ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________
УХВАЛА
"05" жовтня 2023 р. Cправа № 902/867/23
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни
за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Вінницької районної ради, 21036, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 17, ідентифікаційний код юридичної особи 21728243
до Фізичної особи-підприємця Шапочука Андрія Володимировича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про виселення з комунального майна
за участю:
від позивача - Скопчак Я.В., у порядку самопредставництва
від відповідача - адвокат Гончар О.І., згідно ордеру
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/867/23 за позовом Вінницької районної ради до Фізичної особи підприємця Шапочука Андрія Володимировича про виселення з комунального майна.
03.08.2023 до суду від представника Шапочука Андрія Володимировича надійшла заява № б/н від 31.07.2023 (вх. № 01-34/7179/23 від 03.08.2023) про закриття провадження у справі № 902/867/23.
В обгрунтування вказаної заяви зазначено, що позивачем подано до суду позовну заяву про виселення фізичної особи-підприємця Шапочука Андрія Володимировича у примусовому порядку з комунального нерухомого майна Вінницької районної ради Вінницької області, а саме: підвального приміщення загальною площею 200,9 кв. м, що розташоване за адресою: вул. Європейська, 15-А, м. Іллінці , шляхом його передачі Вінницькій районній раді Вінницької області за актом прийому- передачі.
На думку заявника за змістом спірних правовідносин, суб'єктним складом сторін спору, законодавством, що застосовується до цих правовідносин, цей спір не є господарським.
Представником відповідача зазначено, що фізичною особою Шапочуком Андрієм Володимировичем припинено підприємницьку діяльність, внаслідок чого втрачено статус фізичної особи - підприємця з 15.01.2021 року, а тому за суб'єктним складом сторін спору, цей спір не є господарським, так як сторона спору Шапочук Андрій Володимирович не є підприємцем. Договірні відносини між сторонами та речове право у Шапочука Андрія Володимировича стосовно нерухомого майна за адресою вулиця Європейська, 15 - А в місті Іллінці Вінницьої області відсутні. Здійснення відповідачем підприємницької діяльності матеріалами доданими до позовної заяви не підтверджено та доказів використання нерухомого майна у господарській діяльності позивачем не додано.
З урахуванням наведеного представник Шапочука Андрія Володимировича стверджує, що спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства та просить закрити провадження у справі № 902/867/23.
Позивач у поданій до суду заяві № 01-11/176 від 11.09.2023 (вх. № 01-34/8446/23 від 11.09.2023) проти закриття провадження у справі заперечив, зазначив, що припинення підприємницької діяльності стороною до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору оренди, укладеного між суб'єктами господарської діяльності. Стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов'язанні.
Позивач зазначив, що у справі, яка розглядається спір виник при виконанні договору оренди, укладеного між Вінницькою районною радою, як правонаступником Іллінецької районної ради і ФОП Шапочуком А.В., відтак розгляд справи підлягає розгляду за правилами господарського, а не цивільного судочинства.
12.09.2023 представником Шапочука Андрія Володимировича подано доповнення № б/н від 12.09.2023 (вх. № 01-34/8476/23 від 12.09.2023) до заяви про закриття провадження у справі № 902/867/23, у якому заявник зазначає, що у позовній заяві зазначається термін "виселити", що не може за визначенням бути господарським зобов'язанням. У Господарському процесуальному кодексі України термін "виселення" відсутній.
Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4,45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. Водночас наявність у фізичної особи статусу суб'єкта господарювання не означає, що усі правовідносини за її участю є господарськими, а статус нерухомого майна "нежитловий", з урахуванням різноманітності видів майна та можливостей його використання, а також права власника володіти, користуватися та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, не зобов'язує власника використовувати таке майно лише з господарською метою, а відтак і не є критерієм для визначення юрисдикції спору.
У судовому засіданні 05.10.2023 року представник Шапочука Андрія Володимировича підтримав подану до суду заяву № б/н від 31.07.2023 (вх. № 01-34/7179/23 від 03.08.2023) з урахуванням доповнення до заяви № б/н від 12.09.2023 (вх. № 01-34/8476/23 від 12.09.2023) про закриття провадження у справі № 902/867/23, просив провадження у справі № 902/867/23 закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.
Представник позивача проти закриття провадження у справі № 902/867/23 заперечив, у задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження у справі просив відмовити.
За наслідками розгляду заяви про закриття провадження у справі № 902/867/23 у судовому засіданні 05.10.2023 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі та орієнтовний час повернення.
Після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши заяву представника відповідача про закриття провадження у справі № 902/867/23 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 судом враховано таке.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що поняття "суд встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до вимог статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 646/6644/17 зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
Отже, при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про виселення відповідача у примусовому порядку з комунального нерухомого майна Вінницької районної ради Вінницької області, а саме: підвального приміщення загальною площею 200,9 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Європейська, 15-А, м. Іллінці.
На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27 березня 2017 року між фізичною особою-підприємцем Шапочуком Андрієм Володимировичем (орендарем) та Іллінецькою районною радою Вінницької області (орендодавцем), правонаступником якої є позивач, було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Іллінецького району № 12/1/17 від 27.03.2017 року згідно пункту 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування (оперативну оренду) майно (надалі - об'єкт оренди) - підвальне приміщення загальною площею 200,9 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Європейська, 15-А, м. Іллінці для використання його з метою здійснення підприємницької діяльності (розміщення кафе).
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 24 січня 2020 року по справі № 902/861/19, залишеним без змін Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 травня 2020 року позов розірвано договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є об'єктом спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Іллінецького району №12/1/17 від 27.03.2017, укладеного між Іллінецькою районною радою та Фізичною особою-підприємцем Шапочуком Андрієм Володимировичем, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шапочука Андрія Володимировича на користь Іллінецької районної ради 74218,1 грн. - заборгованості з орендної плати, 7832,43 грн. пені та 3795,77 грн. судового збору.
Позивач зазначив, що після розірвання договору оренду та станом на день звернення з позовом у цій справі відповідач, у порядку передбаченому пунктами 2.4, 5.3. договору оренди, вимог статей 785, 795 ЦК України, статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендоване майно за актом приймання - передачі не повернув.
Приписами частини першої статті 173 ГК України визначено, що зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник з приводу виконання фізичною особою-підприємцем Шапочуком Андрієм Володимировичем, який був стороною договору оренди зобов'язання з повернення власнику об'єкта оренди у зв'язку із припиненням дії договору, отже такий спір виник з приводу виконання господарського договору.
Судом встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо фізичної особи - підприємця Шапочука Андрія Володимировича (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) містяться відомості про припинення суб'єкта господарювання - фізичної особи - підприємця Шапочука Андрія Володимировича: дата запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем - 15.01.2021; номер запису: 2001520060003001460, підстава: власне рішення (т.1 а.с. 45).
Положеннями частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 24 січня 2020 року по справі № 902/861/19, яким договір оренди було розірвано набрало законної сили 12.05.2020 року.
У матеріалах справи відсутні відомості, що після розірвання договору оренди та до припинення 15.01.2021 року фізичною особою-підприємцем Шапочуком Андрієм Володимировичем статусу фізичної особи - підприємця останнім було повернуто об'єкт оренди, тому зобов'язання з повернення нерухомого майна набутого відповідачем за договором оренди саме для здійснення підприємницької діяльності (розміщення кафе) у зв'язку із припиненням останнім підприємницької діяльності не припинилося.
Таким чином, спірні правовідносини за своїм характером та змістом виникли у господарських правовідносинах, тому спір, що є предметом розгляду у цій справі підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.
У постанові від 25 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 Великою Палатою Верховного Суду сформульовано висновок, що з 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи - підприємця, яка є однією зі сторін у справі.
Відтак з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Враховуючи, що спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання з повернення нерухомого майна, отриманого за договором оренди, укладеним між Іллінецькою районною радою Вінницької області, правонаступником якої є позивач та відповідачем у статусі фізичної - підприємця для здійснення підприємницької діяльності (розміщення кафе), такий спір є таким, що виник із господарських правовідносин, тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинилося.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Наведена норма підлягає застосуванню, якщо предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.
З огляду на суб'єктний склад учасників спору, предмет та фактичні підстави позову, а також характер спірних правовідносин у цій справі заявлені позовні вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.
Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи представника відповідача, що цей спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Приймаючи до уваги, що спір у справі № 902/867/23 належить розглядати у порядку господарського судочинства, суд дійшов висновку, що заява представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 232, 234, 235 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні заяви представника Шапочука Андрія Володимировича № б/н від 31.07.2023 (вх. № 01-34/7179/23 від 03.08.2023) з урахуванням доповнення до заяви № б/н від 12.09.2023 (вх. № 01-34/8476/23 від 12.09.2023) про закриття провадження у справі № 902/867/23 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України відмовити.
2. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
3. За приписами частини 1 статті 255 ГПК України ухвала суду окремо від рішення суду першої інстанції оскарженню не підлягає.
4. Копію ухвали надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв'язку на відомі суду електронні адреси: позивачу - rajionrada@ukr.net, представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1.
Повний текст ухвали складено та підписано 10.10.2023 року.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу, 21036, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 17, rajionrada@ukr.net;
3 - відповідачу, АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1.