ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року Справа № 903/414/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" та Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" на рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 р. у справі №903/414/23, ухвалене суддею Дем'як В.М., повний текст рішення складено 27.06.2023 р.
за позовом Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17, код ЄДРПОУ 09804119)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" (43000, місто Луцьк, проспект Молоді, будинок 14А, код ЄДРПОУ 39589216)
про стягнення 112 437, 96 грн.
До Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" про стягнення 112 437, 96 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору про надання гарантії №390 від 29.10.2021., в частині своєчасної оплати комісійної винагороди.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 р. у справі №903/414/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" (43000, місто Луцьк, проспект Молоді, будинок 14А, код ЄДРПОУ 39589216) на користь Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17, код ЄДРПОУ 09804119) 80 219,19 грн. заборгованості та 1914,91 грн. витрат пов'язаних з оплатою судового збору. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 р. у справі №903/414/23 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" на користь Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" 80 219,19 грн заборгованості та 1914,91 грн. витрат пов'язаних з оплатою судового збору та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
Листом №903/414/23/4820/23 від 24 липня 2023 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.
28.07.2023 до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" на рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 р. у справі №903/414/23 в порядку письмового провадження. Запропоновано Акціонерному товариству "МЕГАБАНК" у строк до 03.09.2023 р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів апелянту.
Також не погоджуючись із вказаним рішенням, представник Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та задовольнити. Поновити АТ “МЕГАБАНК” пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 у справі №903/414/23. Скасувати частково рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 у справі №903/414/23 в частині відмови у стягненні з ТОВ “ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ” на користь АТ "МЕГАБАНК" 32 218,77 грн. заборгованості і 769,09 судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов АТ “МЕГАБАНК” до ТОВ “ВОЛИНЬГАЗЗБУТ про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 у справі 903/414/23 в такій редакції: "Позов задовільнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" на користь Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" 112 437,96 грн. заборгованості та 2 684,00 грн. судового збору". Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" на користь Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Листом №903/414/23/4908/23 від 26 липня 2023 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.
28.07.2023 до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 р. поновлено Акціонерному товариству "МЕГАБАНК" строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 в справі №903/414/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" на рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 в справі №903/414/23 в порядку письмового провадження. Зупинено дію рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 в справі №903/414/23. Об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ", які подані на рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 в справі №903/414/23 для спільного розгляду. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" у строк до 03.09.2023 р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів апелянту.
04.09.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" залишити без задоволення. Скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 в справі №903/414/23 в частині стягнення з Товариству з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" на користь Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" 80219,19 грн. заборгованості та 1914,91 грн. витрат пов'язаних з оплатою судового збору та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
07.09.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості з відповідача зі сплати комісійної винагороди за період з 03.06.2022 по 21.07.2022 - задоволити. А у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» на рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 у справі № 903/414/23 суду апеляційної інстанції - відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи ( абзац 2 частина 10 статті 270 ГПК України).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" та Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" на рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 р. у справі №903/414/23 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Розглянувши апеляційні скарги в межах вимог та доводів наведених в них, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Північно - західний апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції позов Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" задовольнив частково. Суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно листа ТОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" від 15.02.2023р. №ТОВВИХ-23-1969 з 03.06.2022 на інформаційній платформі було обмежено строк дії банківської гарантії AT "МЕГАБАНК". Враховуючи вищевикладене, приймаючи до ували лист ТОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" від 15.02.2023р. №ТОВВИХ-23-1969 про обмеження строку дії банківської гарантії AT "МЕГАБАНК" з 03.06.2022, суд встановив, що підставною та такою, що підлягає до задоволення є сума комісійної винагороди за період з 01.02.2022 по 02.06.2022 на суму 80 219,18 грн.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи.
В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" звертає увагу на те, що 29.10.2021 року Товариство ініціювало укладення Договору № 390 про надання гарантії (далі - Договір про надання гарантії) з AT "МЕГАБАНК".
02.06.2022 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення №261-рш/БТ про віднесення AT "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних.
Також на підставі рішення Правління Національного банку України від 02.06.2022 №261-рш/БТ «Про віднесення AT "МЕГАБАНК" до категорії «неплатоспроможних» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.06.2022 року №383 «Про запровадження тимчасової адміністрації в AT "МЕГАБАНК" у АТ "МЕГАБАНК" запроваджено Тимчасову адміністрацію.
15.03.2023 року між ТОВ «Волиньгаз Збут» та ТОВ «ЙЕ Енергія» було укладено договір № 12А 167-18-23 про відступлення права вимоги.
29.03.2023 року ТОВ «Волиньгаз Збут» направило на адресу AT "МЕГАБАНК" повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні №437-Сл-212-0323, яким позивач повідомив відповідача, що ТОВ «Волиньгаз Збут» є новим кредитором за зобов'язанням AT "МЕГАБАНК" повернути грошові кошти (вклад) в розмірі 80 219,18 гривень за договором №59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів щомісяця) від 24 вересня 2021 року.
Відповідно до п. 1.2. Договору про відступлення права вимоги №12А167-18-23 від 15.03.2023 року Новий кредитор (ТОВ «Волиньгаз Збут») одержує право замість Первісного кредитора (ТОВ «ЙЕ Енергія») вимагати від АТ «МЕГАБАНК» виконання визначеного в Основному договорі зобов'язання з повернення грошових коштів (вкладу) в розмірі 80 219, 18 гривень.
З огляду на вказане AT "МЕГАБАНК" зобов'язане сплатити на користь ТОВ «Волиньгаз Збут» 80 219,18 грн в якості виконання зобов'язання з повернення грошових коштів (вкладу) відповідно до договору № 59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів щомісяця) від 24 вересня 2021 року.
Одночасно AT "МЕГАБАНК" має перед ТОВ «Волиньгаз Збут» невиконане грошове зобов'язання з повернення грошових коштів в розмірі 80 219,18 гривень, яке виникло на підставі та у відповідності до Договору №59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи від 24.09.2023р., та право вимоги щодо виконання якого відступлене ТОВ «ЙЕ Енергія» на користь ТОВ «Волиньгаз Збут» на підставі договору про відступлення права вимоги від 15 березня 2023 року
Вимоги ТОВ «Волиньгаз Збут» та AT "МЕГАБАНК" щодо виконання зазначених вище зобов'язань є зустрічними, однорідними, строк виконання яких настав, відповідно такими: зарахування яких допускається законодавством України.
Враховуючи вищенаведене, ТОВ «Волиньгаз збут», керуючись 601 ЦКУ, повідомило АТ «Мегабанк» про припинення свого зобов'язання з погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про падання гарантії №390 від 29.10.2021 за період з 01.02.2022 року по 02.06.2022 року включно в сумі 80 219,18 гривень шляхом повного зарахування наступних зустрічних однорідних вимог.
Після зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» перед АТ «МЕГАБАНК» щодо погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії №390 від 29.10.2021 припинені в повному обсязі.
Повідомлення про врахування зустрічних однорідних вимог № 437-Сл-211-0323 від 29.03.2023 року це не пропозиція відповідачу здійснити певні дії, а заява з боку позивача про факт здійснення із односторонньому порядку юридично значимої дії, яку слід вважати завершеною з дати отримання відповідачем такої заяви.
Однак якщо ця угода суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, то така особа має право звернутись за захистом своїх порушених законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахуванням ч.1. п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
За таких обставин, враховуючи зустрічність, однорідність взаємних вимог, строк виконання яких настав, позивач правомірно в односторонньому порядку здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог.
Таким чином, зобов'язання позивача перед відповідачем в сумі 80219,18 грн щодо погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії № 390 від 29.10.2021 року слід вважати припиненими.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги позивач вказує на те що зобов'язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог виключно за наявності умов, установлених ст. 601 ЦК України, та за відсутності обставин, передбачених ст. 602 ЦК України.
Крім того, згідно ч. 6 ст. 76 Закону України «Про банки та банківську діяльність» розпочата процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку.
А відповідно до ч. 7 ст. 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку.
Окремо слід зазначити, що посилання та доводи відповідача про оскарження рішення Національного банку України (регулятора) про припинення банку та про можливість прийняття Верховним Судом судового рішення про недійсність такого рішення є помилковими, оскільки ці обставини ніяким чином не можуть вплинути на правове регулювання ст. 602 ЦК України та статей 36, 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Також, позивач вказує на те, що залік за заявою про припинення зобов'язання зарахуванням є таким, що не відповідає правовій природі правочину зарахування однорідних вимог, позаяк сума вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, є спірною (непрозорою). Дане підтверджується заявою відповідача про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 29.03.2023 № 437-Сл-21 1-0324 (копія знаходиться в матеріалах справи), у якій відповідач зазначив, що має перед позивачем невиконане грошове зобов'язання з погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором гарантії за період з 01.02.2022 по 02.06.2022 включно у сумі 80 219,18 грн., у свою чергу банк вимагає від відповідача сплатити дану суму заборгованості також, а тому зустрічні вимоги не є безспірними.
Відповідно, вчинений відповідачем односторонній правочин про зарахування зустрічних позовних вимог відносно позивача у справі не може мати жодних правових наслідків, у тому числі пов'язаних з припиненням зобов'язань відповідача перед позивачем.
Щодо заперечень апелянта відносно висновків ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» про неможливість стягнення суми комісійної винагороди за період з 03.06.2022 по 21.07.2022 на суму 32 208,78 грн, позивач вказує на те, що згідно абзацу 3 частини 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
Тобто із вказаного можна зробити висновок, що саме з 22.07.2022 (дня початку процедури ліквідації банку) зобов'язання АТ "Мегабанк" за договором про надання гарантії є припиненими, а не з 03.06.2022 (з дня початку процедури тимчасової адміністрації), про що необґрунтовано зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості з відповідача зі сплати комісійної винагороди за період з 03.06.2022 по 21.07.2022 є правомірними та за наслідками перегляду апеляційним судом підлягають задоволенню до стягнення.
В апеляційній скарзі АТ «МЕГАБАНК» вказує на те, що 29.10.2021 між АТ «МЕГА БАНК» та ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» (даті - клієнт) укладено договір № 390 про надання гарантії. При цьому сторони встановили, що договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 28 жовтня 2022 р., але не менше ніж до повного виконання сторонами усіх зобов'язань за договором (пункт 5.1 договору про надання гарантії).
Відповідач порушив умови укладеного договору про надання гарантії в частині своєчасної стати комісійної винагороди на користь позивача, починаючи з 01.02.2022. У зв'язку з наведеним, станом на день підготовки позову у відповідача перед позивачем обліковувалася заборгованість зі сплати комісійної винагороди згідно умов укладеного договору про надання гарантії у загальному розмірі 112 437,96 грн.
Також, банк вказує на те, що згідно частини 4 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" початок тимчасової адміністрації або будь-які дії, що вживаються Фондом на виконання плану врегулювання, не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують операційну та господарську діяльність банку, зокрема договорів з платіжними організаціями платіжних систем, про надання клірингових, розрахункових послуг, про оренду рухомого та нерухомого майна, про надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони тощо.
Відповідно до абзацу 1 частини 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Стаття 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" окреслює наслідки початку процедури ліквідації банку.
Так, згідно частини 2 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку: 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
Тобто, апелянт акцентує увагу на тому, що саме з 22.07.2022 (дня початку процедури ліквідації банку) зобов'язання АТ "МЕГАБАНК" за договором про надання, гарантії є припиненими, а не з 03.06.2022 (з дня початку процедури тимчасової адміністрації), про що необґрунтовано зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати комісійної винагороди за період з 03.06.2022 по 21.07.2022 неправомірно та необґрунтовано відхилені судом першої інстанції, а тому підлягають задоволенню судом апеляційної інстанції в цій частині.
У своєму відзиві ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» зазначає, що з моменту прийняття Національним банком України рішення від 02.06.2022 №361-рш/бт «Про віднесення АТ«МЕГАБАНК» до категорії неплатоспроможних» банківська гарантія АТ«МЕГАБАНК» є такою, що не відповідає вимогам Кодексу ГГС до фінансового забезпечення у формі банківської гарантії, оскільки неплатоспроможний АТ«МЕГАБАНК» не міг забезпечити виконання грошового зобов'язання банка-гаранта перед оператором газотранспортної системи, а саме сплатити на його першу вимогу кошти за замовника послуг транспортування в разі невиконання останнім у повному обсязі або частково своїх фінансових зобов'язань перед оператором газотранспортної системи за договором транспортування природного газу.
ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» вважає, що 15.02.2023 року ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" листом №ТОВВИХ-23-1969 повідомив що з 03.06.2022 на інформаційній платформі було обмежено строк дії банківської гарантії АТ«МЕГАБАНК».
Пунктом 3 глави 2 розділу VIII Кодексу ГТС, повернення грошових коштів та/або банківських гарантій, наданих замовником послуг транспортування в якості фінансового забезпечення, здійснюється на умовах договору, па підставі якого воно було надане, а у випадку якщо такі умови не встановлені - на вимогу замовника послуг транспортування у строк не пізніше п'яти банківських днів з моменту отримання оператором газотранспортної системи вимог від замовника послуг транспортування за умови, якщо розмір фінансового забезпечення, що залишиться після повернення грошових коштів та/або банківських гарантій, достатній згідно з вимогами цього Кодексу, в іншому випадку - з моменту закінчення строку дії фінансового забезпечення та за умови відсутності заборгованості за надані послуги.
Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку що вимога АТ«МЕГАБАНК» в частині стягнення суми комісійної винагороди за період з 03.02.2022 по 21.07.2022 на суму 32 208.78 грн. є безпідставною та такою, що не піддягає до задоволення.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
29.10.2021 між Акціонерним товариством "МЕГАБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" (клієнт) укладено договір №390 про надання гарантії.
Згідно п.1.1. договору про надання гарантії від 29.10.2021 №390 банк надає клієнту послуги з видачі тендерної гарантії на користь ТОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (далі - бенефіціар) з метою забезпечення виконання клієнтом зобов'язання перед бенефіціаром за закупівлею: Договором транспортування природного газу №1910000125 від 12.12.2019 (далі - відповідно гарантія, зобов'язання) на наступних умовах: сума гарантії - 8 000 000,00 UAH (вісім мільйонів гривень 00 копійок); строк дії гарантії - до 28 жовтня 2022 року включно.
Відповідно до п. 2.1.2. договору від 29.10.2021 №390 про надання гарантії у випадку отримання від бенефіціара протягом строку дії гарантії письмової вимоги (що відповідає умовам гарантії), а також усіх документів, передбачених умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено), про оплату банком зобов'язань по гарантії в зв'язку з тим, що клієнт порушив зобов'язання, здійснити платіж по гарантії на користь бенефіціара на суму, що вказана в письмовій вимозі.
Згідно п.2.3.1. договору про надання гарантії від 29.10.2021 №390 клієнт зобов'язується за надання банком послуг за цим договором клієнт зобов'язується щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця протягом строку дії гарантії сплачувати банку комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три) відсотки річних із розрахунку суми гарантії, фактичної кількості днів у місяці та у році. Комісійна винагорода сплачується на рахунок № НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ 39589216 у АТ "МЕГБАНК".
При цьому сторони встановили, що договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 28 жовтня 2022 р., але не менше ніж до повного виконання сторонами усіх зобов'язань за Договором (пункт 5.1 договору про надання гарантії від 29.10.2021 №390).
Позивач доводить, що ТОВ "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" взяті на себе згідно умов договору від 29.10.2021 №390 зобов'язання в частині сплати банку комісійної винагороди в розмірі 3% річних повністю не виконало, суму комісійної винагороди не оплатило, з 01.02.2022 по 21.07.2022 заборгувало банку 112 437,96 грн.
Відповідачем було сплачено комісійну винагороду в загальному розмірі 62 466,15 грн. починаючи з 29.10.2021 по 31.01.2022.
З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання ТОВ "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" своїх зобов'язань позивачем 22.09.2022 на адресу ТОВ "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" було направлено претензію від 21.09.2022 №1433 з вимогою погасити заборгованість по сплаті комісії за договором гарантії за період з 01.02.2022р. по 21.07.2022р. включно на суму 112 437,96 грн. Зазначену вимогу боржник залишив без відповіді та реагування, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 02.06.2022 Правлінням Національного Банку України прийнято рішення №261-рш/БТ "Про віднесення Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних".
На підставі вказаної постанови 02.06.2022 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі-Фонд) прийнято рішення №383 «Про запровадження в АТ «МЕГАБАНК» тимчасової адміністрації та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» (копія рішення додається), згідно з яким в АТ «МЕГАБАНК» запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «МЕГАБАНК», визначені ст. ст. 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», начальнику відділу запровадження тимчасової адміністрації управління раннього реагування департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків - Штогріній Ірині Вікторівні (далі - Уповноважена особа).
У подальшому, Правлінням Національного Банку України прийнято рішення від 21.07.2022 № 362-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «МЕГАБАНК» (копія рішення додається), на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.07.2022 №506 «Про початок процедури ліквідації АТ «МЕГАБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» (копія рішення додається), згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ «МЕГАБАНК» з 22.07.2022 по 21.07.2025 та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «МЕГАБАНК» провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білій Ірині Володимирівні (РНОКПП НОМЕР_2 ) строком на три роки з 22.07.2022 по 21.07.2025 включно.
Таким чином, починаючи з 22.07.2022 AT «МЕГАБАНК» перебуває в процесі ліквідації та здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним в умовах проведення процедури виведення з ринку та ліквідації неплатоспроможного банку.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 р. у справі №903/414/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" на користь Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" 80 219,19 грн. заборгованості та 1 914,91 грн. витрат пов'язаних з оплатою судового збору. В решті позову відмовлено.
4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У ст.200 ГК України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.
Стаття 560 ЦК України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За змістом положень ст.ст. 561, 566 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з приписами Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Укладений між позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором гарантії, а правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами §4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України.
Умовами договору гарантії сторони узгодили зміст гарантії, порядок її надання та припинення, розмір та порядок сплати винагороди гаранту, гарантійних платежів та процентів за користування грошовими коштами, права та обов'язки сторін, їх відповідальність. Договір гарантії підписаний уповноваженими особами гаранта та принципала та скріплений печатками сторін.
Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед беніфіціаром. Гарантія це правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення на суму 80 219,18 грн. за період з 01.02.2022 по 02.06.2022, в решті слід відмовити як безпідставно заявленому.
Зокрема, суд першої інстанції вказав на те, що оскільки АТ "Мегабанк" з 03.06.2022 став неплатоспроможний, то він не міг забезпечити виконання грошового зобов'язання банка-гаранта перед оператором газотранспортної системи, а саме сплатити на його першу вимогу кошти за замовника послуг транспортування в разі невиконання останнім у повному обсязі або частково своїх фінансових зобов'язань перед оператором газотранспортної системи за договором транспортування природного газу.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції в цій частині з огляду на наступне.
Згідно частини 4 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" початок тимчасової адміністрації або будь-які дії, що вживаються Фондом на виконання плану врегулювання, не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують операційну та господарську діяльність банку, зокрема договорів з платіжними організаціями платіжних систем, про надання клірингових, розрахункових послуг, про оренду рухомого та нерухомого майна, про надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони тощо.
Відповідно до підпункту 1 частини 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Стаття 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює правові наслідки початку процедури ліквідації банку.
Так, згідно підпунктів 1,2, 3 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку:
- припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;
- банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
- строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
Відповідно до підпункту 4-1 цієї ж статті Закону нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.
З аналізу наведених норм закону вбачається, що саме з настанням цієї обставини припиняється господарська діяльність банку, і подальше виконання банком своїх зобов'язань за діючими договорами стає неможливим. Відтак саме з цього часу Акціонерне товариство "МЕГАБАНК" втратило можливість забезпечувати виконання зобов'язань за договором від 29.10.2021 №390 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" про надання гарантії.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що неможливість виконання Банком зобов'язань за договором гарантії пов'язано з прийняттям Національним банком України рішення від 02.06.2022 №361-рш/БТ «Про віднесення АТ "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних» , оскільки правові наслідки, з якими закон пов'язує припинення виконання зобов'язань за договорами , відповідно до ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", настають на час прийняття НБУ рішень про початок процедури ліквідації та відкликання банківської ліцензії.
З викладеного, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги Акціонерного товариства "МЕГАБАНК", що саме з 22.07.2022 (дня початку процедури ліквідації банку) зобов'язання АТ "МЕГАБАНК" за договором про надання гарантії є припиненими, а не з 03.06.2022 (з дня початку процедури тимчасової адміністрації), про що необґрунтовано зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Апеляційний суд також вважає помилковим застосування місцевим судом до спірних відносин положень Кодексу ГТС, враховуючи, що згідно з п.2 ст.1 Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України, тобто є спеціальним законом, на підставі норм якого здійснюється регулювання у сфері ГТС. Спірні ж правовідносини між сторонами стосуються виконання цивільно-правового договору про надання банківської гарантії, однією з сторін в якому, відповідно, є банк.
Відтак, колегія суддів, перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості, вважає, що позов підлягає до задоволенню у повному обсязі на суму 112 437,96 за період з 01.02.2022 по 21.07.2022.
Отже, доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" отримали своє підтвердження під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 у справі №903/414/23 і спростовують висновки суду першої інстанцій про наявність підстав для часткової відмови у задоволенні позову.
Також, колегія суддів проаналізувала матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" вказує на те, що відповідач в апеляційній скарзі заперечує наявності підстав для стягнення з товариства заборгованості за договором про надання гарантії, зокрема звертає увагу на можливість в даному випадку провести зарахування зустрічних вимог між сторонами, однак колегія суддів критично оцінює зазначений довід враховуючи наступне.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з підстав припинення зобов'язання.
Загальні підстави припинення зобов'язань визначені ст.598 ЦК України, за якою зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до положень сталей 202 та 203 ГК України зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
За приписами ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст.601 ЦК України здійснюється за наявності наступних умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником: 2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду; 3) необхідно, щоб за обома вимогами наслав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.
Основною умовою для можливості припинення зобов'язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність та безспірність вимог, тобто такі вимоги повинні існували на момент зарахування та між сторонами не має були спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання та розміру.
Статтею 602 ЦК України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що зобов'язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог виключно за наявності умов, установлених ст.601 ЦК України, та за відсутності обставин, передбачених ст. 602 ЦК України.
Колегія також враховує позицію, надану у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №916/4737/14, що проведення зарахування зустрічних однорідних вимог з погашення заборгованості кредитора банку перед банком безпосередньо під час ліквідаційної процедури такого банку є можливим лише за наявності умов, визначених частиною 2 пункту 8 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Стосовно посилань апелянта на оскарження рішень НБУ враховується наступне. Згідно ч.6 ст.76 Закону України «Про банки та банківську діяльність» розпочата процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку.
А відповідно до ч.7 ст.77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку.
Відтак, посилання та доводи відповідача про оскарження рішення Національного банку України (регулятора) про припинення банку та про можливість прийняття Верховним Судом судового рішення про недійсність такого рішення є помилковими, оскільки ці обставини ніяким чином не можуть вплинути на правове регулювання ст.602 ЦК України та статей 36, 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Таким чином, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" не знайшли своє підтвердження.
За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушеннями норм права при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доводи Акціонерного товариства "МЕГАБАНК", викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак наявні правові підстави для її задоволення.
6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Враховуючи вище викладене, судова колегія зазначає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Натомість, доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" щодо розподілу судових витрат знайшли своє підтвердження в ході апеляційного провадження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 р. у справі №903/414/23, не відповідає вимогам щодо повного та достовірного встановлення обставин, які підлягали встановленню господарським судом, що призвело до помилкових висновків.
За таких обставин, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" задовольнити та скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 у справі №903/414/23 прийнявши нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Здійснити розподіл судових витрат у відповідності до ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" на рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 р. у справі №903/414/23 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" на рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 р. у справі №903/414/23 - задоволити, рішення Господарського суду Волинської області скасувати. Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" (43000, місто Луцьк, проспект Молоді, будинок 14А, код ЄДРПОУ 39589216) на користь Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17, код ЄДРПОУ 09804119) 112 437,96 грн. заборгованості та 2684 грн. витрат пов'язаних з оплатою судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" (43000, місто Луцьк, проспект Молоді, будинок 14А, код ЄДРПОУ 39589216) на користь Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17, код ЄДРПОУ 09804119) 4026 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Видачу наказів доручити Господарському суду Волинської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку згідно п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
Справу №903/414/23 повернути Господарському суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "11" жовтня 2023 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.