 20.12.2022 про нарахування Орендарю, зокрема, 435 007,37 грн орендної плати за січень 2023 року та 775,20 грн компенсації дощових стоків;
- рахунок-фактуру №ЕМ-0000191 від 20.01.2023 про нарахування Орендарю, зокрема, 443 250,32 грн орендної плати за лютий 2023 року та 5757,25 грн компенсації дощових стоків;
- рахунок-фактуру №ЕМ-0000388 від 20.02.2023 про нарахування Орендарю 435 580,33 грн орендної плати за березень 2023 року та 3813,24 грн компенсації дощових стоків;
- рахунок-фактуру №ЕМ-0000624 від 20.03.2023 про нарахування Орендарю 435 744,04 грн орендної плати за квітень 2023 року та 1607,53 грн компенсації дощових стоків, -
які виставлялися відповідачу в період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року включно та згідно з якими Орендарю за вказаний період нараховано 2 583 506,15 грн орендної плати та 13 130,70 грн компенсації дощових стоків.
Водночас, згідно з наданою суду копією банківської виписки по розрахунковому рахунку позивача за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 вбачається, що за означений період відповідачем сплачено 621 052,00 грн та, як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 31.03.2023 (долучений до заяви про збільшення позовних вимог) 617 047,57 грн позивачем спрямовано на погашення заборгованості по орендній платі, 782,31 грн - на оплату пені та 3222,12 грн - на оплату штрафу, які були нараховані Орендодавцем за несвоєчасну сплату Орендарем орендної плати за листопад 2022 року.
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ
Щодо підсудності.
Підсудність даного спору визначається за правилами ч. 3 ст. 30 ГПК України, відповідно до якої встановлено виключну підсудність спорів, що виникають з приводу нерухомого майна господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Щодо суті спору.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.
Відповідно до ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк.
Положеннями ст.ст. 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за укладеними договорами. Дане витікає з умов розглядуваного договору та вимог законодавства, згідно з яким суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( ч.1 ст.193 ГК України).
При укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного виявлення, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч.4 ст.179 ГК України).
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору піднайму (суборенди).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
Згідно з п. 1.3. укладеного між сторонами Договору право Орендодавця на володіння та користування об'єктом, в тому числі право передавати об'єкт в оренду за даним Договором передбачено умовами Договору оренди об'єктів нерухомості №01-04/2022-З від 01.04.2022, укладеного між Орендодавцем та власником об'єкту.
Відповідно до наявного в матеріалах справи Договору оренди об'єктів нерухомості №01-04/2022-З від 01.04.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатінвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі Лтд» підтверджується надання позивачу в даній справі з 01.04.2022 в строкове платне користування комплексу нерухомого майна, загальною площею 19 970,1 м.кв., що знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Заводська, 12 (п. 1.1. Договору №01-04/2022-З від 01.04.2022).
Приписами ч. 3 ст. 774 ЦК України визначено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму, згідно яких та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться також в положеннях п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.
Матеріалами справи підтверджується та Відповідачем не спростовано факт користування ним нерухомим майном - нежитловими приміщеннями площею 2133,11 м.кв., будівля на Генплані 133-1 (1-й поверх), площею 635,48 м.кв., будівля на Генплані 133-16 та площею 969,88 м.кв., будівля на Генплані 133-15, - що знаходяться за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Заводська, 12 на підставі Договору оренди нежитлових приміщень №061022/1 від 06.10.2022 року.
Доказів припинення сторонами вказаного Договору та/або повернення об'єкту Оренди з оренди Орендарем матеріали справи не містять, а відповідач у відзиві на позов та згідно з поясненнями свого представника факт користування Об'єктом оренди у спірний період не заперечує.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Як встановлено судом, в п.п. 4.1., 6.1. Договору сторонами обумовлено розмір орендної плати - за приміщення 133-1 (1-й поверх) - 231 756,22 грн, що еквівалентно 6399,33 Євро в місяць, включаючи ПДВ, з розрахунку вартості 1 кв.м. - 3,00 Євро, що складає 108,65 гривень; за приміщення 133-16 - 69 043,06 грн, що еквівалентно 1906,44 Євро в місяць, включаючи ПДВ, з розрахунку вартості 1 кв.м. - 3,00 Євро, що складає 108,65 гривень; за приміщення 133-15 - 105 374,65 грн, що еквівалентно 2909,64 Євро в місяць, включаючи ПДВ, з розрахунку вартості 1 кв.м. - 3,00 Євро, що складає 108,65 гривень та визначено, що така сплачується в національній валюті, за обмінним курсом євро до гривні НБУ, що діє на момент формування рахунку авансом не пізніше останнього робочого дня місяця, що передує місяцю, за який сплачується орендна плата, а відповідно до п. 4.2. Договору відповідач зобов'язався додатково компенсувати позивачу вартість, зокрема, дощових стоків відповідно до виставлених Орендодавцем рахунків.
Нараховані позивачем суми орендної плати та компенсація дощових стоків у спірний період відповідачем не заперечуються.
З аналізу норм ст. 204 Цивільного кодексу України випливає, що договори, укладені між сторонами, як цивільно-правові правочини, є правомірними, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, відтак, зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.
Як свідчать зібрані у справі докази, відповідач свого обов'язку щодо своєчасного і повного внесення орендної плати за користування орендованим приміщенням за період з грудня 2022 року по квітень 2023 року включно за Договором належним чином і у встановлений строк не виконав, а також Відповідачем не компенсовано Позивачу вартість дощових стоків пропорційно орендованій площі, допустивши перед Позивачем станом на 12.04.2023 року (дата оформлення заяви про збільшення позовних вимог) заборгованість по орендній платі та компенсації дощових стоків за період з грудня 2022 року по квітень 2023 року включно, яка згідно з поданими позивачем розрахунками позовних вимог, рахунками-фактурами та з урахуванням часткової сплати відповідачем становить 1 979 589,28 грн (2 583 506,15 грн орендної плати + 13 130,70 грн компенсації дощових стоків - 617 047,57 грн сплаченої орендної плати).
В той же час, враховуючи зміст прохальної частини заяви позивача про збільшення позовних вимог від 12.04.2023, яка прийнята судом згідно з ухвалою від 21.04.2023 року до розгляду, ТОВ «Ено Меблі ЛТД» просить суд стягнути з відповідача лише 1 325 752,71 грн основної заборгованості за договором оренди (що включає орендну плату та компенсацію дощових стоків), а відтак, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення, розгляд справи здійснюється виключно в частині заявленої позивачем до стягнення суми орендної плати та компенсації дощових стоків - 1 325 752,71 грн.
Враховуючи вище зазначені обставини, зважаючи, що Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення 1 325 752,71 грн заборгованості по орендній платі та компенсації дощових стоків за період з грудня 2022 року по квітень 2023 року включно згідно з Договору оренди нежитлових приміщень №061022/1 від 06.10.2022 року, - є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачами не спростованими, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Відхиляються в даному контексті аргументи відповідача про усну домовленість сторін щодо відтермінування строку сплати орендної плати до 31.12.2023, позаяк жодних доказів наявності такої усної домовленості матеріали справи не містять, а відповідно до ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Доказів внесення зміни до Договору відповідачем суду не надано, а подана відповідачем копія Договору з іншою редакцією деяких пунктів Договору відповідно до абз. 2 ч. 6 ст. 91 ГПК України не може братися до уваги суду, позаяк відповідачем на вимогу суду не надано оригінал власного примірника Договору, про що зазначено у вступній частині даного рішення.
Більше того, зазначені відповідачем у відзиві на позов відмінності у пунктах 4.3. та 6.1. Договору щодо строку його дії Договору та можливості за домовленістю сторін відтермінувати сплату орендної плати жодним чином не можуть спростувати підставність наведених вище висновків суду, позаяк доказів наявності такої домовленості сторонами суду не надано, а представник позивача в судовому засіданні 26.09.2023 заперечив її наявність.
Щодо пені.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Приписами ч. 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 6.2. Договору сторонами погоджено, що за порушення строків сплати орендних, компенсаційних та/або будь яких інших платежів в повному обсязі, Орендар на вимогу Орендодавця зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу до виконання зобов'язання в повному обсязі.
Позивач, з посиланням на вказаний пункт Договору в заяві про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача 112 922,71 грн пені пені, нарахованої за період з 01.11.2022 року по 31.03.2023 року за несвоєчасну сплату орендної плати та компенсацію дощових стоків.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає правомірним нарахування відповідачу пені за період з 01.11.2022 року по 31.03.2023 року, виходячи з розміру простроченого орендного платежу та компенсації комунальних послуг в цей період.
При цьому, здійснивши власний арифметичний розрахунок заявлених вимог в цій частині, судом встановлено, що розмір пені за вказаний період становить 150 487,11 грн (розрахунок суду знаходиться в матеріалах справи). Разом з тим, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення, а відтак підлягають до задоволення судом вимоги про стягнення з Відповідача нарахованої Позивачем за період з 01.11.2022 року по 31.03.2023 року пені в сумі 112 922,71 грн.
Щодо штрафу.
Відповідно до положень п. 6.2. Договору у разі, якщо прострочення триває 10 днів і більше, незалежно від нарахування пені згідно з цим пунктом, за кожні 10 днів прострочення додатково стягується штраф у розмірі 10% сукупного розміру місячної орендної плати, компенсаційних та/або інших платежів за відповідний місяць, у якому допущено таке порушення.
Визнаючись з підставністю позову в частині заявленого позивачем до стягнення штрафу в розмірі 858 908,22 грн, нарахованого за прострочення оплати послуг терміном більш як 10 календарних днів за кожні 10 днів прострочення, суд враховує, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідна правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 9 липня 2018 року у справі № 903/647/17, від 8 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17 та від 01 червня 2021 року в справі №910/12876/19.
Судом встановлено, що сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо надання послуг, досягли згоди щодо умов Договору, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили такі умови, підписавши Договір та передбачивши, окрім нарахування пені за прострочення оплати послуг відповідно до п. 6.2. Договору, також і штраф у випадку, якщо термін прострочення оплати триває більше 10 календарних днів.
Доказів того, що під час укладення правочину сторони пропонували інші умови в частині відповідальності за порушення договірних зобов'язань надано не було, протоколу розбіжностей стосовно застосування до Замовника відповідальності у виді нарахування штрафних санкцій у разі порушення договірних зобов'язань, передбачених розділом 4, п. 6.1. Договору, сторони не склали, тож дійшли висновку про можливість стягнення і пені, і штрафу, вказавши про різні види відповідальності, передбачені умовами Договору.
З урахуванням викладеного, суд вважає правомірним та обґрунтованим нарахування Відповідачу згідно з п. 6.2. Договору штрафу за затримку сплати орендної плати більше 10 календарних днів, який за умовами договору нараховується в розмірі 10% сукупного розміру місячної орендної плати за кожні 10 днів прострочення додатково.
При цьому, здійснивши власний арифметичний розрахунок заявлених вимог в цій частині, судом встановлено, що позивачем в лютому 2023 року помилково обраховано розмір штрафу, виходячи з 30 календарних днів, тоді як в лютому 2023 року таких днів 28, а відтак, штраф за цей місяць повинен обраховуватися в розмірі 20%, у зв'язку з чим, здійснивши власний арифметичний розрахунок позовних вимог в цій частині суд вважає правомірним нарахування відповідачу відповідно до п. 6.2. Договору 748 623,81 грн штрафу, а позов в цій частині є таким, що підлягає до задоволення.
В задоволенні вимог про стягнення з відповідача 110 284,41 грн штрафу, нарахованого за лютий 2023 року належить відмовити, позаяк вимоги в цій частині позивачем нараховано з порушенням умов п. 6.2. Договору.
Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до розрахунку позовних вимог станом на 31.03.2023, який долучено до заяви про збільшення їх розміру від 12.04.2023 загальна сума нарахованого відповідачу та несплаченого ним штрафу становить 1 078 202,31 грн.
В той же час, вимоги про стягнення цієї суми штрафу до суду не заявлено, а відповідні розрахунки штрафу станом на 31.03.2023 відрізняються від розрахунків штрафу, які додані до позовної заяви в частині щомісячних нарахувань штрафу, у зв'язку з чим, спір в цій частині судом розглянуто з урахуванням прохальної частини заяви про збільшення позовних вимог від 12.04.2023 та з перевіркою правомірності здійснених позивачем нарахувань штрафу по кожному періоду окремо.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В той же час, зайво сплачений позивачем судовий збір в розмірі 10 285,25 грн може бути повернутий з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" за клопотанням Товариства.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хлібний край» (49038, м. Дніпро, вул. Пастера, 10, код ЄДРПОУ 39746176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» (89600, м. Мукачево Закарпатської області, вул. Свалявська, 76, код ЄДРПОУ 22071242) 1 325 752,71 грн (один мільйон триста двадцять п'ять тисяч сімсот п'ятдесят дві гривні 71 копійку) заборгованості, 112 922,71 грн (сто дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять дві гривні 71 копійку) пені, 748 623,81 грн (сімсот сорок вісім тисяч шістсот двадцять три гривні 81 копійку) штрафу та 32 809,48 грн (тридцять дві тисячі вісімсот дев'ять гривень 48 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
3. В решті позову - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 11 жовтня 2023 року.
Суддя Лучко Р.М.