ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
УХВАЛА
ПРО ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО
11 жовтня 2023 року Провадження № 03/903/1036/23
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна
за відсутністю представників
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області матеріали по справі №903/1036/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріалті ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Трейд Ресурс" про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
02.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріалті ЛТД" подало до суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Трейд Ресурс" (а.с.1-5), в якій просить суд:
1. Прийняти заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Трейд Ресурс".
2. Відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Трейд Ресурс" та ввести процедуру розпорядження майном боржника.
3. Призначити розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Трейд Ресурс" арбітражного керуючого Самчука Антона Миколайовича.
4. Визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріалті ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Трейд Ресурс" в розмірі 1531500,00 грн та віднести їх до 4 черги вимог кредиторів.
5. Визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріалті ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Трейд Ресурс" в розмірі 26840,00 (судовий збір) вимоги першої черги (а.с.7-67).
03.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріалті ЛТД" подало до суду лист з додатками документів на 59 арк, які помилково не долучені до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою суду від 03.10.2023 заяву прийнято до розгляду, розгляд підготовчого судового засідання призначено на 11.10.2023 о 11:45 год. (а.с.70).
09.10.2023 та 11.10.2023 заявник подав до суду лист, яким долучив до матеріалів справи вимогу щодо виконання зобов'язання від 11.07.2023 та клопотання про розгляд справи у відсутності представника ТОВ "Ріалті ЛТД".
10.10.2023 боржник подав до суду відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, в якому зазначив, що заборгованість в сумі 1531500,00 грн. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами. Заявлену заборгованість перед ТОВ «РІАЛТІ ЛТД» визнає в повному обсязі.
Однак, вказує, що ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» тривалий час перебуває в нестабільному фінансовому становищі, у зв'язку з чим, не в змозі на сьогодні акумулювати кошти для повного проведення розрахунків з ТОВ «РІАЛТІ ЛТД», а також з іншими кредиторами. Фінансовий стан ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» станом на сьогодні, характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, повною залежністю від зовнішніх джерел фінансування, неможливістю акумулювати кошти для покриття своїх зобов'язань, які негативно впливають на результати господарсько - фінансової діяльності.
Зважаючи на вказане, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноваженого представника Товариства на судове засідання, розгляд справи в підготовчому судовому засіданні просить розглядати без участі представника ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС».
У визначений судом день та час учасники судового процесу своїх представників в засідання суду не направили, хоча про день та час розгляду справи в суді були повідомлені належним чином.
Проаналізувавши подані ініціюючим кредитором на обґрунтування своїх вимог докази, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.35 КУзПБ, підготовче засідання суду проводиться не пізніше 14 днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов'язань кредиторам тощо) - не пізніше 20 днів.
Дослідивши надані докази, господарський суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Вог Трейд Ресурс" (з кодом ЄДРПОУ 42621778) зареєстроване в якості юридичної особи - суб'єкта господарської діяльності за адресою: вулиця Коперника, 8-А, місто Луцьк, 43025.
Згідно ч. 1, 2 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства зазначається, що справи про банкрутство (неплатоспроможність) розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, місцем проживання фізичної особи або фізичної особи - підприємця. Зміна боржником зареєстрованого місцезнаходження або місця проживання після подання кредитором або боржником заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не впливає на зміну територіальної підсудності господарського суду. Право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Відповідно статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі.
Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
При цьому, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора визначений статтею 39 КУзПБ.
Згідно з частинами 1-3 статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі. Зокрема, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (ч.ч. 5, 6 ст. 39 КУзПБ).
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення можливості задоволення таких вимог боржником до проведення підготовчого засідання у справі.
Зокрема, однією з обов'язкових умов для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника є встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмета) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, зокрема, викладеній у постанові від 13.08.2020 у справі №910/4658/20 та в постанові від 24.11.2021 у справі №910/16246/18.
Також Верховний Суд (зокрема в постанові від 15.10.2020 у справі №922/1174/20) неодноразово зазначав, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Якщо у підготовчому засіданні буде з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Правова категорія "спір про право", яку з'ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника.
Зокрема, заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), поданого до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень 6 статті 39 КУзПБ.
У суду під час проведення підготовчого засідання відсутня можливість вирішення такого спору про право, що в свою чергу пов'язано з особливостями позовного провадження, як то пред'явлення позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо (постанова Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №916/1101/21).
Водночас у вказаній постанові Верховний Суд виснував, що задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство. Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов також у постановах від 24.11.2021 у справі №910/16246/18, від 20.12.2021 у справі №911/3185/20, на які посилається Скаржник у касаційній скарзі.
Крім того, у постанові від 18.01.2021 у справі №904/3251/20 Верховний Суд наголосив, що подання третьою особою позову про оскарження договору, на якому ґрунтуються вимоги кредитора вже після звернення такого кредитора до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, не підтверджує, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право ні за суб'єктним складом, ні за часовим критерієм (подання позову після відкриття провадження у справі про банкрутство) у розумінні підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 39 КУзПБ.
Тобто, суд не може формально підходити до визначення наявності "спору про право", який зводиться лише до заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин. У кожному конкретному випадку судом досліджуються заперечення боржника, зокрема, чи ґрунтуються вони на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами. Наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника.
Вирішення питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство за відповідною заявою чи відмови у такому відкритті має ґрунтуватися на належному дослідженні усіх доводів заявника та заперечень боржника, зокрема щодо наявності чи відсутності між ними спору про право, поданих зазначеними особами на підтвердження відповідних аргументів доказів з урахуванням покладеного на них підвищеного стандарту доказування тощо.
У відповідності до ч.1 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником.
Відповідно до ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
Судом встановлено, 09.12.2019 між ТОВ «НАФТОТРЕЙД РЕСУРС» (Первісний кредитор) та ТОВ «РІАЛТІ ЛТД» (Новий Кредитор) укладено Правочин про уступку права вимоги № 09/12 (далі - Правочин № 09/12, а.с.12-13).
Відповідно до п. 1.1. якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає право вимоги першого і стає кредитором ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» (Боржник).
Предметом відступлення є вимога до Боржника по виконанню зобов'язань згідно Договору безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі № 20/11/18-П від 20.11.2018 укладеним між Боржником та Первісним кредитором (надалі - Основний договір, а.с.15-16) в сумі 5000000,00 (п'ять мільйонів грн. 00 коп.) гривень.
Таким чином, з моменту підписання Правочину ТОВ «РІАЛТІ ЛТД», як Новий кредитор, набуває право вимагати від ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» виконання зобов'язань згідно Основного Договору на загальну суму 5000000,00 гривень.
Боржник - ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» не заперечує проти заміни Первісного кредитора на Нового кредитора, підписавши зі своєї сторони Правочин та надав згоду на відповідну заміну сторін в порядку та на умовах визначених Правочином № 09/12.
Первісний кредитор заявляє, що вимога, яку він відступає, нікому не заставлена, не продана, під забороною чи арештом не перебуває, не є предметом спору третіх осіб.
Згідно п. 2.6. Правочину № 09/12: Право вимоги, що відступається за цим Правочином, оцінене Первісним кредитором та Новим кредитором в сумі 5000000,00 гривень. Новий кредитор зобов'язується в строк не пізніше 31.12.2020 оплатити Первісному кредитору зазначену грошову суму. Додатковою угодою від 31.12.2021 року до Правочину про уступку права вимоги № 09/12 (а.с.14).
Сторони прийшли до згоди змінити строк оплати Первісному кредитору та встановити новий строк до 31.12.2022.
На виконання умов п.2.6. Правочину № 09/12, ТОВ «РІАЛТІ ЛТД» перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «НАФТОТРЕЙД РЕСУРС» суму в розмірі 1515000,00 (один мільйон п'ятсот п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) гривень, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме (а.с.18-22):
- платіжне доручення № 90 від 30.04.2021 р. на суму 540 000,00 грн.;
- платіжне доручення № 148 від 25.06.2021 р. на суму 400 000,00 грн.;
- платіжне доручення № 232 від 30.09.2021 р. на суму 320 000,00 грн.;
- платіжне доручення № 1009096393 від 29.10.2021 р. на суму 85 000,00 грн.;
- платіжне доручення № 1960511918 від 30.12.2021 р. на суму 170 000.00 грн.
Зобов'язання в частині сплати Новим кредитором в користь Первісного кредитора в сумі 3485000,00 грн припинено шлях уступки права вимоги згідно Правочину про уступку права вимоги №08/05/23-15 від 08.08.2023 (а.с.23-24).
Таким чином, Новий кредитор повністю виконав зобов'язання перед Первісним кредитором відповідно до умов п.2.6. Правочину № 09/12.
Разом з цим, ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» (Боржник) здійснив виконання частини зобов'язання визначеного п.1.2. Правочину № 09/12 в розмірі 3468500,00 гривень, наступним чином:
- суму в розмірі 3367000,00 гривень перераховано на розрахунковий рахунок Нового кредитора згідно платіжних доручень (а.с.25-54);
- суму в розмірі 101500,00 гривень шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог відповідно до Правочину про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 06.03.2023 (а.с.55).
З вище викладеного слідує, що за ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» по Правочині про уступку права вимоги № 09/12 від 09.12.2019 рахується заборгованість в сумі 1531500,00 гривень, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами (а.с.56-57).
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Отже, акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою боржника є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед кредитором грошового зобов'язання щодо повернення грошових коштів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 910/1389/18 від 05.03.2019).
Оскільки дана кредиторська заборгованість Боржника перед Заявником не погашена та зі сторони Боржника не вчинялось жодних дій в цьому напрямку, боржнику листом від 11 липня 2023 року надана вимога про погашення заборгованості у сумі 1531500,00 гривень (а.с.73-74). ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» було надано строк в добровільному порядку оплатити суму заборгованості до 01.08.2023. Однак вимога залишилась без належного реагування, хоча даною вимогою Заявником було повідомлено Боржника про можливість звернення ТОВ «РІАЛТІ ЛТД» до суду, у тому числі, з заявою про відкриття справи про банкрутство Боржника. Вимога отримана боржником 14.07.2023, що підтверджується підписом директора Романа Ямбулатова.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (ст. 513 ЦК України).
Ознаки договору відступлення права вимоги:
1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні;
2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо);
3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним;
4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання;
5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання
Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Таким чином, на дату розгляду справи, загальна сума заборгованості Боржника перед Кредитором становить 1531500,00 грн.
Відтак, в підготовчому засіданні господарським судом не встановлено підстав для відмови в відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Трейд Ресурс».
Зважаючи на викладене, за наслідками розгляду у підготовчому засіданні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріалті ЛТД» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Трейд Ресурс» господарський суд дійшов висновку, що товариство-боржник неспроможне виконати свої грошові зобов'язання перед ініціюючим кредитором в загальному розмірі 1531500,00 грн., доводи про ініціювання провадження у справі про банкрутство боржника є обґрунтованими, узгоджуються з нормами Кодексу України з процедур банкрутства та підлягають задоволенню.
За змістом частини 1 статті 64 КУзПБ, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:
1) у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами, укладеними згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;
2) у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріалті ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Трейд Ресурс" в частині 1531500,00 грн. заборгованості відносяться до 4 (четвертої) черги задоволення вимог кредиторів.
Крім того, при поданні заяви про грошові вимоги до боржника ТОВ "Ріалті ЛТД" сплатило 26840,00 грн. судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у даній справі згідно з платіжної інструкції №1228779115 від 25.09.2023, згідно з ст.64 КУзПБ, підлягають включенню до першої черги вимог кредиторів.
Керуючись положеннями ст. 64 КУзПБ, суд дійшов висновку, що грошові вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріалті ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Трейд Ресурс" підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості:
- 26840,00 грн - судовий збір (витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді) вимоги першої черги.
-1531500,00 грн - вимоги четвертої черги.
Відповідно статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається про: відкриття провадження у справі про банкрутство; визнання вимог кредитора та їх розмір; введення мораторію на задоволення вимог кредиторів; введення процедури розпорядження майном; призначення розпорядника майна, встановлення розміру його винагороди та джерела її сплати; вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави; строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати одного місяця та 20 днів після дати проведення підготовчого засідання суду; дату попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду; строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника, який не може перевищувати двох місяців, а в разі значного обсягу майна - трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.
З метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, на офіційному веб-порталі судової влади України не пізніше наступного дня з дня постановлення ухвали суду про відкриття провадження у справі господарський суд оприлюднює повідомлення про відкриття провадження у справі боржника (офіційне оприлюднення).
Доступ до інформації про провадження у справах, розміщеної на офіційному веб-порталі судової влади України, є вільним та безоплатним.
Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство повинне містити ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), найменування та адресу господарського суду, номер справи, дату офіційного оприлюднення повідомлення, відомості про розпорядника майна (ім'я, місцезнаходження), строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника.
Інформація про відкриття провадження у справі про банкрутство додатково може оприлюднюватися на офіційному веб-сайті державного органу з питань банкрутства, а також у будь-який інший спосіб, не заборонений законом.
Пунктом 21 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією у разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.
Заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім відомостей, передбачених частиною першою статті 34, частиною другою статті 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією.
Ініціюючий кредитор або боржник - фізична особа додає до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяву арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, про участь у справі, яка повинна відповідати вимогам, встановленим частиною третьою статті 28 цього Кодексу.
Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), призначає арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, розпорядником майна або керуючим реструктуризацією.
Частиною 3 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрута встановлено, що розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі:
1) які є заінтересованими особами у цій справі;
2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня відсторонення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років;
3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, визначених цим Кодексом;
4) які мають реальний чи потенційний конфлікт інтересів;
6) які є близькими особами боржника - фізичної особи.
До призначення арбітражним керуючим особа повинна подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до осіб, зазначених у цій частині.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріалті ЛТД» в заяві просить суд розпорядником майна боржника призначити арбітражного керуючого Самчука Антона Миколайовича.
03.10.2023 ТОВ «Ріалті ЛТД» подало до суду заяву арбітражного керуючого Самчука Антона Миколайовича про участь у справі про банкрутство.
Суд, розглянувши заяву арбітражного керуючого Самчука Антона Миколайовича від 25.09.2023 про участь в даній справі в якості розпорядника майна, зазначає, що арбітражним керуючим було повідомлено суд про те, що він не належить до жодної з категорії осіб, передбачених ч. 3 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства. Арбітражний керуючий повідомив суд про наявність організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у даній справі.
До матеріалів заяви долучено копії свідоцтва Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1863 від 07.02.2018, посвідчення №1911 від 07.02.2018, договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності арбітражного керуючого від 01.12.2022, свідоцтв про підвищення кваліфікації .
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе призначити арбітражного керуючого Самчука Антона Миколайовича (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1863 від 07.02.2018; адреса: вул.Стрілецька,21а, м. Луцьк, 43016, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) розпорядником майна боржника у даній справі про банкрутство.
Разом з вищевикладеним, судом враховано висновки постанови ВС від 22.1.2022 у справі №910/14923/20, де зазначено, що системний аналіз статей 45-47 КУзПБ свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог.
Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
Для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 28, 34, 39, 41, 44, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Відкрити провадження у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Трейд Ресурс» (вулиця Коперника, 8-А, місто Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 42621778).
2. Визнати у встановленому порядку доведені кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріалті ЛТД» (вулиця Богдана Хмельницького,55, місто Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40074261) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Трейд Ресурс» (вулиця Коперника, 8-А, місто Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 42621778) у наступній черговості:
- 26840,00 грн - судовий збір (витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді) вимоги першої черги.
-1531500,00 грн - вимоги четвертої черги.
3. Ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Трейд Ресурс» (вулиця Коперника, 8-А, місто Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 42621778).
4. Ввести процедуру розпорядження майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Трейд Ресурс» (вулиця Коперника, 8-А, місто Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 42621778) строком на сто сімдесят календарних днів до 29 березня 2024.
5. Розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Трейд Ресурс» (вулиця Коперника, 8-А, місто Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 42621778) призначити арбітражного керуючого Самчука Антона Миколайовича (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1863 від 07.02.2018; адреса: вул.Стрілецька,21а, м. Луцьк, 43016, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
6. Грошову винагороду розпоряднику майна визначити в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним відповідних повноважень за рахунок коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріалті ЛТД» (вулиця Богдана Хмельницького,55, місто Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40074261) шляхом авансування грошових коштів на депозитний рахунок Господарського суду Волинської області.
7. Оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Трейд Ресурс» (вулиця Коперника, 8-А, місто Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 42621778).
8. Зобов'язати розпорядника майна Самчука Антона Миколайовича повідомити органи державної виконавчої служби (приватних виконавців) за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Докази повідомлення надати господарському суду до 20.10.2023.
9. Зобов'язати розпорядника майна Самчука Антона Миколайовича в строк до 17.11.2023:
9.1 подати до господарського суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів в строк, який не повинен перевищувати місяця та двадцяти днів після проведення підготовчого засідання;
9.2 скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження до господарського суду в строк, який не повинен перевищувати одного місяця та двадцяти днів після проведення підготовчого засідання;
9.3 разом з боржником організувати та забезпечити проведення інвентаризації усіх активів боржника, у тому числі встановити обсяг майна, що підлягає обов'язковій реєстрації, та визначити його вартість; документально оформлені результати проведеної інвентаризації та визначення вартості майна боржника подати у наступне судове засідання;
9.4 проаналізувати фінансово-господарську діяльність, інвестиційне становище боржника та його становище на ринках; вчинити дії щодо виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, докази чого надати у наступне судове засідання;
9.5 надати до господарського суду:
- докази обсягу активів, які належать банкруту на праві власності, користування, повного господарського відання, зокрема, відповідні офіційні документи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державного підприємства "Український інститут промислової власності", Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Волинській області філія ГСЦ МВС, Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної авіаційної служби України, територіального органу Державної служби праці України у Волинській області (щодо наявності/відсутності підіймальних споруд та котлів, об'єктів підвищеної небезпеки, великотонажних автомобілів, технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації у вулично-дорожній мережі, трубопроводів, об'єктів нафтогазового комплексу, ділянок надр, наданих для експлуатації та будівництва підземних споруд), Волинської митниці Державної фіскальної служби України, інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю (щодо наявності/відсутності дозволу на виконання будівельних робіт та переліку замовника будівництва), територіального органу Держгеокадастру у Волинській області, Державного космічного агентства України, Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області, ПАТ "Укрзалізниця" (щодо зареєстрованих вантажних вагонів);
- письмову довідку з документальним підтвердженням щодо дебіторської заборгованості боржника;
- докази того чи є боржник засновником інших юридичних осіб;
- додаткові докази про наявність/відсутність у банкрута майна на праві власності/користування; підтверджуючі документи подати суду.
10. Вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.
11. Розгляд справи в попередньому засіданні призначити на "21" листопада 2023 р. о 10:00 год.
Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Волинської області (м. Луцьк, пр. Волі, 54а, в залі судових засідань №103).
12. Повідомити учасників справи, що з 05 жовтня 2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв'язку, у зв'язку з чим, відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
У відповідності до ч. 12 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство набирає законної сили з моменту її постановлення.
Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст ухвали складено 11.10.2023.
Суддя І. О. Гарбар