ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________
_______________________________________________________________
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
УХВАЛА
Від "10" жовтня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/950/23
За заявою: ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Суддя Гнисюк С.Д.
Представники:
- від заявника: Пушкарьов Олексій Олексійович (в режимі відеоконференції, п-к боржника Собчук Н.М., ордер серії АР від 20.07.2023).
17.07.2023 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, від ОСОБА_1 надійшла заява від 10.07.2023 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, з додатками.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.07.2023 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 від 10.07.2023 про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.08.2023 розгляд заяви в підготовчому судовому засіданні відкладено; наступне підготовче засідання суду призначено на 10.10.2023; відкладено розгляд заяви арбітражного керуючого Волтарніста Сергія Івановича №01/26-06-23 від 26.06.2023 про участь у справі; зобов'язано ОСОБА_1 надати суду необхідні докази.
09.10.2023 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, від представника заявника надійшло доповнення від 03.10.2023 до заяви про неплатоспроможність, з додатками.
У підготовчому засіданні 10.10.2023 розглядалась заява ОСОБА_1 від 10.07.2023 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Представник заявника в засіданні суду заяву підтримав та надав усні пояснення в її обгрунтування. Просив суд відкрити провадження у справі про неплатоспроможність.
Судом досліджено у підготовчому засіданні 10.10.2023 матеріали справи та документи, які надійшли до суду від представника боржника.
При дослідженні вказаних документів, судом встановлено, що до них не додано кредитну історію підписану письмово чи електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою кредитного бюро, на яку посилається представник боржника у доповненні.
Представник заявника зазначив, що кредитну історію було додано до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Вважає, що наявність QR-коду у кредитній історії і вважається підписом. Зазначив, що усі докази надано. Інших доказів немає.
Суд зазначає, що відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
QR-код зазначеним вимогам не відповідає, а тому не є електронним підписом.
З огляду на викладене, суд не приймає доводи представника заявника, в цій частині.
Розглянувши заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, подані боржником документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За приписами частини першої статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, під неплатоспроможністю слід розуміти неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви (абзац п'ятий частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства).
Положеннями Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця.
Стаття 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в частині другій статті 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
- боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
- існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції (частина третя статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства).
Право боржника звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не стоїть у залежності від наявності у сукупності всіх підстав, передбачених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).
Системний аналіз статті 113, частин першої, другої статті 116, частини першої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Разом з тим, способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині третій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст.
Згідно з частинами першою-третьою статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви. Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
З урахуванням викладеного та положень частини третьої статті 13, статей 74, 76, 77 ГПК України, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, місцевий суд повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ОСОБА_1 зазначено про те, що загальна заборгованість перед банківськими і іншими фінансовими установами становить понад 200 000.00 гривень. Боржник не в змозі сплатити кредити по причині що втратила роботу. Планувала знайти більш високооплачувану роботу. Потім почалася повномасштабна війна. Відповідно до Фінансового звіту УБКІ від 11.05.2023 року боржник має боргові зобов'язання перед банківськими та фінансовими установами на загальну суму 213 727,70 грн. По кредитним зобов'язанням припинила здійснювати погашення заборгованості у розмірі 100% уже понад рік. Наразі не в змозі виконувати грошові зобов'язання перед кредиторами. Станом на сьогоднішній день, Боржник не має офіційного працевлаштування та постійного доходу.
У доповненні до заяви, представник боржника зазначає про те, що ОСОБА_1 звертається до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі пунктів 2 та 4 частини 2 статті 115 КУзПБ, адже боржник змушена була, починаючи з травня 2021 року повністю припинити погашення своїх кредитів. Також вказує, що існують інші обставини, які свідчать, що принаймні у найближчі роки (2023 - 2024) не зможе виконувати свої грошові зобов'язання перед кредиторами: це об'єктивні обставини (пандемія коронавірусної інфекції та воєнна агресія з боку росії) та суб'єктивні обставини (відсутність майна, доходів, достатніх для погашення всієї суми заборгованості; відсутність перспектив знайти більш оплачувану роботу та покращити своє матеріальне становище; відсутність інвестора та/або гаранта тощо). Зазначені обставини підтверджують наявність загрози неплатоспроможності (пункт 4 частини 2 статті 115 КУзПБ). Вказує, що графік виконання Боржником своїх зобов'язань перед кредиторами відображається у Кредитній історії Боржника станом на 11.05.2023, звіт про яку був сформований ТОВ «Українське бюро кредитних історій» (ТОВ «УБКІ») у відповідності до Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій». Вказує, що згідно з висновками Верховного Суду кредитна історія боржника може бути доказом у справі за умови її підписання відповідною посадовою особою Кредитного бюро (в електронному або паперовому вигляді). Вважає, що повне припинення погашення кредитів боржником перед всіма кредиторами впродовж останніх більше двох років є підставою для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Також, боржник зазначає, що наразі існують інші об'єктивні та суб'єктивні обставини, які в сукупності свідчать про наявність загрози неплатоспроможності. Зазначає, що такими обставинами, що виникли в попередніх роках та існують сьогодні, є: установлення в грудні 2020 року Урядом України, згідно з постановою № 1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями), карантину з метою запобігання поширенню на території країни гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, дія якого в останнє продовжена до 30.06.2023; зазначені обставини суттєво вплинули на економічну ситуацію в країні, внаслідок чого збільшились ціни на основні види продуктових та необхідних в побуті непродуктових товарів; початок воєнної агресії з боку росії на території України з 24.02.2022 року; при цьому загроза іноземному вторгненню з боку росії та/або білорусі на північно- західних кордонах країни триває, що призвело до ще більшого погіршення у 2022 році економічної ситуації в країні; щомісячна девальвація національної валюти (гривні) з початку 2022 року, яка спричинена не тільки ускладненням економічної ситуації, а і початком воєнної агресії з боку росії, що призводить до щомісячного зростання цін на основні продуктові та непродуктові (побутові) товари, необхідні звичайній людині: засоби особистої гігієни, миючі засоби, побутова хімія тощо. Зазначені вище обставини є відомими, тож можуть бути визнані судом загальновідомими, тобто такими, що не потребують, в силу частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, надання Боржником додаткових доказів; збільшення інфляції з початку 2022 року (з коефіцієнту 110 за 2021 рік до коефіцієнту 126.6- за 2022 рік), така динаміка теж впливає на постійне та суттєве зростання рівня споживчих цін в країні на усі необхідні продукти та товари повсякденного вжитку, внаслідок чого Боржником почались вживатись заходи щодо економії на певних продуктах та побутових товарах; дуже велика сума заборгованості боржника перед кредиторами, яка з початку дії зазначених вище об'єктивних обставин зросла до 213727,70 гри.; зазначену суму боржник, попри навіть отримані щомісячні доходи, ніколи не зможе погасити в повному обсязі. Тож враховуючи постійне щомісячне нарахування кредиторами відсотків на основну суму боргу є загроза невиплати боргів боржником протягом тривалого часу. У зв'язку з цим боржник на даний час не тільки не може планувати погашення заборгованості перед кредиторами, але й вживає заходів щодо зменшення власних витрат на придбання продуктів харчування, ліків, необхідних побутових товарів та засобів власної гігієни. Зазначені вище обставини призводять лише до щомісячного накопичення (збільшення) боргів боржника перед його кредиторами, що є загрозою виникнення стійкої неплатоспроможності боржника, відновлення якої можливе не інакше, як через застосування процедур банкрутства у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства. На підставі даних Кредитної історії Боржника останнім складено Список кредиторів і боржників із зазначенням в цьому списку сум боргів, що складаються виключно із сум основного боргу. Додатково зазначає, що не має заборгованості зі сплати обов'язкових платежів до бюджету або заборгованості з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи. Загальна сума зобов'язань боржника, що зазначена в цій заяві та у Списку кредиторів та боржників, складається виключно із сум основного борг перед кредиторами та не містить сум неустойки, відсотків, штрафних санкцій ті іншої інформації. Боржником додано до заяви копії кредитних документів, що є в наявності. Інші документи, в тому числі розрахунки заборгованості за кредитними договорами, знаходяться у кредиторів, які щомісяця оновлюють інформацію в Кредитній історії боржника. У зв'язку з цим боржником було надіслано на адресу кредиторів відповідний адвокатський запит від 14.09.2023 № 14-09-23/4 з проханням надати копії кредитних договорів, а також довідки з розрахунком заборгованості, проте, жодної відповіді від кредиторів отримано не було.
Отже вважає, що наведені невиконані зобов'язання боржника перед кредиторами, на погляд заявника, підтверджується кредитною історією, складеною Українським бюро кредитних історій, та укладеними договорами.
На підставі зазначеного просить суд відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність.
Завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
У відповідності до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.
Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Окрім того, положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Відповідно до частин першої, другої статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Згідно вимог частини третьої статті 96 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
За змістом статті 3 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" бюро кредитних історій - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - бюро); ведення кредитної історії - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; "кредитна історія" - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов'язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач бюро - це юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; кредитний звіт - це сукупність інформації про суб'єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії; кредитний правочин - це правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов'язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб'єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.
У статті 7 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено перелік інформації, що містить кредитна історія, а саме, - це, серед іншого, наступна інформація про грошове зобов'язання суб'єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину), суму зобов'язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов'язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов'язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов'язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо), відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.
У статті 11 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено підстави та порядок надання кредитного звіту, а саме: бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором (частина 1), бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом (частина 3), бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором (частина 4), кредитні звіти надаються користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам (частина 5).
Відповідно до статті 13 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" суб'єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: кредитним звітом та інформацією з реєстру запитів (частина 1); суб'єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до бюро у порядку, визначеному Положенням про бюро (частина 2); бюро зобов'язане надати суб'єкту кредитної історії інформацію протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту (частина 4).
Норми Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" не містять положень щодо порядку формування, форми та обов'язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії.
За загальним правилом оформлення документації в частині підтвердження відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, відповідним належним підтвердженням є підписання документа відповідальною посадовою особою.
Роздруківка кредитної історії, яка надана боржником в підтвердження наявності договірних зобов'язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою кредитного бюро, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, а тому не може вважатися доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов'язань, як про те стверджує боржник (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 08.11.2022 по справі №909/937/21).
Зазначена роздруківка кредитної історії не є, також, належним доказом припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, як цього вимагає п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
П.п. 14 ч. 3 Розділу 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України вказує, що первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.
П. 50 Розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банком самостійно, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України.
Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі (п. 51Розділу 3 Положення).
В свою чергу, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 року у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).
Отже, надані заявником у якості доказів договори, укладені фізичною особою з фінансовими установами, можуть свідчити про домовленість сторін договорів та можуть бути доказами у справі про наявність дійсного основного зобов'язання боржника перед фінансовими установами, суми заборгованості та строку прострочки по платежам за основним зобов'язанням лише у сукупності з іншими доказами, зокрема, первинними документами.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.09.2023 та від 29.08.2023 зобов'язано ОСОБА_1 надати суду, зокрема:
- докази, які підтверджують припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, як цього вимагає п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, з доданням належного розрахунку такої заборгованості та строків припинення погашення;
- докази наявності інших підстав, передбачених ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
- належні та допустимі докази (засвідчені; підписані ЕЦП), які стали підставою для виникнення грошових зобов'язань та підтверджують розмір заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штраф, пеня) по кожному кредитору (у тому числі виписки за картковими рахунками; правочини; первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань.
Станом на дату підготовчого судового засідання 10.10.2023 ОСОБА_1 вимоги ухвал суду не виконала.
З огляду на зазначене, без необхідних доказів, суд не може встановити факт наявності заборгованості і як наслідок те, що боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців.
Заявником, також, не доведено належними та допустимими доказами наявності інших підстав, передбачених ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Посилання на пандемію та військовий стан, суд не приймає, та як зазначені факти є загальновідомими та розповсюджуються на усіх громадян України.
Військовий стан не є підставою для припинення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.
Доказів неможливості працевлаштування (тощо) також суду не надано.
Отже, зазначені заявником обгрунтування інших підстав для відкриття провадження у справі про не платоспроможність не знайшло свого документального підтвердження, тобто не доведено належними доказами.
Крім того, щодо посилання представника боржника на те, що ним було направлено запити до банківських установ, суд зазначає про те, що адвокат має право отримати інформацію, що становить банківську таємницю, на свій запит лише за умови дотримання ним вимог чинного законодавства щодо оформлення звернень на розголошення інформації, що становить банківську таємницю, наявності належних повноважень (дозволу власника інформації на її розголошення або довіреності, що містить такі повноваження, від нього, оформлених відповідно до чинного законодавства), рішення суду.
Суду не надано доказів, щодо належного звернення адвоката чи боржника особисто до фінансових установ, з урахуванням норм Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці.
Згідно ч.4 ст. 119 Кодексу про банкрутство, господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо, відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Враховуючи те, що заявник не довів наявності підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Заявником не доведено відсутності у нього, чи неможливості отримання інших доказів (судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи), інші належні докази) на підтвердження наявності у нього заборгованості, які б доводили факт невиконання ним своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Збирання доказів по справі не є обов'язком суду, крім випадків, які прямо встановлено нормами Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на те, що судом відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника, господарський суд залишає без розгляду заяву арбітражного керуючого Волтарніста Сергія Івановича №01/26-06-23 від 26.06.2023 про участь у справі.
З урахуванням частини 7 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Керуючись статтями 1, 2, 113, 115, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Житомирської області, -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
2. Заяву арбітражного керуючого Волтарніста Сергія Івановича №01/26-06-23 від 26.06.2023 про участь у справі - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та підлягає оскарженню.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання повного тексту ухвали: 11.10.2023.
Суддя Гнисюк С.Д.