ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.10.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2694/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Чус О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.04.2023 (повний текст складено та підписано 21.04.2023 суддя Мірошниченко М.В.) у справі №908/2694/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ” (69001, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 45-Б, ідентифікаційний код 42985004)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код 01056273)
про стягнення 121982,31 грн.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “ТД МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ” з позовом до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” про стягнення 121982,31 грн., з яких 108190,50 грн. - основний борг, 6816,00 грн. - інфляційне збільшення, 1351,64 грн. - 3% річних, 5624,17 грн. - пеня.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.04.2023 у справі №908/2694/22 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ” заборгованість у розмірі 108 190,50 грн., пеню у розмірі 5 624,17 грн., 3 % річних у розмірі 1 351,64 грн., втрати від інфляції у розмірі 6 816,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн.
Рішення суду першої інстанції обгрунтовано тим, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження здійснення оплати товару, отриманого за вказаною накладною. Отже позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство “Запорізький електровозоремонтний завод” звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційну скаргу обґрунтовано настуним:
Апелянт вказує, що в договорі поставки, укладеному сторонами на основі вільного волевиявлення, чітко визначено обов'язок Постачальника направляти Замовнику рахунки на оплату і ці умови є обов'язковими до виконання. Негативні наслідки за не вчинення таких дій покладаються на позивача.
Оскільки рахунки на оплату на адресу відповідача позивач не направляв разом з товаром, відповідач вважає, що в даному випадку він не вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого ним товару.
Судом не встановлено, чи отримані відповідачем рахунки на оплату.
Судом безпідставно відхилено клопотання відповідача про зменшення пені.
Скаржник зазначає, що заявлена позивачем до стягнення пеня є надмірно великою для підприємства. Просить суд врахувати викладені обставини.
Беручи до уваги воєнний стан, знаходження відповідача у районі ведення бойових дій та факт того, що відповідач є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, у суду були підстави зменшити розмір пені.
Суд першої інстанції не надав оцінку аргументам відповідача, щодо не настання строків оплати.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Товариство з обмеженою відповідальністю “ТД МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ” у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що:
- на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у справі Відповідач прийнявши в повному обсязі поставлений Позивачем товар, виконання умов Договору не здійснив, а отже на момент ухвалення рішення судом першої інстанції невиконаними залишались (залишаються до теперішнього часу) зобов'язання Відповідача зі сплати товару, отриманого на виконання умов Договору поставки №220603-3 від 06.06.2022 року товару на суму 108190,50 грн.
Відповідач визнає обставини викладенні Позивачем в позовній заяві та не заперечує фактів отримання ним рахунку на оплату товару, отримання від Позивача товару, постачання якого було передбачено умовами договору та специфікації до нього.
Відповідач не заперечує і обставин наявності у нього як видаткової накладної, так і товаро-транспортної накладної, які підписані уповноваженим представником Відповідача та скріплені відповідними печатками Відповідача і які в силу умов пункту 4.3. Договору є додатками до рахунку на оплату товару, а отже Відповідачем був отриманий рахунок на оплату поставленого йому товару.
Поставка товару Позивачем відбувалась у відповідності до умов Договору та на підставі заявки Відповідача підтверджується зокрема діями останнього, який відповідні партії товару, отримані від Позивача не повернув, жодних претензій щодо його кількості та якості не висловив, доказів зворотного Відповідач суду першої інстанції не надав.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що матеріалами справи підтверджено, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Ухвалою суду від 15.05.2023 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №908/2694/22. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/2694/22.
25.05.2023 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 908/2694/22.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.04.2023 у справі №908/2694/22. Призначено розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
У зв'язку з відставкою судді Березкіної О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду №2416/23 від 11.10.2023 проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Чус О.В.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
06.06.2022 Приватним акціонерним товариством “Запорізький електровозоремонтний завод” (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТД МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ” (далі - постачальник) укладено договір поставки № 220606-3 (далі - договір), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язується у 2022 році поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені в специфікації (-ях) - додатку (ах) до цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору.
Найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до специфікації (ій) - додатку (ів) до цього договору.
Ціна (сума, загальна вартість) цього договору становить 198 601,80 грн., у т.ч. ПДВ 20 %: 33100,30 грн. Ціна за одиницю товару зазначається у специфікації (-ях) - додатку (ах) до цього договору (п. 3.1. договору).
Замовник оплачує поставлений постачальником товар виключно за ціною, вказаною у специфікації (-ях) - додатку (ах) до цього договору (п. 3.2. договору).
Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі (п. 4.1. договору).
Замовник здійснює оплату поставленого товару (поставленої партії товару) протягом 30 банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. При цьому (за виключенням випадку здійснення попередньої оплати), замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідної податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі ЄРПН), а у разі, якщо після постачання товару здійснюється будь-яке збільшення суми компенсації його вартості, замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідного розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН. У разі, якщо до закінчення строку оплати поставленого товару, який зазначений у першому реченні п. 4.2. цього договору, постачальник не здійснив реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН, строк оплати поставленого товару за цим договором продовжується до дати реєстрації постачальником податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН (п. 4.2. договору).
Місце та умови поставки товарів: товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на склад замовника на умовах DDP (згідно ІНКОТЕРМС 2000): Україна, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2 (п. 5.2. договору).
Товар постачається партіями відповідно до письмових заявок замовника (п. 5.4. договору).
Право власності на товар, зазначений у специфікації (-ях) - додатку (ах) до цього договору, переходить до замовника з моменту підписання сторонами / представниками сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом (п. 5.5. договору).
Підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін (п. 5.12. договору).
Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати за поставлені товари (пп. 6.1.1. договору).
Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари (пп. 6.4.1. договору).
У разі порушення строків оплати отриманого товару замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (пп. 7.2.1. договору).
Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 10.1. договору).
На підставі заявки відповідача від 08.06.2022 № 3506 позивач згідно із видатковою накладною №27 від 08.06.2022 поставив відповідачу партію товару на суму 108 190,50 грн. з урахуванням ПДВ.
Відповідач поставлений товар прийняв без зауважень. Проте, розрахунки за товар не здійснив.
Заборгованість відповідача складає 108 190,50 грн.
На час розгляду справи в суді, доказів сплати заборгованості сторонами не надано, що і є причиною виникнення спору.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин поставки на підставі заявки відповідача від 08.06.2022 за вих. №3506 та на виконання умов укладаненного 06 червня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТД МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ” та Приватним акціонерним товариством “Запорізький електровозоремонтний завод” Договору поставки №220603-3 (далі - Договір), позивачем на адресу відповідача партії товару за видатковою накладною №27 від 08.06.2022р. на загальну суму 108190,50 грн з урахуванням ПДВ, яка в свою чергу, містить посилання на договір №220603-3 від 06.06.2022 і підписана представником покупця на підставі довіреності на отримання ТМЦ. Підтвердження факту поставки копіями товарно-транспортної накладної № Р 27 від 08 червня 2022 року на відвантаження товару на суму 108190,50 грн, довіреності № 508 від 08.06.2022, виданої на ім'я старшого комірника Дмитренко В.М. на отримання Замовником товарів (ТМЦ) від постачальника ТОВ “ТД Металург Запоріжжя”, податкової накладної від 08.06.2022 № 2 та відповідної квитанцію на підтвердження реєстрації цієї накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутності претензій з боку відповідача щодо кількості або якості товару. Невиконання Відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару в рамках договору № 220603-3 від 06.06.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Видаткова накладна, на підставі якої здійснювалась поставка товару, містить посилання на договір № 220603-3 від 06.06.2022, підписана представником покупця на підставі довіреності на отримання ТМЦ.
Податкова накладна від 08.06.2022 № 2 та відповідна квитанція на підтвердження реєстрації цієї накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних подано позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог.
Обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем-постачальником рахунку-фактури на оплату вартості здійсненої поставки партії товару.
Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду України від 02.07.2019 у справі № 918/537/18 про те, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов'язку з оплати поставленого товару, правомірно застосовано судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що : “ … Доказів направлення відповідачу та отримання відповідачем оригіналів рахунків на оплату товару позивач не надав.
В зв'язку з неотриманням відповідачем рахунку на оплату товарів, строк оплати товару за Договором не настав.
За таких обставин, не підлягають задоволення і похідні вимоги про стягнення пені, 3% пічних, інфляції…
… Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є …
… Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають …
… Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання, серед іншого, можуть виникати…
… Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки …
… Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується ...
… Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки …
… Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний …
… Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо …
… Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається …
… Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо …
… Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після …
… Відповідно до умов договору, а саме п.4.2. ЗАМОВНИК здійснює оплату …
… Отже сторона договору, яким передбачено взаємні обов'язки, зобов'язана насамперед вчинити зі свого боку дії щодо належного виконання своїх зобов'язань, передбачених договором, після чого набуває права вимагати виконання договору від іншої сторони.
Таким чином, в договорі поставки, укладеному сторонами на основі вільного волевиявлення, чітко визначено обов'язок Постачальника направляти Замовнику рахунки на оплату і ці умови є обов'язковими до виконання. Негативні наслідки за не вчинення таких дій покладаються на позивача.
Оскільки рахунки на оплату на адресу відповідача позивач не направляв разом з товаром, відповідач вважає, що в даному випадку він не вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого ним товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними…
… Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору …
… Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору…
… Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається …
… Судом не встановлено, чи отримані відповідачем рахунки на оплату…” відхиляються колегією суддів як такі, що грунтуються на помилковому тлумаченні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини без урахування усіх фактичних обставин справи.
З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність, обгунтованість та визнання такими, що підлягають задоволенню вимог позивача про стягнення з відповідача 108190,50 грн заборгованості.
Оскільки апеляційна скарга не містить заперечень відповідача щодо розрахунку пені 5624,17 грн за вказаний позивачем період (з 21.07.2022 по 19.12.2022); розрахунку 3% річних за загальний період з 21.07.2022 по 19.12.2022 у розмірі 1351,64 грн та інфляційних втрат за період серпень 2022 по листопад 2022 у розмірі 6816,00 грн, колегія суддів не вбачає підстав для сумнівів у відповідних розрахунках суду першої інстанції і погоджується з цими висновками в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
В своєму відзиві на позовну заяву, відповідач в розділі “ Що стосується нарахування пені” зазначав про наступне:
“… Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №83 від 04,03.2015, приватне акціонерне товариство “Запорізький електровозоремонтний завод” є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави. 100% акцій відповідача належить AT “Укрзалізниця”. Основною діяльністю відповідача є забезпечення капітального ремонту електровозів AT “Укрзалізниця”, тобто забезпечення перевозки вантажів та пасажирів залізничним транспортом. На території України введений воєнний стан (Указ президента України №64/2022 від 24.02.2022, Указ затверджено Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022). російські окупаційні війська наносять удари, у перш за все, по об'єктам критичної інфраструктури, у тому числі по залізничний інфраструктурі. Саме воєнний стан і став причиною несплати товару за Договором та важкого стану підприємств залізничного транспорту. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року N 75, Запорізька міська територіальна громада віднесена до районів ведення бойових дій. Відповідач знаходиться на території Запорізької міської територіальної громади, тобто у районі ведення бойових дій.
Заявлена позивачем до стягнення пеня є надмірно великою для нашого підприємства. Просимо суд врахувати викладені обставини. Частинами 1-2 ст. 233 ГК України визначено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Згідно з ч. З ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Беручи до уваги воєнний стан у державі, знаходження відповідача у районі ведення бойових дій та факт того, що відповідач є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, просимо розглянути питання зменшення розміру пені…”.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Доказів на підтвердження доводів щодо того, що “ … Заявлена позивачем до стягнення пеня є надмірно великою …” до відзиву не надано, в зв'язку із чим, висновок суду першої інстанції в частині того, що відповідачем не доведено належним чином наявність виняткових обставин, поважності причин прострочення та не виконання спірних договірних зобов'язань та, відповідно, відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені цілком узгоджується з принципом змагальності господарського судочинства та обов'язку відповідача нести негативні наслідки від нехтування ним процесуальними можливостями, наданими Господарським процесуальним кодексом України у відповідності до статті 13 кодексу.
Відповідні доводи апеляційної скарги: “ … Судом безпідставно відхилено клопотання відповідача про зменшення пені у зв'язку з наступним.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №83 від 04.03.2015, приватне акціонерне товариство “Запорізький електровозоремонтний завод” є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави…
… Заявлена позивачем до стягнення пеня є надмірно великою для нашого підприємства. Просимо суд врахувати викладені обставини. Частинами 1-2 ст. 233 ГК України визначено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Беручи до уваги воєнний стан, знаходження відповідача у районі ведення бойових дій та факт того, що відповідач є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, у суду були підстави зменшити розмір пені…” відхиляються як непідтверджені належними і допустимими в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішені суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 18.04.2023 у справі №908/2694/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
16.06.2023р. в канцелярії Центрального апеляційного господарського суду зареєстровано заяву позивача про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу в зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об'єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено такий правовий висновок:
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
На підтвердження факту несення витрат на правову допомогу позивачем, в тому числі, додано засвідчені копії Договору про надання правничої допомоги від 03.05.2022р.; Додаткової угоди № 6 від 15 грудня 2022 року до нього; Акту прийняття-передачі послуг від 01.06.2023р.; рахунку № 03/06 від 01.06.2023р. на суму 4000 грн; платіжної інструкції № 292 про перерахування 4000 грн; Договору про надання послуг від 15.12.2023р., укладенному між адвокатом Борисенковим В.С. та авдокатським об'єднанням “ЛЕГЕС”.
Відповідач не надав заперечень на заяву про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу в зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, спрямовану на його адресу згідно штемпеля поштового відправлення 13.06.2023.
У постановах від 25.10.2022 у справі № 910/19650/20 та від 06.10.2022 у справі № 916/840/21, Верховний Суд вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтверженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Участь представника позивача у розгляді справи в суді апеляційної інстанції підтверджується складанням відзиву на апеляційну скаргу і заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує обставини справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, подані докази стосовно розміру понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції та вважає, що заява позивача про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в сумі 4 000,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідає як критерію реальності понесення адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат.
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 721,50 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.04.2023 у справі №908/2694/22 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 18.04.2023 у справі №908/2694/22 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 721,50 грн покласти на Приватне акціонерне товариство “Запорізький електровозоремонтний завод” (69095, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код 01056273).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод”, код ЄДРПОУ 01056273 (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ”, код ЄДРПОУ 42985004 (69001, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 45-Б) 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Доручити Господарському суду Запорізької області видачу наказу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Чус