ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.10.2023м. ДніпроСправа № 904/1514/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький метизний завод", м. Запоріжжя
до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 173 681 грн 79 коп. за договором поставки від 19.12.2019 № 61/160
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький метизний завод" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом без номеру та без дати, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" заборгованість в сумі 173 681 грн 79 коп., з яких: 118 201 грн 84 коп. - основний борг, 5 367 грн 63 коп. - 3% річних, 39 448 грн 72 коп. - інфляційні втрати, 10 663 грн 60 коп. - пеня, відповідно до умов договору поставки від 19.12.2019 № 61/160.
Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2 684 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку складає 4 000 грн 00 коп., просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару.
Ухвалою господарського суду від 29.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
Господарський суд наголошує на тому, що через відсутність належного фінансування, відправлення поштової кореспонденції Господарським судом Дніпропетровської області станом на 29.03.2023 не здійснювалося. За вказаних обставин, ухвала суду від 29.03.2023 направлялася відповідачу на його офіційну електронну адресу secretar@dtm.dp.ua, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 30.03.2023 (а.с. 240).
Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов та не подав витребувані судом документи.
Отже, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги військовий стан в Україні та перебування головуючого судді на лікарняному, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
19.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький метизний завод" (постачальник) та Акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (покупець) укладено договір поставки № 61/160 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупцю продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.
Найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість та ціна продукції, що є предметом поставки за цим договором визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 2.1. договору ціна на продукцію, що поставляється за цим договором, узгоджується сторонами в специфікаціях.
За умовами п. 2.3. договору загальна сума договору становить суму всіх підписаних сторонами специфікацій. Ціни на продукцію за цим договором, ціни у видаткових накладних, у рахунках на оплату продукції, інших документах до договору вказуються в національній валюті України.
Відповідно до п. 3.1. договору розрахунки за продукцію здійснюються з національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі, на підставі рахунку на оплату постачальника.
Покупець здійснює оплату продукції не пізніше 30 календарних днів з дати постачання, якщо інше не вказується в специфікаціях (п. 3.2. договору).
Згідно з п. 4.4. договору постачальник зобов'язаний надати покупцеві при постачанні продукції наступні документи: сертифікат якості, рахунок, видаткову накладну, ТТН.
Право власності на продукцію за цим договором переходить до покупця з дати підписання сторонами видаткової накладної, товарно-транспортної накладної (п. 4.5. договору).
У п. 8.1. договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 12.1. договору цей договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.2021 року. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань та відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.
Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявила про бажання припинити дію договору, дія цього договору буде автоматично продовжуватися до 31 грудня кожного наступного року (п. 12.2. договору).
У період з 19.12.2019 по 07.07.2021 сторонами підписані специфікації до договору, в яких погоджено умови поставки товару (дріт сталевий зварювальний Св08Г2С 1, 2 ГОСТ 2246-70 (на касетах К-300 каркас) у кількості 58,74 т на загальну суму 1 881 313 грн 24 коп. (т.1, а.с. 39-113).
На виконання умов договору та вищевказаних специфікацій у період з 20.12.2019 по 02.07.2021 позивач виставив відповідачу рахунки на оплату та поставив відповідачу товар на загальну суму 1 811 060 грн 04 коп., що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи (т.1, а.с. 114-245, т. 2 а. с. 1-127).
Поставлений товар частково оплачений відповідачем на суму 1 788 818 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи (т.2, а.с. 129-197).
Як зазначає позивач, заборгованість відповідача за товар, поставлений за вищевказаними накладними, станом на 23.07.2021склала 22 242 грн 04 коп.
У подальшому, відповідно до умов договору сторони підписали наступні специфікації:
- Специфікація № 75 від 27.08.2021, в якій сторони погодили умови поставки товару (дріт сталевий зварювальний Св-08Г2С 1,6 мм ГОСТ 2246-70 (на касетах К-300 каркас)) у кількості 0.705 т на загальну суму 30 405,24 грн, у тому числі ПДВ 5067,54 грн. (т.2, а.с. 198);
- Специфікація № 76 від 30.08.202, в якій сторони погодили умови поставки товару (дріт сталевий зварювальний Св-08Г2С 1,6 мм ГОСТ 2246-70 (на касетах К-300 каркас)) у кількості 0,51 т на загальну суму 21 995,28 грн, у тому числі ПДВ 3 665,88 грн (т.2, а.с. 203);
- Специфікація № 77 від 30.08.2021, в якій сторони погодили умови поставки товару (дріт сталевий зварювальний Св-08Г2С 1,6 мм ГОСТ 2246-70 (на касетах К-300 каркас)) у кількості 1,005 т на загальну суму 43 343,64 грн, у тому числі ПДВ 7 223,94 грн (т.2, а.с. 207);
- Специфікація №78 від 02.09.2021, в якій сторони погодили умови поставки товару (дріт сталевий зварювальний Св-08Г2С 1,6 мм ГОСТ 2246-70 (на касетах К-300 каркас)) у кількості 1,005 т па загальну суму 43 343,64 грн, у тому числі ПДВ 7 223,94 грн (т.2, а.с. 212).
За змістом вказаних специфікацій порядок розрахунків: не пізніше 5 банківських днів з дати постачання продукції (п. 2), термін постачання: протягом 10 календарних днів з дати підписання специфікації (п. 3).
На виконання умов договору та специфікацій № № 75-78 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 139 087 грн 80 коп., що підтверджується видатковими накладними № 667 від 27.08.2021, № 673 від 30.08.2021, № 682 від 01.09.2021, № 710 від 07.09.2021, а також товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару тощо (т.2, а.с. 203-215).
Господарський суд зазначає, що вказані накладні підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень.
Як зазначає позивач, 22.09.2021 відповідачем частково оплачений товар, поставлений позивачем на виконання умов спірного договору на загальну суму 43 128 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 16188 (т.2, а.с. 216). Оскільки у призначенні платежу відповідачем не було зазначено оплату за конкретною поставкою, вказана оплата зарахована позивачем у хронологічному порядку, а саме: оплата заборгованості станом на 23.07.2021 на суму 22 242 грн 04 коп.; часткова оплата заборгованості за товар, поставлений на виконання специфікації № 75 від 27.08.2021 (видаткова накладна № 667 від 27.08.2021) на суму 20 885 грн 96 коп.
Таким чином, в порушення умов договору відповідач своєчасно та в повному обсязі не оплатив вартість поставленого позивачем товару, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 118 201 грн 84 коп. (139 087 грн 80 коп. - 20 885 грн 96 коп.)
На підставі п. 8.1. договору позивач нарахував до сплати відповідачу пеню у загальному розмірі 10 663 грн 60 коп. за загальний період з 06.09.2021 по 15.03.2022.
Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 5 367 грн 63 коп. за загальний період з 06.09.2021 по 13.03.2023 та інфляційні втрати в сумі 39 448 грн 72 коп. за період з вересня 2021 по лютий 2023.
Доказів оплати спірної вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору поставки, факт поставки товару, строк оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати вартості поставленого товару.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За змістом ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 118 201 грн 84 коп.
З огляду на умови п. 2 специфікацій № № 75-78 до договору строк оплати поставленого товару за спірними накладними є таким, що настав:
- за видатковою накладною № 667 від 27.08.2021 - 03.09.2021;
- за видатковою накладною № 673 від 30.08.2021 - 06.09.2021;
- за видатковою накладною № 682 від 01.09.2021 - 08.09.2021;
- за видатковою накладною № 710 від 07.09.2021 - 14.09.2021.
Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено вартість поставленого товару за спірними видатковими накладними, суд вважає позовну вимогу про стягнення боргу у розмірі 118 201 грн 84 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Господарський суд зазначає, що наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16.
Так, у викладеному у позові розрахунку, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 10 663 грн 60 коп., нараховану на загальну суму боргу 118 201 грн 84 коп. по кожній видатковій накладній окремо за загальний період з 06.09.2021 по 15.03.2022.
Проте, як встановлено судом, позивачем при розрахунку пені не враховані приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України при розрахунку пені за накладною № 667 від 27.08.2021, а також за цією видатковою накладною день оплати боргу зарахований у період нарахування пені.
Отже, за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 10 633 грн 77 коп., з яких: за видатковою накладною № 667 від 27.08.2021 - 994 грн 96 коп. (з 06.09.2021 по 04.03.2022); за видатковою накладною № 673 від 30.08.2021 - 1971 грн 14 коп. (з 07.09.2021 по 07.03.2022); за видатковою накладною № 682 від 01.09.2021 - 3 893 грн 80 коп. (з 09.09.2021 по 09.03.2022); за видатковою накладною № 710 від 07.09.2021 - 3 773 грн 87 коп. (з 15.09.2021 по 15.03.2022). У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивач припустився такої самої помилки, що і при розрахунку пені за видатковою накладною № 667 від 27.08.2021, зарахувавши день оплати боргу у період нарахування 3% річних.
Таким чином, за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у загальній сумі 5 365 грн 13 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат порушень умов договору та чинного законодавства судом не встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач не скористався правом на надання заперечень, доводи позивача належними та допустимими доказами не спростував.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 118 201 грн 84 коп. основного боргу, 10 633 грн 77 коп. пені, 5 365 грн 13 коп. 3% річних, 39 448 грн 72 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, заявлених у розмірі 4 000 грн 00 коп., господарський суд виходить з такого.
Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст.131-2 Конституції України, ст.16 ГПК, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування витрат на правову допомогу як складової судових витрат (п.12 ч.3 ст.2, ст.123, ч.2 ст126 ГПК).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі позивачем до матеріалів справи надано: копії договору на надання правничої (правової допомоги) від 13.03.2023 № б/н та додаткової угоди від 13.03.2023 № 1 до вказаного договору; рахунку № 03/03 від 13.03.2023; акту приймання-передачі послуг від 15.03.2023; платіжної інструкції від 17.03.2023 № 78 про сплату 4 000 грн 00 коп.; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 31.08.2020 серія ЗП № 002677; ордеру від 22.03.2023 серія АР № 1118291.
Так, 13.03.2023 між адвокатським об'єднанням "Легес" (адвокатське об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький метизний завод" (клієнт) укладено договір про надання правничої (правової допомоги) № б/н, відповідно до п.1.1. якого адвокатське об'єднання в обсязі та на умовах цього договору зобов'язується здійснити захист, представництво, а також надання клієнтові інших видів юридичних послуг та правничої (правової) допомоги (надалі - послуги), відповідно до його завдань (надалі - завдання) та на умовах договору, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
Згідно з п. 4.1. договору за надання послуг, що надаються адвокатським об'єднанням, клієнт сплачує гонорар та компенсує фактичні витрати, пов'язані із наданням послуг та необхідні для виконання цього договору.
Гонорар є формою винагороди адвокатського об'єднання за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір) за надання послуг за цим договором встановлюється в залежності від виду та обсягу послуг, що надаються та узгоджуються сторонами в актах приймання-передачі послуг. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір) за надання послуг, що пов'язані із позовною роботою та представництвом інтересів клієнта в суді, встановлюється шляхом підписання додаткових угод до договору (п. 4.3. договору).
За умовами п. 4.6. договору клієнт сплачує гонорар та фактичні витрати у безготівковому порядку шляхом перерахування на поточний (банківський) рахунок адвокатського об'єднання, зазначений к даному договору, на підставі рахунку, виставленого адвокатським об'єднанням. Гонорар має бути сплачений протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку.
Підписаний сторонами акт приймання-передачі послуг та розрахункові документи, підтверджуючі сплату, є документами, що підтверджують надання клієнту послуг (п. 4.8. договору).
Відповідно до п. 8.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025. Якщо до моменту закінчення строку дії договору сторони не заявлять про бажання розірвати договір, то строк діє договору продовжується автоматично на 1 рік після закінчення строку, зазначеного у цьому пункті договору, та кожного наступного річного періоду.
13.03.2023 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, в якій погодили, види правничої допомоги, що надаються клієнту у зв'язку із стягненням заборгованості з АТ "Дніпроважмаш" за договором поставки №61/160 від 19.12.2019, пені, інфляційних витрат та трьох процентів річних, а також її вартість у фіксованому розмірі. Зокрема, вартість підготовки тексту позовної заяви визначена сторонами у розмірі 4 000 грн 00 коп. (т. 2, а.с. 223).
15.03.2023 сторони підписали акт приймання-передачі послуг, відповідно до якого адвокатським об'єднанням надані клієнту наступні послуги: вивчено матеріали справи та підготовлено позовну заяву до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про стягнення заборгованості за договором поставки №61/160 від 19.12.2019, пені, інфляційних витрат та трьох процентів річних та направлення її до суду. Вартість послуг складає 4 000 грн 00 коп.
Відповідно до платіжної інструкції від 17.03.2023 № 78 вартість наданої правової допомоги сплачена клієнтом на користь адвокатського об'єднання у повному обсязі.
За приписами ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п.п. 1-2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Матеріалами справи підтверджується факт оплати позивачем на користь адвокатського об'єднання вартості правової допомоги в сумі 4 000 грн 00 коп., визначеної сторонами у додатковій угоді від 13.03.2023 № 1 та акті приймання-передачі послуг від 15.03.2023.
Здійснюючи аналіз заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також норми ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якими гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За таких обставин, щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн. 00 коп. є справедливою та співрозмірною.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, відповідно до норм ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн. 00 коп. покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий острів, буд. 3, код ЄДРПОУ 00168076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький метизний завод" (69106, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 22д, код ЄДРПОУ 39989779) 118 201 грн 84 коп. (сто вісімнадцять тисяч двісті одну грн 84 коп.) основного боргу, 10 633 грн 77 коп. (десять тисяч шістсот тридцять три грн 77 коп.) пені, 5 365 грн 13 коп. (п'ять тисяч триста шістдесят п'ять грн 13 коп.) 3% річних, 39 448 грн 72 коп. (тридцять дев'ять тисяч чотириста сорок вісім грн 72 коп.) інфляційних втрат, 2 683 грн 50 коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят три грн 50 коп.) витрат зі сплати судового збору, 3 999 грн 26 коп. (три тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 26 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 11.10.2023
Суддя І.А. Рудь